Перейти до змісту

← На головну

Червоний терор у Севастополі (взимку 1918)

Червоний терор у Севастополі взимку 1917–1918 років — перша масова хвиля безсудних репресій, грабунків та страт, учинена більшовиками, збільшовиченими матросами Чорноморського флоту та «Центрофлотом» проти офіцерів, дворянства, інтелігенції, кримськотатарських діячів та українських організацій міста.

Огляд (Overview)

З середини грудня 1917 року у Севастополі розпочалися самочинні «революційні суди» та страти офіцерів армії та флоту. На початку січня 1918 року ліворадикальні сили здійснили каральний «похід на татар», який супроводжувався розгромом кримськотатарських національних формувань у Феодосії, Євпаторії та поблизу Севастополя. 20 січня 1920 року виконком Севастопольської ради та «Центрофлот» оголосили про невизнання Української Центральної Ради, а 26 січня більшовицькі війська Володимира Антонова-Овсієнка силою розігнали Севастопольську українську раду.

Кульмінацією розгулу терору стали події 21–23 лютого 1918 року після публікації декрету РНК «Соціалістична вітчизна у небезпеці!». Натовпи з 2500–3000 озброєних матросів розпочали масові арешти й вбивства в місті. У ніч на 23 лютого в Севастополі було без суду й слідства жорстоко вбито понад 250 осіб. Серед загиблих були голова уряду Кримської Народної Республіки, муфтій Номан Челебіджихан та відомий художник караїмського походження Михайло Казас. Хвиля розстрілів поширилася на Стімферополь, Євпаторію, Ялту та Алушту і припинилася лише після самоорганізації робітників та подальшого звільнення Криму німецько-українськими військами у квітні 1918 року.

Ключові деталі / Підтеми

  • «Похід на татар» (січень 1918): Збройні напади матросів на кримськотатарські поселення та національні загони.
  • Ліквідація українських інституцій: Більшовицький розгін Севастопольської української ради та невизнання органів УНР.
  • Варфоломіївська ніч у Севастополі (23 лютого 1918): Масові знущання та розстріли понад 250 осіб, зокрема вбивство Номана Челебіджихана.
  • Поширення терору на Крим: Розстріли 170 осіб у Сімферополі (24 лютого), таємні страти в Євпаторії (2 березня), насильство в Ялті та Алушті.
  • Опір робітників та визволення: Протистояння робітничих загонів самооборони та визволення міста Запорозьким корпусом Петра Болбочана та німецькими військами у квітні 1918 р.

Джерела та посилання