Перейти до змісту

← На головну

Зв'язки кримської археології з Україною (XIX–XX ст.)

У XIX–XX ст. археологічні знахідки та модели Криму систематично передавалися до музеїв материкової України — Києва, Харкова, Одеси, Керчі, що засвідчує глибокий історико-науковий зв'язок кримської археологічної справи з Україною.

Огляд (Overview)

Археологічні знахідки Криму та їхній зв'язок з Україною — це історія передачі моделей і артефактів із півострова до музеїв Києва, Харкова, Одеси та Керчі у XIX–XX ст. На підставі публікацій часопису «Київська старовина» та газети «Южные ведомости» простежується, як кримські пам'ятки старовини ставали частиною українських збірок і наукового надбання.

Ключові деталі / Підтеми

  • Дмитро Струков (1868–1871): художник-реставратор Московської збройної палати, за «височайшим повелінням» розкопав, відкрив або очистив понад 20 печерних і мурованих стародавніх християнських храмів та пам'яток Південного берега Криму. З них було зроблено гіпсові моделі, відзначені золотою медаллю на Московській політехнічній виставці.
  • Колекція моделей у Києві: гіпсові моделі придбала Імператорська академія мистецтв і передала до церковно-археологічного музею при Київській духовній академії; 1874 року Струков особисто пожертвував музею кілька гіпсових мініатюр кримських храмів. Це стала єдина у своєму роді повна колекція моделей стародавніх кримських споруд.
  • «Київська старовина» (1882, №5): подала перелік 36 об'єктів (Інкерман, Тепе-Кермен, Мангуп, Аю-Даг, Судак, Гурзуф, Херсонес, Ай-Василь, Нікіта, Артек, Демерджі, Отузи, Кози тощо). Висловлено гіпотезу, що кримські печери слугували прототипом для київських підземних храмів.
  • Етнографічний музей Харкова (1904): за нотаткою «Київської старовини» (№4, с. 28-30), Харківське історико-філологічне товариство під керівництвом проф. Миколи Сумцова облаштовувало етнографічний музей, до якого увійшла «невелика кримська колекція», зібрана приват-доцентом Василем Данилевичем.
  • Керч і Одеське товариство (1913): 9 (22) листопада 1913 р. «Южные ведомости» повідомили, що будівлю на горі Мітридат у Керчі (колишню військову церкву) передано Одеському товариству історичної старовини для облаштування відділення Керченського музею; артефакти мали надійти з Царського кургану та старої будівлі міського музею.
  • Розбирання античних пам'яток у Керчі (XIX ст.): до масового прибуття імперських поселенців кримські татари не чіпали давньогрецьких кладок і мармурових плит через релігійні уявлення. З початку XIX ст. переселенці почали розбирати античні споруди Пантікапею на будівельні матеріали для хат, через що вже 1820 року Олександр Пушкін та пізніші дослідники не змогли знайти збережених руїн гробниці Мітридата.
  • Олександр Тахтай (XX ст.): видатний український археолог, який працював у музеях Полтави, Херсона та Севастополя (Херсонес). Він першим звернув увагу на типологічну схожість культур Криму та Нижнього Подніпров'я в передскіфський час, що стало вагомим внеском у підтвердження культурно-історичних зв'язків Криму з материковою Україною. Детальніше про його діяльність див. у статті Олександр Тахтай.
  • Дослідження Олександра Лєскова (XX ст.): його робота у Північно-Кримській та інших експедиціях, зокрема дослідження Могильника біля с. Широке на Херсонщині, підтвердила наукові припущення О. К. Тахтая про культурно-історичну єдність Криму та Нижнього Подніпров'я на зламі епох бронзи та заліза. Детальніше див. у статті Олександр Лєсков.
  • Херсонес Таврійський: античне грецьке місто-держава біля Севастополя, нині Національний заповідник, з 2013 р. — об'єкт ЮНЕСКО. Після російської окупації 2014 р. перебуває під загрозою руйнування, незаконної забудови та перетворення на релігійно-пропагандистський об'єкт. Детальніше див. Херсонес Таврійський.

Джерела та посилання