Перейти до змісту

← На головну

Продовольчий стан Криму у повоєнне десятиліття (1944–1954)

Продовольча криза та неспроможність Кримської області забезпечити власним продовольством населення і відпочивальників у перше повоєнне десятиліття (1944–1954) внаслідок депортації корінних народів, деградації сільського господарства та непристосованості російських переселенців.

Огляд (Overview)

Упродовж першого повоєнного десятиліття (1944–1954) Кримська область, перебуваючи у складі РРФСР, виявилася неспроможною забезпечити населення й відпочивальників основними продуктами харчування — м'ясом, молоком, картоплею та овочами власного виробництва. На відміну від довоєнного періоду, коли Кримська АРСР була самодостатньою, після депортації кримських татар, болгар, греків, вірмен і німців аграрний сектор зазнав глибокого занепаду. Завезені з російської глибинки колонізатори не змогли пристосуватися до суворих природно-кліматичних умов посушливого Криму. Гострий дефіцит продовольства змушував СРСР щорічно завозити величезні обсяги харчів з України, що стало одним із провідних факторів подальшої передачі Кримської області до складу УРСР у 1954 році.

Ключові деталі / Підтеми

  • Етнічні чинники аграрного занепаду: У довоєнному Криму м'ясо-молочним тваринництвом і вівчарством традиційно займалися кримські татари й українці, а овочівництво розвивали поселення болгар, греків і німців. Після їхньої депортації перша хвиля російських переселенців виявилася неспроможною ведення сільського господарства в умовах безводного спекотного клімату.
  • Овочівництво та картоплярство: Урожайність овочів упала майже втричі порівняно з 1940 роком (до 50,9–55 ц/га у 1950–1953 рр.). Державна закупівля овочів скоротилася з понад 60 тис. тонн (1940) до 34–41 тис. тонн (1950–1953). Заготівлі картоплі впали з майже 17 тис. тонн (1940) до 4,7–6,1 тис. тонн у 1950–1953 рр., що змушувало здійснювати постійний імпорт картоплі з материкової України.
  • Тваринництво та кормовий голод: Через відсутність кормової бази (фуражного зерна, сіна, соковитих кормів) влада не змогла вирішити питання м'ясо-молочного постачання. Зростання поголів'я великої рогатої худоби (з 104,8 тис. у 1940 р. до 150 тис. у 1953 р.) і корів (з 26,4 тис. до 57 тис. у 1954 р.) відбулося за рахунок перетворення покинутих земель депортованих на пасовища та привезення худоби переселенцями. Тим часом поголів'я коней упало з 81 тис. (1940) до 46,4 тис. (1954), а птахівництво зросло з 338 тис. (1940) до 1,55 млн (1953).
  • Занепад переробки та санітарна криза: М'ясокомбінати та м'ясозаводи перебували в стані цілковитої деградації. Мережа м'ясних магазинів була відсутня, а торгівля на єдиному колгоспному ринку Сімферополя (на місці нинішнього парку Треньова) здійснювалася у жахливих санітарно-епідеміологічних умовах, спричиняючи масові спалахи інфекцій.
  • Роль України після 1954 року: Після приєднання Криму до УРСР у 1954 р. республіканська влада розпочала планомірну розбудову торговельної та переробної інфраструктури: відкрито перші спеціалізовані магазини («Українська ковбаса», «Українська паляниця»), запроваджено виїзну торгівлю охолодженою птицею й кролями зі стерильних лотків та подолано продовольчий дефіцит упродовж наступного десятиліття.

Джерела та посилання