Перейти до змісту

← На головну

Татари-липка

Татари-липка (також відомі як литовські, білоруські або польські татари) — самобутня субетнічна група тюркського походження, яка сформувалася на землях Великого князівства Литовського та Речі Посполитої з вихідців із Криму та Золотої Орди, починаючи з кінця XIV століття. Назва походить від кримськотатарського позначення Литви — Libka або Lipka.

Огляд (Overview)

Історія татар-липка в Східній Європі налічує понад шість століть. У 1397 році великий литовський князь Вітовт розселив перші кілька сотень сімей кримських татар та караїмів навколо своєї резиденції в Тракаї, сформувавши з них елітну княжу гвардію. Хвилі переселення продовжувалися за часів хана Тохтамиша та князя Свидригайла.

Протягом століть татари-липка перейшли на слов'янські мови (польську, білоруську та українську), проте зберегли ісламську віру, що вберегло їх від повної асиміляції. Вони сформували особливий шляхетський військовий стан, зробили внесок у розвиток європейської кавалерії (улани) та створили унікальну рукописну спадщину — кетаби. В Україні їхні поселення тривалий час існували на Волині, Черкащині та Поділлі, проте більшість громад зникли внаслідок воєн та депортацій XX століття.

Ключові деталі / Підтеми

  • Хвилі переселення:
  • 1397 р. (Князь Вітовт): перші родини з Криму розселені біля Тракая, Каунаса, Ліди, Луцька та на кордоні з Пруссією для військової служби.
  • 1398–1399 рр. (Хан Тохтамиш): прибуття татар разом із поваленим золотоординським ханом після поразки в міжусобній боротьбі.
  • Початок XV ст. (Князь Свидригайло): залучення ще 3000 татар та ногайців для несення служби у литовському війську.
  • 1410 р. (Ґрюнвальдська битва): татарська кіннота брала активну участь у розгромі Тевтонського ордену.
  • Шляхетські права та суспільний поділ: Татарська аристократія була прирівняна у правах до польської шляхти. Вони носили титули бек, оглан, султан (зокрема роди Остринських та Пунських), ага та сеїд. Дрібніші татари володіли землею на шляхетських правах, звільнялися від податків і були зобов'язані нести військову службу. Всього у Речі Посполитій чисельність татар-липка сягала 100 тисяч осіб (у XVI ст. діяло близько 400 мечетей та медресе).
  • Географія на українських землях:
  • Волинь: На початку XVI ст. князь Костянтин Острозький розселив татар в Острозі (мечеть діяла з 1565 р.), Старокостянтинові, Хорові, Розважі, Полонному.
  • Черкащина та Канівщина: В околицях Черкас мешкало близько 2 тисяч татар. Біля Канева виникли тюркські поселення з назвами Колтегаїв, Арагіїв, Ачекмаково, Чигирі.
  • Правобережжя та Поділля: На Правобережній Україні близько третини шляхетських родів мали татарське коріння. На Поділлі та Брацлавщині татари заснували 62 шляхетські роди (близько 20 % місцевої шляхти).
  • Військовий внесок (Виникнення уланів): Легка татарська кавалерія Речі Посполитої у XVII ст. отримала назву улани, що походить від татарського шляхетського титулу оğlan («добрий молодець»). Татарські кінні підрозділи пізніше існували у російській армії, військах Наполеона та армії міжвоєнної Польщі.
  • Літературна спадщина (Кетаби): Татарська громада створила унікальні рукописи (Корани, молитовники, повчання), написані слов'янськими мовами (польською, білоруською та поліським діалектом української), але записані арабською графікою. Арабська абетка використовувалася ними до 1930-х років. З Ювківців походить унікальний рукопис 1804 р. із сурами Корану, перекладеними українською мовою та записаними арабськими літерами. У 1992 р. в Острозі знайдено старовинний арабський рукопис Корану.
  • Занепад та зникнення в Україні: Масовий відплив татар до Криму та Османської імперії розпочався у XVII ст. на тлі козацьких воєн та релігійних обмежень Речі Посполитої. У XX ст. громади на Волині (зокрема у с. Ювківці, де у 1911 р. жило 340 мусульман під наглядом царської поліції) остаточно зникли внаслідок Другої світової війни та депортацій. Нині в Україні майже не залишилося представників цього народу, нагадуванням слугує лише старий татарський цвинтар в Острозі (поховання до 1920-х рр.).
  • Видатні постаті татар-липкинського походження:
  • Агатангел Кримський — видатний український історик, сходознавець, мовознавець і письменник.
  • Генрик Сенкевич — польський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури (1905).
  • Михайло Туган-Барановський — видатний український економіст, міністр фінансів УЦР.
  • Сулейман Сулькевич (Матвій Сулькевич) — генерал-лейтенант, голова Кримського крайового уряду (1918).
  • Арслан Ахматович — юрист, міністр юстиції у Кримському крайовому уряді (1918).
  • Станіслав Булак-Балахович — військовий діяч, голова незалежної Білоруської держави (БНР).
  • Чарльз Бронсон — голлівудський кіноактор.

Джерела та посилання