Перейти до змісту

← На головну

Палеоетноботаніка та археозоологія Інкерманського мікрорайону

Палеоетноботаніка та археозоологія Інкерманського мікрорайону — міждисциплінарний комплекс природничо-наукових досліджень біоресурсів та довкілля поселень Уч-Баш і Сахарна Головка доби пізньої бронзи та раннього заліза (XII–VII ст. до н. е.).

Огляд (Overview)

Висновки отримані завдяки спеціальним аналізам палеоботанічних макрозалишків (С. Горбаненко), фауни ссавців (Р. Кройтор), птахів (Л. Горобець), риб (Є. Яніш), деревини (М. Сергеєва) та виробам з кістки й кременю (С. Разумов, М. Сергеєва), що опубліковані у монографії під редакцією Евеліни Кравченко (2016).

Природничі дані дозволили спростувати уявлення про примітивність господарства кизилкобинської культури і довести наявність розвиненого агро-тваринницького комплексу та раціонального промислового використання екосистем Річки Чорної та Севастопольської бухти.

Ключові деталі / Підтеми

  • Палеоетноботаніка та землеробство (С. Горбаненко):
  • Визначено широкий спектр культурних злаків: плівчастий ячмінь (Hordeum vulgare), пшениця голозерна (Triticum aestivum/durum), двозернянка (Triticum dicoccon) та жито (Secale cereale).
  • Збільшення частки жита й голозерної пшениці у таврському періоді свідчить про вдосконалення техніки обробки ґрунту.
  • Знайдені насіння бур'янів вказують на тривалу безперервну культивацію орних ділянок. Припускається наявність городництва та присадибного виноградарства.
  • Визначення порід деревини (М. Сергеєва) показало використання дуба, граба, ясена та сосни для будівництва та опалення.
  • Археозоологія ссавців (Р. Кройтор):
  • Свійське стадо на 60–80 % складалося із домашніх тварин: домінувала дрібна рогата худоба (вівці й кози — понад 55 %), далі йшли велика рогата худоба (близько 20 %), свині та коні.
  • Дика фауна складала близько 20 % кісткових залишків. Основні об'єкти вибіркового полювання — благородний олень (Cervus elaphus), козуля (Capreolus capreolus) та дикий кабан (Sus scrofa). Допоміжну роль відігравали заєць, лисиця, куниця, кулан та афаліна.
  • Значний відсоток ювенільних оленів вказує на використання мисливських пасток, а масова присутність рогів — на сировинну базу для косторізної майстерні.
  • Іхтіологія та морський рибний промисел (Є. Яніш):
  • Усі визначені кісткові залишки й луска належать рибам роду кефаль-ліза (Liza), переважно сингілю та гостроносу.
  • Понад 85 % м'ясного рибного раціону забезпечувала більша кефаль (сингіль).
  • Масовий вилов статевозрілої кефалі здійснювався ставними сітками та вершами у верхів'ї Севастопольської бухти восени (липень — вересень).
  • Орнітофауна (Л. Горобець):
  • Виявлено кісткові залишки диких та водоплавних птахів, які доповнювали сезонний раціон мешканців та слугували індикатором навколоводоймищних і лісових ландшафтів.

Джерела та посилання