Перейти до змісту

Мамай

Мамай (1335, Солхат – 1380, Кафа) — кримський емір, темник (воєначальник) і беклярбек Золотої Орди з половецького роду Киятів; фактичний правитель південної частини Орди у 1360-х — на початку 1380-х рр. Народився, жив і загинув у Криму; його ім'я згодом стало легендарним символом козацтва (див. Козак Мамай).

Огляд (Overview)

Мамай походив із роду Кият, що володів землями Північного Причорномор'я, Приазов'я і Криму від 1220-х років. Прадід Мамая Тулук-Тимур був першим відомим правителем Криму з цього роду, а батько Алібек у 1356 році правив Солхатом (нині Старий Крим). За хана Джанібека Мамай став сановником, а 1359 року хан Бердібек призначив його беклярбеком — найвищою посадою в Орді після ханської. 1361 року Мамай проголосив себе ханом, але титул не визнали, оскільки лише чингізид міг бути ханом.

За статтею Валерія Верховського (2018), Мамай народився в Кафі (ґенуезька колонія), жив у Криму й загинув у Криму; стосунки з європейцями складалися в нього краще, ніж із «співвітчизниками з Кипчаку». За непідтвердженими, але й неспростованими даними, у Кафі він прийняв католицьке хрещення.

Мамай спирався на союз із Великим князівством Литовським: 1362 року з Ольгердом він розгромив ординців під Синіми Водами і захопив Азов; 1380 року уклав договір із Ягайлом. Того ж року на Куликовому полі (8 вересня 1380) Мамай, за традиційною наративою, зазнав поразки від московського князя Дмітрія, а за два тижні був розбитий Тохтамишем на річці Калці й втік до Кафи, де й загинув (за різними версіями — убитий генуезцями чи посланцями Тохтамиша). Нащадки Мамая заснували Глинське князівство на Полтавщині (лінія Мансура-Кията й Олекси-Олександра) та відкочували до Перекопу (лінія Скідера), давши початок як українському козацтву, так і кримськотатарським родам.

Ключові деталі / Підтеми

  • Походження і посада: половецький рід Киятів, беклярбек Золотої Орди (від 1359), фактичний правитель півдня Орди; народився в Кафі (ґенуезька колонія), жив і загинув у Криму.
  • Союз із Литвою: 1362 р. — Ольгерд і Мамай проти Джучидів; захоплення Азову; розгром під Синіми Водами. 1380 р. — договір із Ягайлом; у стані Мамая — також князь Олег Рязанський і генуезці.
  • Ольгердовичі й «Мамаєве побоїще»: сини Ольгерда Андрій і Дмитро — зі сторони Дмитра Донського; Ягайло (улюблений син, спадкоємець трону ВКЛ після смерті Ольгерда 1377, не старший Андрій) запізнився на допомогу «мамаївцям». Через ~5 років Ягайло уклав Кревську унію з Польщею — «європейський вибір» для Литви, Білорусі, України. Верховський описує подію як чвари амбітних спадкоємців («східноєвропейська гра престолів»).
  • Куликове поле / історіографічна критика: імперський міф — нібито 1380 р. битва поклала край поневоленню Русі й об'єднала удільні князівства в «росіян». Джерела суперечать одна одній. Європейські джерела: битва 1380 чи не 1380 у місцевості Блаувассер (Синя Вода); переможці — литовці.
  • Загибель: розгром на Калці, втеча до Кафи; загибель 1380 року (версії — генуезці не впустили в Кафу, або вбитий посланцями Тохтамиша).
  • Поховання: за однією версією — село Айвазовське (кол. Шейх-Мамай) біля Феодосії, могилу-курган знайшов І. К. Айвазовський; за іншою — пагорб Кемал-ата біля Старого Криму.
  • Мамаї-Глинські та поділ роду: син Мансур-Кият заснував Глинське князівство (1380–1392) з центрами Глинськ, Полтава, Глиниця. Його син Олекса (Олександр) і піддані прийняли православ'я та стали українцями, а брат Скідер із людьми відкочував до Перекопу й став предком кримських татар.
  • Гербова традиція (Тарак-тамга): герб Глинських (герб Киркор — тамга на червоному тлі) тотожний національному гербу кримських татар, що веде назву до міста Кирк-Ор (Чуфут-Кале).
  • Зв'язок із козацтвом: князь Богдан Федорович Глинський (черкаський воєвода 1488–1495), підписуючись прізвищем Мамай, створив перші козацькі загони й 1493 р. здобув Очаків (про інші походи на Очаків та становлення козацтва див. також Бернард Претвич).
  • Кримське ханство / «щит України»: перший кримський хан Хаджі I Герай (1441) був васалом литвинів (як і Мамай), боровся за незалежність Криму від Орди у союзі з ВКЛ.

Суперечності та відкриті питання

  • Місце загибелі та поховання: дві основні версії — загибель/поховання біля Кафи (Айвазовське, Шейх-Мамай) чи біля Старого Криму (пагорб Кемал-ата); остаточно не з'ясовано.
  • Титул хана: Мамай проголосив себе ханом 1361 р., але не був чингізидом, тож титул не визнався сучасниками офіційно.
  • Дата, місце й результат «Куликовської битви»: традиційна наратива (Букет та ін.) — поразка Мамая від Дмитра на Куликовому полі 8 вересня 1380. Верховський (2018) піддає сумніву імперський міф про «перемогу» і «народження росіян»: східнослов'янські джерела суперечливі й легендарні; європейські («Chronica Novella», «Wandalia») — битва 1380 чи не 1380 у місцевості Блаувассер (Синя Вода), переможці — литовці; італійські нотаріальні акти (за Брильовою) фіксують сплеск рабів-слов'ян після 1380, що суперечить образу «рішучої перемоги».
  • Роль Литви / Московія як частина ВКЛ (1373–1382): Верховський стверджує, що обидві «перемоги» Дмитра Донського (Вожа 1378, Куликово 1380) припали на період, коли Московія була частиною ВКЛ; литовці були з обох боків (Андрій і Дмитро Ольгердовичі — з Донським; Ягайло — запізнився до Мамая). Це рамка, якої немає в біографічній статті Букета.
  • Місце народження: Букет — Солхат (1335); Верховський — Кафа (ґенуезька колонія). Можлива різниця акцентів (родове гніздо vs місце народження) або суперечність джерел.
  • Католицьке хрещення в Кафі: непідтверджені й водночас неспростовані дані (Верховський); у Букета не згадується.

Джерела та посилання

  • Полтавщина та Крим. Дві історії української державності — стаття Олександра Дзюби («Кримська світлиця», 2017, № 2); історія заснування Глинського князівства Мансуром-Киятом, поділ роду Мамая на Олексу й Скідера, тарак-тамга та герб Киркор.
  • Мамай. Кримський запорожець — стаття Євгена Букета в газеті «Кримська світлиця» (2016, № 42); біографія, Мамаї-Глинські, козацтво.
  • Мамай — ветеран Куликовської битви — стаття Валерія Верховського («Кримська світлиця», 2018, № 13); критика імперського міфу Куликова, Блаувассер, ВКЛ, работоргівля/Брильова, Хаджі Герай як «щит».
  • Глинське князівство — удільна автономна держава на Полтавщині, заснована сином Мамая Мансуром-Киятом.
  • Богдан Федорович Глинський — черкаський воєвода з роду Мамаїв-Глинських, засновник раннього козацтва та переможець під Очаковим (1493).
  • Тарак-тамга — спільний геральдичний знак Кримського ханства та князів Глинських (герб Киркор).
  • Хаджі I Герай — засновник Кримського ханства, державотворення якого відбувалося паралельно з Глинським князівством.
  • Бернард Претвич — барський староста, причетний до становлення козацтва та упереджувальних походів на Очаків.
  • Козак Мамай — народна картина й культ предка-засновника козацтва, пов'язаний із ім'ям Мамая та князя Богдана Глинського.
  • Чуфут-Кале — печерна фортеця Кирк-Ор, столиця Хаджі I Герая, що дала назву гербу Глинських «Киркор».
  • Феодосійська картинна галерея імені Івана Айвазовського — Айвазовський, який займався археологією, знайшов Мамаїв курган.
  • Андрій Щекун — головний редактор газети «Кримська світлиця», де опубліковано джерела.
  • Етногенез кримських татар — контекст Золотої Орди та формування кримськотатарського народу.
  • Ханська Україна — пізніша доба українсько-кримського державного союзу.