Перейти до змісту

← На головну

Старий Крим

Старий Крим — старовинне місто у передгірній та лісистій частині східного Криму (Кіровський район), колишня середньовічна столиця Кримського улусу (Солхат / Крим), що дала назву всьому півострову.

Огляд (Overview)

Старий Крим (у середньовіччі — Солхат, а згодом просто Крим) відіграв визначальну роль в історії півострова, передавши свою назву всій Тавриді. У XIV столітті місто було адміністративним і торговельним центром Кримського улусу Золотої Орди та осередком регіону, відомого як Вірменія Приморська. Наприкінці XVIII століття, після російської анексії, місто ледь не стало адміністративним центром Таврійської області під штучною грецькою назвою Левкополь, проте ця назва й обласний статус не прижилися. Згодом Старий Крим перетворився на затишне заштатне містечко серед гірських лісів, яке приваблювало багатьох діячів культури, письменників та митців своєю особливою атмосферою тілесного й душевного спокою.

Ключові деталі / Підтеми

  • Історичні назви та етіологія: у середньовіччі місто було відоме як Солхат (або Кимри/Крим). Саме від цієї назви півострів Таврида дістав свою сучасну назву «Крим».
  • Спроба створення Левкополя: після першої російської анексії Криму влада Російської імперії вагалася щодо назви та розташування столиці новоствореного регіону. Місто нетривалий час носило штучну псевдогрецьку назву «Левкополь» та претендувало на статус головного міста Таврії, проте цей проєкт зазнав невдачі, і столицею став Сімферополь.
  • Центр Вірменії Приморської: оточений лісистими горами, Солхат слугував центром так званої Вірменії Приморської — мережі компактних вірменських гірських містечок (розміром приблизно 500 на 500 кроків), з'єднаних брукованими лісовими дорогами та підкріплених діяльністю монастирів (зокрема Сурб-Хачу).
  • Культурний та рекреаційний затишок: завдяки затишному мікроклімату та природній тиші Старий Крим став притулком для багатьох видатних постатей (зокрема письменників і митців), які шукали відпочинку та натхнення у «столиці лісової тиші».

Джерела та посилання