Сімферополь¶
Адміністративний центр Кримської області. У перше повоєнне десятиліття (1944–1954) перебував у стані гострої інфраструктурної кризи: катастрофічна нестача води, майже відсутня каналізація, бездоріжжя та відсутність вуличного освітлення. Разом із тим місто залишалося важливим культурно-освітнім центром, де діяла художня школа видатного баталіста Миколи Самокиші.
Огляд¶
Станом на 1955 рік Сімферополь із населенням близько 140 тис. мешканців забезпечувався водою лише на 50–60% від потреби. Місто не мало повноцінної каналізації, а після дощів перетворювалося на болото. Українська влада після передачі Криму (1954) прискорила будівництво Сімферопольського водосховища та розвантажувального колектора. У місті мешкав і творив видатний український художник Микола Самокиша (1860–1944), який заснував тут художню студію, переформатовану згодом на Сімферопольське художнє училище його імені.
Ключові деталі¶
- Водопостачання: Добова потреба — 42 тис. м³, міське водосховище давало лише 26 тис. м³. Запас води — лише на 14 днів. Райони «Червона гірка», «Сергіївка», «Українка» — повністю безводні.
- Каналізація: Лише 5% домогосподарств мали фекальну каналізацію. Біологічна станція утилізувала лише 25% стоків; 75% (9000 м³) зливалося в річку Салгир, яка влітку пересихала, перетворюючись на «смердючу клоаку».
- Дороги: Лише 16% міських доріг мали тверде покриття; решта — «гірше польових».
- Освітлення: 42 вулиці не мали електричного освітлення (1953).
- Підтоплення: Після дощів місто вкривалося шаром мулу до 35 см; у деякі роки підтоплювалося понад 700 будинків.
- Мистецька спадщина та діяльність М. Самокиші: З 1922 року в Сімферополі дівала студія та художнє училище М. Самокиші. Під час нацистської окупації в місті діяла Рада митців (1942), а також підпільна мережа допомоги інтелігенції ОУН(б) («Український консум»). 18 січня 1944 року М. Самокиша помер у Сімферополі.
- Садиба «Салгирка» та наукове садівництво: З 1913 року в сімферопольській садибі «Салгирка» функціонувала Салгирська дослідна станція садівництва — головний науковий осередок помології, фітопатології та селекції плодових культур Криму.
- Плани обмеження зростання: Українські фахівці пропонували обмежити населення до 150–170 тис., але компартійні діячі опиралися, прагнучи заселити місто відставними військовими.
- Українські заходи: Прискорено будівництво Сімферопольського водосховища; нарощено греблю Аянського водосховища; збудовано розвантажувальний колектор для убезпечення центральної частини від затоплень.
- Осередок української вишивки: З 1952 року в місті мешкала й творила Віра Роїк (Герой України), яка заснувала Школу української вишивки в Сімферополі, а у 2012 році в місті було відкрито Музей української вишивки імені Віри Роїк.
Джерела та посилання¶
- Зневоднене кримське десятиліття — стаття Петра Вольвача, основне джерело з інфраструктури.
- Самокиш чи Самокиша: повернення справжнього імені — стаття Сергія Конашевича про діяльність М. Самокиші у Сімферополі.
- Салгирська дослідна станція садівництва — найстаріша садівнича науково-дослідна установа в садибі «Салгирка».
- Микола Самокиша — художник-баталіст, академік, який жив і творив у Сімферополі (1922–1944).
- Сімферопольське художнє училище імені М. С. Самокиші — навчальний заклад, заснований у місті 1922 року.
- Водопостачання Криму в повоєнне десятиліття (1944–1954) — контекст водної кризи.
- Кримське бездоріжжя — стан дорожньої інфраструктури.
- Енергетика Криму — електрифікація міста.
- Північно-Кримський канал — дніпровська вода, що мала вирішити проблему Сімферополя.
- Таш-Джарган (урочище та гора) — гірське урочище та гора в близькості до південно-західних околиць міста (мікрорайон Фонтани).
- Віра Роїк — Герой України, вишивальниця, яка заснувала в Сімферополі Школу української вишивки та мешкала в місті з 1952 року.