Підводні міста Криму¶
Під водами Чорного моря біля берегів Криму на глибині від 4 до понад 10 метрів збереглися рештки прадавніх людських поселень — античних і середньовічних міст, що з часом опинилися на дні. Найвідоміше з них, антична Акра біля мису Такіль, у популярній літературі відоме як «Кримська Атлантида».
Огляд (Overview)¶
Стаття Максима Дубов'яза в газеті «Кримська світлиця» розповідає про міста, приховані під морською блакиттю: мури та склепіння прадавніх поселень, що з різних причин (підняття/опускання рівня моря, руйнування берегів) опинилися під водою. Таких затоплених місць у Криму, за оцінкою автора, два-три, принаймні два стали відомі. Їхні підводні руїни — від бойових мурів до решток міської забудови та античного колодязя — давно охрестили «Кримською Атлантидою» і пропонують перетворити на об'єкти підводного туризму.
Ключові деталі / Підтеми¶
- Акра (античне місто): постала в VI ст. до Різдва Христового в кіммерійському Боспорі, на важливому для навігації місці; площа, за різними оцінками, 2–4 до не більше 6 гектарів. Страбон у «Географії» вказував, що саме тут межує Боспор із Понтом; поселення зникло десь у IV ст. Нині — пустельне узбережжя біля мису Такіль, де на глибині близько 4 м простежується напрямок оборонного муру; на дні знайдено близько 30 м його залишків (підтесані брили вапняку та основа великої бойової башти на дерев'яному підмур'ї). На березі — рештки меншої бойової башти; IV ст. до н. е. ще під водою, пам'ятки ІІІ–ІІ ст. розкидані прибоєм, на березі — те, що будували пантикапейці вже після Різдва Христового.
- Дослідження Акри: регулярні розвідки наприкінці 1920-х, у середині та в останні 20 років XX ст.; знайдено чимало монет усього періоду карбування Боспорського царства. Частина вчених досі не вважає доведеним, що це саме Акра, а не сусідні Німфей чи Кітей.
- «Кримська Атлантида»: назва, якою охрестили підводні руїни Акри (не лише бойові мури, а й рештки міської забудови та античний колодязь); висувалася пропозиція організувати підводні екскурсії — як рідкісний романтичний об'єкт Керченського півострова.
- Підводний порт Солдайї (Судака): дослідники знаходять щось подібне, але менш масштабне, в акваторії середньовічного торгового порту ґенуезької Солдайї — сучасного Судака.
- Можливі доісторичні рештки біля Євпаторії: у 2 милях від євпаторійських берегів на глибині понад 10 м знайдено комплекси печер (відкриті дайверами близько 5 років тому до часу публікації). Припускають, що це рештки допотопної цивілізації, що існувала ще до прориву вод Середземного моря через Мармурове й Босфор у котловину майбутнього Чорного моря (коли там лежало прісне озеро меншої площі). Кола каменів (схожі на рештки домових вогнищ), проходи-арки, полиці для світильників, кам'яні гнізда для кріплення канатів нагадують інтер'єри печерних міст на суходолі Криму — хоча вчені за визначенням скептичні щодо природного походження цих утворень.
Суперечності та відкриті питання¶
- Ідентифікація Акри: не всі дослідники вважають доведеним, що знайдені підводні руїни біля мису Такіль — це саме Акра, а не сусідні Німфей або Кітей (уточнення назви не впливає на романтику знахідки).
- Походження печер біля Євпаторії: відкрите питання, чи є комплекси підводних печер природним утворенням, чи рештками доісторичної (допотопної) цивілізації — наука вимагає доказів, легенда про Атлантиду може виявитися не лише легендою.
Джерела та посилання¶
- Міста на дні морському — стаття Максима Дубов'яза в газеті «Кримська світлиця» (2018, випуск № 12); основне джерело цієї сторінки.
- Печерні міста Криму — стаття згадує схожість підводних кам'яних комплексів біля Євпаторії з інтер'єрами печерних міст на суходолі Криму.
- Судацька фортеця (Генуезька фортеця) — сучасний Судак стоїть на місці середньовічної ґенуезької Солдайї, чий затоплений торговий порт описано в статті.
- Ґенуезькі пам'ятки Криму — ґенуезька Солдайя як одна з колоній Ґенуї в Криму; контекст середньовічного порту.
- Зв'язки кримської археології з Україною (XIX–XX ст.) — археологічні дослідження кримських старожитностей (зокрема й підводних) у контексті зв'язків із материковою Україною.
- Андрій Щекун — головний редактор газети «Кримська світлиця», у якій опубліковано статтю-джерело.