Перейти до змісту

← На головну

Соляний промисел у Криму

Соляний промисел у Криму — один із найдавніших та найважливіших секторів економіки Кримського півострова, видобуток солі з лиманів та озер якого протягом століть був стратегічним джерелом доходів Кримського ханства та головним предметом торгівлі з українськими чумаками.

Огляд (Overview)

Сіль у Криму видобували не з моря, а з солоних озер перекопської групи (зокрема Ас та Тузла), а згодом — на Арабатській стрілці та озері Сасик. У часи Кримського ханства мито на сіль забезпечувало до половини усіх надходжень до державної скарбниці, а основним перевізником і покупцем кримської солі виступали українські чумаки. У ХХ столітті промисел зазнав занепаду через опріснення перекопських озер водами Північно-Кримського каналу та розвиток шахтного видобутку кам'яної солі (галіту) на Донбасі й у Солотвині.

Ключові деталі / Підтеми

  • Стратегічне значення солі: У давнину сіль слугувала єдиним природним консервантом для тривалого зберігання м'яса та риби, а також життєво важливою сполукою для регулювання осмотичного тиску й травлення.
  • Озера Перекопської групи: Головними осередками видобутку були озера Ас і Тузла («туз» тюркською означає сіль). На озері Тузла видобували сіль найвищого ґатунку. За описом шведського історика XVIII ст. Йогана Тунманна, західне озеро Талал-Гол («дозволене озеро») давало соляну кірку завтовшки 3–4 дюйми з травня по липень, тоді як сусіднє Харам-Гол («заборонене озеро») залишалося недоторканим.
  • Торгівля з чумаками та козаками: Видобуток солі приваблював чумаків з усієї України. Запорозькі козаки користувалися в ханстві пільговим митним режимом (сплачували 8 копійок з 4-волового воза замість стандартних 10 копійок). У 1764 році пристав Перекопського «сільпрому» Баба-іман офіційно закликав кошового отамана Запорозької Січі присилати чумаків по сіль через її багатий «врожай».
  • Сільпром на Арабатській стрілці та озері Сасик: На зміну перекопським озерам прийшов видобуток на Арабатській стрілці (занепав у 1990-х роках) та видобування рожевої солі на озері Сасик (продається під маркою морської).
  • Конкуренція та занепад: У XVII–XVIII століттях виник потужний солеварний осередок у Бахмуті та Торі (Слов'янську) на Слобожанщині, що спричинило економічну конкуренцію. Енциклопедичний словник «Гранат» у 1911 році зазначав, що з 451,4 тис. населення Бахмутського повіту 58,6% становили українці («малороссы»), що засвідчує міцне українське коріння цього соляного осередку. У ХІХ ст. дві третини української солі давав Донецький басейн і лише третину — кримські озера. Остаточний занепад озерного видобутку на Перекопі стався внаслідок опріснення озер прісною водою Північно-Кримського каналу.

Джерела та посилання