Перейти до змісту

← На головну

Корсунська угода 1668 року

Корсунська угода 1668 року — військово-політичний договір, проголошений 11 березня 1668 року на Генеральній раді Війська Запорозького поблизу Корсуня гетьманом Петром Дорошенком про прийняття османського протекторату («підданства салтану»). Угода законодавчо закріплювала державну незалежність козацької України за зразком васальних відносин Молдавського та Волоського князівств.

Огляд (Overview)

У відповідь на підписання Андрусівського перемир'я 1667 року між Московським царством та Річчю Посполитою, що поділило Україну по Дніпру, гетьман Петро Дорошенко розпочав переговори з урядом Османської імперії (Портою) та Кримським ханством. У січні 1668 року на старшинській раді в Чигирині було прийнято принципове рішення відмовитися від підданства московському царю та польському королю й об'єднати обидва береги Дніпра під єдиною булавою.

11 березня 1668 року на генеральній раді поблизу Корсуня угода про османський протекторат була офіційно затверджена. Згідно з договором, Османська імперія визнавала державную незалежність та неподільність Війська Запорозького, а гетьман обіцяв сплачувати данину («дань Турецькому Царю і Кримському Хану») за прикладом господарів Волощини та Молдови. Цей договір мав визначальне значення для збереження суверенітету української козацької держави.

Ключові деталі / Підтеми

  • Передумови: Андрусівське перемир'я 1667 р. та загроза остаточного поділу Української держави; переговори Дорошенка у липні 1667 р.
  • Чигиринська рада (січень 1668): Ухвалення рішення про соборність України та союз з Портою і Ханством без підданства Москві й Варшаві.
  • Корсунська генеральна рада (11 березня 1668): Проголошення угоди про «підданство салтану» Мегмеду IV.
  • Статус і значення: Договір законодавчо гарантував автономію і державність Війська Запорозького, за значенням не поступаючись Переяславським статтям 1654 року (і перевершуючи їх за рівнем юридичної визначеності суверенітету).
  • Церковно-політичні наслідки: В усіх православних церквах України за розпорядженням митрополита Йосипа Тукальського-Нелюбовича було скасовано поминання московського царя як глави держави.

Джерела та посилання