Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (1921–1945)¶
Кримська АРСР — автономна республіка у складі Російської Федеративної Радянської Республіки (РСФРР/РРФСР), утворена 1921 року. За статтею газети «Діло» (1925), опублікованою в «Кримській світлиці» (2016), автономний статус Криму в складі Росії слугував ширмою для «татаризації» (коренізації) та фактичної денаціоналізації кримського населення на користь російської культури, попри те, що українці й татари становили більшість місцевого населення.
Огляд (Overview)¶
Стаття 1925 року аналізує національний склад і реальний розподіл влади в Кримській республіці. Автор зазначає, що Крим є окремою автономною республікою, але не в складі України (до якої він належить етнографічно, економічно й етнічно), а в складі Російської Федерації. Під виглядом надання татарській мові прав «горожанства» (у мечетях, школах, аулах, краєвих урядах, на з'їздах рад) відбувається подальша денаціоналізація населення на користь російської культури, насамперед українців. При цьому російська мова фактично залишається панівною, а влада в республіці належить росіянам.
Ключові деталі / Підтеми¶
- Національний склад (дореволюційний і міжвоєнний): до революції українці й росіяни творили більшість, причому українцям належала релятивна більшість; після війн, революції, голоду та епідемій релятивну більшість здобули татари (23 % загалу), решта — українці, росіяни, німці, євреї, греки, болгари, чехи та інші.
- Автономія в складі Росії: Крим — автономна республіка в складі РРФСР (за аналогією до інших «інородніх республік» федерації), що, за автором, веде до її «татаризації» (коренізації).
- Формальне «татарське» керівництво: на чолі ЦВК Криму — Велі Ібраїмов, на чолі Раднаркому — Дерен-Айєрлі; проте апарат республіки обсаджений переважно росіянами та євреями.
- Реальний центр влади — РКП(б): за даними на 1 травня, у кримській обласній організації РКП(б) 5700 членів — росіян 67,7 %, євреїв 9,8 %, українців 6,2 %, татар (як «державної нації») лише 5,9 %. Отже, фактично правлять росіяни.
- Теза про зв'язок з Україною: автор стверджує, що доки Крим належатиме до Росії, українці й татари не гратимуть ролі в управлінні; лише прилучення Криму до України дало б українській мові місце в державному й культурному житті.
Суперечності та відкриті питання¶
- Мова оригіналу: стаття подається мовою оригіналу 1925 року (правопис тогочасної еміграційної преси), зокрема з архаїчними формами («Жиди», «тубольці») та зірочковими примітками; ці форми збережено як цитату, не як сучасну норму.
- Джерело як передрук: матеріал — передрук з газети «Діло» (Львів, 1925, № 200), опублікований «Кримською світлицею» (2016, № 51) як історична паралель; конкретного автора в передруку не вказано.
Джерела та посилання¶
- Кримська республіка: з кого вона складається і хто нею править — основне джерело (передрук статті газети «Діло», Львів, 1925, № 200, у «Кримській світлиці», 2016, № 51).
- Крим у складі Української Держави (1918) — альтернативний проєкт автономії Криму, але у складі України (1918).
- Етногенез кримських татар — походження й автохтонність татар, найбільшої за чисельністю місцевої нації в міжвоєнному Криму.
- Депортація кримських татар (1944) — ліквідація Кримської АРСР та депортація корінного народу 1944 року.
- Депортація народів Криму (1944) — червнева депортація болгар, греків, вірмен та інших народів Криму.
- Крим — це Україна (проєкт) — сучасний банк матеріалів на підтвердження зв'язку Криму з Україною, до якого входить ця публікація «Кримської світлиці».
- Андрій Щекун — головний редактор газети «Кримська світлиця», що опублікувала джерело.
- Італійці в Криму — італійці складали близько 2 % населення Кримської АРСР (3–5 тис. осіб), поряд із татарами, росіянами, українцями, греками, болгарами, вірменами та німцями.
- Велі Ібраїмов — голова ЦВК Кримської АСРР (1924–1928), згаданий у статті 1925 року як формальний татарський керівник республіки.