Перейти до змісту

← На головну

Олександр Горський (організатор кіновиробництва, директор Ялтинської кінофабрики)

Олександр Горський (24 серпня 1898, Олександрія — 1983, Київ) — український організатор кіновиробництва та театральний діяч, директор Ялтинської кінофабрики, а згодом Київської та Одеської кіностудій. Батько художниці-дисидентки Алли Горської, чия родина оселилася в Криму (Ялта) в середині 1920-х років.

Огляд (Overview)

Життєвий шлях Олександра Горського — приклад успішної кар'єри радянського організатора кіно, що, попри це, дав українській культурі знакову постать спротиву — його дочку Аллу. Уродженець Олександрії, він пройшов Першу світову війну, працював у театрах Вінниці та Житомира, заснував мистецьке об'єднання «Махудрам». У середині 1920-х осів у Ялті, де 1929 року народилася донька Алла, а з 1931 року очолив Ялтинську кінофабрику. Кар'єрне зростання привело його на керівні посади в Москві, Ленінграді, Києві та Одесі. За кілька десятиліть роботи в кіно Горський пережив дві ключові технологічні трансформації галузі (перехід до звукового та кольорового кіно), заклав виробничі потужності Київської кіностудії й дав старт кар'єрам режисера Марлена Хуцієва та фільму «Весна на Зарічній вулиці». Йому судилося пережити обох своїх дітей.

Ключові деталі / Підтеми

  • Ранні роки та театр: Народився 24 серпня 1898 року в Олександрії, де закінчив ремісниче училище. Учасник Першої світової війни (був поранений). У 1918–1920 роках — асистент режисера українських театрів у Вінниці та Житомирі. 1922 року разом із Юрієм Філянським і Леонідом Черновим заснував українське мистецьке об'єднання «Махудрам» (Майстерня художньої драми).
  • Родина: Дружина Олена Давидівна походила із заможної селянської родини з села під Кременчуком. Шлюб узяли 1919 року; Олександр усиновив її сина Арсена (загинув у бою у квітні 1943 року на ленінградському фронті). Донька — художниця й дисидентка Алла Горська, народжена 1929 року в Ялті.
  • Кримський період (Ялта): Родина оселилася в Ялті в середині 1920-х років. З 1931 до 1932 року Олександр Горський був директором Ялтинської кінофабрики. Ялтинська кіностудія в 1920-х підпорядковувалася Всеукраїнському кінофотокомітету, а з 1930 року перейшла до тресту «Востокфильм», що об'єднував кіностудії від Криму й Поволжя до Середньої Азії.
  • Кар'єрне зростання (Москва, Ленінград): 1932 року переведений до Москви начальником виробництва тресту «Востокфильм». Далі — заступник директора й директор з виробництва Ленінградської кіностудії (1932–1941). Учасник радянсько-фінської війни (1939–1940). 1941 року керував групою на зйомках фільму «Його звуть Сухе-Батор» у Монголії.
  • Київська кіностудія (1943–1953): Наприкінці 1943 року, після евакуації до Алма-Ати, родина переїхала до Києва, де Горський десять років очолював кіностудію. Попри повоєнне «малокартиння», за його зусиль було створено значні виробничі потужності Київської кіностудії.
  • Одеська кіностудія (1953–1961): Остання висока посада. Саме Горський запросив на студію молодих режисерів Марлена Хуцієва та Фелікса Міронера, завдяки чому постала стрічка «Весна на Зарічній вулиці» (знята у Запоріжжі), яку за перший рік прокату переглянуло понад 30 мільйонів глядачів.
  • Пізні роки: 1961 року вийшов на пенсію; того ж року померла дружина. У 1963–1973 роках — директор Театру-студії кіноактора Київської кіностудії ім. О. Довженка, сприяв становленню Івана Миколайчука, Раїси Недашківської, Костянтина Степанкова, Бориса Брондукова, Антоніни Лефтій та інших. Брав участь у двох техніко-організаційних трансформаціях кіно — переході до звукового (1930-ті) та кольорового (1950-ті) кіно. Помер 1983 року, похований на Берковецькому кладовищі в Києві. На його честь в Олександрії названо провулок.

Джерела та посилання