Перейти до змісту

← На головну

Каховське водосховище та Каховська ГЕС

Каховське водосховище та Каховська гідроелектростанція на річці Дніпро — одні з найбільших іригаційних та гідротехнічних споруд ХХ століття. Водосховище було створене для забезпечення питним водопостачанням і зрошенням десятків тисяч гектарів сільськогосподарських угідь Півдня України та Кримського півострова.

Огляд (Overview)

Ідея спорудження Каховського гідровузла постала у перші повоєнні роки й обговорювалася радянським керівництвом та науковими установами. Наприкінці вересня 1950 року вийшла Постанова ЦК ВКП(б) та Ради Міністрів СРСР «Про будівництво Каховської ГЕС на р. Дніпрі, Південно-Українського та Північно-Кримського каналів». 26 листопада 1950 року уряд УРСР (Постанова РМ УРСР та ЦК КП(б)У) розгортає першочергові проектно-пошукові роботи. Попри те, що будівництво оголосили союзною «стройкой коммунизма», а Кримська область на той час перебувала у складі Російської Федерації (РРФСР), союзна влада переклала весь фінансовий, технічний та людський тягар реалізації цього масштабного проєкту виключно на плечі УРСР.

Каховське море простягалося на 230 км у довжину, охоплюючи площу 2155 км². З нього бере початок низка великих магістральних каналів: Північно-Кримський канал, Каховський канал та канал Дніпро — Кривий Ріг. Будівництво забезпечило колосальний економічний ефект для Кримського півострова, проте для самої України створення водосховища супроводжувалося важкими екологічними, економічними та культурно-історичними втратами.

Ключові деталі / Підтеми

  • Основні параметри: Довжина — 230 км, площа акваторії — 2155 км². Бере початок від Нової Каховки (Херсонська область) і охоплює території Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської областей.
  • Гідротехнічна мережа: Слугує основним джерелом води для Північно-Кримського каналу, Каховського каналу та каналу Дніпро — Кривий Ріг.
  • Політико-адміністративний контекст: Рішення про будівництво ухвалено Постановою від вересня 1950 року. Постанова РМ УРСР від 26.11.1950 р. зобов'язала українські інститути розпочати гідрогеологічні зйомки південних областей УРСР та північних районів Криму. Уряд РРФСР на території Криму жодних робіт у 1950–1954 рр. не провів.
  • Організація та масштаб будівництва: На будівництві Каховської ГЕС і Нової Каховки працювало понад 12 000 фахівців, 1110 автомашин, 74 земснаряди, 14 паротягів, 100 бульдозерів, 75 кранів. Головне управління «Укрводбуд» заснувало у 1951 р. три навчально-виробничі комбінати в Запоріжжі, Херсоні та Мелітополі.
  • Хронологія введення: Заводнення водосховища закінчилося у 1954 р., Каховська ГЕС почала діяти з 1955 р. (6-й агрегат — 1956 р.). У 1976 р. відкрито Каховський зрошувальний канал (забезпечив водопостачання Бердянська та зрошення 195 тис. га у 1985 р.).
  • Південно-Український канал: Одночасно із задекларованим Каховським будівництвом радянська пропаганда роздмухувала проєкт Південно-Українського каналу, який слугував ширмою і так і не був збудований.
  • Затоплення родинних земель: Для створення водосховища довелося затопити кілька мільйонів гектарів найродючіших придніпровських земель у Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській областях.
  • Затоплення Великого Лугу: Під водою опинилася унікальна козацька спадщина — сакральний Великий Луг, біля 100 давніх козацьких сіл, зимівників та хуторів.
  • Екологічна та культурна ціна іригації: Знищення унікальних дніпровських плавнів (природного фільтра Дніпра), підтоплення шахт та населених пунктів, руйнування берегів, масове цвітіння синьо-зелених водоростей та погіршення якості води.

Джерела та посилання