Перейти до змісту

← На головну

Олександр Лєсков

Олександр Михайлович Лєсков (19 травня 1933, Харків — 2017, США) — видатний український та радянський археолог, доктор історичних наук, фахівець із кримських старожитностей доби пізньої бронзи та раннього залізного віку. Організатор великих новобудовних експедицій (Керченської, Каховської, Херсонської), який згодом зазнав політичних репресій у Радянській Україні й змушений був емігрувати.

Огляд (Overview)

Олександр Лєсков розпочав свій шлях в археології з дослідження пам'яток Гірського Криму та Херсонщини. Він очолював найбільші археологічні експедиції на новобудовах півдня України та започаткував напрям археології новобудов. Після сфабрикованого звинувачення в «сіонізмі» та звільнення з Інституту археології АН УРСР, вчений виїхав з України, продовжував діяльність у Ленінграді, Москві (організовував розкопки на Північному Кавказі та Сибіру) та згодом у США, де викладав у провідних університетах.

Ключові деталі / Підтеми

  • Початок наукового шляху: Народився в Харкові, закінчив історичний факультет Харківського університету (1955). Його кандидатська дисертація та перша монографія були присвячені Гірському Криму в I тисячолітті до н. е. Працював під керівництвом С. М. Бібікова, розкопуючи кизил-кобинські могильники (Уркуста, Джепаллах тощо).
  • Археологія новобудов та Широке: У 1961–1963 роках очолював Краснознаменський загін Північно-Кримської експедиції, що повністю дослідив еталонний Могильник білозерської культури біля с. Широке. Заснував та координував напрям археології новобудов в Інституті археології АН УРСР, очолював велику Каховську (згодом Херсонську) експедицію.
  • Репресії та переїзд: У 1971–1972 роках під час хвиль репресій Лєскова за доносом звинуватили у «сіонізмі в експедиції», звільнили з інституту із забороною на професію та тимчасово перевели до Інституту кібернетики. У 1974 році виїхав до Ленінграда, а в 1975 захистив у Москві докторську дисертацію «Заключительный этап бронзового века на юге Украины».
  • Діяльність у Москві та США: З 1981 року працював у Москві в Державному музеї мистецтва народів Сходу, де керував археологічними дослідженнями на Північному Кавказі (зокрема, розкопками курганів біля аулу Уляп, відкривши світу золото Адигеї). У 1997 році виїхав до США, де викладав у Каліфорнійському (Берклі), Техаському та Пенсильванському університетах.
  • Спадщина та зв'язок з наступниками: Залишив понад 100 наукових праць, зокрема 20 монографій. Завдяки пораді Лєскова щодо матеріалів розкопок С. Ф. Стржелецького у фондах Херсонеського заповідника, дослідниця Евеліна Кравченко розпочала вивчення поселення Уч-Баш. У 2019 році опублікована підсумкова монографія про Широківський могильник (у співавторстві з Е. Кравченко та Т. Гошко).

Джерела та посилання