Перейти до змісту

← На головну

Олександр Тахтай

Олександр Кузьмич Тахтай (23 жовтня 1890 — 25 липня 1963) — український археолог, музейний діяч та охоронець пам'яток, який присвятив життя дослідженню старожитностей Криму (зокрема Севастополя та Інкерманської долини), Херсонщини й Полтавщини. Під час Другої світової війни залишився в окупованому Севастополі для порятунку колекцій Херсонеського музею, через що згодом був репресований радянською владою. Монографія Евеліни Кравченко та співавторів «От бронзы к железу: хозяйство жителей Инкерманской долины» (2016) присвячена пам'яті Олександра Кузьмича Тахтая.

Огляд (Overview)

Олександр Кузьмич Тахтай народився у місті Ромни Полтавської губернії. Здобув освіту в Петербурзькому університеті та Петербурзькому археологічному інституті, після чого повернувся до Полтави. Пройшов Першу світову війну, згодом працював у Полтавському комітеті охорони пам'яток та Полтавському музеї. Зіткнувся з політичними переслідуваннями ще у 1929 році. Завдяки клопотанню колег зміг продовжити роботу в експедиції Дніпрельстану під керівництвом Д. І. Яворницького, а потім очолив археологічний відділ у Херсоні.

У 1935 році вчений переїхав до Севастополя, де почав працювати в Херсонеському музеї. Він першим звернув увагу на типологічну схожість культур Криму та Нижнього Подніпров'я в передскіфський час і провів перші розвідки на пам'ятці Поселення Сахарна Головка. У роки Другої світової війни відмовився евакуюватися й самовіддано рятував неевакуйовані музейні цінності Херсонеса від пограбування німецькими військами. Попри визнання його заслуг у повоєнні роки, у 1949 році за доносом колеги С. Ф. Стржелецького Тахтая заарештували й засудили до 25 років таборів. Після амністії 1955 року він працював у Донецькому музеї.

Ключові деталі / Підтеми

  • Початок кар'єри та перший арешт: Після навчання працював зберігачем археологічного відділу Полтавського музею. У 1929 році звинувачений в антирадянській агітації, заарештований, але відпущений у 1930 році через брак доказів. На роботу до музею повернутися вже не зміг.
  • Експедиції та робота на півдні: Працював під керівництвом видатного історика Д. І. Яворницького на Дніпрельстані. У 1930 році призначений завідувачем археологічного відділу музею в Херсоні. У 1934 році знову заарештовувався, проте справу швидко закрили. Згодом працював у Цюрупинську.
  • Херсонеський період та Інкерманська долина: З 1935 року працював у Херсонесі. Першим розпочав систематичне обстеження пам'яток Інкерманської долини, відкрив матеріали на Сахарній Головці та обґрунтував їхню належність до кизилкобинської культури.
  • Порятунок Херсонеса під час окупації: З початком радянсько-німецької війни залишився охороняти пам'ятки. Разом із помічником закопав найцінніші неевакуйовані мозаїки та експонати. Призначений окупаційною владою професором-хранителем музею, організовував прибирання території та фіксацію нових знахідок. Не дав вивезти цінні експонати до Німеччини.
  • Повторні репресії та заслання: У січні 1949 року за статтею С. Ф. Стржелецького був публічно звинувачений у співпраці з нацистами. Засуджений на 25 років таборів за «зраду Батьківщині».
  • Звільнення та вшанування пам'яті: Відбував покарання до жовтня 1955 року, звільнений за амністією. З 1956 року працював у Донецькому краєзнавчому музеї. Науковий архів вченого зберігається у Сімферополі. У 2016 році колектив Інкерманської експедиції під керівництвом Е. А. Кравченко присвятив фундаментальну монографію «От бронзы к железу» пам'яті Олександра Кузьмича Тахтая.

Джерела та посилання