Перейти до змісту

← На головну

Могильник білозерської культури біля с. Широке

Могильник білозерської культури біля с. Широке (Скадовський район, Херсонська область) — одна з найбільших та найважливіших еталонних пам'яток доби фінальної бронзи (XI — початок X ст. до н. е.) у Північному Причорномор'ї. Досліджений у 1961–1963 роках Краснознаменським загоном Північно-Кримської та Південно-Української експедицій під керівництвом Олександра Лєскова.

Огляд (Overview)

Широківський некрополь розташовувався за 10 км на північ від Джарилгацької затоки Чорного моря та складався зі 130 розкопаних поховань. Пам'ятка була відкрита керівником Північно-Кримської експедиції Н. П. Шульцем під час розвідок у зоні будівництва Північно-Кримського (Краснознаменського) каналу. Матеріали розкопок через політичні переслідування керівника експедиції чекали на фахову публікацію 56 років і були видані у вигляді монографії у 2019 році за участю Евеліни Кравченко та Тетяни Гошко. Некрополь відіграє ключову роль у вивченні білозерської культури та культурних зв'язків Нижнього Подніпров'я з Кримом і Кавказом.

Ключові деталі / Підтеми

  • Структура та топографія некрополя: Могильник ділився на дві частини — північну (ґрунтовий цвинтар із рядами по 2–12 могил) та південну (два низьких курганних насипи з підкурганними похованнями). Насип кургану 2 формувався шляхом злиття окремих малих курганчиків над новими підзахороненнями, що нагадує грядові могильники кизил-кобинської культури Гірського Криму.
  • Поховальний обряд та соціальна стратифікація: Небіжчиків ховали у зібганому стані на боці (чоловіків на правому, жінок на лівому) головою на південь. Виділення підкурганних могил із прямокутними кутовими ямками (від повозки-катафалка), дерев'яними перекриттями, шаром камки та виробами із золота й сердоліку свідчить про формування вищого соціального прошарку (племінної еліти).
  • Поховальний інвентар та їжа: У південній частині могили (біля голови) розміщували напутню їжу (кістки корови/бика, вівці, рідше коня та птиці) і керамічний посуд (лисковані кубки, корчаги, чаші та нелисковані горщики). Виявлено також ритуальні мініатюрні посудинки, овечі астрагали, мушлі та охру.
  • Аналіз металевих виробів: Металографічне та рентгенофлуоресцентне дослідження колекції з 58 металевих предметів (проведено Тетяною Гошко) виявило перевагу олов'янисто-арсенових бронз із домішками сурми та свинцю. Технологічні особливості та склад сплавів вказують на надходження металевої сировини з Кавказу (кобанська культура) через Крим. Докладніше див. Металургія та металообробка фінальної бронзи.
  • Кавказько-кримські зв'язки та торговельний шлях: На кавказькі контакти вказують також знахідки прикрас із геширу (гагату), бронзової платівчастої скроневої підвіски з пуансонним орнаментом та антропологічні паралелі. Широківський могильник разом із некрополями Брилівка, Чернянка та Лук'янівка маркує прадавній сухопутний торговий шлях від Джарилгацької затоки через Перекоп та Олешківські піски до Дніпра.
  • Історія опрацювання колекції: Після звільнення Лєскова колекція перебувала в неупорядкованому стані. У 2009–2019 роках Евеліна Кравченко проведено реставрацію кераміки, оцифрування щоденників та звітної документації, реконструйовано колекційний опис (колекція № 1545 Археологічного музею ІА НАНУ).

Джерела та посилання