Перейти до змісту

← На головну

Депортація народів Криму (1944)

Примусове виселення 27 червня 1944 року з Кримської АРСР болгар, греків і вірмен (т. зв. «червнева депортація» за постановою ДКО СРСР № 5984) — частина радянської кампанії етнічної зачистки півострова, а також історичне переселення кримських християн до Приазов'я 1778 року.

Огляд (Overview)

27 червня 1944 р. було виконано підписану 2 червня 1944 р. постанову Державного комітету оборони (ДКО) СРСР № 5984, підготовлену особисто Сталіним: «Додатково до виселення за постановою ДКО № 5859сс від 11 травня 1944 р. кримських татар виселити з території Кримської АРСР 37 тис. чол. німецьких поплічників з-поміж болгар, греків і вірмен». Фактично «органи» депортували майже 37,5 тис. осіб — до Уралу, Сибіру та Казахстану. Людей підіймали з ліжок на світанку, зачитували постанову і наказували збиратися в дорогу, запечатуючи двері.

Для греків і вірмен це стало другим виселенням з півострова. Перше відбулося 1778 року за Катерини ІІ: полководець Петро Рум'янцев-Задунайський обґрунтував переселення необхідністю освоєння земель за Кючук-Кайнарджийським миром, послаблення економіки Кримського ханства перед його анексією та «порятунком християн від утисків мусульман». У червні 1778 р. кримські християни підписали постанову про «добровільне» переселення до Приазов'я (по 30 десятин землі на члена родини чоловічої статі); під наглядом військ Олександра Суворова вони вийшли з Криму і наприкінці 1779 р. заснували Маріуполь та майже два десятки сіл із кримськими назвами (Ялта, Ласпі, Мангуш, Старий Крим).

Друге (радянське) виселення готувалося через облік населення. Наприкінці травня 1944 р. Лаврентій Берія у доповіді Сталіну назвав болгар, греків і вірмен Криму «поплічниками окупантів». 5 липня 1944 р. Берія доповів про «очистку території Криму від антирадянського шпигунського елемента» та виселення кримських татар, болгар, греків, вірмен і осіб іноземного підданства. Дослідник Іван Джуха іронізує, що звинувачення цілих народів у «зраді» були безпідставними, адже населення не могло поголовно піти в партизани й виживало в умовах окупації.

Виселенців розселяли по занедбаних приміщеннях і підвалах; дозволяли взяти 15–20 кг речей. Унаслідок війни, окупації та депортації населення Криму скоротилося втричі (379 тис. восени 1944 р. проти 1 126 426 у 1939 р.). У 1945 і 1948 рр. понад 90% населених пунктів із кримськотатарськими, німецькими, грецькими та вірменськими назвами було перейменовано; 27 листопада 1944 р. секретар Кримського обкому ВКП(б) Тюляєв прямо назвав мету — «зробити Крим новим, з російським ладом». Повернення частини виселенців стало можливим лише з середини 1950-х до кінця 1980-х рр.

Ключові деталі / Підтеми

  • Правова основа: Постанова ДКО СРСР № 5984 від 2 червня 1944 р. (виконана 27 червня) — «додатково» до депортації кримських татар (№ 5859сс від 11 травня 1944 р.).
  • Масштаб: план — 37 тис. осіб; фактично депортовано майже 37,5 тис. болгар, греків і вірмен до Уралу, Сибіру та Казахстану.
  • Хід виселення: підйом на світанку, зачитування постанови, запечатування дверей; дозвіл узяти 15–20 кг речей; розселення в невідремонтованих приміщеннях, підвалах (кілька родин в одній кімнаті); масові захворювання через зміну клімату та відсутність медичної допомоги.
  • Розділені родини: існувала директива НКВС «Про з'єднання розділених родин кримських болгар, греків і вірмен» — демобілізованих військових відправляли до виселених родин.
  • Історичний прецедент (1778): перше переселення кримських християн до Приазов'я під наглядом Олександра Суворова; заснування Маріуполя та сіл з кримськими назвами.
  • Етнічна зачистка: перейменування понад 90% топонімів (1945, 1948) та декларація «Крим — новий, з російським ладом» (Тюляєв, 1944).
  • Демографічний наслідок: населення Криму скоротилося втричі; господарство опритомніло лише до 1960-х рр.
  • Виселення кримських німців (серпень 1941): превентивна депортація під приводом «евакуації» від 15 серпня 1941 р. (понад 60 тис. осіб вивезено до Ставропілля, Ростовської області, а згодом — до Сибіру й Казахстану в Трудармію). Специфіка офіційного формулювання «евакуація» створила бюрократичні перешкоди для відновлення прав постраждалих після 2014 р. за російської окупації.
  • Лакі (локальний вимір): 27 червня 1944 р. кримських греків села Лакі (Бахчисарайський р-н) депортували в Середню Азію і на Урал; раніше, 1778 р., з Лакі виселили 412 православних (із них 6 священиків) у складі 31 тис. виселених з Криму. Після депортації 12 серпня 1944 р. прийнято постанову про розселення колгоспників; до Лакі прибули родини з Орловської і Брянської областей; 1948 — перейменування на Горянку.

Суперечності та відкриті питання

  • Обґрунтованість звинувачень: радянська влада поклала колективну провину «поплічників окупантів» на всі етноси (від старого до малого), тоді як дослідники (Іван Джуха) доводять неможливість поголовної колаборації та штучність обвинувачень.
  • Демографічні дані: джерело подає скорочення населення Криму втричі (1 126 426 у 1939 р. → 379 тис. у 1944 р.) як сумарний наслідок війни, окупації та депортації — без розділення внеску кожного фактору.

Джерела та посилання