Перейти до змісту

← На головну

Запорозько-кримські торговельно-економічні відносини XVIII століття

Торговельно-економічні взаємини між населенням Вольностей Війська Запорозького Низового (Гетьманщини) та Кримського ханату у XVIII столітті, що характеризувалися добросусідським етикетом, взаємоповагою та розбудовою вигідної соляної торгівлі.

Огляд (Overview)

В історіографії тривалий час панував стереотип про виключно ворожий та набіговий характер стосунків між українським козацтвом і Кримським ханатом. Проте архівні джерела XVIII століття (зокрема фонди ЦДІАК України) засвідчують домінування економічного прагматизму, мирної співпраці та суворого дотримання етикету у дипломатичному листуванні між Кошем Нової Запорозької Січі (заснованої 1734 року на р. Підпільній) і Бахчисараєм.

Ключовим рушієм цих відносин була торгівля сіллю, яка осаджувалася в кримських озерах. Вона забезпечувала прибуток ханату від митних зборів (баштове, мостове) і водночас задовольняла потреби українських земель та Слобожанщини завдяки козакам-чумакам.

Ключові деталі / Підтеми

  • Дипломатичний етикет у листуванні: Листування між запорозьким кошовим отаманом та кримськими високопосадовцями (каймаканами, наглядачами соляних озер — іменами) містило поважні звертання. Наприклад, єдичкульський каймакан Муртаза-ага у серпні 1764 р. звертався до кошового: «В роде месийском непостидному командиру и подобному князям закона християнского...».
  • Інфраструктурна співпраця: У 1764 році за наказом кримського хана для безпечного та безперешкодного проїзду чумацьких возів через річку Рогачик було збудовано міст, причому з козаків було гарантовано невзяття жодних митних платежів.
  • Роль наглядачів соляних озер (іменів): Збереглися листи наглядачів соляних озер Баба-Імена та Юсуфа (1764 р.), які завчасно сповіщали Кіш про врожай солі, її якість, ціну (5 карбованців за великий озрений віз, 3 карбованці за половину) та стан пасовищ для худоби чумаків.
  • Обмін подарунками: Невід'ємною складовою добросусідства був обмін дарунками (сап'ян, вишнева наливка від Коша, кримське вино у бочці від перекопського каймакана Омер-хана у 1762 р.).
  • Посередництво: Російські повірені чиновники (наприклад, путивльський купець Олексій Шестаков у 1759 р.) за клопотанням кошового отамана узгоджували зниження цін на сіль безпосередньо з ханом.

Джерела та посилання