Ґенуезькі пам'ятки Криму¶

Ґенуезькі пам'ятки Криму — мережа середньовічних колоніальних фортець та торговельних факторій Генуезької республіки на півострові (Судак/Солдайя, Феодосія/Кафа, Балаклава/Чембало), які Україна у 2011–2012 рр. пропонувала включити до серійної транснаціональної номінації ЮНЕСКО «Укріплені поселення на ґенуезьких торговельних шляхах від Середземного до Чорного моря». Після окупації Криму Росією 2014 року ця робота була зупинена.

Огляд (Overview)¶

З XIII століття Судак, Чембало і Кафа (теперішня Феодосія) були заморськими колоніями багатої італійської міста-держави Ґенуї. Ґенуезці зводили тут фортеці, утримували військові гарнізони, а їхні консули правили й контролювали всю міжнародну торгівлю в регіоні. Ці укріплення віддавна забезпечували функціонування трансконтинентальної транспортно-торговельної мережі і разом становлять справжній «музей світової фортифікації просто неба».

Усі три комплекси визнані Україною пам'ятками архітектури та містобудування національного значення. Руїни Чембало в Балаклаві підпорядковано Національному заповіднику «Херсонес Таврійський», а Судацька фортеця мала статус Державного архітектурно-історичного заповідника у складі Національного заповідника «Софія Київська».

Ключові деталі / Підтеми¶

Кафа (Феодосія): започаткована 1266 року, коли ґенуезці добилися від намісника Золотої Орди передачі їм Кафи. В XIV ст. зведено високі кам'яні мури з вежами (завершені 1386 р.), що складалися з двох ліній оборони — зовнішньої та цитаделі. Дотепер збереглися лише три вежі, зокрема символ міста — вежа Костянтина (1382–1448). Банк Святого Георгія: 22 травня 1453 р. Рада сенаторів Ґенуї передала Кафу та всі маєтки банкові Святого Георгія як «безповоротний дарунок» за неповернутий борг; рівно через тиждень під ударами османів упав Константинополь, і банк майже одразу втратив це місто.
Судак (Солдайя): найвідоміша фортеця, комплекс на Фортечному пагорбі (29,5 га). Ґенуезці розпочали нове будівництво 1371 р. і завершили 1409 р. (окремі роботи тривали до 1469 р.). Серед найцікавіших споруд — Вартова вежа, Кругла вежа, Консульська вежа й Наріжна вежа цитаделі (Консульського замку), а також храм на консолях і підземна споруда XIV ст. (цистерна чи в'язниця).
Чембало (Балаклава): фортеця 1357–1433 рр. на мису над Балаклавською гаванню (Симболон Лімне), крайній західний форпост Ґенуї в Криму проти князівства Феодоро. Складалася з двох міст — нижнього (Святого Георгія) і верхнього (Святого Миколи, цитаделі з великою круглою Консульською вежею). 1475 р. перейшла до Османської імперії.
Транснаціональна номінація ЮНЕСКО: у травні–червні 2011 р. реалізовано проєкт «Визначення шляхів сприяння збереженню та розвитку культурної спадщини Криму»; фортеці Судака, Балаклави та Феодосії запропоновано включити до серійної номінації (критерії (іі), (іv)). З 2011 р. номінацію розробляли спільно Україна та Італія, планувалося залучити Францію, Грецію, Туніс, Туреччину й (можливо) Росію. 2012 р. в Феодосії відбулася міжнародна конференція за участі заступника гендиректора ЮНЕСКО Франческо Бандаріна.
Перерване окупацією: навесні 2014 р. роботу зупинено через анексію Криму Росією. Автор наголошує, що за постулатами Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО міждержавні суперечки щодо території не є перешкодою для занесення пам'яток на окупованих територіях до Списку, і пропонує Україні реанімувати тему та подати ці пам'ятки до Списку під загрозою.

Суперечності та відкриті питання¶

Доля номінації під окупацією: роботу зірвано, Україна не має надійно верифікованої інформації про стан пам'яток на тимчасово окупованій території. Відкрите питання — чи можливо довести номінацію до Списку без допуску міжнародних експертів на окупований півострів.

Ключові деталі / Підтеми (доповнення)¶

Князівство Феодоро та османське завоювання 1475 року: ґенуезькі колонії (Чембало, Кафа, Солдайя) та князівство Феодоро були знищені османською експансією 1475 року. Цей історичний період і доля Мангупа та Марії Мангупської яскраво змальовані в історичних романах румунського письменника Міхаїла Садовяну — «Брати Ждер» і «Життя Штефана Великого» (рубрика «Крим у творах іноземної літератури», «Кримська світлиця», 2019, № 21-22).

Джерела та посилання¶

Ґенуезькі пам'ятки Криму в світовому контексті — стаття Віктора Вечерського в газеті «Кримська світлиця» (2019, № 39-42); основне джерело цієї сторінки.
Судацька фортеця (Генуезька фортеця) — одна з трьох головних ґенуезьких фортець Криму; окрема сторінка з акцентом на руйнуваннях за окупації.
Канака (долина, річка та реліктовий гай) — стаття згадує руїну замку братів ді Гуаско біля Капсихора та генуезьку давнину поблизу Канаки; спільний історико-культурний контекст.
Чума в Криму (Чорна смерть) — Кафа як «ворота» Чорної смерті до Європи 1346 р.; спільний ґенуезький вузол історії.
Етногенез кримських татар — венеціанці та генуезці пустили коріння в Криму й згодом розчинилися у кримських татарах.
Андрій Щекун — головний редактор газети «Кримська світлиця», у якій опубліковано джерело.
Караїми Феодосії — караїмська громада середньовічної Кафи (Феодосії), ґенуезької колонії в Криму.
Мамай — кримський емір Золотої Орди: за Верховським народився в Кафі; у його стані 1380 р. воювали генуезці; 1380 р. втік до ґенуезької Кафи і, за однією з версій, загинув від рук генуезців (чи посланців Тохтамиша); італійські колонії XIV–XV ст. — работоргівля (нотаріальні акти, сплеск рабів-слов'ян після 1380).
Митрополія Готії та Кафи — ґенуезька Кафа (Феодосія) стала центром Кафської митрополії Константинопольського патріархату (з 1485 р.), що 1676 р. об'єдналася з Готською.
Підводні міста Криму — ґенуезька Солдайя (сучасний Судак) як середньовічний торговий порт із затопленою акваторією; спільний ґенуезький вузол історії.
Ґрааль (легенда про священний артефакт і Крим) — ґенуезькі колонії воювали з князівством Феодоро, що породило легенду про «золоту колиску», нібито сховану в горах Криму.
Італійці в Криму — венеціанці, генуезці та пізанці як середньовічні й модерні італійці Криму; Генуя три століття володіла узбережжям півострова.
Кайгадор (Орджонікідзе, Оржо) — одна з міських брам середньовічної Кафи (Феодосії) здавна звалася Кайгадорською, що вказує на давній зв'язок давнього поселення з ґенуезькою Кафою.
Вірменія Приморська (Вірмени в Криму) — вірменські купці, каменярі й бухгалтери відігравали ключову роль у торговельно-фінансовій системі ґенуезьких Кафи та Солдайї.
Конвенція ЮНЕСКО 1972 і захист спадщини окупованого Криму — «Генуезькі торгові пости та фортифікації — від Середземного до Чорного моря» у Попередньому списку з 2010 р.; контекст Конвенції 1972 і втрат 2014.