Перейти до змісту

← На головну

Керч

Найдавніше місто України, одне з перших міст-держав на території Криму. Засноване як давньогрецький поліс Пантікапей (610–590 рр. до н. е.), був столицею Боспорського царства. Розташована на березі Керченської протоки. Нині — тимчасово окупована Росією.

Огляд (Overview)

Керч — найдавніше місто України з понад 2600-річною історією. Три основні епохи визначають міфологію міста: античність (Боспорське царство, Пантікапей), «приєднання» до Російської імперії (1774) та Друга світова війна (місто-герой СРСР). Середньовічний (візантійський) період часто залишається в тіні, хоча в центрі міста стоїть церква Іоанна Предтечі VIII століття.

Центром міста — культурним, туристичним і духовним — є гора Мітридат, найвища точка Керчі, названа на честь понтійського царя Мітридата VI Євпатора. На горі розташовані Обеліск Слави (1944, збудований зі стін Свято-Троїцького собору), акрополь античного Пантікапею та знамениті Мітридатські сходи.

Ключові деталі / Підтеми

Гора Мітридат і Мітридатські сходи

  • Великі Мітридатські сходи — збудовані 1840 року за проєктом архітектора Алессандро Дігбі та за ініціативи градоначальника Івана Стемпковського. Символічно мали об'єднати місто сучасне та місто античне.
  • Малі (Константиновські) сходи — збудовані 1860 року за сприяння купця Олексія Константинова.
  • Під час Кримської війни 1853–1856 рр. великі сходи були пошкоджені обстрілами з кораблів. Капітальна реставрація відбулася через 130 років (у 1980-х), тоді заново створено грифонів і чаші скульптором Романом Сердюком.
  • Після анексії Криму 2014 року сходи почали руйнуватися: 2015 року частина впала. Попри обіцянку В. Путіна (2016) виділити 1,5 млрд руб., ремонт провалився. Санкт-Петербурзька компанія «Меандр» (виграла тендер 2017 р.) демонтувала грифонів і плитку, але роботи виявилися неефективними та варварськими (забивання 1134 паль завдовжки 30 м у культурний шар без археологічних розкопок). Понад 167 млн руб. витрачено марно. Станом на 2018–2019 рр. сходи залишалися зруйнованими.

Антична спадщина

  • На горі Мітридат розташовувався акрополь Пантікапею — столиці Боспорського царства.
  • Хаотичні розкопки та грабіжництво античних пам'яток тривали в Керчі з кінця XVIII ст. Музей давнини (філія Одеського) засновано 1820 року, але розкрадання тривали до створення комісії з дослідження давнини після 1850 року.
  • Англійка М. Гатрі (1795) та мандрівник Ф. Дюбуа де Монпере (1830-ті) засвідчили варварське ставлення до античних пам'яток.

Візит Олександра Пушкіна та пам'ятник 1999 року

  • 1820 року Олександр Пушкін відвідав Керч як перше місто Криму. Не знайшовши гробниці Мітридата чи збережених руїн Пантікапею, він залишив зневажливі відгуки про місто, запам'ятавши лише рибальські човни та запах риби, що сформувало негативне сприйняття Керчі в літературі.
  • 1999 року до 200-річчя поета на набережній Керчі зварили аргоновим зварюванням мініатюрний пам'ятник «А. С. Пушкину от керчан» у «повний зріст» (який виявився значно меншим за реальні 160 см). Скульптура викликала суперечливі реакції: її називали іронічним «реваншем» за відгук поета (на противагу величній скульптурі Тараса Шевченка). 2004 року міні-пам'ятник викрадали, проте невдовзі повернули.

Освітні заклади під час Першої світової війни та революції (1914–1920)

  • Здолбунівська жіноча гімназія: Евакуйована до Керчі у 1914–1915 рр. за ініціативи баронеси Елеонори фон Таубе, гімназія функціонувала у місті до 1918 р. включно (проводячи заняття у 2-гу зміну у приміщенні Керченської жіночої громадської гімназії).
  • Спроба заснування Політехнічного інституту (1918): Ініціатива представника Київського політехнічного інституту Олександра Коробова щодо створення вишу у приміщенні найстарішого навчального закладу Керчі — Кушніковського інституту шляхетних дівчат (1830-ті — 1920 рр.) зазнала невдачі через відмову адміністрації інституту.

Повоєнний занепад промисловості та будівництва (1944–1954)

  • Криза металургії: Керченський металургійний комбінат (завод ім. Войкова) до 1954 року залишався в руїнах (працював лише ливарний цех), запуск доменної печі був під загрозою зриву. Коксохімічний завод ім. Кірова так і не відбудували; діяв лише Комиш-Бурунський залізорудний комбінат.
  • Невиконані інфраструктурні обіцянки: через відсутність власної виробничої бази будівельних трестів відбудова Кіровського району Керчі фактично не велася. Республіканські урядові постанови щодо створення тресту «Керчцивільбуд» (1953), спорудження морського вокзалу (1952) та молокозаводу (1945–1953) залишилися невиконаними до передачі Криму Україні.

Російська окупація

Суперечності та відкриті питання

  • Різні джерела називають різних осіб, причетних до Мітридатських сходів: градоначальник Іван Стемпковський як ініціатор/замовник та Алессандро Дігбі як архітектор-проєктувальник. Прямої суперечності немає — ролі могли розподілятися.

Джерела та посилання