Перейти до змісту

← На головну

Німці Криму

Німці Криму — один із вагомих етносів півострова, чия історія охоплює як середньовічне германське населення (кримські готи та князівство Феодоро), так і масштабну колонізацію ХІХ століття. У серпні 1941 року понад 60 тисяч кримських німців зазнали примусового виселення («евакуації») радянським режимом до Сибіру й Казахстану.

Огляд (Overview)

Історія германської присутності на Кримському півострові поділяється на два ключові етапи: середньовічний готський період та колонізаційну хвилю ХІХ–ХХ століть.

Готи панували у Північному Причорномор'ї з ІІІ століття н. е. У передгірному Криму сформувалася православна держава Феодоро (ХІІ–XV ст.) зі столицею на Мангупі, мешканці якої розмовляли мовою, вельми подібною до німецької. На середньовічних мапах Південне узбережжя Криму від Чембало до Кафи звалося Капітанством Готія. Західний дипломат Ожьє Ґіслен де Бусбек 1562 року в Константинополі записав пісню готською мовою та 96 слів (апель — яблуко, хус — дім, ханда — рука), зберегши унікальні дані про кримсько-готську мову. Готський етнічний пласт інтегрувався в етногенез кримських татар (що відобразилося зокрема в збереженні германських імен Ернест, Ервін), а останні православні готи-кримчани були переселені до Приазов'я у 1778–1779 роках під час виселення християн з Кримського ханства.

Друга хвиля німецької присутності розпочалася з 1805 року за маніфестами російських імператорів. Протягом ХІХ століття до Криму переселилося понад 30 тисяч німців-колоністів, які отримували по 60 десятин землі, звільнялися від оброків та мали право на самоврядування. Вони заснували квітучі поселення, серед яких Кроненталь (нині село Кольчугине Сімферопольського району) та Цюрихталь (нині село Золоте Поле Кіровського району). Колоністи розвинули високоефективне виноградарство, овочівництво, картоплярство, а також виготовлення меблів і реманенту.

Перед Другою світовою війною німці складали 6% населення Кримської АРСР. Існували два німецькі національні райони: Тельманівський (Тельманський, Курман-Кемельчи) та Біюк-Онларський (нині об'єднані в Курманський / Красногвардійський район), а також місця компактного проживання у Сімферопольському, Сейтлерському (Нижньогірському) та Ічкінському (Совєтському) районах. До 1917 року в Криму діяло 186 лише лютеранських храмів, а також католицькі, менонітські та конгрегаціоналістські громади.

Під час Другої світової війни нацистське керівництво розробляло плани перетворення Криму на німецьку колонію під назвою «Готланд» із заселенням німцями з Південного Тіроля, а також перейменуванням Севастополя на Теодоріксхафен (Порт-Феодоро) і Сімферополя на Готенберг.

15 серпня 1941 року радянська влада під виглядом «евакуації» здійснила превентивне примусове виселення понад 60 тисяч кримських німців до Ставропілля та Ростовської області, а згодом — до Сибіру та Казахстану. Депортовані зазнали рабської праці у ГУЛАГу й Трудармії та мовної асиміляції. Попри скасування обмежень 1955 року, масового повернення не відбулося — нині в Криму мешкає близько 2,5 тисяч німців.

З 1993 року діє товариство німців Криму «Відергебурт» («Відродження») та Земляцтво депортованих німців Криму (1995), виходить газета «Хоффнунг». За російської окупації з 2014 року кримські німці стикнулися з дискримінацією: через формулювання 1941 року про «евакуацію» вони вимушені доводити право на статус постраждалих від депортації народів.

Ключові деталі / Підтеми

  • Кримські готи та мова де Бусбека: панування готів з III ст., православне князівство Феодоро, Капітанство Готія, збереження 96 слів готської мови Ожьє де Бусбеком (1562), виселення 1779 року.
  • Колонізація ХІХ століття: переселення з 1805 року (30 тис. колоністів, 60 десятин землі, пільги); створення німецьких сіл Кроненталь (Кольчугине) та Цюрихталь (Золоте Поле).
  • Національні райони та духовна спадщина: 6% населення Кримської АРСР перед 1941 р.; Тельманівський та Біюк-Онларський національні райони; 186 лютеранських кірх до 1917 р.
  • «Евакуація» 15 серпня 1941 року: примусове виселення понад 60 тис. осіб радянським режимом до Сибіру й Казахстану, залучення до Трудармії, занепад мовного середовища.
  • Сучасні організації та окупаційна дискримінація: товариство «Відергебурт» (голова Юрій Гемпель), газета «Хоффнунг», діючі кірхи в Сімферополі, Судаку та Ялті; бюрократичні перешкоди окупаційного законодавства після 2014 року.

Джерела та посилання