Азовське море¶

Наймілкіше море світу, басейн якого має значний природний потенціал біогазу (метану) в донному мулі та є світовим лідером за щільністю рибних ресурсів. Частина його узбережжя належить до окупованого Криму, що ускладнює освоєння цих енергетичних багатств Україною.

Огляд (Overview)¶

Азовське море — унікальне природне явище, наймілкіше море світу: максимальна глибина становить лише 14 м, середня — 7–8 м, а дно вкрите шаром мулу завтовшки 4–6 м. Воно також є найглибше зануреним углиб континенту Євразії. Завдяки мілководдю море добре прогрівається влітку, що сприяє примноженню планктону.

Геологічне походження та історія. В доісторичні часи Понт (давнє Чорне море) був затокою Північного Льодовитого океану. Коли Океан відступив, утворилися великі замкнені басейни та озера — Арал, Каспій і Азовське море. Низина в нижній течії річок Дон, Кубань, Молочна, Кальміус, Міус і Єя стала морем ще в часи перших розвідок еллінів. Давні римляни називали море «Меотійським болотом», що вказує на його ще більшу мілководність у давнину.

Походження назви. Давні греки називали його Меотійським озером; назва «Азов» походить від арабського «аль-завард» — «лазур», небесна блакить. Українські пращури називали його Синім морем (хоча морська рослинність надає воді зеленого забарвлення). Одна з тюркських назв — Балик-деніз, тобто Рибне море. У давнину його також називали Сурозьким морем.

Солоність та лід. Вода в Азові менш солона — в середньому 11,5‰ (що вдесятеро більше за прісну воду, але втричі менше за солоність океанів). Через прісність море легко замерзає взимку, а навесні крига рухається Керченською протокою (історично руйнуючи споруди, зокрема тимчасовий Керченський міст).

Біогаз і метан. У донному мулі відбуваються інтенсивні біохімічні процеси, сприятливіші, ніж у Чорному морі, тому на меншій площі генерується колосальна кількість біогазу, що складається з метану. На відміну від чорноморських глибин, азовський біогаз майже не містить сірководню. Піднявшись на поверхню, метан самовільно перетікає в атмосферу (руйнує озоновий шар, посилює глобальне потепління). Видобуток і спалення азовського метану завдає природі меншої шкоди, ніж його вільний витік — ресурс відновлюваний. Над технологією видобутку працювали науковці Маріупольського технічного університету (принцип сполучених посудин: метан здіймається догори й наповнює верхню ємність). У прибережних водах концентрація метану в кілька разів вища, ніж у центральній частині акваторії, тож видобуток можливий без плавучих платформ чи донного устаткування.

Фауна. За кількістю морської фауни та флори Азовське море тримає світову першість. Щільність риби на одиницю площі в азовських водах: у 6,5 разів більше, ніж у Каспійському морі, у 40 разів більше, ніж у Чорному, і в 160 разів більше, ніж у Середземному. Тут мешкають і морські, і прісноводні види риб.

Енергетичний потенціал. Азовське море могло б давати щорічно близько 100 млрд м³ біогазу. Для порівняння: Україна споживає нині 32 млрд м³ природного газу (з них 18 млрд видобувається в країні, решта — імпорт). РФ видобуває 600–640 млрд м³/рік.

Ключові деталі / Підтеми¶

Біогаз / метан: відновлюваний ресурс у донному мулі; видобуток принципом сполучених посудин; прибережна концентрація вища за центральну; відсутність сірководню на відміну від Чорного моря.
Географія та гідрологія: наймілкіше море світу (середня глибина 7–8 м, макс. 14 м); найглибше вклинене в Євразійський континент; солоність ~11,5‰; мул 4–6 м; підводні бари (наприклад, підводний вал від гирла Салгиру до впадіння р. Єя); етимологія назв (Меотійське болото, Меотійське озеро, аль-завард/лазур, Синє море, Балик-деніз/Рибне море, Сурозьке море).
Фауна: світова першість за щільністю риби; співіснування морських і прісноводних видів; перевищення за показником Каспію (×6,5), Чорного (×40), Середземного (×160).
Енергетика України: потенціал ~100 млрд м³/рік біогазу проти споживання 32 млрд м³/рік (власний видобуток — 18 млрд м³); аргумент на користь енергонезалежності.
Берегова лінія та окупація: третина берега — Єдикуйський (Ленінський) район Криму (окупований РФ); чверть — Краснодарський край; решта — Донецька, Запорізька та Херсонська області. Питання приналежності берегів ускладнює освоєння ресурсу.

Джерела та посилання¶

Енергія двох морів. Ч.2 — стаття Валерія Верховського («Кримська світлиця», 2018, № 21) про енергоресурси, біогаз, фауну та географію Азовського моря.
Просто це теж Крим — стаття Максима Дубов'яза («Кримська світлиця», 2017, № 24) про геологічне походження, мілководність, солоність та підводний рельєф Азовського моря.
Арабатська стрілка — Азовське море омиває Арабатську стрілку (Херсонщина).
Арабатська фортеця — фортеця на перешийку між Азовським морем і Сивашем.
Кримські маяки — маяки забезпечують мореплавання в Чорному та Азовському морях; мис Фонар контролює вхід до Азовського моря.
Херсонська і Таврійська губернії — Таврійська губернія охоплювала узбережжя Чорного й Азовського морів.
Північно-Кримський канал — від магістралі відходить Азовський рисовий канал на території Криму.
Кримська (Східна) війна 1853–1856 на Херсонщині — обстріли населених пунктів на Азовському узбережчі (Генічеськ, Арабатська стрілка).
Дельфіни Чорного моря — пихтун (азовка), спільний для Чорного й Азовського морів вид китоподібних; морська фауна регіону.
Греки в Криму — греки, переселені 1778 року до Приазов'я, заснували тут поселення (Мангуш, Урзуф, Ялта та ін.), ставши частиною українського Приазов'я.
Грязьові вулкани Криму — Геологічне явище на Керченському півострові, пов'язане з історією Ак-Монайської протоки між Азовським і Чорним морями.