Перейти до змісту

← На головну

Микола Самокиша

Микола Сергійович Самокиша (також у російськомовній традиції — Самокиш; 25 жовтня 1860, Носівка — 18 січня 1944, Сімферополь) — видатний український графік, художник-баталіст, майстер анімалістичного жанру, академік (1890) та професор (1913) образотворчого мистецтва. На відміну від імперсько-радянської традиції, яка подавала його прізвище як «Самокиш», в українських виданнях та у власному листуванні митець послідовно використовував оригінальне прізвище «Самокиша» (походить від сіверського діалектного слова на позначення кислого молока).

Огляд

Творчий шлях Миколи Самокиші охоплює 60 років діяльності та понад 11 тисяч живописних полотен, малюнків, офортів і книжкових ілюстрацій. Випускник Петербурзької Академії Мистецтв, де належав до проукраїнського гуртка митців, він присвятив значну частину своєї спадщини відтворенню історичного минулого України та козацьких воєн. З 1918 року проживав у Криму (Євпаторія, з 1922 — Сімферополь), де заснував художню студію, перетворену згодом на Сімферопольське художнє училище його імені.

Ключові деталі

  • Походження та навчання: Народився в селі Носівка на Чернігівщині в родині сільського листоноші та козачки. Навчався у Ніжинській класичній гімназії та Петербурзькій Академії Мистецтв (1879–1885).
  • Проукраїнський гурток: Під час навчання в Академії разом із С. Васильківським, П. Мартиновичем та О. Сластіоном входив до гуртка, що опікувався відтворенням української історії й побуту (під керівництвом Данила Мордовця).
  • Міжнародне визнання: Здобув стипендійну подорож до Парижа (1886–1889, де навчався у Е. Детайля), став академіком живопису (1890, за картину «Табун на водопої») та одержав премію на Всесвітній виставці в Парижі (1900).
  • Педагогічна діяльність: Очолював батальні майстерні Петербурзької Академії (1894–1917), а з 1937 по 1941 рр. — батально-історичні майстерні Харківського і Київського художніх інститутів.
  • Цикл робіт з козацької історії: Створив серію фундаментальних картин про визвольну боротьбу українського народу («В'їзд Богдана Хмельницького до Києва у 1648 р.», «Бій під Жовтими Водами», «Абордаж турецької галери запорожцями», «Бій Івана Богуна під Монастирищем 1653», «Похід запорожців на Крим», «Бій Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким», «Руйнування Батурина Меньшиковим» та ін.).
  • Книжкова графіка та альбоми: Разом із С. Васильківським та Д. Яворницьким видав альбом «Из украинской старины» (1900), підготував альбом «Мотивы украинского орнамента» (1902), ілюстрував твори Марка Вовчка, І. Нечуя-Левицького, М. Гоголя.
  • Національна свідомість: У листі 1929 р. зазначав: «З самого скінчення Академії Художеств і до цього часу все наше мистецтво було для України... душа наша була на Україні».
  • Життя в окупованому Сімферополі (1941–1944): Через похилий вік відмовився від радянської евакуації. Входив до Ради митців при підвідділі мистецтв (1942), отримував матеріальну підтримку від українського кооперативу «Український консум», створеного членами ОУН(б). Працював за мольбертом до останніх днів (по 10 годин на добу). Помер 18 січня 1944 року в Сімферополі.

Джерела та посилання