Перейти до змісту

Скіфське золото (виставка та судова справа)

«Скіфське золото» — міжнародний виставковий проєкт «Крим. Золотий острів у Чорному морі» (2013–2014) та тривалий міжнародний судовий процес у Нідерландах щодо повернення Музейного фонду України, вивезеного для експонування до анексії Криму Російською Федерацією.

Огляд (Overview)

Виставку «Крим. Золотий острів у Чорному морі» (у голландській версії — «Крим: золото і таємниці Чорного моря») було організовано у 2013 році за участі п'яти українських музейних установ: Музею історичних коштовностей України (м. Київ), Центрального музею Тавриди (м. Сімферополь), Бахчисарайського історико-культурного заповідника, Керченського історико-археологічного заповідника та Національного заповідника «Херсонес Таврійський» (м. Севастополь).

Виставка експонувалася у Федеративній Республіці Німеччина (Рейнський крайовий музей, Бонн, з 3 липня 2013 р. до 19 січня 2014 р.) та у Королівстві Нідерланди (Археологічний музей Алларда Пірсона Амстердамського університету, з 6 лютого до 28 травня 2014 р., згодом продовжено до серпня 2014 р.). На виставці було представлено 565 експонатів (2011 одиниць зберігання) з чотирьох кримських музеїв страховою вартістю 1,438,625 євро та 19 експонатів із київського музею.

У березні 2014 року відбулася російська анексія Криму. 19 експонатів київського Музею історичних коштовностей повернулися до Києва 4 вересня 2014 року, тоді як 565 експонатів з кримських музеїв стали предметом резонансного судового спору в Амстердамі між державою Україна, Музеєм Алларда Пірсона та підконтрольними РФ окупаційними музеями Криму.

Ключові деталі / Підтеми

  • Склад колекції та археологічні пам'ятки: Експонати охоплюють період від грецької колонізації (VI ст. до н. е.) до раннього середньовіччя (VI–VII ст. н. е.). Більшість артефактів було виявлено під час археологічних досліджень 2000-х років за дозволами України. Серед матеріалів — знахідки з античних міст (Херсонес, Пантікапей, Тірітака, Артезіан), пізньоскіфських могильників III ст. до н. е. – III ст. н. е. (Усть-Альма, Левадки) та готських могильників V–VII ст. н. е. (Сувлу-Кая, Джург-Оба, Нейзац, біля с. Лучисте).
  • Китайські лаковані шкатулки I ст. н. е.: Окрасою виставки стали унікальні китайські шкатулки з Усть-Альмінського могильника в Південно-Західному Криму, реставровані в Японії всесвітньо відомим майстром Шосаі Кітамура («національний скарб Японії»).
  • Юридична позиція України: Музейні артефакти належать до державної частини Музейного фонду України й є державною власністю України (Закон України «Про музеї та музейну справу», Положення про Музейний фонд України, Постанова КМУ № 113 від 23.03.2014 р. та Наказ Мінкультури № 292 від 13.05.2014 р., яким основним зберігачем колекції визначено Національний музей історії України у Києві). Позиція спирається на Конвенцію ЮНЕСКО 1970 року про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності. Інтереси України в суді представляла юридична фірма Bergh Stoop & Sanders N.V.
  • Позиція кримських окупаційних музеїв та Музею Алларда Пірсона: Кримські музеї наполягали на поверненні експонатів до Криму на підставі первинних контрактів та принципів неподільності колекцій. Музей Алларда Пірсона 20 серпня 2014 р. утримувався від передачі речей будь-якій стороні до рішення суду, щоб уникнути фінансових та контрактних позовів. З 13 червня 2014 р. експонати вважалися незаконно вивезеними з території України.
  • Рішення Окружного суду Амстердама (14 грудня 2016 р.): Колегія суддів визнала, що експонати є культурними цінностями, які незаконно перебувають у Нідерландах, і підлягають поверненню до України (в Національний музей історії України в Києві) на підставі Конвенції ЮНЕСКО 1970 р.
  • Апеляційне провадження та рішення 16 липня 2019 р.: Окупаційні музеї оскаржили рішення 16 січня 2017 р. Після слухань 11 березня 2019 р., Апеляційний суд Амстердама 16 липня 2019 р. виніс проміжне рішення, вимагаючи додаткових аргументів та відхиливши вирішальні позиції суду першої інстанції, що затягнуло остаточне вирішення справи.

Джерела та посилання