Перейти до змісту

← На головну

Іван Піддубний

Іван Максимович Піддубний (1871, с. Красенівка на Черкащині — 8 серпня 1949, Єйськ) — видатний український борець, шестиразовий чемпіон світу з класичної (греко-римської) боротьби, «чемпіон чемпіонів», який за 40 років кар'єри не програв жодного турніру. Козак запорозького роду, який усе життя наголошував на своїй українській ідентичності; його спортивний шлях розпочався саме в Криму (Севастополь, Феодосія). Приклад системного привласнення російською пропагандою відомого українця, якого водночас катували чекісти за «український націоналізм».

Огляд (Overview)

Іван Піддубний народився 1871 року в селі Красенівка на Черкащині у бідній козацькій родині. Парубком вирушив на заробітки до Криму, де й розпочалася його спортивна кар'єра. У Севастополі працював такелажником у грецькій фірмі «Лівас», тягаючи трапами вантажі по шістнадцять годин на добу, а у вільний час займався гирьовим спортом. 1895 року переїхав до Феодосії, де познайомився з піонерами важкої атлетики Антоном Преображенським і Василем Васильєвим. 1896 року вперше вийшов на борцівський поміст у цирку Безкоровайного у Феодосії: перший професійний двобій програв, і цей програш став для нього останнім — упродовж наступних 40 років ніхто не міг його здолати.

Козак до сьомого коліна, Піддубний завжди і всюди розмовляв українською, носив вишиту сорочку і як на свято, і в будень. На запитання про найбільшу любов він відповідав: «Україна, звичайно, а то хто ж ще?», а виходячи на арену, «молився за Україну». Попри світову славу, у радянській системі його ідентичність постійно піддавалася нівеляції: 1937 року йому видали паспорт з прізвищем «Поддубный» і національністю «русский», у якому борець власноруч зробив виправлення — «Пиддубный» і «украинец».

За звинуваченням в «українському націоналізмі» Піддубний опинився в катівні НКВС: після двох тижнів катувань у нього на спині лишилися рубці на все життя (відтоді він завжди виступав у трико із закритою спиною), а в чекістських застінках в Одесі він цілий тиждень по пояс у холодній воді чекав своєї черги на розстріл. Після Другої світової війни, живучи в Єйську, славетний борець буквально жебракував і голодував, вимінюючи спортивні нагороди на хліб. Помер 8 серпня 1949 року. На надгробку викарбували: «Здесь русский богатырь лежит».

Ключові деталі / Підтеми

  • Кримський початок кар'єри: до Криму Піддубний вирушив на заробітки; такелажником у Севастополі (фірма «Лівас»), 1895 р. переїзд до Феодосії, 1896 р. дебют у цирку Безкоровайного. Саме тут сформувалося його спортивне кредо: «Мало від природи вимахати бугаєм, потрібно вміти свою силу організовувати, спрямовуючи її у потрібне русло».
  • Українська ідентичність: козак запорозького роду; батьківська настанова — «козаку честь дорожча матері… продаси честь – не син ти мені». Власноруч виправив паспорт 1937 р. на «украинец». Німцям під час Другої світової відмовив, наголосивши, хто він.
  • Репресії НКВС: заарештований і катований за «український націоналізм»; рубці на спині, очікування розстрілу в одеських застінках. Парадокс радянської системи: для СРСР — «нєпобєдімий русскій борец», для чекістів — «український буржуазний націоналіст».
  • Привласнення в Криму: книжка Євгена Бєлоусова «Непереможний. Іван Піддубний» (Феодосія, 2016) незмінно подає його «російським»; літредактор — професор Оксана Рєзнік. Російський фільм «Іван Піддубний» (2014, у гол. ролі Михайло Пореченков) не рекомендований до показу в Україні. Пам'ятна дошка у Феодосії (2015, ініціатива Костянтина Виноградова) з написом «Я — російський борець, ним і залишуся».
  • Зміна риторики після 2014 р.: до анексії кримський благодійний фонд ім. Піддубного (2013) планував пам'ятник «легендарному українському борцеві»; після вересня 2014 р. у кримських ЗМІ його вже називали «русский» і «наш».
  • Ворожість «русского міра»: мемуарист Микола Разін («Півстоліття тому») описав сутичку Піддубного з врангелівськими офіцерами на набережній Керчі, де атлета обізвали «хохляцкой харей» і намагалися застрелити.
  • Вандалізм над пам'яттю: 1988 р. вандали розбили надгробок і написали фарбою «Хохол-петлюровец!»; могилу відновили лише після нагадування російської служби BBC.
  • Радянська нівеляція: історик Михайло Рибаков («Київський цирк: люди, події, долі») пояснює, що радянська влада створювала штучну національність «радянський народ», записуючи видатних українців до «росіян» — так само й циркову родину Безкоровайного.

Джерела та посилання