Перейти до змісту

← На головну

Грузини в Криму

Грузини — один із давніх і водночас малодосліджених етносів Криму: літописні та археологічні дані фіксують зв'язки півострова з Грузією ще з античних часів, а в новітню добу грузинська громада Криму залишила помітний слід у церковному, військовому та громадському житті, а після окупації 2014 року опинилася під тиском зросійщення.

Огляд (Overview)

Точний час появи грузинів у Криму невідомий. Кандидат історичних наук, доцент Олександр Музичко констатує, що історія грузинів Криму майже не досліджена ані фрагментарно, ані комплексно, а літописні та археологічні дані свідчать про взаємини Криму й Грузії з античних часів. У XVIII ст. грузини, що тікали з кримського полону, долучалися до лав козаків Запорозької Січі. За даними етнографа Олександра Рибалка й О. Музичка, грузини були серед християнської частини населення Криму, депортованої 1778–1780 рр. до Північного Приазов'я: тоді з півострова виселено понад дві сотні грузинів.

На різних етапах кримської історії слід у ній залишали видатні особистості грузинського походження — від градоначальників Керчі та Ялти до архієпископа Таврійського. Окрему сторінку становить внесок грузинів у визволення Криму у Другій світовій війні: з Грузії було мобілізовано 700 тис. осіб, у боях за Керч кожен третій грузинський вояк загинув або зник безвісти.

Ключові деталі / Підтеми

  • Церква Святої Ніно в Керчі: храм на честь святої Ніни, християнської просвітниці Грузії, належить до Грузинської православної церкви (ГПЦ) — парафія у Керчі, вочевидь, єдина на півострові. Поруч стоїть Дім грузинської діаспори. 9 травня 2012 р. храм (будівництво якого благословив Патріарх ГПЦ Ілля ІІ) освятив митрополит Боржомі і Бакуріані ГПЦ Серафим (Джоджуа). Церква збудована на пожертви грузинської спільноти України та Криму в пам'ять про співвітчизників, полеглих у Другій світовій війні. До окупації 2014 р. вона стала одним із символів грузинської присутності в Криму.
  • Грузини у Другій світовій війні: на початку 1940-х рр. з Грузії мобілізовано 700 тис. осіб, половина з яких не повернулася. У боях за Керч під час створення національних військових формувань кожен третій грузинський вояк загинув або зник безвісти; радянське командування відправляло бійців до Криму цілковито непідготовленими.
  • Меморіали: 13 червня 1992 р. у селі Глазівка поблизу Керчі відкрито пам'ятник воякам грузинської дивізії (капсула із землею Грузії в основі); 1961 р. біля Сапун-гори неподалік Севастополя постав меморіал-некрополь на спомин про героїв 414-ї грузинської стрілецької дивізії, що полягли, звільняючи місто у травні 1944 р.
  • Вахтанг Кікабідзе: відомий грузинський артист відвідав Керченський меморіал за кілька років до окупації; його батько, молодший лейтенант Костянтин Кікабідзе, зник 1942 р. у тих краях. У 2008 р. він відмовився від ордена Дружби народів РФ на знак протесту проти вторгнення Росії до Грузії, а 2014 р. висловлював жаль, що не може долучитися до Революції гідності та АТО.
  • Видатні грузини Криму: князь Захарій Херхеулідзе — градоначальник Керчі (1833–1850); Іван Думбадзе — градоначальник Ялти (1906–1916), монархіст і чорносотенець; інженер Михаїл Ґерсеванішвілі — будівничий портів Керчі, Ялти та Феодосії (кін. XIX ст.); архієпископ Таврійський Димитрій (Абашидзе, 1912 — до завоювання більшовиками; канонізований 2011 р.); генерал Зураб Натіїв (Натієв, справжнє прізвище Натішвілі) — командувач Запорозького корпусу Армії УНР у поході на Крим (квітень 1918 р.), аджарець за походженням.
  • Демографія: за переписом Російської імперії 1897 р. у Таврійській губернії мешкали 266 грузинів (125 — Севастополь, 58 — Керч, 11 — Сімферополь). У радянських реєстрах грузини потрапляли до категорії «Інші національності»: 1926 р. — 201, 1939 р. — 509, 1970 р. — 1112. За Всеукраїнським переписом 2001 р. — близько 1800 (О. Музичко уточнює — 1774). Після окупації російський перепис 2014 р. зафіксував 1571 грузина.
  • Громада та інституції: у роки незалежності України в Криму діяло одне з чотирьох грузинських національно-культурних товариств країни. З 2002 до 2011 р. у Ялті працювало Почесне консульство Грузії (очолював Елґуджа Кепуладзе — почесний громадянин АР Крим та Ялти, організатор проукраїнських фестивалів «Лесина осінь», «Чарівне намисто»). У 1990–1993 рр. сформувалася Кримська грузинська громада (на час реєстрації 1993 р. — 740 осіб, відділення у Керчі, Феодосії та ін.). 14 червня 1995 р. в Євпаторії зареєстровано організацію «Ертоба» («Єдність»), керівництво якої у березні 2014 р. закликало бойкотувати ініційований сепаратистами «референдум». Грузинські діти навчалися в Українській гімназії у Сімферополі поряд з українськими, російськими, кримськотатарськими та вірменськими.

Суперечності та відкриті питання

  • Масштаб історії: на відміну від греків чи болгар, історія грузинів Криму залишається фрагментарно дослідженою; О. Музичко наголошує на браку як комплексних, так і фрагментарних досліджень.
  • Демографічні розбіжності: Всеукраїнський перепис 2001 р. подає близько 1800 грузинів, тоді як О. Музичко уточнює число до 1774.

Джерела та посилання