Перейти до змісту

← На головну

Етнічний склад Криму за переписом 1989 року

Аналіз даних останнього радянського перепису населення (1989 рік) засвідчує штучне домінування російського населення у Криму, сформоване цілеспрямованою імперською міграційною політикою царської та радянської влади впродовж кількох століть. Офіційна статистика зафіксувала понад 625 тисяч українців у Криму, хоча реальна чисельність, з урахуванням зросійщених, сягала майже 1 млн.

Огляд (Overview)

Перепис населення 1989 року — останній радянський перепис, який зафіксував етнічний склад Криму напередодні проголошення Незалежності України. Дані перепису, які свого часу опрацьовував Петро Вольвач у республіканському управлінні статистики, демонструють високий відсоток російського населення в більшості міст і районів Криму, що стало результатом не стихійних міграцій, а свідомої етно-політики кремлівських архітекторів «исконно русского Крыма».

Водночас офіційна статистика суттєво занижувала реальну чисельність українців, зараховуючи до росіян кількасот тисяч (не менше 300 тис.) зросійщених етнічних українців. Таким чином, реальна кількість українців на півострові після завершення планового переселення становила майже 1 млн осіб.

Ключові деталі / Підтеми

Відсоток російського населення в містах (1989)

  • Феодосія — 77,6%
  • Севастополь — 74,4%
  • Алушта — 71,5%
  • Сімферополь — 71,3%
  • Євпаторія — 70,3%
  • Ялта — 68,8%
  • Саки — 68,4%
  • Джанкой — 65,7%
  • Красноперекопськ — 58,3%
  • Керч — 56%

Відсоток російського населення в районах (1989)

  • Судацький — 72,8%
  • Бахчисарайський — 67,8%
  • Кіровський — 63,8%
  • Совєтський — 60,9%
  • Нижньогірський — 59,5%
  • Красногвардійський — 56%
  • Сакський — 52,8%

Лише в чотирьох степових районах (Красноперекопському, Роздольненському, Первомайському та Джанкойському) частка росіян у сільській місцевості не досягала 50% і варіювалася в межах 35,7–47,9%.

Володіння українською мовою

Показник володіння рідною (українською) мовою в кримських містах свідчить про високий ступінь зросійщення: - Красноперекопськ — ~67% - Алушта — 54,4% - Керч — 51% - Ялта — 51% - Саки — ~50% - Сімферополь — 38,5% - Севастополь — 39,6%

Політика русифікації

Відсутність україномовних шкіл у Криму автор статті характеризує як «цілеспрямований геноцид українців у Криму». Впродовж 25 років Незалежності України центральна влада не намагалася істотно змінити ситуацію, що, на думку автора, уможливило окупацію Криму Росією в 2014 році.

Історичний контекст: царська та радянська міграційна політика

  • Після анексії Криму Російською імперією (1783): виселення греків та вірмен (Суворов), підштовхування кримських татар до еміграції (кілька хвиль: 1788, 1812, 1854–1856), масове завезення кріпосних селян з глибинних губерній Росії.
  • Переписи 1926 та 1939 років: агітація серед українців визнавати себе росіянами, штучне заниження чисельності українців.
  • Після депортації 1944 року: таємна Постанова ДКО № 6372с від 12 серпня 1944 року започаткувала першу масову хвилю переселення до Криму (51 тис. колгоспників з областей Росії — Воронезької, Курської, Тамбовської, Ростовської — і лише 9 тис. з України). Російським переселенцям надавалися найкращі землі та величезні пільги (2500 руб. одноразово, списання боргів, 55 млн руб. з резервного фонду, 30 тис. пар одягу з гуманітарної допомоги). Впродовж 1945–1954 років тривали наступні хвилі планового завезення населення з РФСР. Непристосованість переселенців із російських регіонів до умов степового садівництва, виноградарства та степового землеробства Криму призвела до глибокої аграрної кризи 1950–1953 років, що згодом змусило радянське керівництво активізувати переселення селян з України та передати Крим до складу УРСР у 1954 році. Українців при цьому тривалий час спрямовували переважно у посушливі степові райони.

Джерела та посилання