Перейти до змісту

← На головну

Митрополія Готії та Кафи

Митрополія Готії та Кафи — об'єднана православна митрополія Константинопольського патріархату, що охоплювала християнські кафедри Криму; утворена 1676 року злиттям Готської та Кафської митрополій, проіснувала до ліквідації російським урядом 1786–1788 роках. Вона була останньою незалежною від Москви церковною структурою, що підпорядковувалася безпосередньо Вселенському патріарху.

Огляд (Overview)

Християнство в Криму сягає апостольських часів: за переказами, апостол Андрій Первозваний проповідував на північному узбережжі Чорного моря. Найдавнішою була Херсонська єпархія (центр — Херсонес Таврійський), першим єпископом якої вважається святий Климент (загинув мученицькою смертю бл. 100 року). Боспорська єпархія (центр — Пантикапей, нині Керч) відома з часів Нікейського собору 325 року (єпископ Кадм).

До кінця VIII століття п'ять кримських єпархій Константинопольського патріархату (Боспорська, Херсонеська, Готська, Сугдайська/Сурозька, Фульська) були підвищені до архієпископій, а наприкінці XIII ст. — до митрополій. 1676 року дві митрополії Криму (Готську та Кафську) об'єднано в єдину митрополію Готії та Кафи.

Готська митрополія особливо посилилася після 1475 року, коли Кримське ханство потрапило під владу Османської імперії: після падіння Мангупа центр перемістився до Успенського (Панагія) скиту під Бахчисараєм, а не раніше 1627 року до Готської приєднано найдавнішу Херсонську митрополію. Кафська митрополія (центр — сучасна Феодосія) постала 1485 року (за іншими даними — 1616) шляхом поглинання митрополії Сугдеї та Фул.

Фірман султана Мустафи ІІІ 1759 року засвідчує, що під омофором Готського і Кафського митрополита перебували міста Мангуп, Кафа, Балаклава, Судак і Азов.

Ключові деталі / Підтеми

  • Готська єпархія (з V ст.): у V столітті з Придунав'я до Криму переведено Готську єпархію під Константинополем; центром стала нова столиця Готії Фео-Дорос (Мангуп-Кале). За однією з версій, кримські готи християнізувалися раніше за дунайських і мали окрему єпархію з самого початку.
  • Успенський скит (Панагія): після падіння Мангупа (1475) став резиденцією митрополитів; виник на місці явлення ікони Божої Матері ще у VIII столітті, поблизу Бахчисарая.
  • Список митрополитів Готії та Кафи (за документом кримськотатарською мовою, опублікованим Феоктистом Хартахаєм — першим дослідником історії греків Приазов'я): Мефодій (від 15 листопада 1673), Неофіт (від 13 травня 1680), Макарій (від 21 червня 1707), Парфеній (від 23 грудня 1710), Гедеон (від 25 листопада 1725). Останнім митрополитом став Ігнатій (Гозадінос), який прибув на кафедру в квітні 1771 року.
  • Переселення кримських християн 1778–1779 рр.: за ініціативи митрополита Ігнатія 16 червня 1778 року подано клопотання Катерині II про переселення; 21 травня 1779 року видано найвищу грамоту про пожалування земель у Північному Приазов'ї. Операцією (наприкінці 1779 р.) керував О. Суворов; Крим залишило понад 31 тисяча християн (27 тисяч — примусово депортовані), що поклало початок Маріуполю.
  • Ліквідація митрополії: після смерті Ігнатія 1786 року митрополію Готії та Кафи було ліквідовано російським урядом, а її територію приєднано до Катеринославської єпархії РПЦ (юридично — 1788). Свято-Георгіївський монастир на Фіоленті залишався останнім оплотом Константинопольського патріархату в Криму аж до 1794 року.

Джерела та посилання