Перейти до змісту

← На головну

Валеріо Боргезе

Валеріо Боргезе (1906–1974) — італійський військово-морський офіцер, капітан ІІ рангу («Чорний Князь»), командир підрозділу морських диверсантів 10-ї флотилії MAS, організатор спецоперацій підводних плавців проти кораблів союзників та СРСР.

Огляд (Overview)

Юніо Валеріо Боргезе, походив зі старовинного княжого роду Боргезе, здобув світову відомість під час Другої світової війни як командир 10-ї флотилії MAS (Decima Flottiglia MAS) — спецпідрозділу бойових плавців та морських диверсантів ВМФ Італії. Під його керівництвом здійснювалися потайливі підводні атаки на бази британського флоту (Александрія, Гібралтар, Мальта) та бойові операції у Чорному морі біля Севастополя у 1942 році.

Після передачі 1949 року італійського лінкора «Джуліо Чезаре» Радянському Союзу Боргезе публічно заприсягнувся помститися за ганьбу. У жовтні 1955 року спецгрупа 10-ї флотилії MAS під його керівництвом здійснила диверсійний підрив лінкора «Новоросійськ» у Севастопольській бухті.

Ключові деталі / Підтеми

  • Десята флотилія MAS (Decima Flottiglia MAS): єдиний підрозділ фашистського війська Італії, що здобув визнання з боку як союзників, так і ворогів за виняткову ефективність підводних диверсій.
  • Бойові операції в Севастополі (1942): у 1942 році підрозділ Боргезе діяв у Чорному морі за допомогою катерів MAS та неофіційних надмалих субмарин типу CB, затопивши радянський крейсер і два підводні човни.
  • Тактика та озброєння: використання надмалих субмарин SLC («маяле» / «порося») — підводних апаратів для доставки двох диверсантів та вибухового заряду безпосередньо під кіль ворожих кораблів.
  • Обіцянка помсти та диверсія 1955 року: організація підриву лінкора «Новоросійськ» (колишнього «Джуліо Чезаре») у Севастополі 29 жовтня 1955 року; інформацію офіційно підтвердив 2013 року ветеран флотилії Уго Д'Еспозито.
  • Післявоєнна доля: після розколу Італії у 1943 році продовжив воювати на боці нацистів на півночі Італії. У 1945 році засуджений військовим трибуналом, провів 4 роки ув'язнення.

Джерела та посилання