Перейти до змісту

Петро Вольвач

Петро Вольвач — дійсний член НТШ, член НСПУ, заслужений діяч науки і техніки АР Крим, лауреат премії ім. Л. П. Симиренка НАН України, симиренкознавець, кримський журналіст, дослідник історії Криму, автор численних статей у газеті «Кримська світлиця», упорядник перевидань праць Левка Симиренка.

Огляд (Overview)

Петро Вольвач — один із ключових авторів газети «Кримська світлиця», який досліджує історію кримського садівництва, економіки, освіти, водного господарства, демографії та культури Криму. Брав активну участь у створенні колекції аборигенних сортів плодових культур на початку 1990-х років разом із колективом ентузіастів навколо газети «Голос Криму» та республіканської бібліотеки ім. Ісмаїла Гаспринського. Упорядкував та переклав з російської мови книгу Левка Симиренка «Місцеві стародавні сорти плодових культур Криму» (1996), ініціював репринтне видання 1-го тому «Кримського промислового плодівництва» (2001) та реконструював і видав 2-й том цієї фундаментальної праці (2008).

Ключові деталі / Підтеми

  • Дослідження кримського садівництва: Спільно з науковцями Кримської станції садівництва брав участь у створенні колекції аборигенних сортів плодових культур, інвентаризації чаїрних насаджень та експедиційному обстеженні кримських садів.
  • Відродження спадщини Симиренків:
  • У 1996 році упорядкував і переклав з російської монографію «Местные стародавние сорта плодовых культур Крыма» (Л. П. Симиренко), видану «Таврією».
  • У 2001 році за активної підтримки громадськості організував репринтне видання першого тому «Кримського промислового плодівництва» (1912 р.) до 150-річчя з дня народження вченого.
  • Після 10 років архівних пошуків та роботи в Музеї родини Симиренків на Черкащині розшукав розрізнені фрагменти рукопису другого тому і в 2008 році реконструював та видав 2-й том за програмою «Українська книга».
  • Тематика статей у «Кримській світлиці»: Історія садівництва («Стан садівництва та виноградарства у Криму в перше повоєнне десятиліття», «Рішучі кроки з відродження галузей», «Праця, вкарбована у вічність», «Амбітні наміри та плани»), овочівництва («Найвідсталіша галузь у повоєнному Криму»), рибної промисловості («Півострів між двох морів… та без риби»), санаторно-курортного господарства («Десятилітня стагнація кримської санаторно-курортної галузі»), енергетики («Джерела енергії півострова»), транспорту («Дорога до моря» про тролейбусну трасу), освіти («Українська філологія в Таврійському університеті»), сільського господарства («На тобі, небоже, що мені негоже...»), водного господарства («Чий берег, того й вода», «Ціна кримського процвітання» та «Міфічний проект коштом України» про будівництво Північно-Кримського каналу, Південно-Українського каналу та Каховського водосховища, затоплення Великого Лугу, мілітарно-пропагандистський контекст, бавовництво та екологічні й культурні збитки України), медицини («Україна лікує кримську медицину»), кадрової ротації («Докорінне оновлення кадрів як запорука відродження Криму»), інфраструктури, депортацій та демографічного заміщення населения («Переселення українців до Криму у 1950-ті роки»), а також русифікації Криму («Кремлівські архітектори "исконно русского" Криму»).

Джерела та посилання