Перейти до змісту

← На головну

Левко Симиренко

Левко Платонович Симиренко (18 лютого 1855, Мліїв — 6 січня 1920) — всесвітньо відомий український помолог та учений-садівник, якого в науковому світі називали «королем садівництва» та батьком кримського плодового промислового садівництва. Автор фундаментальної монографії «Кримське промислове плодівництво», ініціатор заснування першої в Російській імперії Салгирської помолого-садівничої дослідної станції.

Огляд (Overview)

Левко Симиренко народився 18 лютого 1855 року на хуторі Мліїв (Черкащина). Після навчання в Новоросійському (Одеському) університеті за свою громадсько-політичну діяльність переніс заслання до Сибіру, де торував шлях разом з видатним письменником Володимиром Короленком, з яким товаришував протягом життя.

Понад чверть століття (25 років) свого життя Левко Платонович віддав дослідженню та розвитку садівництва в Криму. Під час щорічних багатомісячних експедицій він побував у кожному кримському саду Передгір'я та Південного берега. Разом із колегами Василем Пашкевичем та Миколою Кічуновим домогвся відкриття школи садівництва та Салгирської дослідної станції садівництва у Сімферополі (1913 р.).

6 січня 1920 року Левко Симиренко був убитий чекістами в ході перших хвиль більшовицького терору проти української інтелігенції. У 1933 році після арешту його сина — професора Володимира Симиренка — наукові праці династії Симиренків були вилучені з бібліотек і знищені більшовицьким режимом, а їхні імена викреслені з науки до реабілітації у середині 1960-х років.

Ключові деталі / Підтеми

  • Біографічні дані та репресії:
  • Народився 18 лютого 1855 р. на хуторі Мліїв (Черкащина).
  • Під час заслання до Сибіру подружився з Володимиром Короленком.
  • 6 січня 1920 року підступно вбитий чекістами.
  • Після арешту сина Володимира у 1933 р. праці Левка та Володимира Симиренків вилучалися чекістами/НКВС із книгозбірень і спалювалися.
  • 25 років дослідження Криму та дані про експорт садовини:
  • Протягом чверті століття здійснив багатомісячні експедиції у всі сади Південного берега та Передгір'я Криму.
  • За даними Симиренка, ще наприкінці 1870-х років у сприятливі роки з Криму на материк (переважно до Петербурга та Москви) відправляли до 7 тис. тонн яблук і груш, 2 тис. тонн горіхів та 70 тис. діжок столових сортів винограду, і ці обсяги зростали аж до 1917 року.
  • Співпрацював із Нікітським ботанічним садом та користувався фондами наукової бібліотеки Новоросійського університету і кримознавчої бібліотеки «Таврика» у Сімферополі.
  • Регулярно брав участь як експерт у губернських сільськогосподарських виставках за запрошенням місцевих садівників та Таврійської земської управи.
  • Головна праця «Кримське промислове плодівництво»:
  • Перші праці видав у 1891–1892 рр. («Опыт исследования крымского промышленного плодоводства» та «Материалы к вопросу о крымском промышленном плодоводстве»).
  • Наприкінці 1907 р. завершив капітальний рукопис (понад 2000 сторінок), який здобув Велику золоту медаль і нагороди імператорської родини на конкурсі до 50-ліття Російського імператорського товариства садівництва.
  • Сімферопольський відділ товариства за ініціативою лікаря В. В. Таюрського одностайно вирішив видати книгу. Видавничий комітет збирався у приміщенні Таврійської губернської земської управи (вул. Карла Маркса, 17 у Сімферополі).
  • 1-й том видано наприкінці 1911 — у 1912 р. у московському видавництві Миколи Кушнарьова (наклад 10 000 примірників). Для ілюстрацій Симиренко залучив художників (Григорій Мясоєдов, Ксенія Іванова, Т. Сафронов) та фотографів (К. Князьков, Василь Сокорнов). Більшість малюнків виготовлялися у Ялті на дачі Мясоєдова «Вілла Олена».
  • Доля рукописів 2 і 3 томів: У роки Першої світової війни в мюнхенському видавництві Брукмана зник 3-й том («Атлас плодів»), а в московській друкарні Кушнарьова загубився 2-й том. Більшість примірників 1-го тому було знищено більшовиками в 1930-х роках.
  • Реабілітація та перевидання завдяки Петру Вольвачу:
    • У 1996 р. Петро Вольвач упорядкував та переклав праці Симиренка у збірнику «Місцеві стародавні сорти плодових культур Криму» (видавництво «Таврія»).
    • У 2001 р. до 150-річчя від дня народження вченого з ініціативи Петра Вольвача здійснено репринт 1-го тому «Кримського промислового плодівництва».
    • У 2008 р. після 10 років копітких пошуків розрізнених фрагментів в архівах та Музеї родини Симиренків на Черкащині Петро Вольвач опублікував реконструйований 2-й том за програмою «Українська книга».
  • Салгирська помолого-садівнича дослідна станція:
  • У 1913 році в Сімферополі за активної участі Симиренка засновано першу в імперії науково-дослідну станцію садівництва на базі садиби «Салгирка».
  • Відгук генерала Василя Гомілевського (1912 р.):
  • Секретар Російського Імператорського Товариства садівництва генерал Василь Гомілевський про «Кримське промислове плодівництво» писав: «В руках не только крымского, но и вообще южного плодоводства это издание послужит и руководством, и справочной книгой, и, наконец, источником наслаждения... Счастлива страна, в которой живут и работают такие труженики, каким является Л. П. Симиренко…»
  • Вислови та любов до Криму:
  • Левко Симиренко залишив зворушливі спогади про Крим: «Я більш ніж не байдужий до Криму, до його мальовничих картин природи, до його гір і повітря... З ним у мене пов'язані незабутні спогади, і при кожній новій зустрічі з цим чарівним краєм я знову і знову опиняюся у полоні якихось щемких, хмільних почувань...»
  • Услід за Євгеном Марковим він повторював: «Хто дихає Кримом, той дихає радістю життя, поезії та довголіттям. Поспішайте до Криму, хто може, кому ще час».

Джерела та посилання