Могильник білозерської культури біля с. Широке

Опубліковано: 2019

О. М. Лесков Могильник Е. А. Кравченко білозерської культури Т. Ю. Гошко біля с. Широке¶

Львів ▪ Винники 2019

П і д р е д а к ц і є ю Е. А. Кравченко, кандидат історичних наук

Р е ц е н з е н т и О. В. Сминтина, професор, доктор історичних наук Є. В. Яровой, професор, доктор історичних наук М. РИбіцька, професор, доктор хабілітований С. М. Агульніков, старший науковий співробітник

Рекомендовано до друку Науково-методичною радою КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей» 17.09.2019 р., протокол № 1

Видання підготовлено до друку і видано коштом авторів

Лесков, О. М., Кравченко, Е. А., Гошко, Т. Ю. Могильник бі- лозерської культури біля с. Широке. — Львів; Винники: Історико- краєзнавчий музей; Майдан, 2019. — 206 с.

ISBN 978-966-372-712-7

Колективну монографію присвячено одній із найвідоміших пам’яток доби фінальної бронзи Нижнього Подніпров’я — Широківському мо- гильнику. Попри те, що розкопки могильника були завершені більше ніж півстоліття тому — це перша повна публікація цієї пам’ятки. Монографія наводить повний опис археологічних комплексів могильника, аналіз по- ховального інвентарю і ритуалу, окремий розділ присвячено аналізу ши- роківського металу. Зроблено висновки щодо можливих шляхів потрап- ляння низки предметів, технологій чи сировини у Нижнє Подніпров’я. Монографія містить додаток із детальним описом колекції речей із розко- пок Широківського могильника.

Для археологів, істориків, краєзнавців, усіх, хто цікавиться давньою історією українського півдня.

УДК 903.5(477.72)”637”

Зміст¶

Передмова (Е. А. Кравченко) . 5 Опис Широківського могильника, Р о з д і л 1 каталог поховань і інвентарю (О. М. Лесков, Е. А. Кравченко) . . . 9 Вступ (9) План могильника біля с. Широке (12) Курган 1 і впускні похо- вання (13) Курган 2 (18) Безкурганні поховання (24) Аналіз Широківського могильника, Р о з д і л 2 його влаштування, обряду і інвентарю (Е. А. Кравченко) . . . 131 Характеристика поховань (133) Супровідний інвентар та інші предмети з поховань (134): посуд (134), сировина і знаряддя (148), вбрання (149): шийні прикраси (149), наручні прикраси (149), скроневі підвіски (152), шпильки і застібки (154), об’єкти-супровід із вотивною функцією (154) Поховальний обряд (155): хронологічна позиція (158), соціальна структура (159) Висновки (160) Металеві вироби: хімічна характеристика і технологія Р о з д і л 3 (Т. Ю. Гошко) . . 161 Рентгенофлуоресцентний аналіз (161), джерела металу (165), технологіч- ний аналіз (165) Висновки (Е. А. Кравченко) . . . 173 Післямова (Е. А. Кравченко) . . . 175 Лесков, А. М., Кравченко, Э. А., Гошко, Т. Ю. Могильник бело- Р е з ю м е зерской культуры у с. Широкое . . 176 Leskov, O. Kravchenko, E., Goshko, T. The Cemetery of Bilozerska S u m m a r y Culture near the Village of Shiroke . . . 179 Опис колекції розкопок могильника білозерської культури біля с Ши- Д о д а т о к роке, 1961—1963 рр (Наукові фонди, кол № 1545, скрині 1—13, Археологічний музей ІА НАНУ) . . . 182 Бібліографія . 200 Список скорочень . 203 Відомості про авторів . 204

Передмова¶

Довгі 56 років матеріал одного із найбільших могильників бі- лозерської культури — біля с. Широке Херсонської області чекав на публікацію. Непроста і драматична доля його дослідника — Олександра Михайловича Лескова наклала відбиток і на долю ма- теріалів його експедицій — вони, наче і маючи автора, дуже довгий час лишалися неопрацьованими. О. М. Лесков народився 19 травня 1933 р. у Харкові. У 1955 р. він із червоним дипломом закінчив іс- торичний факультет Харківського університету і вступив до аспіран- тури Інституту археології АН УРСР. Після закінчення аспірантури був зарахований до відділу скіфо-сарматської археології інституту. У 1961 р. захистив кандидатську дисертацію і відразу видав її окремою монографією (Лесков, 1965). Тематика Олександра Михайловича на початку наукової кар’єри охоплювала кримські старожитності доби пізньої бронзи і раннього залізного віку. Власне, перші його експе- диції також були кримські — у складі експедицій свого наукового керівника С. М. Бібікова він працював окремим загоном на розко- пках і розвідках кизил-кобинських могильників (1950-і рр., Уркуста, Джепаллах, Чуюнча, Капак-Таш, Карли-Кая та ін.). У складі крим- ських експедицій він почав проводити розвідки на Херсонщині вже за перекопом — Північно-Кримської археологічної експедиції. Її Краснознаменським загоном і було досліджено відкритий керівни- ком експедиції Н. П. Шульцем Широківський могильник. Із кінця 1950-х рр. О. М. Лесков почав працювати на Керченському півос- трові, надалі керував кількома великими новобудовними експеди- ціями — Керченською і Південно-Українською. У 1967 р. Олександр Михайлович формує і починає координувати новий повноцінний на- прям діяльності інституту — археологію новобудов. У наступному 1968 р. він очолює найбільшу — Каховську експедицію ІА АН УРСР. У 1971 р. ця експедиція міняє назву за Херсонську і стає постійно дію- чою на правах відділу. Проте такий стрімкий злет науковця дуже не сподобався комусь із шановних колег, на О. М. Лескова кимось було написано донос, йому була «пришита політика» і звільнено з робо- ти із звинуваченням «за сіонізм в експедиції». Спадщина Олександра Михайловича — експедиція, матеріали і головне — фінансування — дісталися установі. О. М. Лесков також підпав під заборону на про- фесію — його перевели на роботу в Інститут кібернетики, працювати в галузі археології в сферах, підконтрольних Інституту археології АН УРСР, було неможливо. О. М. Лесков у 1974 р. залишає Київ і українську археологію і переїжджає до Ленінграда. Наступного року він з другого разу захищає у Москві в Інституті археології АН СРСР докторську дисерта- цію «Заключительный этап бронзового века на юге Украины» (перша робота мала назву «Передскіфський період на півдні України» і була провалена на захисті у Москві) буду- чи співробітником Музею атеїзму і релігії в Ленінграді, а у 1981 р. переїжджає до Москви і починає працювати на посаді заввідділу ар- хеології у Державному музеї мистецтва на- родів сходу. Створення цього відділу мало на меті організацію новобудовних і охоронних досліджень на Північному Кавказі — неабия- кий організаторський талант і досвід Лескова через вісім років врешті згадали і задіяли у цій колосально важливій галузі археологічних до- сліджень. Зараз золото Адигеї відоме на весь світ, а тоді ніхто ніякої уваги не звернув на кургани біля аулу Уляп. Виставки знахідок із цих розкопок Олександр Михайлович органі- зовував по всьому світу від Північного Кавказу до Латинської Америки. У 1985 р. через вели- чезний обсяг робіт тематика відділу, очолю- ваного О. М. Лесковим, була розширена — Держкомітет з науки і техніки СРСР виділив до- даткові кошти на створення Середньоазійської і Чукотської археологічних експедицій із по- дальшим створенням секторів Середньої Азії і Чукотки та Сибіру. Цей відділ і досі плідно працює по цій тематиці у Російській Федерації, чого не можна сказати про долю новобудовних відділів в Інституті археології АН УРСР, де всі вони згодом були ліквідовані, а українським музеям врешті взагалі було заборонено прово- дити новобудівні дослідження. Не вдаючись у подробиці цієї плачевної ситуації в Україні нині, все ж варто зазначити, що причини її кри- ються не в державній політиці чи поганому фі нансуванні. У 1997 р. Олександр Михайлович переїжджає до Сполучених Штатів Америки слідом за від’їздом родини, де згодом почи- нає працювати у Каліфорнійському (Берклі), Техаському (Остін) і Пенсильванському (Філадельфія) університетах. У 2000-х рр. він кілька разів приїжджав в Україну і читав лек- ції в Київському, Харківському і Таврійському університетах. Минулого року на 86-му році життя Олександр Михайлович пішов у кращі світи, лишивши нам шалену кількість неопуб- лікованого археологічного матеріалу, росій- ській науці окрім цього ще й низку успішно працюючих інституцій, а всьому світові біль- ше сотні наукових праць, з яких 20 моногра- фій, каталогів і альбомів. Маю згадати, що моя успішна робота також розпочата за порадою Олександра Михайловича, який згадав в роз- мові із керівником проекту, в якому я працюва- ла, професором Джозефом Картером, директо- ром Інституту класичної археології Техаського університету, що О. М. Лесков колись аспіран- том бачив дуже цікавий матеріал, розкопаний С. Ф. Стржелецьким, який зберігається у фон- дах Херсонеського заповідника. За цією згад- кою Дж. Картором була написана маленька за- писочка «Покажіть Евеліні все, про що писав Лесков» і залишена у завфондами Херсонеса. Так я побачила Уч-Баш, який став основою моєї кандидатської дисертації, темою досліджень останніх 16 років і об’єктом дев’ятирічних ар- хеологічних розкопок в Інкермані.

Олександр Лесков (на фото — праворуч) на розкопках могильника Уркуста (Севастопольська міськрада), 1956—1957 рр. (Лесков, 1956—1957/12д, ф. о. 4090, рис. 5)

Із часу розкопок Широкого — однієї із перших експедицій Олександра Михайловича Лескова пройшло трохи менше 60 років. За цей час Інститут археології двічі змінив приміщен- ня, а наукові фонди інституту — і того більше. Коли у далекому 2009 р. я запропонувала оп- рацювати його колекцію і опублікувати, ма- теріал не було виділено в окрему колекцію, він був частиною великої колекції з розкопок кількох років Північно-Кримської і Південно- Української експедиції О. М. Лескова. За роки переїздів і невідповідні умови зберігання ре- конструйовані колись керамічні посудини роз- клеїлись і суцільними керамічними завалами в перемішку із гіпсовими вставками лежали в ящиках. Бірки із інвентарними номерами було переплутано, довелося все звіряти із звітом і щоденниками, щоб створити наново справжній колекційний опис із цифровими фото речей.

Початково над матеріалами почала пра- цювати група вчених. Окрім мене, долучилися

Тетяна Гошко (робота із бронзовими вироба- ми) і Роман Лисенко (технічна робота і фото- графія). Але не вдалося перейти до масового опрацювання відразу. Роман Лисенко, на яко- му трималася основна лаборантська робота, був звільнений з інституту за незрозумілих об- ставин, а я на той час опрацьовувала гігантські об’єми матеріалу з розкопок Уч-Баша, який не лишав часу на будь-що інше. Попри це, зараз матеріал могильника опрацьовано і оцифрова- но відповідно до світових вимог до створен- ня фондової документації, створено колекцію (№ 1545) і передано до фондів із відповідним актом (№ 845). Матеріал приведено до експо- зиційного вигляду. Оцифровано також звіт про розкопки. Вивірено генеральний план могиль- ника, плани поховань із інвентарем. Матеріали звіту про розкопки наведено у першому роз- ділі роботи — «Опис Широківського могиль- ника, каталог поховань і інвентаря» за авто- рства О. М. Лескова, як керівника експедиції і автора звіту про розкопки, і Е. А. Кравченко, як упорядника матеріалу і автора ілюстрацій. Передмова, вступ, розділ 2, висновки, післямо- ва, резюме і додаток написані Е. А. Кравченко, розділ 3 написано Т. Ю. Гошко, список літе- ратури і скорочень складено Е. А. Кравченко, переклад резюме англійською мовою — Е. А. Кравченко.

Персоналію див.:¶

Болтрик, Ю. В., Ніколова, А. В., Отрощенко, В. В. До 70-річчя Олександра Михайловича Лєскова. Археологія, 2003, 3, с. 157-159.

Полін, С. В., Ерліх, В. Р. До ювілею Олександра Михайловича Лєскова. Археологія, 2013, 2, с. 146-148.

К 80-летию… 2013. К 80-летию Александра Михайловича Лескова. Вестник древней истории, 2013, 3, с. 202-204.

Опис Широківського могильника, каталог поховань і інвентарю¶

Вступ¶

Пам’ятки півночі Понту часу фінальної бронзи містять у собі інформацію щодо однієї надзвичайно важливої і цікавої археологіч- ної теми — місцевого субстратного населення передскіфського часу. Хто вони були, хто їх найближчі родичі, їх контакти із іншими пле- менами і історична доля — все це може надати відповіді на низку питань щодо історії населення регіону і за фіналу бронзової доби, і початку залізної. Адже саме в вивченні місцевих культур, що пере- дували і стали субстратом для найперших кочових племен , що при- йшли до Причорномор’я, може міститися відповідь на питання подіб- ності матеріальної культури цих ранніх кочовиків із старожитностя- ми контактних зон — Балкано-Карпатської, Прутсько-Подільської, Північнокавказької та інших. Така тематика була заявлена в українсь- кій археології ще після ІІ Світової війни О. К. Тахтаєм, який вирішив поєднати старожитності кінця бронзової доби Криму і Нижнього Подніпров’я. Проте реалізувати цей задум він не встиг — був засуд- жений, а після звільнення з табору до цієї тематики вже не повертався (Граб, Супруненко, 1991). З того часу така тематика в радянській ар- хеології на розроблялася, але відкриття і дослідження низки великих могильників фінальної бронзи в пониззі Дніпра в післявоєнний час вимагають в чергове поставити питання про синхронізацію пам’яток цих двох регіонів. Перш за все йдеться про білозерські старожитності, повністю синхронні тому типові кримських пам’яток, які називають фінальною бронзою Криму (Колотухин, 1996, 2003) і іноді плутають із кизил-кобинською культурою. В наших дослідженнях це питання також виникло в процесі аналізу старожитностей фінальної бронзи Інкерманської долини. Широківський могильник надав аналогії двом горизонтам Уч-Баша — Іа-УБ і ІІ-УБ, тим самим відкривши кілька пи- тань: чому білозерських аналогій не має в найранішому — І горизонті Уч-Баша (І-УБ), яка функція білозерських речей в уч-баських ма- теріалах і багато іншого, пов’язаного із комплексом господарства (Кравченко, 2011, с. 45—53; Кравченко та ін., 2016, с. 255—270).

Вступ (9) План могиль- ника біля с. Широке (12) Курган 1 і впускні похо- вання (13) Курган 2 (18) Безкурганні поховання (24)

Одним із великих могильників білозерської культури, який знахо- диться чи не найближче за решту могильників Білозерки до Криму — в степу на відстані близько 10 км на північ від сучасної берегової лінії Джарилгацької затоки, розташованої якраз навпроти північного бере- га Криму, — є Широківський (рис. 1.1), розко- паний О. М. Лесковим в 1960-х рр., проте досі повністю не опублікований. Частково його ма- теріали введені в науковий обіг самим автором (Лесков, 1971, с. 75—91), який відносив могиль- ник до білозерського етапу пізньозрубної куль- тури X—IX ст. до н. е. і намагався ще підвищи- ти верхню хронологічну межу, дотягуючи ці старожитності до дат Новочеркаського скарбу і Чорногоровки (Там само, с. 90, 91). Дещо пізні- ше матеріали Широківського могильника було використано як еталонну поховальну пам’ятку білозерського етапу пізньозрубної культури в докторській дисертації О. М. Лескова (Лесков, 1975, с. 21). Ці матеріали були використані пізніше В. В. Отрощенком і Н. О. Гаврилюк у своїх кандидатських дисертаціях для характе- ристики культур фіналу доби бронзи Північного Причорномор’я (Гаврилюк, 1980, Отрощенко, 1981), В. В. Отрощенком для узагальнення ма- теріалу білозерської культури серед старожит- ностей доби пізньої бронзи (Отрощенко, 2001; Березанська та ін., 1986), у тематичних науко- вих сюжетах М. Т. Кашуби для хронологічних побудов (Kashuba, 2008) і С. М. Агульнікова для просторової характеристики білозерських могильників (Агульников, 2018). Крім того помилково матеріали Широкого Херсонської області було залучено для характеристики білозерської культури Північно-Західного Причорномор’я В. П. Ванчуговим, швидше за все, в поєднанні із матерілами курганного мо- гильника у Широкому Білгород-Дністровського р-ну Одеської обл. (Вачугов, 1990, с. 47). На жаль, це послужило приводом для подальших посилань у наступних поколінь археологів. Ми також використовувати ці обмежені матеріа- ли із авторської публікації для порівняльного аналізу матеріалу Криму і культур Північного Причорномор’я (Кравченко, 2004; 2009; 2011, с. 51—59, горизонти Іа-УБ, ІІ-УБ). Майже відра- зу після закінчення розкопок було проаналізо- вано антропологічний матеріал Широківського могильника. Із матеріалом безпосередньо пра- цювала С. І. Круц, результати її досліджень опубліковано у низці видань (Зіневич, Круц, 1968; Круц, 1984). Синхронність цих старожит- ностей і їх типологічна подібність і послужили, власне, основним поштовхом до опрацювання всієї колекції розкопок Широківського могиль- ника, а також вивчення поховальних традицій населення, що його лишило.

Рис. 1.1. Місце розташування Широківського могильника на карті України

Ще більше аргументів на користь аналізу нижньодніпровських фінальнобронзових ста- рожитностей у контексті кримської фінальної бронзи додали нещодавні роботи кліматологів. Проте, кардинально протилежні висновки оке- анографів унеможливлюють реконструкцію давнього рельєфа берегової лінії Каркінітської затоки в районі о. Джарилгач і протилежного берега Криму — існування феодосійської рег- ресії (Янко-Хомбах та ін., 2011) не підтверд- жується останніми дослідженнями (Lericolais, 2011). Тому тим більш важливою стає синх- ронізація і типологічне порівняння старожит- ностей Нижнього Подніпров’я і Криму часу фінальної бронзи.

Курган 1 і впускні поховання Рис. 1.3. Курган 1 (висота 0,15 м, діаметр 15 м).

Рис. 1.4. Впускні поховання.¶

Поховання І (середньовічне?). Кістки за- фіксовано на глибині 0,7—0,75 м, положення не встановлено.

Поховання ІІ (скіфське). Віднайдено під похованням 1, в переважній більшості знищено верхнім похованням. Кістяк лежав випростано на спині головою на північний захід. Біля та- зових кісток знайдено залізний ніж з горбатою спинкою.

Поховання могильника білозерської куль- тури були віднайдені в процесі зняття курган- ного насипу на рівні материка. Даних, чи були якісь насипи над цими похованнями, і рівень їх впуску із давнього горизонту звітна доку- ментація не містить. У звіті зазначено, що під насипом кургану було віднайдено три похован- ня грунтового могильника, які не мають відно- шення до насипу кургану.

_ис _{інвентарю,} ^що ^{міститься} ^в ^{колекції} ^{розкопок,} ^{наведено} ^у ^д _овину _{могильної} _ями, _де _не _{збереглися} _залиш^ки ^{дерев’яного} ^перекр _м. _На _дні _ями _були ^окремі ^кістки ^{людини,} ^могилу ^{пограбовано.} ^Грабі _{кругленими} _{кутами,} _{незначно} _{витягнуту} _по _лінії _{Пн-Пн-Зх} — ^Пд-Пд- _1,7 _м _від _{давнього} _{горизонту)} _{простежено} _дно ^{могили.} ^Яма ^мала ^неп _ки ₁₅ _см _{завтовшки} _(І^І:1). ^На ^{глибині} ^1,8 ^м ^{знайдені} ^уламки ^ліпної ^по _{о-східному} _{секторі.} Я^му ^було ^{перекрито} ^{дерев’яним} ^{накатом} ^(І, ^ІІ: _ння ₁ _(за _{кресленням} — ^V, ^див. ^рис. ^1.3) ^{простежено} ^з ^{глибини} ^1,

Рис. 1.6. Поховання 2 (за кресленням — III, див. рис. 1.3) простежено на глибині 1,3 м в південно-західному секторі. Яма завдовжки 1,5 м, завширшки 1,4/1,25 м, завглибшки 1,4 м мала неправильну чотирикутну форму з за- округленими кутами, слабко витягнуту по лінії Пн-Пн-Зах — Пд-Пд-Сх. На дні знайдено дитя- чий череп, що лежав у південній половині ями. Навколо черепа зібрано сім намистин (п’ять із зеленого скла, одна з сердоліку, одна з тем- ночервоного каменю) і 2 кістяні пронизки (2). Біля південної стінки лежав лискований кубок зі штампованим орнаментом (1). У центральній частині ями знайдено кістки тварини.

Рис. 1.7. Поховання 3 (за кресленням — IV, див. рис. 1.3) знайдено на периферії кургану в північно-східному секторі на глибині 1,2 м. Яма завдовжки 1,17 м, завширшки 0,75 м, завглибшки 0,25 м мала прямокутну форму із заокругленими кутами, витягнута по лінії Пн — Пд. Кістяк лежав зібгано на правому боці головою на південь. Руки

$$ \begin{array} { r l } { \underline { 0 , 5 } \mathrm { c m } - 2 ; } & { { } } \end{array} $$

притиснуті до грудей, кисті біля обличчя, ноги зігнуто у колінах і підтягнуто до ліктів, ступні біля тазу. Перед обличчям у південно-східному куті стояв пласкодонний горщик із слідами сму- гового згладжування (1). Під черепом в області шийних хребців лежали бронзова пронизка, згор- нута із пластини, і геширова намистина (2).

Курган 2

Рис. 1.8. Курган 2. Знаходився на відстані 18 м на захід від кургану 1. Насип кургану пошкоджено оранкою, висота насипу на мо- мент розкопок — близько 0,5 м, діаметр 26 м. Стратиграфічні спостереження показали, що поховання 2 і 3 цього кургану були впущені в материк з рівня давнього горизонту і мали влас- ні невеликі насипи, а насип кургану утворено після здійснення поховання 5, що знаходилось в чорноземному шарі і було впущене між похо- ваннями 2 і 3. На відміну від решти поховань під цим курганним насипом, здійснених у ма- терику і рівня давнього горизонту, поховання 5 було здійснено у чорноземному шарі, тобто у насипі. Усього під насипами, що утворили кур- ган 2, було знайдено п’ять поховань.

Рис. 1.9. Поховання 1 (за кресленням — I, див. рис. 1.8) зафіксоване на глибині 1,04 м в південно-західній полі. Яма 0,2 м завглиб- шки, 1,2 м завдовжки і 0,8 м завширшки була овальної форми, орієнтовна меридіанально. Небіжчик лежав зібгано на правому боці. Руки зігнуті у ліктях, кисті біля підборіддя, ноги зігнуто у колінах і підтягнуто до ліктів. Біля кистей лежала щелепа вівці.

Рис. 1.10. Поховання 2 (за кресленням — II, див. рис. 1.8) зафіксовано в центральній частині кургану на глибині 1,05 м. У заповненні ями зус- трічалися залишки дерев’яного перекриття (1). Яма завглибшки 0,25 м, завдовжки 2 м, завшир- шки 1,6 м мала форму неправильного чотирикут- ника із закругленими кутами, орієнтована Пн- Сх — Пд-Зх. По кутах ями залишилися круглі в плані ямки від стовпів діаметром 0,22—0,30 м, глибиною 0,15—0,40 м (2). У центрі ями лежав кістяк у зібганому стані на лівому боці головою

Рис. 1.11. Поховання 3 (за кресленням — IІI, див. рис. 1.8) зафіксовано на глибині 1,05 м. Яма 0,8 м завглибшки, 1,75 м завдовжки і 1,4 м завширшки мала прямокутну форму з заокруг- леними кутами, орієнтовану Пн-Пн-Зх — Пд- на південний захід. Ліва рука, зігнута у лікті, на- правлена до обличчя, положення правої не зро- зуміло, ноги, зігнуті у колінах, лежали під пря- мим кутом до тазу. На плечовій кістці знайдено бронзову фібулу лук’янівського типу (3), зверну- ту з проволоки 0,3 см у перетині. Довжина фібу- ли 6 см, висота 3,5 см. Біля шійних хребців зібра- но сім намистин з синього скла, одна бурштинова намистина (4) і дві виті пронизки, згорнуті із зо- лотого дроту. Під черепом знайдено двоє фраг- ментованих бронзових скроневих підвісок (5).

Пд-Сх. По кутах залишились круглі у плані ямки від стовпів діаметром 0,10—0,13 м і глибиною 0,17—0,30 м. У центрі лежав похований у зіб- ганому стані на лівому боці головою на Пд-Пд- Сх. Руки зігнуто у ліктях, кисті перед обличчям, ноги зігнуто у колінах і підтягнуто до ліктьових кісток. Біля південної стінки могили лежала ліп- на посудина (2). поруч із нею — бронзова цилін- дрична намистина (3). На вушних кістках лежа- ли бронзові сережки-кільця (4), Біля шийних хребців знайдено бронзову шпильку зі скруче- ною головкою (4, не збереглася), біля п’яткової кістки знайдено сердолікову намистину (5).

Рис. 1.12. Поховання 4 (за кресленням — IV, див. рис. 1.8) зафіксовано у східній полі кургану на глибині 1,05 м. У заповненні ями зустрічаються залишки дерева від перекриття. Яма 0,5 м завглибшки, 1,75 м завдовжки і 1,6 м завширшки була майже квадратної форми із прямими кутами, орієнтована меридіанально. По кутах ями залишились круглі у плані ямки від стовпів перекриття діаметром 0,12—0,14 м, глибиною 0,10—0,25 м. Поховання пограбо- вано, залишки кістяка знайдено у південній половині ями. Ймовірно, що небіжчика було поховано зібгано на лівому боці головою на південь. Поруч із кістяком стояла велика лис- кована посудина прикрашена канельованим орнаментом (1).

Рис. 1.13. Поховання 5 (за кресленням — V, див. рис. 1.8) зафіксовано в центральній частині кургану на глибині 0,65—0,7 м, мо- гильну яму не простежено, кістяк зруйновано.

Ймовірно, що було поховано дитину, орієнто- вано головою на південь. Біля кісток черепа знайдено лисковану посудину чашоподібної форми (1).

Безкурганні поховання¶

Рис. 1.14. Поховання 1 знаходилось на 325 м до півночі від поховання 2 кургану 1. У ямі завдовжки 1 м, завширшки 0,6 м, завглибшки 0,65 м овальної форми знайдено залишки кістяка, за положенням яких небіж- чика поклали зібгано головою на південь. Біля півден- ної стінки лежала ліпна посудина, орнаментована трьо- ма однаковими наліпними фігурами у вигляді перевер- нутої кінцями до низу підкови (1).

Рис. 1.15. Поховання 2 знаходилось на 4,25 м до південного заходу від поховання 1. У ямі прямокут- ної форми із заокругленими кутами 0,85 м завдовжки, 0,65 м завширшки і 0,45 м завглибшки, орієнтованій меридіанально, знайдено залишки кістяка. Ймовірно, небіжчика було покладено головою на південь. У південно-східному куті стояла невелика горщико- подібна посудина (1).

Рис. 1.16. Поховання 3 знаходилось на 1,5 м до заходу від поховання 1. У ямі прямо- кутної форми із заокругленими кутами 1,2 м завдовжки, 0,9 м. завширшки і 0,85 м завглиб- шки, орієнтованій меридіанально, знайдено залишки кістяка, за положенням яких можна припустити, що небіжчика було покладено зібгано на лівому боці головою на південь. Зігнуті у колінах ноги лежали під прямим ку- том до тазу. Біля черепа знайдено двоє бронзо- вих скроневих кілець (1), біля західної стінки стояла керамічна посудина (2), біля стегнової кістки знайдено пастову намистину (3), біля коліна — шматочки дерева (І). Стать — жіноча (maturus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.17. Поховання 4 знайдено на 1,55 м до заходу від поховання 3. У ямі прямокутної форми із заокругленими кутами 1,6 м завдовжки, 1,1 м завширшки і 0,8 м завглибшки, орієнтованій ме- ридіанально, лежав у західній її частині у зібгано- му стані на лівому боці кістяк головою на південь. Руки зігнуто у ліктях і покладено перед обличчям, ноги зігнуто у колінах і незначно зібгано. Під підборіддям знайдено бронзовий бубонець (1, не зберігся), поруч біля шийних хребців — шість ге- ширових намистин (2). Між черепом і південною стінкою лежала кубкоподібна посудина, орнамен- тована зубчатим штампом (3). У могилі зустріча- ються окремі шматочки дерева (І). Стать — жіноча (adultus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.18. Поховання 5 знаходилось на 1,75 м до Пд-Сх від поховання 2. У ямі прямо- кутної форми із заокругленими кутами 1 м за- вдовжки, 0,6 м завширшки і 0,7 м завглибшки, орієнтованій меридіанально, лежав на лівому боці у зібганому стані кістяк головою на пів-

день. Положення рук не зрозуміло, ноги зігнуті у колінах і трохи підтягнуті до черева. Біля че- репа стояла кубкоподібна посудина (1). Стать — жіноча (adultus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.19. Поховання 6 знайдено у 13 м до заходу від поховання 2. У ямі овальної форми 1,2 м завдовжки, 0,8 м завширшки і 0,5 м за- вглибшки, орієнтованій меридіанально, лежав уздовж східної стінки на лівому боці у зібгано- му стані кістяк головою на південь. Біля черепа знайдено троє бронзових скроневих кілець (3), біля південної стінки стояло двоє посудин: ча- шоподібна підлощена посудина (1) і горщико-

подібна посудина із випуклим тулубом і відіг- нутим вінцем, пласкодонна (2, не збереглася). На переході у тулуб посудина орнаментована вервечкою круглих вдавлень, в одному місці від горизонтальної вервечки відходить три вер- тикальних відрізка, нанесених такими же вдав- леннями. Висота посудини 12,9 см, діаметр вінців — 9,1 см, діаметр дна — 6,7 см.

Рис. 1.20. Поховання 7 знайдено в 3 м до півдня від поховання 4. У ямі прямокутної форми із заокругленими кутами 1 м завдовж- ки, 0,7 м завширшки і 1,1 м завглибшки, орієн- тованій меридіанально, лежав на лівому боці у сильно зібганому стані кістяк головою на південь. Руки зігнуто у ліктях, направлено до обличчя, ноги піджато до ліктьових кісток. За плечовими кістками біля східної стінки знайде- но бронзове скроневе кільце (1).

Рис. 1.21. Поховання 8 знаходилось на 5,4 м до сходу від поховання 4. У ямі прямо- кутної форми із заокругленими кутами 1,1 м завдовжки, 0,7 м завширшки і 1,1—1,2 м за- вглибшки, орієнтованій меридіанально, на глибині 0,75 м знайдено кістки ребер коня, до глибини 1 м центральну частину ями займа- ла задня частина туші коня (а). Під кінськими кістками на дні ями лежав небіжчик зібгано на правому боці головою на південь (б). Праву руку витягнуто, ліву зігнуто у лікті і покла- дено на коліна. Праву ногу зігнуто у коліні і покладено під прямим кутом до тазу, ліву ногу трохи підтягнуто до черева. Ступні ніг лежа- ли поруч із тазом. Перед обличчям похованого біля східної стінки могили стояв ліпний плос- кодонний горщик витягнутих пропорцій з не- значно випуклим тулубом і високими прямими вінцями (1, не зберігся). Трохи нижче основи вінця посудина оперезана вервечкою заглиб- лень, нанесених загостреною паличкою. Від цього поясу вниз по тулубу нанесені ще декіль- ка таких самих заглиблень, що утворюють двоє невеликих вертикальних відростки. Висота по- судини 20 см, діаметр вінців 10,5 см, діаметр дна — 7 см.

Рис. 1.22. Поховання 9 знаходилось на 3 м до сходу від поховання 8. У ямі прямокутної форми із заокругленими кутами 1,1 м завдовж- ки, 0,65 м завширшки і 0,55 м завглибшки, орієн- тованій меридіанально, знайдено залишки двох кістяків. У південно-східному куті знаходився череп, що лежав обличчям до сходу, тобто на правому боці. Другий череп і декілька трубчатих кісток займали північну половину могили, при- чому череп лежав в центрі. Біля першого черепа знайдено уламки ліпної кераміки (2), а поруч з другим уламок бронзового скроневого кільця (1, не збереглося). Поховання пограбоване.

Рис. 1.23. Поховання 10 знаходилось на 10,5 м до Пн-Зх від поховання 9. У ямі прямо- кутної форми із заокругленими кутами 1,3 м завдовжки, 0,75 м завширшки і 0,3 м завглибш- ки, орієнтованій меридіанально, знайдено зру- шений з місця кістяк. Щелепа і шийні хребці знайдено у засипу могили, череп лежить окре- мо від кістяка. На черепі були залишки окису бронзи. Найімовірніше, що небіжчика було покладено на спину із піднятими вгору колі- нами, які пізніше впали ліворуч. Руки, зігнуті у ліктях, лежали на грудях. У могилі знайдено шматочок вохри.

Рис. 1.25. Поховання 12 знайдено на 3,75 м до Сх від поховання 10. У ямі прямо- кутної форми із заокругленими кутами 1,1 м завдовжки, 0,7 м завширшки і 0,6 м завглиб- шки, орієнтованій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, лежав правому боці у зібганому стані кістяк головою на Пн-Пн-Зх.

Рис. 1.26. Поховання 13 знайдено на 1,75 м до сходу від поховання 12. У ямі прямо- кутної форми із заокругленими кутами 1,45 м завдовжки, 1 м завширшки і 0,6 м завглибшки, орієнтованій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, лежав у західній половині могили на лівому боці у зіб- ганому стані кістяк головою на Пн-Пн-Зх. Руки зігнуто у ліктях, кисті лежать на рівні ключи- ць. Ноги підтягнуто так, що коліна торкають- ся ліктів. На вушних раковинах знайдено двоє бронзових кілець (1), між кистями рук знайде- но кам’яну підвіску (2), серед ребер лежало 6 геширових, одна скляна, одна бронзова намис- тини і дві бронзові пронизки (3—5, не зберег- лися), а також фрагмент кераміки.

Стать — жіноча (adultus—maturus) (Зіне- вич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Креслення відсутнє. Поховання 14 знай- дено на 0,6 м до Пн-Пн-Сх від поховання 6. Яма підпрямокутної форми 1,3 м завдовжки,

Рис. 1.27. Поховання 15 знаходилось на $0 { , } 7 5$ м $\pi 0$ заходу від поховання 14. У ямі пря- мокутної форми 1,05 м завдовжки, $^ { 0 , 6 }$ м за- вширшки і 0,4 м завглибшки, орієнтованій меридіанально, було знайдено тільки одну стегнову кістку, яка лежала поперек могили у її північній половині.

$^ { 0 , 9 }$ м завширшки і 0,4 м завглибшки, орієнто- вана меридіанально. Могила виявилася порож- ньою.

Рис. 1.28. Поховання 16 знаходилось на 5 м до Пд-Пд-Зх від поховання 11. У ямі пря- мокутної форми із заокругленими кутами 1,35 м завдовжки, 0,9 м завширшки і 0,45 м завглибшки, орієнтованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд- Сх, знайдено окремі людські кістки і декілька фрагментів ліпної кераміки.

Рис. 1.29. Поховання 17 знаходилось на 4 м до Пд від поховання 7. У ямі прямокут- ної форми із заокругленими кутами 1,45 м за- вдовжки, 1 м завширшки і 0,75 м завглибшки, орієнтованій меридіанально, було знайдено двоє кістяків у південно-західній частині моги- ли. Обоє похованих (дорослий і дитина) були орієнтовані головою на південь. дитячий кістяк лежав біля західної стінки у сильно зібганому стані на лівому боці. Руки зігнуто у ліктях і на- правлено до обличчя, ноги зігнуто у колінах і підтягнуто до ліктів. Дорослий кістяк лежав поруч зі дитячим на спині із піднятими вверх колінами. Пізніше ноги впали ліворуч, частко-

во перекривши ребра і таз дитини. Ліву руку було витягнуто, праву відкинуто і зігнуто у лік- ті так, що кисть лежала біля ребер. Біля чере- пів похованих знайдено кістки тварини (а). На черепі дитини опинилось мініатюрне скроневе кільце (1), на ребрах дитини знайдено мушлю черепашки (2, не збереглась), біля кисті дорос- лого лежали три дрібні намистини із мушлі (3, одна не збереглась). Біля ніг дорослого лежали фрагменти ліпної посудини (4, не збереглась). Стать — чоловіча (maturus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.30. Поховання 18 знаходилось на 1,5 м до Пд-Сх від поховання 17. У ямі прямо- кутної форми із заокругленими кутами 1,1 м завдовжки, 0,8 м завширшки і 0,7 м завглибш- ки, орієнтованій меридіанально, кістяк лежав на спині із піднятими вгору колінами головою на південь. Пізніше ноги впали праворуч, ліву руку витягнуто вздовж тулуба, кисть лежала на тазі, права рука була зігнута у лікті так, що кисть лежала на рівні плеча. Біля східної стінки стояв ліпний плоскодонний горщик з випуклим тулубом, прямим вінцем і слабко відігнутим краєм, орнаментований під вінцем ледь поміт- ним «відтягнутим» пружком (1).

Рис. 1.32. Поховання 20 знаходилось на 2,3 м до Пн-Пн-Зх від поховання 8. У ямі пря- мокутної форми із сильно заокругленими ку- тами 0,9 м завдовжки, 0,6 м завширшки і 0,2 м завглибшки, орієнтованій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд- Зх, знайдено окремі уламки черепа і промене- вої кістки на дні.

Рис. 1.33. Поховання 21 знайдено на 3,1 м до Пд-Зх від поховання 19. У ямі овальної фор- ми 0,7 м завдовжки, 0,5 м завширшки, 1,05 м завглибшки, орієнтованій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд- Зх, похована дитина лежала зібгано на лівому боці головою на південний захід. Руки було витягнуто вздовж тулуба, ноги зігнуто під пря- мим кутом до тазу. Перед обличчям небіжчика стояла чашопобідна ліпна посудина (1), під че- репом знайдено дві бронзові сережки (2).

Рис. 1.34. Поховання 22 знаходилось на 0,7 м до сходу від поховання 21. У ямі прямо- кутної форми із заокругленими кутами 1,5 м завдовжки, 1,1 м завширшки і 1,4 м завглибш- ки, орієнтованій $\Pi _ { \mathrm { H - C X } } \mathrm { - } \Pi _ { \mathrm { A - 3 X } }$ , траплялись шматочки дерева і кісток тварин у заповненні. На дні могили окрім декількох кісток тварин знайдено уламки людських черепів і декілька кісток. Біля уламка черепа знайдено геширову намистину (1). Поховання пограбоване.

Рис. 1.35. Поховання 23 знаходилось на 2 м до Пд-Сх від поховання 22. У ямі підпря- мокутної форми із сильно заокругленими кута- ми 1,45 м завдовжки, 0,8 м завширшки і 0,75 м завглибшки, орієнтованій Пн-Пн-Сх — Пд- Пд-Зх, виявлено незрушений кістяк людини, що лежав зібгано на правому боці головою на Пд-Пд-Зх. Біля Пд-Сх кута могили стояла лис- кована кубкоподібна посудина, орнаментована наліпами (1).

Рис. 1.36. Поховання 24 знаходилось на 29,5 м до Сх від поховання 21. У ямі прямокут- ної форми із заокругленими кутами 1,3 м за- вдовжки, 1 м завширшки і 0,65 м завглибшки, орієнтованій $\Pi { \bf H } { \bf - } 3 { \bf x } - \Pi { \boldsymbol { \pi } } { \bf - } { \bf C } { \bf x }$ , небіжчик лежав зібгано на лівому боці головою на південний схід. Руки зігнуто у ліктях так, що кисті лежа- ли перед обличчям, ноги підтягнуто до ліктів, а п’яточні кістки лежали біля тазу. Навпроти обличчя небіжчика у південно-західному куті знайдено раковину з отвором (2) і лисковану кубкоподібну посудину, орнаментовану налі- пами (3). Разом із цілою раковиною у колекції розкопок лежало кілька уламків іншої рако- вини, які, можливо, походять із розкопок цієї могили. На плані поховання під кістками ніг вказано знахідку фрагмента кераміки (1).

Стать — жіноча (adultus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.37. Поховання 25 знаходилось на 1,5 м до Пн-Сх від поховання 24. У ямі прямо- кутної форми із заокругленими кутами 1,3 м завдовжки, 0,7 м завширшки і 0,6 м завглибш- ки, орієнтованій Пн-Зх — Пд-Сх, лежав кістяк у сильно зібганому стані на лівому боці голо- вою на Пд-Сх. За головою стояла лискована посудина, орнаментована косими широкими канелюрами (1). Стать — чоловіча (maturus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.38. Поховання 26 знаходилось на 22,5 м до Пн-Пн-Сх від поховання 22. У ямі овальної форми 0,9 м завдовжки, 0,8 м завшир- шки і $^ { 0 , 4 }$ м завглибшки, орієнтованій меридіа- нально, лежали частини кістяка не у анато- мічному порядку. Череп лежав біля південної стінки, а стегнова і гомілкова кістки — біля північної. Біля східної стінки знайдено лиско- вану кубкоподібну посудину (1), під черепом знайдено скроневе кільце і сережка (2).

Рис. 1.39. Поховання 27 знайдено на 2,5 м до Сх від поховання 26. У ямі підпрямокутної форми із заокругленими кутами 1 м завдовжки, 0,75 м завширшки і 0,35 м завглибшки, орієнто- ваній меридіанально, знайдено уламки черепа біля південної стінки і кістки ніг у центральній частині могили. Біля залишків черепа знайдено геширову намистину (1, не збереглася).

Рис. 1.40. Поховання 28 знайдено на 9,5 м до Пд-Сх-Сх від поховання 4 кургану 2. Овальна яма розмірами $0 . 8 5 \times 0 . 7$ м, глибиною 1,4 м була пустою *. * Орієнтація по сторонах світу на креслен- ні відсутня.

_ц, _1968, _с. _61, _таб^л — ^{чоловіча} ^(maturus) ^(Зі _{оподібна} п^{осудина} _стінки м^огили ^стояла ^лис _Кістяк _зруш^ено ^з ^місця. ^Бі _на _{правому} _боці _головою _{знаходився} к^істяк, ^покла _гили, _яке п^{роявилося} ^на ^г _{екриття} _і _фрагм^енти ^керамі _вненні _{зустрінуто} ш^матки _а _по _лінії _{Пн-Пн-Сх} — ^Пд- _ами _2,2—^2,7 ^м ^була ^незнач _{правильної} _{чотирикутної} ф^о _о _{півночі} _від _{поховання} _28. В _.41.П^{оховання} ²⁹ ^знаход

Рис. 1.42. Поховання 30 знаходилось на 12,5 м до Пн-Зх від поховання 29. У ямі непра- вильної підтрикутної форми, орієнтованій Пн- Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, 1,25 м завдовжки, 0,85 м завширшки і 0,75 м завглибшки, небіжчика покладено на правому боці головою на Пд-Пд- Зх. Біля лівого ліктя стояла підлощена чашо- подібна посудина (1), під черепом знайдено геширову намистину (2), скроневе кільце (3а) і сережку (3b).

Поховання 31 знаходилось на 7,7 м до Пд-Пд-Зх від поховання 17. Креслення і речі відсутні. У ямі підпрямокутної форми із за- округленими кутами, орієнтованій меридіа-

$$ \begin{array} { c } { { 0 , 5 \mathrm { c y } - 2 ; } } \ { { 1 \mathrm { c y } - 3 ; } } \ { { 3 \mathrm { c y } - 1 } } \end{array} $$

нально, 1,85 м завдовжки, 1,2 м завширшки і 1,05 м завглибшки, небіжчика було покладено у сильно зібганому стані на правому боці го- ловою на південь. Перед обличчям похованого стояла ліпна лискована посудина з конічним горлом, відігнутим краєм і шароподібним ту- лубом, який плавно переходив у пласке дно з омфалом в центрі. На плечі на переході у ту- луб — чітко виражений уступ. Верхня части- на тулуба прикрашена трьома групами наліпів (в кожній групі по три наліпа), розташованих трикутником із вершиною донизу. Висота по- судини — 15 см, діаметр вінця — 9,5 см, діа- метр дна — 3 см.

Рис. 1.43. Поховання 32 знайдено на 7 м до заходу від поховання 2 кургану 2. У ямі підпрямокутної форми з заокругле- ними кутами, орієнтованій меридіаналь- но, 1,15 м завдовжки, 0,8 м завширшки, 0,2 м завглибшки, було занайдено че- реп людини і ребро. Біля північної стін- ки лежав фрагмент ліпної посудини (1). Ймовірно, що поховання пограбоване.

Стать — жіноча (adultus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.44. Поховання 33 знаходилось на 4,2 м до заходу від поховання 30. У ямі не- правильної овальної форми, витягнутій Пн- Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, 1 м завдовжки, 0,7 м за- вширшки і 0,7 м завглибшки, на дні могили у південній половині поховання знайдено череп людини, а в центрі — кістки руки. До сходу від черепа лежав кухоль з обламаною ручкою (1).

Рис. 1.45. Поховання 34 знаходилось на 2,3 м до Пн-Зх від поховання 32. У ямі прямо- кутної форми із заокругленими кутами, орієн- тованій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, 1,4 м завдовж- ки, 0,97 м завширшки і 0,55—0,65 м завглиб- шки, із пониженням дна до півночі небіжчика було покладено зібгано на правому боці голо- вою до Пд-Пд-Зх. Руки зігнуто у ліктях і покла- дено перед обличчям похованого. Ноги зігнуто у колінах і покладено майже під прямим кутом до тазу. До сходу від черепа стояв лискований кубок з високим циліндричним горлом (1). Під черепом біля шийних хребців знайдено дві кіс- тяні пронизки (2).

Рис. 1.46. Поховання 35 знаходилось на 0,5 м до Пн-Сх від поховання 34. У ямі під- прямокутної форми із заокругленими кутами, витягнутій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, 1,45 м за- вдовжки, 0,95 м завширшки і 0,75 м завглибш- ки, у засипці на глибині 0,5 м зустрінуті уламки дерева від перекриття, на дні лежав небіжчик, покладений у зібганому стані на правому боці головою на Пд-Пд-Зх. Руки зігнуто в ліктях і покладено перед обличчям небіжчика. Ноги зігнуто в колінах під прямим кутом до тазу. Перед черепом знайдено дві намистини з си- нього скла (2, одну втрачено), перед обличчям похованого біля рук в південно-східному куті стояв лискований кубок, орнаментований чо- тирма круглими наліпами на плечі (1).

Рис. 1.47. Поховання 36 знаходилось на 1,75 м до Пн від поховання 32. У ямі підпря- мокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, 1,75 м за- вдовжки, 1,1 м завшишки і 0,6 м завглибшки у засипці зустрінуті фрагменти ліпного горщика (1). Кісток у ямі не знайдено.

Рис. 1.48. Поховання 37 знайдено на 2,2 м до Пн від поховання 36. У ямі оваль- ної форми, незначно витягнутій Пн-Пн- $\mathrm { C x } - \mathrm { \Pi } \mathrm { \Pi } \mathrm { \Pi } \mathrm { \Pi } \mathrm { - } \Pi \mathrm { \Pi } \mathrm { \pi } \mathrm { - } 3 \mathrm { x }$ , 0,9 м завдовжки, 0,8 м завширшки і 1,1 м завглибшки на дні вияв- лено дитячий кістяк, порушений після по- ховання. За залишками кістяка небіжчика покладено зібгано головою до Пд-Пд-Зх.

Рис. 1.49. Поховання 38 знаходилось на 1,5 м до Пн-Зх від поховання 35. У ямі під- прямкутної форми з заокругленими кутами, орієнтованій меридіанально, 1,4 м завдовжки, 1,1 м завширшки і 0,4 м завглибшки небіжчика покладено зібгано на лівому боці головою на південь. Біля ліктів знайдено намистину із зе- леного скла (1, втрачено). За головою у Пд-Сх куті стояла підлощена чашоподібна пос_удина (2).

Рис. 1.50. Поховання 39 знаходилось на 2,3 м до Пд від поховання 31. У ямі підпрямо- кутної форми із заокругленими кутами, орієн- тованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1,4 м завдовж- ки, 1 м завширшки і 0,9 м завглибшки небіжчи- ка покладено зібгано на правому боці головою на південь. Руки зігнуто у ліктях і покладено перед обличчям, ноги зігнуто у колінах і покла- дено під прямим кутом до тазу, ступні піджато до тазу. Вище голови біля самої південної стін- ки стояв підлощений кубок, орнаментований овальними наліпами під шийкою (1).

Стать — чоловіча (adultus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.51. Поховання 40 знаходилось на 1,5 м до заходу від поховання 38. У ямі оваль- ної форми, орієнтованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд- Сх, 1,35 м завдовжки, 0,9 м завширшки і 0,4 м завглибшки небіжчика покладено зібгано на правому боці головою на південь. Руки зігнуто у ліктях і покладено біля обличчя, ноги зігнуто у колінах і підтягнуто до ліктів, ступні притис- нуто до тазу. Перед обличчям стояла підлощена чашоподібна посудина, орнаментована під ший- кою трьома овальними наліпами (1). Під чере- пом знайдено бронзове скроневе кільце (2).

Рис. 1.52. Поховання 41 знаходилось на 2,75 м до Зх від поховання 39. У ямі овальної форми, орієнтованій меридіанально, 1,15 м на- вдовжки, 0,85 м завширшки і 0,4 м завглибшки,

було покладено небіжчика у сильно зібгано- му стані на правому боці головою на південь. Перед обличчям лежав підлощений кубок з прямим вінцем (1).

Рис. 1.53. Поховання 42 знайдено на 2,2 м до сходу від поховання 31. У ямі неправильної підчотирикутної форми, орієнтованій меридіа- нально, 1,3 м завдовжки, 1 м завширшки, 0,9 м завглибшки, похований лежав у скорченому стані на правому боці головою на південь. Біля кисті руки знайдено біконічну геширову намистину (1). Перед обличчям похованого в південно-східному куті знайдено кубкоподібну посудину (2).

Рис. 1.54. Поховання 43 знаходилось на 2,5 м до Пд-Зх-Зх від поховання 33. У ямі під- прямокутної форми з заокругленими кутами, орієнтованій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, 1,45 м за- вдовжки, 1,1 м завширшки і 1,25 м завглибшки у засипу трапляються фрагменти дерева від пе- рекриття (І). Небіжчика покладено зібгано на лівому боці головою на $\Pi \pi \mathrm { - } \Pi \pi \mathrm { - } 3 \mathrm { x }$ . Руки зігнуто у ліктях і покладено перед обличчям похова- ного, ноги, зігнуті в колінах, підтягнуто до лік- тів. Під підборіддям знайдено дві намистини із зеленого скла (1е), вісім таких саме намистин і чотири геширові знайдено біля верхніх ре- бер (1а—е). Вище черепа біля південної стін- ки лежала підлощена посудина (2, відсутня в колекції) з високим конічним горлом, відігну- тим краєм, шароподібним тулубом, сдавленим у центральні частині, і пласким дном. Висота посудини — 15 см, діаметр вінця — 9,5 см, діа- метр дна — 4,5 см.

Рис. 1.55. Поховання 44 знаходилось на 2,75 м до Пн-Зх від поховання 40. У ямі під- прямокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, у засипу траплялись фрагменти дерева від перекриття (І). Небіжчика покладено зібгано на правому боці головою на Пд-Пд-Зх. Верхня частина кіс- тяка порушена. Ноги зігнуто в колінах, ступні притиснуто до тазу. Біля черепа знайдено ула- мок ліпної посудини, у східній частині могили лежало ребро корови.

Рис. 1.56. Поховання 45 знаходилось на 2,2 м до Пн-Зх від поховання 44. У ямі підпрямо- кутної форми із заокругленими кутами, орієнто- ваній Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, 0,95 м завдовжки, 0,6 м завширшки і 0,55 м завглибшки небіжчика покладено у зібганому стані на лівому боці го- ловою на південь. Нижче черепа в східній час- тині могили лежала мушля (2), в центрі ями — пласка добре загладжена з одного боку галька підтрикутної форми з просвердленим отвором (1). У південно-західному куті лежав кухонний горщик з високим прямим вінцем (3).

Рис. 1.57. Поховання 46 знаходилось в 1 м до Пн-Зх від поховання 45. У ямі прямокутної форми з заокругленими кутами, орієнтованій меридіанально, 0,9 м завдовжки, 0,6 м завшиш- ки і 0,6 м завглибшки небіжчика було покладе- но в зібганому стані на лівому боці головою на південь. Біля верхніх ребер знайдено зуб вівці зі слідами обробки (3), біла тазу — намистину із зеленого скла (1, втрачено), перед обличчям в Пд-Зх куті лежала підлощена дворучна чашо- подібна посудина (2).

Рис. 1.58. Поховання 47 знаходилось на 5,3 м до Пн-Зх від поховання 41. У ямі прямо- кутної форми із заокругленими кутами, орієн- тованій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, 1,1 м завдовж- ки, 0,9 м завширшки і 0,6 м завглибшки небіж- чика покладено зібгано на правому боці голо- вою на Пд-Пд-Зх. Руки зігнуто в ліктях і покла- дено на стегнові кістки, ноги зігнуто в колінах і підтягнуто до живота, ступні притиснено до тазу. Перед обличчям похованого в південно- західному куті лежала лискована чашоподібна посудина (1). Стать — чоловіча (juvenis) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.59. Поховання 48 знаходилось на 1,7 м до Пн-Сх від поховання 47. У ямі неправильної овальної форми, орієнтованій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, 1,15 м завдовжки, 0,85 м завширшки і 0,35 м завглибшки не- біжчика було покладено у сильно зібгано- му стані на правому боці головою на Пд- Зх. Північна частина ями порожня.

Рис. 1.60. Поховання 49 знаходи- лось на 3,8 м до Зх від поховання 48. У ямі підпрямокутної форми з заокруг- леними кутами, орієнтованій Пн-Пн- Сх — Пд-Пд-Зх, 1,15 м завдовжки, 0,9 м завширшки і 0,9 м завглибшки, було поховано двоє небіжчиків. Один кістяк посунуто до східної стінки мо- гили, початково він лежав головою на Пд-Пд-Зх. Другого небіжчика покла- ли у центр могили зібгано на правому боці головою на Пд-Пд-Зх.

Стать — жіноча і чоловіча (maturus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.61. Поховання 50 знахо- дилось на 8 м до Пн від похован- ня 46. У ямі прямокутної форми з заокругленими кутами, орієнтованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 0,65 м за- вдовжки, 0,55 м завширшки і 0,55 м завглибшки, було поховано дити- ну, кістяк майже повністю зітлів. Небіжчика було покладено зібгано на лівому боці головою на південь. Під черепом знайдено бронзове скроневе кільце або сережку (2), біля шийних хребців лежала геширова намистина (1), перед обличчям в південно-західному куті стояв мініа- тюрний лискований кубок (3).

Рис. 1.62. Поховання 51 знаходилось на 2,5 м до Пн-Зх-Зх від поховання 46. У ямі прямокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій меридіанально, 0,75 м завдовж- ки, 0,6 м завширшки, 0,15 м завглибшки по-

ховано дитину, кістяк майже повністю зітлів. Небіжчика покладено головою на південь. Поруч із черепом в південно-східному куті ями лежав простий горщик із прямим вінцем (1).

Рис. 1.63. Поховання 52 знаходилось на 0,7 м до Пд-Сх-Сх від поховання 51. У ямі овальної форми, орієнтованій меридіанально, $0 { , } 6 5$ м завдовжки, 0,55 м завширшки і $^ { 0 , 4 }$ м за- вглибшки, було знайдено череп біля південної стінки могили. Поруч були уламки підлощеної посудини (1, в колекції відсутня). Поховання пограбоване.

Рис. 1.64. Поховання 53 знаходилось на 3,8 м до Пн від поховання 1. У ямі прямокутної форми з заокругленими кутами, орієнтованій Пн-Сх — Пд-Зх, 1,3 м завдовжки, 0,95 м за- вширшки і 1,3 м завглибшки небіжчик лежав у південно-східній частині могили на спині головою на південь із піднятими вверх коліна- ми. Ліву руку випростано вздовж тулуба, кисть покладено на таз, праву руку відкинуто в бік. Між лівою лопаткою і хребтом лежала велика кістяна намистина (1). Стать — жіноча (juvenis) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.65. Поховання 54 знаходилось на 5,5 м до сходу від поховання 53. Кругла яма діаметром 0,7 м, 1,5 м завглибшки була пуста. Імовірно, представляє кенотаф *.

* Орієнтування сторонами світу на крес- ленні відсутнє.

Рис. 1.66. Поховання 55 знаходилось на 11,7 м до Пн-Зх від поховання 21. У ямі квад- ратної форми із заокругленими кутами зі стін- ками 1 м завдовжки і 0,60 м завглибшки, по- ховано дитину. Кістяк покладено головою на південь. Перед черепом лежало бронзове скро- неве кільце із круглого у перетині дроту (1, не збереглось).

Рис. 1.67. Поховання 56 знаходилося на 4,3 м до півдня від поховання 25. У ямі прямо- кутної форми із заокругленими кутами, орієн- тованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1,4 м завдовж- ки, 1,05 м завширшки і 0,7 м завглибшки, не- біжчика було покладено зібгано на лівому боці головою на Пд-Пд-Сх. Руки зігнуто в ліктях, кисть лівої руки покладено перед обличчям, кисть правої — на колінах. Праву ногу менше зігнуто. Перед обличчям покладено камінь зе- ленуватого кольору кристалічної породи (1). Стать — жіноча (senilis) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.68. Поховання 57 знаходилось на 1,2 м до заходу від поховання 56. У ямі прямо- кутної форми з заокругленими кутами, орієнто- ваній Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1,4 м завдовжки, 0,8 м завширшки і 0,9 м завглибшки, небіжчи- ка покладено зібгано на правому боці головою на $\Pi \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { X }$ . Руки зігнуто у ліктях і покладе- но перед обличчям. Ноги підтягнуто до ліктів, ступню правої ноги підтягнуто до тазу. Перед обличчям поставлено крупну підлощену чашу (1, відсутня в колекції) з відігнутим вінцем, округлим тулубом, що плавно переходить в пласке дно. Вінце поєднується із тулубом неве- ликим уступом. Висота посудини 15,2 см, діа- метр вінця — 18,5 см, діаметр дна — 7,3 см.

Рис. 1.69. Поховання 58 знаходилось на 2,2 м до Зх від поховання 57. У ямі прямокут- ної форми з заокругленими кутами, орієнто- ваній $\Pi _ { \mathrm { H - } } \Pi _ { \mathrm { H - } } 3 \mathrm { x } - \Pi _ { \mathrm { \mathcal { I } - } } \Pi _ { \mathrm { \mathcal { I } - } } \mathrm { C x } , 1 , 6$ м завдовжки, 1,15 м завширшки і 1,1 м завглибшки похова- но двох небіжчиків. Один кістяк лежав біля східної стінки могили зібгано на лівому боці головою на південь. Руки зігнуто в ліктях і покладено перед обличчям, ноги сильно зігну- то в колінах і підтягнуто до ліктів, ступні при- тиснено до тазу. Другий кістяк лежав в центрі могили, його потурбовано при покладенні в могилу першого кістяка. Початково його було покладено зібгано на правому боці головою на південь. Вище черепів біля південної стінки могили поставлено чотири посудини — по дві навпроти кожного черепа (5—8, одна відсутня в колекції). Біля шийних хребців першого кіс- тяка знайдено бронзове скроневе кільце (3), ще одне кільце (3а) знайдено під черепом цього ж кістяка. Біля шийних хребців другого небіж- чика лежали дві кістяні проколки (1, 2), право- руч від цього кістяка лежала мушля морського гребінця з отвором для підвішування (4). Біля посудин знайдено кістки бика, біля стегнових кісток першого кістяка — пташині кістки.

Стать — жіноча / чоловіча (maturus) (Зіне- вич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.70. Поховання 59 знаходиться на 2,7 м до Зх від поховання 58. У ямі підпрямо- кутної форми із незначно заокругленими кута- ми, орієнтованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1 м завдовжки, 0,7 м завширшки і 0,85 м завглиб- шки небіжчика покладено зібгано на право- му боці головою на $\Pi \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { X }$ . Кістяк погано зберігся, ймовірно, що належав дитині. Вище черепа біля південної стінки стояла підлощена чашоподібна посудина, орнаментована шість- ма наліпами підтрикутної форми під шийкою (1).

Рис. 1.71. Поховання 60 знаходиться на 2,2 м до Пн-Сх від поховання 56. У ямі прямокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1,55 м завдовжки, 0,95 м завширшки і $0 { , } 7 5$ м завглибшки виявлено окремі кістки кістяка людини. Поховання пограбоване.

Рис. 1.72. Поховання 61 знаходиться на 2,7 м до Пн від поховання 45. У ямі підпрямо- кутної форми із заокругленими кутами, орієн- тованій меридіанально, 1,4 м завдовжки, 1,1 м завширшки і 0,8 м завглибшки кісток не вияв- лено. Ймовірно, представляє собою кенотаф.

Рис. 1.73. Поховання 62 знаходиться на 1,2 м до Пд-Сх від поховання 23. У ямі під- прямокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій $\Pi _ { \mathrm { H - } } \Pi _ { \mathrm { H - } } \mathrm { C x } - \Pi _ { \mathrm { A - } } \Pi _ { \mathrm { J - } } 3 \mathrm { x } , 1 , 3$ м за- вдовжки, 1,15 м завширшки і 0,7 м завглибшки на дні могили знаходилась нижня частина кіс- тяка дорослого небіжчика, покладеного зібгано на правому боці головою на південь.

Рис. 1.74. Поховання 63 знаходилось на 5,2 м до Пн-Зх від поховання 21. У ямі під- прямокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій меридіанально, 1,45 м завдовж- ки, 0,95 м завширшки і 0,85 м завглибшки, небіжчика покладено зібгано на лівому боці головою на південь. Руки незначно зігнуто у ліктях, кисті покладено на коліна. Ноги зігну- то під прямим кутом до хребта. Вище голови біля південної стінки могили поставлено лис- ковану посудину (7, відсутня в колекції) з ви- соким конічним горлом і сильно відігнутим краєм. Шароподібний тулуб незначно стисну- тий до плаского дна, перехід від горла в ту- луб модельовано уступом. Уся верхня частина тулуба посудини прикрашена канельованим орнаментом. Висота посудини 16 см, діаметр вінця 12 см, діаметр дна 7 см. Друга посудина (3) лежала на спиною похованого. Біля щелепи лежало скроневе бронзове кільце (1). Ще три скроневих кільця знайдено під черепом (1а). Біля верхніх хребців і ребер знайдено чотири намистини із синього скла і одну з кістки (4), ще дві синіх скляних намистини (не зберегли- ся) і одну геширову (2) знайшли в кротовині, в Пд-Зх куті і біля тазових кісток. Біля верхніх ребер знайдено бронзову голку (6). В південно- західному куті лежав овечий астрагал (5).

Рис. 1.75. Поховання 64 знаходилось на 1,1 м до заходу від поховання 63. У ямі оваль- ної форми орієнтованій меридіанально 1,05 м завдовжки, 0,9 м завширшки і 0,4 м завглибш- ки лежав кістяк дитини. Небіжчика покладено зібгано на правому боці головою на південь. Перед обличчям похованого лежав лискований кубок (1), орнаментований під шийкою чотир- ма горизонтальними недбало нанесеними кане- люрами.

Рис. 1.76. Поховання 65 знаходилось на 1,3 м до Зх від поховання 64. У ямі підпрямо- кутної форми з заокругленими кутами, орієнто- ваній Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, 0,95 м завдовж- ки, 0,7 м завширшки і 0,75 м завглибшки лежав кістяк дитини. Небіжчика покладено зібгано на

лівому боці головою на південь. Перед облич- чям дитини в Пд-Зх куті лежала фрагментована посудина (1). Під черепом знайдено бронзове скроневе кільце (2, не збереглось), біля ший- них хребців — дві бронзові пронизки (3, не збереглись).

Рис. 1.77. Поховання 66 знаходилось на 2,1 м до сходу від поховання 63. У ямі підпря- мокутної форми з заокругленими кутами, орієн- тованій меридіанально, 1,5 м завдовжки 0,9 м завширшки і 0,45 м завглибшки, небіжчика покладено зібгано на правому боці головою на південь. Перед обличчям поставлено горщико- подібну посудину (1), вище голови в Пд-Зх куті стояла лискована посудина (2, в колекції відсут- ня). Край посудини не зберігся, мала високе він- це і рівну високу шийку, що переходила у ша- роподібний тулуб, незначно сдавлений до спло- щеного денця із омфалом. Перехід вінця в тулуб модельований ребром. Нижче ребра посудина прикрашена п’ятьма вдавленнями, нанесеними круглою трубочкою, що утворює горизонталь- ний поясок. Висота збереженої частини посуди- ни — 19,9 см, діаметр дна — 7 см.

Рис. 1.78. Поховання 67 знаходилось на 2 м до Зх від поховання 55. У ямі овальної форми, орієнтованій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, 1,35 м завдовжки, 1,1 м завширшки і 0,9 м за- вглибшки, небіжчика покладено зібгано голо- вою на південь. Біля західної стінки навпроти черепа покладено товстостінну горщикоподіб- ну посудину (1, в колекції відсутня) із відігну- тим вінцем, що переходить у опуклий тулуб, який поступово звужується до плаского дна із закраїною. Плече посудини оперізане вервеч- кою вдавлень, недбало нанесених загостреною паличкою. Висота посудини 25 см, діаметр дна — 11,5 см.

Рис. 1.79. Поховання 68 знаходилось на 0,5 м до Зх від поховання 67. У ямі підпрямо- кутної форми з заокругленими кутами, орієн- тованій меридіанально, 1,25 м завдовжки, 1,05 завширшки і 0,85 м завглибшки небіжчика покладено зібгано головою на південь. Із захід- ного боку від черепа знайдено окремі уламки кераміки (1), біля південної стінки могили сто- яв лискований мініатюрний кубок (2).

Рис. 1.80. Поховання 69 знаходилось на 0,35 м до заходу від поховання 68. У ямі підпря- мокутної форми з заокругленими кутами, орієн- тованій меридіанально, 1,3 м завдовжки, 1,1 м завширшки і 1,05 м завглибшки знайдено кілька кісток людини і фрагмент ліпної кераміки (1).

Рис. 1.81. Поховання 70 знаходилось на 1,8 м до Зх від поховання 69. У ямі підпрямо- кутної форми із заокругленими кутами, орієн- тованій меридіанально, 1,25 м завдовжки, 1 м завширшки і 0,85 м завглибшки було поховано дитину. Небіжчика покладено зібгано головою на південь. Вище голови біля південної стінки стояв лискований кубок з конічним горлом (1).

Рис. 1.82. Поховання 71 знаходилось на 1,8 м до Зх від поховання 70. У ямі підпря- мокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій Пн-Пн-зх — Пд-Пд-Сх, 0,95 м за- вдовжки, 0,7 м завширшки і 0,95 м завглибшки небіжчика покладено зібгано на лівому боці го- ловою на Пд-Пд-Сх. Руки зігнуто в ліктях і під-

несено до підборіддя, ліву ногу покладено під гострим кутом до тазу і підтягнуто до ліктів, праву покладено до прямого кута до тазу. Під шийними хребцями знайдено кістяну принизку із двома перехватами (1).

Стать — жіноча (juvenis) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.83. Поховання 72 знаходилось на 3,7 м до Пд від поховання 26. У ямі підпрямо- кутної форми із заокругленими кутами, орієн- тованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1,3 м завдовж- ки, 0,95 м завширшки і 0,95 м завглибшки не- біжчика покладено у східну половину могили зібгано на лівому боці головою на $\Pi \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { X }$ Руки зігнуто в ліктях і направлено в сторону обличчя, ноги зігнуто в колінах і підтягнуто до тазу. Біля верхніх ребер зібрано намисто із семи намистин із мушлі, однієї бронзової на- мистини і двох бронзових пронизок (1а), однієї керамічної намистини підтрикутної форми (1с) і однієї намистини із пісковика (1b).

Рис. 1.84. Поховання 73 знаходилось на 13 м до Пн від поховання 64. У ямі овальної форми, орієнтованій меридіанально, 0,9 м за- вдовжки, 0,75 м завширшки і 0,85 м завглиб- шки було поховано дитину. Небіжчика пок- ладено зібгано на правому боці головою на південь. Ноги покладено під прямим кутом до тазу і сильно зігнуто в колінах, ступні лежали біля тазу. Нижче малих гомілкових кісток біля північної стінки могили стояла лискована ча- шоподібна посудина (1).

Рис. 1.85. Поховання 74 знаходилось на 2,5 м до Пд-Зх-Зх від поховання 73. У ямі прямокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1,25 м завдовжки, 0,75 м завширшки і 1 м завглибшки небіжчика покла-

дено зібгано на правому боці головою на Пн-Сх. Руки зігнуто в ліктях і піднесено до обличчя, ноги покладено під прямим кутом до тазу.

Стать — чоловіча (maturus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.86. Поховання 75 знаходилось на 3,3 м до Зх від поховання 31. Креслення відсут- нє. У ямі овальної форми, орієнтованій меридіа- нально, 1,1 м завдовжки, 0,9 м завширшки і 0,9 м завглибшки серед залишків пограбованого по-

Рис. 1.87. Поховання 76 знаходилось на 3,2 м до Пд від поховання 41. У ямі овальної форми, орієнтованій меридіанально, 0,45 м завдовжки, 0,35 м завширшки і 0,2 м завглиб- шки біля західної стінки знайдено залишки зітлілого дитячого черепа. Поруч із ним стояв лискований кубок (1), орнаментований трьома паралельними канерюрами, що утворювали ховання знайдено посудину (1), нижню щелепу людини і під нею бронзову сережку (2), декілька ребер, череп знайдено біля північної стінки. Стать — жіноча (adultus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9). трикутники по діаметру тулуба посудини. У центрі трикутників вершиною донизу розта- шовано орнаментальний овальний наліп. На тулубі нанесено таким чином чотири трикут- ники.

в ліктях і покладено перед обличчям. Ноги пок- ладено під прямим кутом до тазу. Біля верхніх ребер знайдено намистину з мушлі (1). Перед об- личчям біля західної стінки стояв лискований ку- холь із триграною у перетині ручкою (2).

Рис. 1.89. Поховання 78 знаходилось на 2,3 м до Зх від поховання 50. У ямі овальної форми, орієнтованій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, було по- ховано дитину. Небіжчика покладено зібгано на лівому боці головою на $\Pi \pi \mathrm { - } \Pi \pi \mathrm { - } 3 \mathrm { x } .$ . Руки зігнуто

Рис. 1.88. Поховання 77 знаходилось на 1,7 м до сходу від поховання 50. У круглій ямі, незначно витягнутій меридіанально, 0,7 м за- вдовжки, 0,65 м завширшки і 0,60 м завглибш- ки було поховано дитину. Небіжчика покладе- но зібгано на лівому боці головою на південь.

Рис. 1.91. Поховання 80 знаходи- лось на 2,3 м до заходу від похован- ня 61. У ямі овальної форми, орієнто- ваній $\Pi _ { \mathrm { H - I I H - C X - } } \Pi _ { \mathrm { I I - I I , I I - } } 3 \mathrm { x }$ , 0,35 м завдовжки, 0,95 м завширшки і 0,45 м завглибшки небіжчика покладено зібгано на правому боці головою на Пд-Пд-Зх. Руки зігнуто в ліктях і пок- ладено на коліна. Ноги покладено під гострим кутом до тазу, ступні підтяг- нуто до тазу.

Рис. 1.90. Поховання 79 знаходилось на 2,7 м до Зх від поховання 47. У ямі підпрямо- кутної форми із заокругленими кутами, орієн- тованій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, 0,85 м за- вдовжки, $^ { 0 , 5 5 }$ м завширшки і $^ { 0 , 2 }$ м завглибшки було поховано дитину. Небіжчика покладено зібгано на лівому боці головою на $\Pi \pi \mathrm { - } \Pi \pi \mathrm { - } 3 \mathrm { x }$

Рис. 1.92. Поховання 81 знаходилося на 1,3 м до Пд від поховання 47. У ямі підпрямо- кутної форми з заокругленими кутами, витяг- нутій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1,1 м завдовжки, 0,8 м завшишки і 0,95 м завглибшки небіжчика покладено зібгано на правому боці головою на Пд-Пд-Сх. Праву руку покладено витягнуто, ліву зігнуто, кисть покладено на коліна. Ноги зігнуто у колінах, підтягнуто до живота і пок- ладено під гострим кутом до тазу. За спиною біля східної стінки поставлено посудину (2), між ребер знайдено вісім зелених скляних (3b) і одна геширова (3a) намистини, вище колін знайдено кістяного гудзика (1).

Стать — жіноча (adultus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.93. Поховання 82 знаходилося на 1,8 м до сходу від поховання 81. У ямі підпря- мокутної форми з заокругленими кутами, витяг- нутій $\Pi _ { \mathrm { H - } } \Pi _ { \mathrm { H - } } \mathrm { C x } - \Pi _ { \mathrm { I I - } } \Pi _ { \mathrm { I I - } } 3 \mathrm { x } , = 1 , 1 5$ м завдовж- ки, 0,8 м завширшки і 0,65 м завглибшки небіж- чика покладено зібгано на правому боці головою на $\Pi \pi \mathrm { - } \Pi \pi \mathrm { - } 3 \mathrm { x }$ . Праву руку витягнуто, ліву зігнуто в лікті і покладено долонею перед обличчям. Ноги сильно зібгано, ступні підтягнуто до тазу. Перед обличчям небіжчика поставлено посуди- ну (3), нижче лівої кисті знайдено кістяну про- низку (1), біля кисті — овечий астрагал (2).

Стать — чоловіча (adultus—maturus) (Зіне- вич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.94. Поховання 83 знаходилось на 2,3 м до Пн від поховання 61. У ямі прямокутної форми з заокругленими кутами і стінками, що розширяються до дна, витягнутій Пн-Пн-Сх — Пд-Пд-Зх, 1,45 м завдовжки, 0,95 м завширшки і 1,10 м завглибшки у засипу траплялися уламки кухонних горщиків, деревне вугілля, в північній з середини своєї висоти тулубом і сплощеним дном із омфалом. Перехід шийки в тулуб моде- льований ребром. Верхня частина тулуба при- крашена трьома групами круглих наліпів. кожна з них складає три наліпи, що утворюють трикут- ник вершиною донизу. Висота посудини 9,4 см, діаметр вінця 12,5 см, діаметр дна — 4 см.

Рис. 1.95. Поховання 84 заходилось на 6 м до Пд-Пд-Сх від поховання 3 кургану 1. У ямі підпрямокутної форми з заокругленими кутами, витягнутій меридіанально, 1,45 м за- вдовжки, 1,15 м завширшки і 1,05 м завглиб- шки небіжчика покладено зібгано на правому боці головою на південь. Руки зігнуто в ліктях і покладено на коліна. Ноги підтягнуто до жи- вота, ступні до тазу. Перед обличчям лежала частина щелепи корови.

Рис. 1.97. Поховання 86 знаходилось на 2 м до сходу від поховання 85. У ямі овальної форми, орієнтованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1,8 м завдовжки, 1,3 м завширшки і 0,75 м завг- либшки небіжчика покладено зібгано на ліво- му боці головою на $\Pi \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { I } \mathbb { X }$ . Перед обличчям поставлено лисковану чашоподібну посудину (1, вінце відбито).

Рис. 1.99. Поховання 88 знаходилось на 1,8 м до Зх від поховання 87. У ямі овальної форми, орієнтованій меридіанально, 1,25 м за- вдовжки, 0,95 м завширшки і 0,65 м завглибш- ки небіжчика було покладено у північну поло- вину ями зібгано на правому боці головою на Пд-Зх. Руки зігнуто в ліктях і покладено перед обличчям, ноги підтягнуто колінами до ліктів. Під кістяком знайдено дві намистини із мушлі (1, в колекції збереглася одна).

_{канельованими} _лі^ніям _{рнаментован}^а ^{чотирма} ^діаг _яла _{лискована} _чаш^{оподібн} _{ідтягнуто} _до _{ліктів.} П^еред _лікті _і _покладе^но ^перед ^обл _{итягнуто} _вздовж ^{тулуба,} ^лі _ому _боці _{головою} _н^а ^Пд-Сх. _ки _небіж^чика ^{покладено} ^з _жки, _1,05 _м _завш^иршки ^і ^1,2 _{итягнутій} _Пн-Зх — ^Пд-Сх, _утної _фо^рми ^із ^{заокруглени} ₂ _м _д^о ^Сх ^від ^{поховання} ¹¹ _нахо^ди _1.100.П^{охованн}

Рис. 1.101. Поховання 90 знаходилось на 6 м форми з заокругленими кутами, орієнтованій Пн- до півдня від поховання 89. У ямі підпрямокутної Зх — Пд-Сх, 1,85 м завдовжки, 1,2 м завширшки

і 0,9 м завглибшки небіжчика покладено зібгано на правому боці головою на Пд-Сх. Ліву руку ви- тягнуто вперед, праву зігнуто у лікті і направлено до обличчя. Ноги зігнуто в колінах і покладено під тупим кутом до тазу. За спиною поставлено лисковану чашоподібну посудину (1).

Рис. 1.102. Поховання 91 знаходилось на 6,2 м до Пн-Зх-Зх від поховання 88. У вузькій ямі підпрямокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, $^ { 1 , 6 }$ м завдовжки, 0,55 м завширшки і 0,55 м за- вглибшки було поховано дитину. Небіжчика покладено зібгано головою на південь. Біля го- лови стояла лискована посудина (1).

Рис. 1.103. Поховання 92 знаходилося на 3,9 м до Пд-Зх від поховання 91. У ямі непра- вильної чотирикутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій широтно, 0,95 м завдовж- ки, 0,5/0,25 м завширшки і 0,2 м завглибшки на дні біля східної стінки стояла горщикоподібна посудина (1). Перехід шийки в тулуб модельо- вано ребром.

Рис. 1.104. Поховання 93 знаходилося на 6 м до півночі від поховання 87. У ямі прямо- кутної форми із заокругленими кутами, орієнто- ваній Пн-Зх — Пд-Сх, 1,35 м завдовжки, 0,65 м завширшки і 0,75 м завглибшки небіжчика пок- ладено на спині головою на Пд-Сх. Праву руку зігнуто в лікті і покладено на грудях, ліву зігну- то в лікті так, що кисть торкається плеча. Ноги було зігнуто в колінах, кістки впали ліворуч. У правої скроні знайдено скроневе кільце (1), ще два кільця, одне з яких прикрашено пуансонним орнаментом (1b), знайдено під черепом ліворуч.

Рис. 1.105. Поховання 94 знаходилося на 2,9 м до Зх від поховання 93. У ямі підпрямо- кутної форми з заокругленими кутами, орієн- тованій меридіонально, 1 м завдовжки, 0,75 м завширшки і 0,9 м завглибшки небіжчика пок- ладено зібгано на правому боці головою на Пд-Пд-Сх. Праву руку випростано, ліву зігну- то в лікті і направлено до колін. Ноги зігнуто в колінах і підтягнуто до тазу. Перед облич- чям поставлено підлощений циліндрошийний кубок з ледь відігнутим краєм (1, відсутній у колекції). Перехід шийки в тулуб модельова- но ребром. Тулуб шароподібний стиснутий до плаского дна. верхня половина тулуба прикра- шена двома групами наліпів (по чотори в кож- ній), що оперізують посудину нижче ребра і по максимальному діаметру тулуба. Причому наліпи однієї групи розташовані відносно наліпів іншої в шахматному порядку. Висота посудини — 12,7 см. діаметр вінця — 8,5 см, діаметр дна — 2,5 см.

_і _{вервечки} _від _шийки _до ^{найбільшого} ^діамет _ьма _{групами} _{наліпів} _(по _три _в _кожній^), ^що ^у _ччям ^стояла ^велика ^{лискована} ^{посудина} ⁽³⁾ _и _цілих _і _{декілька} _{фрагментів} _муш^лів ^череп _асипу _могили _{знайдено} щ^елепу ^вівці. ^Біля ^че _. Н^оги ^{зігнуто} ^в ^{колінах} ^і ^{покладено} ^під ^пря _{південь.} П^раву ^руку ^{зігнуто} ^в ^лікті, ^кість _{глибшки} н^{ебіжчика} ^{покладено} ^{зібгано} ^на ^пр _ваній _{меридіанально,} _1,4 _м _завдовж^ки, ^0,9 ^м ^з _94. У ^ямі ^{підпрямокутної} ^форми ^з ^{заокругле} _{Поховання} ₉₅ _знахо^дилося ^на ^4,5 ^м ^до ^Пн

Рис. 1.107. Поховання 96 знаходилося на 1,9 м до Пн-Зх від поховання 88. У ямі під- прямокутної форми із заокругленими кутами, витягнутій меридіанально, 1,4 м завдовжки, 1 м завширшки і 1,95 м завглибшки небіжчика покладено зібгано на лівому боці головою на південь. Руки зігнуто в ліктях і кистями покла- дено до щелепи. Ноги підтягнуто до черева. По обох боках від черепа лежало по парі бронзо- вих скроневих кілець (1). У лівому кулаці була затиснена геширова пластина (2).

Стать — жіноча (adultus-maturus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.108. Поховання 97 знаходилося на 1,3 м до Пн-Зх від поховання 96. У ямі під- прямокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій меридіанально, 1,6 м завдовжки, $^ { 1 , 3 }$ м завширшки і 1,05 м завглибшки в засипу знаходились залишки дерева від перекриття (І). Поховання було пограбовано. Небіжчика покладено зібгано на правому боці головою на південь. На дні могили знайдено дрібні уламки посудини (1).

Рис. 1.109. Поховання 98 знаходилось на 0,7 м до заходу від поховання 91. У ямі пря- мокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій меридіанально, 1,45 м завдовжки, 1,1 м завширшки і 1,35 м завглибшки в засипу знаходилися залишки дерева від перекриття. Небіжчика покладено зібгано головою на пів- день. Між черепом і колінами зібрано 20 ове- чих астрагалів (1, відсутні в колекції). У пів- денно-східному куті стояв лискований кубок, орнаментований косими канелюрами по всьо- му тулубу (2).

Рис. 1.110. Поховання 99 знаходилось на 3,3 м до Зх від поховання 95. У ямі прямокут- ної форми із заокругленими кутами, орієнто- ваній меридіанально, 1,35 м завдовжки, 0,8/0,95 (розширення до заходу) м завширшки і 1,30 м завглибшки небіжчика покладено зібгано на правому боці головою на південь. Поховання пограбовано, частина кістяка зруйнована.

Рис. 1.111. Поховання 100 знаходилось на 1 м до Пн-Зх від поховання 95. У ямі прямо- кутної форми з заокругленими кутами, орієн- тованій меридіанально, 0,8 м завдовжки, 0,65 м завширшки і 0,9 м завглибшки біля південної стінки лежав череп дитини. Поховання погра- боване.

Рис. 1.112. Поховання 101 знаходилося на 2,3 м до Зх від поховання 99. У ямі прямокутної форми, орієнтованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1,5 м завдовжки, 1 м завширшки і 1,15 м завглибшки на дні біля північної стінки знайдено рештки дереви- ни, можливо, від перекриття (І). Небіжчика пок- ладено зібгано на лівому боці головою на Пд-Пд- Сх, руки зігнуто в ліктях, ноги зігнуто в колінах і дещо піджато до черева. З правої скроні сповзли

і лежали біля черепа двоє скроневих кілець (6, в колекції збереглося одне), одне кільце (7, відсутнє в колекції) лежало під черепом, біля шийних хреб- ців лежала кістяна підвіска (5, відсутня в колекції), уламок намистини із мушлі і мініатюрна геширова намистина (3). Три циліндроподібні геширові на- мистини знайдено біля ребер і тазу (1, 2, 4).

Стать — жіноча (juvenis) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

_ро^ви ⁽⁵ _дної _стінки _леж^али ^череп ^вівці ^і _{тягнуто} _до _{живота.} _З^а ^спиною ^пох _{зігнуто} _в _ліктях _і н^{аправлено} ^до _ібгано _на _{правому} _боці _головою ^н _Другог^о ^{небіжчика} ^(ІІ) ^{покладено} _нією, _і ^в ^{шаховому} ^{порядку} ^один ^в _розташ^ованих ^в ^центрі ^{трикутник} _{ерізуюч}^ою ^тулуб, ^і ^двома ^рядами _), _{прикрашена} _кане^{льованою} ^ліні _о _на _рівні _тазу _леж^ала ^{лискова} _{найдено} _дві _пари ₍₁—²⁾ ^{скроневи} _{єнтовано} _{головою} _на П^{д-Пд-Сх.} ^Б _{зсунутих} _кісток _перш^ого ^похова _ній _{половині} _могиль^ної ^ями ^судя _ерш^ого ^було ^{зсунуто} ^до ^{східної} ^с _нням^, ^при ^{похованні} ^{другого} ^не _{фрагменти} _{кераміки.} П^{охованн} _ки _{деревини} в^ід ^{перекриття} ^(4), ^а _х— ^{Пд-Пд-Сх,} ^на ^{глибині} ^1,95 ^м _и _із _{заокругленими} _к^утами, ^орієн _Зх _від _{поховання} _98. У ^ямі ^підпр _13. П^{оховання} ¹⁰² ^{знаходил}

Рис. 1.114. Поховання 103 знаходилося на 5 м до Пн-Зх-Зх від поховання 101. У ямі підпрямокутної форми із заокругленими ку- тами, що розширялися донизу, орієнтованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1,3/1,45 м завдовжки, 0,8/1,15 м завширшки і 1,3 м завглибшки не- біжчика покладено на спині з піднятими до- гори колінами, що впали ліворуч. Праву руку зігнуто в лікті, кисть покладено на лівому лікті. Ліву руку зігнуто в лікті і відкинуто в бік. У південно-західному куті стояла посудина (5), в південно-східному куті могили покладено ріг корови (1). Під черепом на лівій скроні знайде- но скроневе кільце (6), біля лівого плеча знай- дено дві кістяні підвіски (2—3), дві геширові — одна циліндрична і одна квадратна намистини і геширова підвіска (4, в колекції відсутні). Біля посудини лежали кістки тварин (а).

Рис. 1.115. Поховання 104 знаходилось на 2,3 м до Пн від поховання 99. У ямі прямо- кутної форми із заокругленими кутами, орієн- тованій меридіанально, 1,1 м завдовжки, 0,6 м завширшки і 1,2 м завглибшки було поховано дитину. Небіжчика покладено у західну поло- вину ями зібгано на правому боці головою на південь. Руки зігнуто в ліктях і направлено до обличчя, ноги зігнуто в колінах і покладено під прямим кутом до тазу. Перед обличчям лежали двоє кісток корови (а), вище голови біля пів- денної стінки стояв підлощений кухоль, орна- ментований чотирма наліпами на лінії найбіль- шого діаметру (1).

_{діагональни}м^и ^ліні _й _{частині} _{тулуба,} _заш^тр _ану _врізним^и ^{трикутника} _{лисковану} п^{осудину} ^(1), _{східного} _ку^та ^{знайдено} _і _головою ^на ^{південь.} ^Біл _аний _стан ^{похованого} ^на _залиш^ки ^{кістяка,} ^які ^вка _овано. _In _situ _з^{береглись} _від _{перекриття.} П^охо _і _0,75 _м _{знайдено} _залиш _шки _і _1,05 ^м ^{завглибш} _{анально,} _1,7 _м _завдовж^ки, _{гленими} _к^утами, ^{орієнто} _. У ^ямі ^{прямокутної} ^фо _ся _на ₂ м ^до ^Зх ^від ^по _зн^а _1.116.П^{оховання}

— ^{чоловіча} ^{(adultus-maturu} _, К^руц, ^1968, ^с. ^61, ^таб

_оти _тазу _леж^али ^кістки ^ко м ^т. ^зв. ^{«ялинка».} ^Біля ^{східної} _удина _(1), _орнам^{ентована} ^вріз _д _{обличчя}м ^біля ^{південної} ^стін _{хребців} _{знайдено} _{бронзову} ш _вій _скроні _(3, _в _кол^екції ^{відсутн} _ії _{відсутнє),} _друге _таке ж ^кільц _{найдено} _бро^нзове ^{скроневе} ^кіл _о _тазу. _В _заси^пу ^ями ^біля ^пі _нуто _в _{колінах} _і п^{окладено} ^під _нуто _в _ліктях _і н^{аправлено} ^до ^о _на _лівому _боці _{головою} _н^а ^Пд- ж^чика ^{покладено} ^біля ^{західної} _ки, ₁ _м _завши^ршки ^і ^1,15 ^м ^зав _{ягнутій} _{Пн-Пн-Зх} — ^Пд-Пд-С _{окутної} _форм^и ^із ^{заокругленим} _до П^н-Зх-Зх ^від ^{поховання} ¹⁰⁶ _118.П^{оховання} ¹⁰⁷ ^знаход

Рис. 1.119. Поховання 108 знаходилось на 1,3 м до Зх від поховання 103. У ямі прямокут- ної форми із заокругленими кутами, орієнто- ваній Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1,4 м завдовжки, 1 м завширшки і 1,2 м завглибшки небіжчика покладено біля східної стінки зібгано на ліво- му боці головою на Пд-Пд-Сх. Руки зігнуто в ліктях так, що променеві кістки лежать пара- лельно плечевим. Ноги підтягнуто до черева. Перед обличчям похованого лежали щелепа і ребра вівці і лопатка птаха. Стать — жіноча (adultus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Рис. 1.120. Поховання 109 знаходилося на 5 м до Зх від поховання 106. У ямі прямокут- ної форми із заокругленими кутами, орієнто- ваній Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1,3 м завдовжки, 0,7 м завшишки і 1,4 м завглибшки небіжчика покладено зібгано на лівому боці головою на Пд-Пд-Сх. Руки зігнуто в ліктях і направлено до обличчя. Стегнові кістки підтягнуто до жи- вота, а гомілкові лежать паралельно хребту. Між стегновими і гомілковими кістками стояв невеликий підлощений кубок (1), орнаментова- ний зигзагоподібноми лініями, що утворюють навколо верхньої частини тулуба широкий по- ясок.

_но _до _{обличчя,} _стегн^ові ^кістки ^{підтягну} _ні _до _тазу. _Біля ш^ийних ^{хребців} ^{знайден} _{скроневих} _кілець _(2), _біля _ключиц^і ^леж _, _в _{колекції} _{відсутній),} _перед _кистям^и ^ст _зі _{слідами} ^{ремонту}

_1.П^{оховання} ¹¹⁰ ^{знаходилося} ^на ^1,3 ^м _109. У ^ямі ^{прямокутної} ^форми ^з ^заокр _{ієнтованій} _{меридіанально,} _1,2 _м _завдовж _и _і _0,7 _м _{завглибшки} н^{ебіжчика} ^було ^покл _ому _боці _головою ^на ^{південь.} ^Руки ^зігнут

Рис. 1.122. Поховання 111 знаходилося на 2,5 м до Пн-Зх-Зх від поховання 110. У ямі прямокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1,5 м за- вдовжки, 0,9 м завширшки і 1,2 м завглибш- ки в заповненні ями на глибині 0,8 м лежали залишки дерев’яного перекриття. Небіжчика покладено зібгано на правому боці головою на південь. Руки зігнуто в ліктях і покладено біля колін. Ноги зігнуто в колінах і покадено майже під прямим кутом до тазу. Перед обличчям не- біжчика лежали ребра і кістки ніг корови (а).

Рис. 1.123. Поховання 112 знаходилося на $^ { 2 , 7 }$ м $\pi 0$ Пн-Зх-Зх від поховання 111. У ямі прямокутної форми із заокругленими кута- ми витягнутій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1 м за- вдовжки, 0,7 м завширшки і 0,85 м завглибшки небіжчик лежав зібгано на правому боці голо- вою на південь. Руки зігнуто в ліктях і направ- лено $\pi 0$ обличчя, ноги сильно зігнуто в колінах і притиснено до променевих кісток. За потили- цею похованого лежав хребець корови (1).

Рис. 1.124. Поховання 113 знаходило- ся на 1,8 м до Пн-Зх від поховання 107. У ямі прямокутної форми з заокругленими кутами, витягнутій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 0,95 м за- вдовжки, 0,7 м завширшки і 0,6 м завглибшки небіжчика покладено зібгано на правому боці головою на Пд-Пд-Сх. Руки було зігнуто в лік- тях, ноги підтягнуто до променевих кісток.

Рис. 1.125. Поховання 114 зна- ходилося на 7,3 м до Пн від похован- ня 111. У ямі прямокутної форми із заокругленими кутами, витягнутій меридіанально, 1,9 м завдовжки, 0,95 м завширшки і 0,5 м завглибш- ки в південній частині могили було знайдено фрагменти людських кіс- ток (2) і фрагмент дна пласкодонної посудини (1).

Рис. 1.126. Поховання 115 знаходилось на 1,8 м до Пн-Зх-Зх від поховання 112. У ямі прямокутної форми з заокругленими кутами, орієнтованій Пн-Зх — Пд-Сх, 1,15 м завдовж- ки, 0,7 м завширшки і 0,9 м завглибшки небіж- чика покладено зібгано на лівому боці головою на Пд-Сх. Біля черепа знайдено уламки геши- рової намистини (3, не збереглися) і три брон- зових скроневих кільця (1—2). Перед обличчям стояла посудина (4, відсутня в колекції) — ку- хонний горщик з відігнутим вінцем, що пере- ходить у опуклий тулуб. який поступово зву- жується до плаского дна із закраїною. Перехід шийки в тулуб модельовано добре вираженим ребром. Висота посудини 15 см, діаметр вінця 13,8 см, діаметр дна — 8,7 см.

Рис. 1.127. Поховання 116 знаходилось на 13,5 м до Пн-Сх-Сх від поховання 86. У ямі під- прямокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій Пн-Зх —Пд-Сх, 1,3 м завдовжки, 0,9 м завширшки і 0,25 м завглибшки небіжчи- ка покладено зібгано на лівому боці головою на Пд-Сх. Ліву руку випростано вздовж тулу- ба, праву зігнуто в лікті і направлено до лівої. Ноги зігнуто в колінах під прямим кутом до тазу, гомілкові кістки притиснені до стегнових. Під черепом знайдено бронзове скроневе кіль- це (2), перед обличчям стояла лискована посу- дина (1), орнаментована чотирма канелюрами під шийкою у верхній частині тулуба.

Рис. 1.128. Поховання 117 знаходилось на 6 м до Пд-Зх-Зх від поховання 116. У ямі прямокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій Пн-Зх — Пд-Сх, 1,1 м завдовжки, 0,8 м завширшки, 0,5 м завглибшки небіжчика покладено зібгано на лівому боці головою на Пд-Сх. Руки зігнуто в ліктях і направлено до обличчя, ноги сильно зігнуто в колінах і під- тягнуто до кистей рук. На рівні долонь біля східної стінки стояла посудина (1), біля черепа знайдено бронзову сережку (2).

Рис. 1.130. Поховання 119 знаходилось на 1,8 м до Пн-Пн-Сх від поховання 117. У ямі прямокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій $\Pi _ { \mathrm { H - } } \Pi _ { \mathrm { H - } } 3 \mathrm { x } - \Pi _ { \mathrm { \mathcal { I } - } } \Pi _ { \mathrm { \mathcal { I } - } } \mathrm { C x } , 1 , 3$ м за- вдовжки, 0,9 м завширшки і 0,4 м завглибшки небіжчика покладено зібгано на лівому боці головою на $\Pi _ { \mathbb { A } - \Pi , \mathbb { I } - \operatorname { C } \mathrm { X } }$ . Ліву руку зігнуто в лік- ті і покладено перед грудьми, праву відкинуто за хребет. Ноги зігнуто в колінах і покладено під прямим кутом до тазу. Біля нижньої щеле- пи знайдено бронзове скроневе кільце, друге лежало під черепом (2). Перед обличчям стоя- ла посудина (1). Під лівою гомілкою лежали уламки двох мушлів (3).

Рис. 1.131. Поховання 120 знаходилось на 2,2 м до Пд-Зх-Зх від поховання 117. У ямі прямокутної форми із заокругленими кутами, орієнтованій Пн-Пн-Зх — Пд-Пд-Сх, 1,55 м за- вдовжки, 1 м завширшки і 0,25 м завглибшки небіжчика покладено зібгано на лівому боці головою на Пд-Пд-Сх. Руки зігнуто в ліктях, ліва лежить перед грудьми, права на колінах, ноги зігнуто в колінах і трохи підтягнуто до черева, гомілкові кістки притиснено до стег- нових так, що кістки ступнів лежать біля тазу. Перед лобом похованого покладено посудину (2, відсутня в колекції) — підлощений кубок з відігнутим вінцем, що плавно переходив у ша- роподібний тулуб зі сплощеним дном. Висота посудини 11 см, діаметр вінця 8,2 см, діаметр дна 2,7 см. Біля лівої лопатки знайдено бронзо- ве скроневе кільце (1).

Стать — жіноча (adultus) (Зіневич, Круц, 1968, с. 61, табл. 9).

Характеристика похо- вань (133) Супровідний інвентар та інші пред- мети з поховань (134): посуд (134), сировина і знаряддя (148), вбрання (149): шийні прикраси (149), наручні прикраси (149), скроневі підвіски (152), шпильки і застібки (154), об’єкти-супровід із вотивною функцією (154) Поховальний об- ряд (155): хронологіч- на позиція (158), со- ціальна структура (159)

Висновки (160)

Аналіз Широківського могильника, його влаштування, обряду і інвентарю¶

Необхідність у археологічному обстеженні південної при- морської частини Херсонщини виникла у зв’язку із проектованим будівництвом зрошувального каналу, який зараз транспортує дніп- ровську воду до засушливих районів Херсонщини, а раніше і далі до Степового Криму. Краснознаменський канал пройшов по південним прибережним районам трохи північніше Скадовська і Лазурного. На його шляху було відкрито чисельні археологічні пам’ятки, серед яких і найбільші нижньодніпровські білозерські могильники, такі як Широке, Брилівка та ін., названі за найближчими, розташованими до них, населеними пунктами. Широківський могильник (с. Широке Скадовського р-ну, рис. 1.1) розташовувався в 1 км до півдня від села на рівній степовій місцевості, де на момент розкопок єдиними ознака- ми були ледь помітні двоє курганів, які, власне, і стали підставою для проведення охоронних розкопок. А. М. Лесков у своєму звіті зазна- чає, що курганні групи в зоні будівництва Північно-Кримського кана- лу були знайдені в ході розвідок восени 1960 р. Північно-Кримською експедицією під керівництвом П. Н. Шульца (Лесков, 1963/4б, л. 1). Курганне поле біля Широкого було розташоване на рівній місцевості по обидва боки каналу. Розкопками 1961—1963 рр. під керівництвом О. М. Лескова було відкрито північну частину цієї групи, яка склада- лася із двох невисоких насипів, ледь помітних на місцевості, із ряда- ми поховань ґрунтового могильника. У звіті про розкопки, на жаль, генплан могильника відсутній, проте є детальний опис поховань із зазначенням відстаней між ними, за допомогою яких, автор, наскіль- ки зараз стає зрозуміло, робив прив’язку могил. Нумерація могил, швидше за все, була надана об’єктам по мірі їх відкриття, і, ймовірно, креслярами, тому іноді наступний номер поховання може бути нело- гічно віддалений від попереднього. План Широківського могильника, відомий за рукописом докторської дисертації О. М. Лескова і опублі- кований С. М. Агульниковим тільки нещодавно (Агульников, 2018), виявився таким, що містить низку похибок. Це стосується і дублю- вання номерів поховань, і їх іноді невірне розташування, і, головне, дещо віддалене розташування двох так званих курганів із дотичними ґрунтовими похованнями і ґрунтового могильника без видимих над- могильних споруд (рис. 1.2). Як зараз стає зрозумілим при вивченні плану могильника і звіту про розкопки, план могильника авторства О. М. Лескова штуч- но об’єднує дві частини цвинтаря — північну і південну, розташовані на відстані близько 300 м згідно звіту (Лесков, 1963/4б). Із описів підкурганних поховань у звіті і щоденниках та- кож стає зрозуміло, що обидва кургани подані на планах як круглі насипи необґрунтовано, на- креслені так би мовити під циркуль. Адже тіль- ки один із них (курган 1) мав впускне скіфське поховання, над яким могла бути зроблена до- сипка конічного кургану (рис. 1.3, 1.4). А насип над білозерськими похованнями формувався в інший спосіб: насипалися невеликі курганчи- ки над кожним похованням в ряді, поєднання сусідніх насипів відбувалися підзахороненням в насипи між ними і досипкою насипу над но- вим впущеним похованням (Лесков, 1963/4б). Таким чином міг бути утворений не круглий, а видовжений насип, подібно до грядових мо- гильників кизил-кобинської культури (Лесков, Кравченко, 2007) (рис. 1.2, 1.3, 1.8).

Північна група поховань не містила види- мих на момент розкопок ґрунтових насипів. Але той факт, що перекриття могил пізнішими по- хованнями на могильнику не зафіксовано, свід- чить на користь існування якоїсь надмогильної частини на кожному з поховань (рис. 1.2) . Також це підтверджується і тим, що в пере- важній більшості випадків відстань між похо- ваннями витримується в межах від 1,5 до 3 м. Могили цієї частини могильника розташовані не хаотично, а мають тенденцію до об’єднання у ряди або групи. В який бік розростався ряд наразі сказати не можна. Кількість поховань у ряді коливається від 2 до 12 могил. Спостері- гається також явище, коли над одним із похо- вань у ряді виникає паралельне поховання, від якого також може починатися новий ряд похо- вань. Орієнтація небіжчиків загалом в півден- ній півкулі. Переважна більшість орієнтована головою чітко на південь. Проте кілька рядів поховань і окремі поховання у ряді чи пара- лельно ряду орієнтовані головою на південний захід. Такі ряди мають незначний нахил до південного сходу, на відміну від рядів могил, орієнтованих меридіонально, які витягнуті чіт- ко широтно.

Південна частина могильника групується навколо двох невеликих курганних насипів. Власне, насип часу фінальної бронзи, означе- ний як курган 2 (рис. 1.2, 1.8), утворено внаслі- док об’єднання кількох менших насипів над кожним із поховань, як це засвідчено у звіті про розкопки (Лесков, 1963/4б, л. 4). Курган 1 (рис. 1.3, 1.4) було насипано над похованням скіфського часу, куди було впущено ще одне поховання у середньовіччі. Над похованнями білозерського могильника, які було зафіксо- вано під насипом скіфського кургану, власних насипів у звіті не вказано, проте сама наявність впускного скіфського поховання констатує, що якісь насипи над білозерськими могила- ми були (рис. 1.5—1.7). Звітна документація по цьому кургану містить загалом дуже мало описів, відсутні описи стратиграфії, тому на- разі важко встановити послідовність і умови впуску поховань. Враховуючи, що поховання 1 білозерського часу цього кургану, як зазначено в звіті, було зруйновано чи то пограбуванням, чи то похованням скіфа, його взагалі важко ін- терпретувати. Посудина із заповнення цього поховання не є типовою для білозерської куль- тури і більше нагадує корчажки VII ст. до н. е., а більше ніяких речей в могилі, так само як і кістяка знайдено не було. Тому інтерпретація цього поховання як білозерського лишається під питанням — воно більше подібне до пізні- ших передскіфських підкурганних поховань, відрізняючись і від підкурганних поховань бі- лозерського часу Широківського некрополя. Загалом, ця частина могильника демонструє трохи інший порядок влаштування, який може свідчити про те, що невеличкі насипи початково існували над усіма або ж переважною більшіс- тю поховань цієї ділянки. Тут поховання також об’єднуються у ряди, проте кількість поховань у ряді не перевищує шість. Ряди орієнтовано із відхиленням до південного заходу і між ними спостерігається значна і приблизно однакова відстань — близько 10 м. При цьому ряди роз- ташовані один відносно одного в широтному напрямку. Наприклад, такими рядами-група- ми можуть бути п. 120—117—119—116, 2— 1—3—118—84—85—86, 1—2—5—3—4—29 (рис. 1.2). Із західної сторони кургану 2 зафік- совано край ряду ґрунтового могильника, який східним кінцем доходить до насипів підкурган- них поховань. Ймовірно, що це закінчений ряд із кількома відгалуженнями зі сходу і частиною окремих рядів з північного боку (п. 78, 50, 77, 51, 52, 83, 80, 81). Поховання 43, 33 і 30 можуть бути ще однією окремою групою. У цій частині могильника також спостерігається незначне відхилення похованих у могилах або у всьому ряді головою до південного заходу при загаль- ній орієнтації на південь. Особливістю т. зв. підкурганних груп поховань, або груп, які, ми припускаємо, утворювали спільний насип, була протилежна орієнтація ряду — широтна із відхиленням на південний захід.

Характеристика поховань¶

Усіх небіжчиків в могильнику було пок- ладено зібгано, переважно на боці. В окремих випадках простежено поховання зібгано на спині. Ступінь зібганості кістяків різна — від повністю притиснутих, ймовірно, прив’язаних до тулуба кінцівок, до наполовину зігнутих у ліктях і колінах. Орієнтація небіжчиків, як було вже зазначено — в південній півкулі, пе- реважно чітко на південь. Небіжчиків клали на лівий або на правий бік, що, нейвірогідніше, було пов’язано із статтю. Переважна більшість поховань — одиночні, але є чотири поховання із підзахороненням другого небіжчика (п. 9, 49, 58, 102, рис. 1.22, 1.60, 1.69, 1.113).

У позах небіжчиків виділяється кілька груп. Перша — це сильно скорчені поховання, де кінцівки притиснені до тулуба. Друга — це кістяки із притисненими до тазу кістками ніг і напівзігнутими кістками рук, де одна рука може бути піднята до обличчя, а друга лежати на коліні, або взагалі бути відкинутою назад. Третя група — це кістяки із напівзігнутими кін- цівками. Окремо також треба виділити могили із круглими ямками по кутах (п. 2—4 курга- ну 2, п. 85, рис. 1.10, 1.11¸ 1.12, 1.96), похован- ня в яких відносяться до першої і другої групи. Одне з поховань мало потужне дерев’яне пере- криття і шар камки в конструкції могили, але кутових ямок там виявлено не було (курган 1, п. 1, рис. 1.5). Ці особливості — кутові ямки і дерев’яне перекриття, простежено в південній частині могильника в могилах під і біля курган- них насипів. В цій же частині відомі кілька по- ховань із більшою ніж зазвичай поховальною камерою прямокутної форми — п. 2 кургану 1 і п. 29 (рис. 1.6, 1.41). Решта могил за знахідка- ми залишків деревини в заповненні також мали дерев’яне перекриття.

Супровід у похованнях зосереджено в районі голови небіжчика, тобто в півден- ній частині могили. В основному він пред- ставлений напутньою їжею (за кістками тва- рин — корова / бик, вівця, в одному спірному випадку — кінь), ймовірно, якимсь напоєм у керамічному посуді. Зрідка зустрічаються зна- ряддя або сировина, переважно в долонях або в районі рук покійного. Зустрічаються також астрагали без сталої прив’язки до місця. Решта інвентарю — це прикраси, амулети, предме- ти костюму. Взагалі відсутня у могильнику зброя, кінський обладунок і все, що пов’язано із транспортуванням. Однією із окремих кате- горій інвентарю виступають необроблені муш- лі морських і річкових молюсків або їх уламки, які, з огляду на наявність намиста із цих же мушлів, також можна розглядати як сировину. Мушлі і їх уламки також зустрічаються як і ре- шта сировини в долонях або в районі рук не- біжчика. Усі категорії супровідного інвентарю ми проаналізуємо окремо.

У звіті про розкопки відсутня спеціальна фахова інформація про фауністичні рештки окрім вказівок на окремі кістки в описах похо- вань. Тому тут ми виходитимемо із цих вказі- вок, припускаючи, що це визначення археозо- олога, прізвище якого чомусь не зазначено в звіті. Кістки тварин в похованнях розподіля- ються на залишки напутньої їжі (к. 1 п. 2, к. 2 п. 1, безкурганних похованнях 8, 17, 22, 44, 58, 83—85, 95, 102—105, 107, 108, 111, 112, рис. 1.6, 1.9, 1.21, 1.29, 1.34, 1.55, 1.69, 1.94— 1.96, 1.106, 1.113—1.116, 1.118, 1.119, 1.122, 1.123) і супровідний інвентар (п. 46, 63, 82, 98, 110, рис. 1.57, 1.74, 1.93, 1.109, 1.121). До ін- вентарю відносяться зуб вівці (п. 46, рис. 1.57) із слідами обробки і овечі астрагали (п. 63, 82, 98, 110, рис. 1.74, 1.93, 1.109, 1.121). До напут- ньої їжі — кістки бика / корови, вівці і коня (?). У кількох похованнях також знайдено кістки птахів. Усього кістки тварин зустірнуто у 24 похованнях, але до напутньої їжі ми віднесли тільки кістки у 19 похованнях. У переважній більшості поховань знайдено кістки корови (п. 44, 58, 83, 84, 102, 103, 104, 107, 111, 112, рис. 1.55, 1.69, 1.94, 1.95, 1.113, 1.114, 1.115, 1.118, 1.122, 1.123), менше — кісток вівці (к. 2 п. 1, 95, 102, 105, 108, рис. 1.9, 1.106, 1.113, 1.116, 1.119), в одному випадку над людським кістяком було знайдено кістки туші коня без голови (п. 8, рис. 1.21), в двох випадках вияв- лено пташині кістки — в районі стегнових кіс- ток (п. 58, рис. 1.69), і перед обличчям поруч із овечими кістками (п. 108, рис. 1.119). До могил клали щелепи, які в переважній більшості ви- падків лежали перед обличчям небіжчика (к. 2 п. 1, п. 84, 95, 108, рис. 1.9, 1.95, 1.106, 1.119) або цілі черепи за спиною небіжчика (п. 102, 105, рис. 1.113, 1.116), а також ребра, лопатки, кістки ніг, роги або зуби, які лежали під стін- кою могили або біля посудин, але могли бути покладені перед обличчям, в центральну час- тину в районі кістяка або бути у заповненні могили. Розподіл по частинах могильника дав наступну картину. У східній частині північно- го ґрунтового могильника є кілька поховань, які містили кістки тварин без сталої прив’язки до місця в могилі. Тут само було знайдено і тушу коня. Західна частина північного ґрунто- вого могильника зосереджує переважну біль- шість поховань із напутньою їжею, при чому тут вона зосереджена або за головами чи спи- нами небіжчиків, часто біля керамічних посу- дин, або перед обличчям небіжчика без якогось сталого розподілу по право-ліво-сторонньому покладенню кістяків або парності в похованні. Південна частина могильника із підкурганни- ми похованнями містить поховання із напут- ньою їжею, але там якоїсь системи також не спостерігається: кістки корови або вівці могли лежати і за головами поруч із посудом, і перед обличчям, і просто в могилі. Таким чином, від- носно усталеним з огляду на використання на- путньої їжі в ритуалі є західна частина півночі ґрунтового могильника. Тут варто також зазна- чити, що посуд у могилах так само як і напутня їжа, було розташовано або за головами небіж- чиків або перед обличчям. Якоїсь різниці в роз- поділі напутньої їжі біля небіжчиків, покладе- них ліво- або правобічно, не спостерігається.

Супровідний інвентар та інші предмети з поховань Посуд¶

У переважній більшості поховань могиль- ника поруч із напутньою їжею над головою небіжчика або перед його обличчям розташо- вували посуд, представлений винятково кера- мікою: горщиками, корчагами / кубками або чашами. Напутня їжа супроводжувалась кера- мічними посудинами у 14 випадках (к. 1 п. 2, безкурганні поховання 8, 17, 44, 58, 83, 85, 95, 102—105, 107, 108, рис. 1.6, 1.21, 1.29, 1.55,

1.69, 1.94, 1.96, 1.113—1.116, 1.118, 1.119), і в п’яти випадках ані посудин, ані їх фрагмен- тів у похованнях із напутньою їжею не було. В кількох могилах посуд розміщувався за спи- ною небіжчика — в одиночних безкурганних похованнях 30, 63, 81 (рис. 1.42, 1.74, 1.92). Оскільки в похованні 63 містилося двоє по- судин — одна традиційно в головах, а друга (кубок) за спиною, таке розташування є неви- падковим і є частиною влаштування могили. У трьох випадках посуд розташовано в ногах небіжчиків — у парних похованнях 17 і 102 і одиночному 73 (рис. 1.29, 1.113, 1.84). Загалом 86 могил містили в похованнях посуд або його уламки : корчаго або кубко- / кухлеподібні по- судини представлені у 46 могилах, чашоподібні у 19, горщикоподібні — у 16, ще у 10 могилах зустрінуті неідентифіковані уламки кераміки. У низці поховань небіжчика супроводжували кілька посудин, здебільшого, тарна (горщик, корчага, чаша) і столова (кубок, кухоль) посу- дина. Також в могили ставили мініатюрні по- судини, зменшені моделі посуду, які не містять слідів використання, та й не могли використо- вуватися внаслідок недбалого виготовлення. Перш за все ідеться про мініатюрні горщи- коподібні посудинки, оскільки деякі форми маленьких корчаг цілком могли бути у вико- ристанні, як столовий посуд. Функціональне призначення посуду у похованні в переважній більшості випадків ми схильні інтерпретува- ти також у традиційному для посуду значенні, тобто як ємність для зберігання якогось рідкого продукту або їжі, за винятком декількох мініа- тюрних горщиків — зменшених копій тради- ційного посуду із поганим випалом. Кераміка Широкого вже частково публікувалась і аналі- зувалась у спеціальних дослідженнях (Лесков, 1971, Отрощенко, 1986, с. 133, рис. 40), од- нак ці публікації базувались на попердньому аналізі і публікації матеріалу могильника, який був неповним і, як видно із ознайомлення з ма- теріалом, не зовсім точним. Тому для подаль- ших висновків нам знадобиться традиційний аналіз керамічного посуду із використанням фото посудин, а не їх промальовок, оскільки як показує досвід, промальовка не передає усіх особливостей посудини .

Первинно розділимо посуд на лискований і нелискований, класифікуючи його за спосо- бом виготовлення.

Клас нелискований посуд (рис. 2.1) об’єд- нує горщикоподібні посудини різних розмірів і пропорцій. Загалом вони характеризуються керамічним тістом без крупних фракцій або не дуже добре випаленим із плямами від нерівно- мірного випалу. Зовнішня і внутрішня поверх- ня посудин загладжена. За специфікою моде- лювання і формовки виділяються кілька видів цього посуду.

Вид 1. Товстостінні посудини із загладже- ними поверхнями, в одному випадку — зі слі- дами вертикальних розчосів на вінці (рис. 2.1: 1, 2). Діаметр вінця менше найбільшого діамет- ра тулуба, який менший за висоту посудини. Вінце незначно розширене, легким перегином переходить в опукле плече із найбільшим роз- ширенням тулуба у верхній половині висоти посудини, тулуб переходить у денце без вира- женого піддону. Представлені в похованні 75 і похованні 3 кургану 1.

Цікаво, що найбільше аналогічних цьому виду посудин містять горизонти пізньобронзо- вих культур Лісостепового Подніпров’я, нап- риклад, Суботівське городище (Ромашко, 2013, рис. 72: 13), Бузовка, Лоцманська Кам’янка (Ромашко, 2013, рис. 100: 1, 14). В могильни- ках білозерської культури вони представлені в Чернянці, де також мають так звані розче- си (Кубышев, Черняков, 1986, с. 150). Відомі вони і в пам’ятках фінальної бронзи Північно- Західного Криму — у матеріалі Скалистого 2 (Колотухин, 2003, с. 122: 1, 3, 7).

Вид 2. Тонкостінні посудини із відігнутим вінцем, звуженою шийкою, яка моделювалась окремо від тулуба і кріпилась до нього, утво- рюючи уступ, ребро або т. зв. «відтягнутий» пружок (рис. 2.1: 3, 4, 5). Плече посудин опук- ле, переходить в округлий тулуб із найбільшим діаметром у верхній половині висоти посуди- ни. Тулуб звужується до денця, утвореного чіт- ко вираженим піддоном. Діаметр вінця менше найбільшого діаметра тулуба, який менший за висоту посудини. Посудини ретельно заглад- жені по поверхні, можливо, навіть трохи під- лощені. Представлені в похованні 18, 51 і ке- нотафі 92.

За періодизацією С. М. Агульнікова подіб- ні посудини, але без будь-яких модельованих потовщень на переході плеча в тулуб характер- ні для пізніх пам’яток білозерської культури Північно-Західного Причорномор’я, які припа- дають на середину ХІ — початок Х ст. до н. е. (Агульников, 2005, с. 87).

У Північно-Західному Криму посудини із подібним профілюванням і, ймовірно, таким самим способом формовки верхньої частини, що як результат мала утворення так званого відтягнутого пружка або ребра на переході шийки у тулуб, відомі на поселенні доби фі- нальної бронзи Бай-Кият (Колотухин, 2003, с. 120, рис. 53: 3, 5).

Рис. 2.1. Керамічний посуд з поховань у Широківському могильнику. Категорія горщикоподібні

Подібні за формою посудини характерні для ІІ горизонту Уч-Башу, причому найраніші, що з’являються ще в попередньому горизон- ті І-УБ, мають потовщення на переході від шийки до тулуба (вид І/3б), де в подальшому розташовується пружок (вид ІІ/2) (Кравченко, 2011¸ с. 47, 54, рис. 34: 1, 5; 160).

Варто також зазначити, що ці посудини за формою нижньої частини без приліпленої до них шийки із вінцем є типовими банками. Звідки бере початок традиція доліплювати до банкоподібної посудини звужену шийку із він- цем, коли з’явилася ця традиція і яка для цього була функціональна необхідність наразі визна- чити неможливо.

Вид 3. Слабкопрофільовані посудини із не відігнутим або ледь відігнутим вінцем, ледь невираженою шийкою, що розширяється до се- редини висоти посудини, і округло звужується до сплощеного дна без піддону (рис. 2.1: 6, 7). Поверхні ретельно загладжені, діаметр вінця або перевищує або дорівнює найбільшому діа- метру тулуба і є меншим за висоту посудини. Представлені в похованні 103 і 45.

Цей вид, як і два наступні, має сабатинівсь- ке коріння (Sava, Agulnikov, 2003, S. 128—129), хоч в білозерський час ці форми слабкопрофі- льованих горщиків стають «стрункішими», тобто їх найбільший діаметр стає меншим за висоту посудини.

Вид 4. Мініатюрні посудини із ледь відіг- нутим або невідігнутим вінцем, розширеним на середині висоти тулубом і сплощеним денцем (рис. 2.1: 8, 9). Діаметр вінця незначно менший або дорівнює найбільшому діаметру тулуба, незначно більший за діаметр дна і менший за висоту посудини. Посудини виготовлені не- дбало, випал поганий, тісто рихле, поверхня недбало загладжена. Представлені в похован- нях 66 і 117.

Вид 5. Горщикоподібна посудина із відіг- нутим вінцем, звуженою шийкою, що перехо- дить в опуклий тулуб із найбільшим діамет- ром у верхній половині висоти посудини, дно сплощене (рис. 2.1: 10). Діаметр вінців мен- ший за найбільший діаметр тулуба, більший за діаметр дна і незначно більший за висоту посудини. Поверхня ретельно загладжена, ви- пал нерівномірний. На плечі на протилежних боках посудини нанесено наліпний орнамент із пружка, що утворює два перевернутих ова. Представлена у похованні 1.

Види 4 і 5 співвідносяться також із по- передніми керамічними комплексами, як за- значалося вище, але є підстави співвідносити їх не тільки із сабатинівськими старожитнос- тями, а із ноїчними впливами (Агульников, 2004, с. 5), можливо на сабатинівську культу- ру, яка донесла цю традицію до білозерських пам’яток Нижнього Подніпров’я. Подібні посудини знайдено в білозерському похован- ні Північно-Західного Причорномор’я біля с. Дівізія, а також у ноїчних похованнях лісо- степу Молдови — Бадражий-Векь і Бурленешть (Агульников, 2004, с. 3—5). Ці ноїчні комплек- си є найпізнішими у цій культурі і припадають на ХІІ ст. до н. е., тобто мають синхронізува- тися із ранньобілозерськими старожитностями (Sava, 2002, S. 236, Агульников, 2004, с. 3).

Підвид 5а. Мініатюрна горщикоподібна товстостінна посудина із рівною щийкою, що переходить у розширений тулуб із найбільшим діаметром у верхній половині посудини, що звужується до сплощеного дна (рис. 2.1: 11). Діаметр вінців менший за найбільший діаметр тулуба, більший за діаметр дна і незначно біль- ший за висоту посудини. Поверхня посудини слабко загладжена, випал поганий, тісто слаб- ке. Представлена в похованні 2.

Мініатюрні нелисковані посудини, пред- ставлені в похованнях Широківського могиль- ника, своїми прототипами мають, швидше за все сабатинівські мініатюрні посудини, пред- ставлені в цій культурі досить добре, особ- ливо в лісостеповому її варіанті (Ромашко, 2013, с.95), причому там вони повністю ві- дображають типологічні ряди керамічного посуду регіону, відрізняючись від основних функціональних категорій тільки розмірами. У синхронних культурах мініатюрний посуд є в пам’ятках ранньої кизил-коби в Криму, як то Уч-Баш, але там це маленькі плошки, які, швидше за все, мають специфічну функцію, пов’язану із освітленням приміщення і спів- відносяться із іншими культурами (Кравченко, 2016, с. 139). Подібні до широківських чи рані- ших сабатинівських мініатюрні посудинки представлені в пізнішому — ранньотаврсько- му горизонті кизил-кобинської культури V-УБ, що синхронізується вже з ранньоскіфським горизонтом понтійських степів другої полови- ни VIII — початку VII ст. до н. е. Потрапляння цих традиційних форм до Криму в цей пізні- ший час, ймовірно пов’язано із культурами Передкавказзя і Кубані.

Решта горщикоподібних посудин відсутня в колекції і відома лише за звітними описами, які не містять повної інформації про ці речі. Єдине, що варто зазначити, відсутні посудини були орнаментовані відтиснутими паличкою кругами або наколами під шийкою. Така орна- ментація зазначена у посудин з поховань 6, 8 і 67. Для посудини з поховання 115 характерний уступ на поєднанні шийки і тулуба, що набли- жає її до виду 2. Залишки горщика з похован- ня 36 співвіднести з конкретним видом немож- ливо.

До класу лискованого посуду відноситься значно більше форм і видів. Це лисковані або підлощені посудини переважно тарні або сто- лові, які можна умовно за співвідношенням діаметру вінця і висоти розділити на відкриті і закриті.

Відкриті посудини розподіляються також на кілька видів.

Вид 1. Товстостінні лисковані та підлощені посудини із рівним вінцем, високою шийкою, що перегином переходить до сферичного ту- луба на маленькому сплощеному або круглому денці (рис. 2.2: 1—4). Діаметр вінця менший за найбільший діаметр тулуба на середині ви- соти посудини і більший або дорівнює висоті посудини. Є один екземпляр цього виду, що має ручку, яка овальною в розрізі стрічкою кріпиться до вінців і тулуба на його найбіль- шому діаметрі, незначно піднімаючись над він- цем (рис. 2.2: 4). Неорнаментовані, лискування слабке, матове, буре, випал хороший, тісто міц- не. Представлені в похованнях 30, 40, 86, 11.

Вид, ймовірно, не має місцевих коренів. Подібне профілювання верхньої частини подіб- них посудин характерно для східного ареалу білозерської культури (Верхньохортицький могильник: Отрощенко, 1986, с. 129, рис. 39: 2) і пам’яток типу Нижньогниловське, Саф’яново (Шарафутдинова, 1980, табл. ХХIV) або Кобяково (там само, табл. ХХІІІ).

Вид 2. Товстостінні посудини зі відігнутим вінцем, високою шийкою, що перегином пере- ходить до сферичного тулуба (рис. 2.2: 5—9). Донце або сплощено, або модельовано піддо- ном. Діаметр вінця менше найбільшого діамет- ра тулуба не середині висоти посудини і знач- но менше діаметра денця посудин, але більший або дорівнює висоті посудини. Нелисковані, в основному матове сіре загладжування. Один екземпляр представлений дворучною посуди- ною (рис. 2.2: 9). Ручки овальні в перетині крі- пилися горизонтально до вінця і тулуба в його найбільшому діаметрі на протилежних сторо- нах посудини, незначно піднімаючись над за- країною. Орнаментація представлена одиноч- ними круглими наліпами під шийкою (чотири по окружності (рис. 2.2: 6) і композиціями із чотирьох паралельних канельованих ліній, діа- гонально нанесеними від ребра посудини (три групи по окружності (рис. 2.2: 5). Випал хоро- ший, тісто міцне, посудини важкі. Представлені в похованнях 89, 59, 73, 38, 46.

Цей вид співвідноситься із незначно рані- шими старожитностями сабатинівської куль- тури (Чикалівка: Ромашко, 2013, рис. 43: 7), а також із пізньобронзовими старожитностя- ми типу Зелена Горниця 4 (Ромашко, 2013, рис. 51, Телиженко, 2004) і ноїчними посуди- нами з лісостепової Молдови типу Бриєшть (Агульников, 2004, рис. 4: 2, 3) перш за все за формою і наявністю плаского, а в декількох ек- земплярах — окремо модельованого денця, що відділяє цей вид від решти відкритих посудин.

У синхронних пам’ятках такі чаші або, як їх іще називають, миски, є у матеріалі Василівського могильника (Ванчугов, Суб- ботин, 1989, с. 61, рис. 4: 14, 16), Казаклії (Агульников. 2003, рис. 6: 3; 10: 7; 13: 6), Че нянки (Кубышев, Черняков, 1986, с. 147, рис. 6: 13, 17). У Криму вони присутні у ма- теріалі поселень Бай-Кият, Скалисте, Сари- Булат, Фонтани, Тау-Кипчак (Колотухин, 2003, рис. 54—56, 59).

Вид 3. Товстостінні і тонкостінні посудини із відігнутим вінцем, короткою шийкою, що плавно переходить у розширений сферичний тулуб (рис. 2.2: 10—14). Денце сплощене або округле. Діаметр вінця менше найбільшого діа- метра тулуба на середині висоти посудини і ви- соти посудини. Один екземпляр представлений посудиною із ручкою (рис. 2.2: 13). Ручка три- кутна в перетині одною із граней орієнтована вгору, кріпиться вертикально на вінці, значно виступаючи над закраїною, і під прямим кутом загнута донизу, де кріпиться на тулубі в його найбільшому діаметрі. Орнаментація на цих посудинах відсутня. Хороше сіре лискування зустрічається здебільшого на тонкостінних по- судинах (рис. 2.2: 10, 13). Товстостінні мають слабке матове лискування. Тісто сірого кольо- ру, випал хороший, тісто міцне. Представлені в похованнях 110, 6, 47, 78, 21.

Посудини за формою найподібніші до по- переднього виду за винятком того, що вони округлодонні із кількома екземплярами з ледь помітним сплощенням на дні. Подібні кухлі із піднятою ручкою відомі в матеріалі Нижнього Подунав’я (Радовану: дет. див. Ванчугов, 1983, рис. 4: 12), Казаклійського могильни- ка (Агульников, 2003, рис. 8: 10; 2004, рис. 1: 13), Василівського могильника (Ванчугов, Субботин, 1989, рис. 4: 4, 7), Чернянки (Кубышев, Черняков, 1986, с. 147, рис. 6: 12).

Але найбільше аналогій цьому виду представлено у перехідних до залізного віку пам’ятках Криму — Дружне 2 (Колотухин, 2003, рис. 61) і Уч-Баш (Кравченко, 2011, с. 87, рис. 175, тип 18). Скоріше за все вид є продов- женням виду 2, його розвитком у часі, тому. ймовірно, що ці два види мають хронологічно різні ніші.

Вид 4. Тонкостінні добре лисковані посу- дини сірого і чорного кольору, добре випалені (рис. 2.2: 15—18). Вінце відігнуто, шийка чітко виділена і відносно висока, перегином перехо- дить у сферичний тулуб. Дно орнаментованих посудин модельоване омфалом (рис. 2.2: 15, 17), неорнаментованих — сплощене (рис. 2.2: 16, 18). Діаметр вінця менший за найбільший діаметр тулуба в нижній половині висоти посу- дини і більший за висоту посудини. Лискування глянцеве по ангобу. Орнамент відомий як вріз- ний (п’ять композицій по окружності із врізних діагональних ліній, що утворюють під прямим кутом т. зв. «ялинку» по чотири з кожного боку (рис. 2.2: 15), так і наліпний (у вигляді чотирь- ох композицій із трьох овальних наліпів, що утворюють під шийкою трикутник вершиною донизу, розташованих по окружності (рис. 2.2: 17). Представлені в похованнях 107, 5 курга- ну 2, 58, 90.

Вид представлений досить компактно у по- хованнях могильників Казаклія (Агульников, 2003, рис. 9: 5; 11: 4; 12: 2; 13: 4; 15: 8; 16: 5), Алкалія (Ванчугов, 2001, рис.1: 10, 12, 16), Василівський (Ванчугов, Субботин, 1989, рис. 4: 1, 5, 8), Кочковате (Ванчугов, 1997, рис. 1: 8), Калчево (Ванчугов, 1997, рис. 2: 3), Хаджилар (Ванчугов, 1997, рис. 2: 9). В крим- ських пам’ятках перехідного часу цей вид не представлено. Загалом такі посудини більше характерні для пам’яток білозерської куль- тури Північно-Західного Причорномор’я, в Нижньому Подніпров’ї вони виглядають як імпорт.

Відкриті лисковані посудини за матеріа- лами звіту були представлені у супровідному інвентарі поховань 57 і 83, перша неорнамен- тована, друга орнаментована групами наліпів, які утворюють трикутники вершиною донизу. В колекції ці посудини відсутні. Особливості морфології і формовки посудин за описом встановити неможливо.

Закриті лисковані посудини загалом харак- теризуються високим горлом і сферичним ту- лубом з різними пропорціями і відношеннями діаметрів, лискування в переважній більшості глянцеве, але є підлощені екземпляри. В основ- ному обробляли поверхню без ангобування, але кілька ангобованих зразків також є. Більшість посудин орнаментована.

Вид 1. Посудини із відігнутим вінцем, рів- ною, переважно невисокою вузькою шийкою, яка плавно переходить у сферичний тулуб у верхній третині посудини (рис. 2.3: 1—10). Дно у таких посудин може бути як округлим, так і сплощеним або з омфалом. Діаметр вінця мен- ший за найбільший діаметр тулуба в нижній половині посудини, який дорівнює або більший на висоту посудини. Орнаментація на таких по- судинах відома наліпна, канельована і штампо- вана. Наліпний орнамент зустрінуто у вигляді круглих наліпів на тулубі, які по-троє можуть утворювати вертикальні лінійні композиції, де- коли нанесені вряд (рис. 2.3: 1), або трикутники вершиною донизу, деколи нанесені у шаховому порядку (рис. 2.3: 1, 3, 5). Канельований орна- мент відомий у вигляді трьох прокреслених ліній, які утворюють зиґзаґ по окружності верх- ньої частини тулуба посудини, причому в центрі утворених ними трикутників розміщено оваль- ний горизонтально витягнутий наліп (рис. 2.3: 7). Також зустрінутий орнамент із слабко проло- щених ліній, що взаємно перехрещуються, утво- рюючи полосу із діагональної сітки на переході шийки в тулуб (рис. 2.3: 8). Такий орнамент на- несено на невелику недбало виконану посудин- ку. Єдиний випадок зубчатого штампу відомий на дуже якісно виготовленій посудині — мініа- тюрному сіролискованому екземплярі із невисо- кою рівною шийкою із слабко відігнутим вінцем і шароподібним тулубом (рис. 2.3: 9). Орнамент у вигляді смужки штампованих зубчатих вдав- лень нанесених діагонально на однаковій від- стані один від одного (до 0,5 см), зверху і знизу окаймлених лініями безперервного зубчатого штампу або коліщатка, нанесено на плечі посу- дини. Подібний орнаментальний мотив відомий на кубку з Брилівки (Евдокимов, 1999, с. 102, рис. 3: 4), але за формою він відповідає нашому видові 4 (див. нижче). Тип представлено в по- хованнях 95, 65, 87, 5, 23, 1 кургану 1, 76, 109, 4, 50.

Підвид 1а. Посудини із відігнутим вінцем, розширеною до низу переважно високою ший- кою, яка плавно переходить у сферичний тулуб у верхній половині посудини (рис. 2.3: 11—16). Тулуб звужується до низу і переходить у спло- щене або модельоване омфалом денце. Діаметр денця менший за найбільший діаметр тулуба в нижній половині посудини, який дорівнює або більший за висоту посудини. Майже всі посу- дини цього підтипу орнаментовані, в основі орнаментації — зиґзаґ на тулубі, утворений канелюрами (рис. 2.3: 11, 16) або круглими наліпами (рис. 2.3: 12, 15). Один екземпляр ор- наментований тільки канелюрами: по плечу — нанесено три паралельних канелюра, що утво- рюють стрічку під шийкою, під якою нанесено зігзагоподібну лінію із також трьох паралель- них канелюрів, яка займає увесь тулуб посуди- ни (рис. 2.3: 11). Зиґзаґ із наліпних композицій утворювався традиційно круглими або оваль- ними наліпами, нанесеними у верхній частині тулуба по окружності посудини (рис. 2.3: 12). На одному екземплярі орнамент із зиґзаґу, ут- вореного канелюром, поєднується із наліпним у вигляді круглих наліпів в центрі кожного трикутника вершиною донизу, утворених ка- нельованою лінією (рис. 2.3: 16). Ця посудина була вкрита дуже якісним чорним глянцевим ангобом. Тільки одна посудина цього підвиду мала орнамент у вигляді врізних заштрихова- них діагональними лініями трикутників опу- щених вершинами донизу від шийки посудини (рис. 2.3: 13). Зверху трикутники обмежені та- кож врізною суцільною лінією. Підтип пред- ставлено в похованнях 19, 58, 105, 91, 39, 102.

Рис.2.3. Керамічний посуд з поховань у Широківському могильнику. Категорія корчаго-/ кубкоподібні

Прототипів як цьому так і наступним ви- дам закритих лискованих посудин в місцевих культурах немає. У сусідніх регіонах найближ- чі аналогії типу 1 і його варіанту є на заході — в матеріалі культури Бабадаг (в основному, ана- логії варіанту 1а) (Ailincai, 2013, S. 248—249), в інвентарі могильників, Казаклія (Agulnicov, 1996, fig. 9, 13, 19, 21), Василівський (Ванчугов, Субботин, 1989, рис. 4: 1, 2, 4, 9, 12, 13, 17). Є подібні посудини і в сусідньому Степовому могильнику білозерської культури Нижнього Подніпров’я (Отрощенко, 1975, рис. 5: 2—4), а також в Первомаївці (Евдокимов, 1987, рис. 2: 2) і Брилівці (Евдокимов, 1999, с. 103, рис. 3: 5). В Чернянському могильнику, як видно із публі- кації, представлено тільки підвид 1а (Кубышев, Черняков, 1986, с. 147, 150, рис. 6: 1—7). Відомі подібні посудини і в кримських пам’ятках — поселеннях Сари-Булат (Колотухин, 2003, рис. 56: 10), Карлеутське 2 (Колотухин, 2003, рис. 57: 11), Дружне 2 (Колотухин, 2003, рис. 59: 1) і Уч-Баш (Кравченко, 2011, рис. 19: 18; 20: 2, 36: 1).

Вид 2. Посудини із невідігнутим або слаб- ко відігнутим вінцем, високою рівною ший- кою, яка плавно або з незначним перегином переходить у сферичний тулуб у верхній поло- вині посудини (рис. 2.3: 17—20). Дно посудин сплощене або округле. Діаметр вінця менший за найбільший діаметр тулуба у нижній поло- вині посудини, який дорівнює або менший за висоту посудини. Відома орнаментація — пов- ністю вкрита діагональними канелюрами по- верхня тулуба таким чином, що при обертанні створюється ефект хвиль (рис. 2.3: 18, 19). Тип представлено в похованнях 85, 25, 98, 3.

Вид швидше за все є похідним від попе- реднього, представляє собою так звану міс- цеву репліку закритих лискованих посудин гальштатського кола, представлених у незмі- неному вигляді у підвиді 1а. Подібні посуди- ни, включаючи і специфічну орнаментацію, відомі в матеріалі Бабадаг його другої фази (Juganaru, 2005, fig. 26: 5, 7, 9, 10), серед ке- рамічного набору поселення Уч-Баш у Криму горизонту ІІ-УБ (Кравченко, 2011, рис. 35: 18), а також у інвентарі білозерських некро- полів Казаклія (Агульников, 2003, рис. 6: 2, 8: 7) і Алкалія (Ванчугов, 2001, рис. 1: 9). Повна аналогія походить із могильника Первомаївка із підкурганного білозерського поховання 5/1 першої курганної групи (Евдокимов, 1987, с. 108, рис. 1: 7). При чому там така корчага супроводжується двокольчатою північнопон- тійською фібулою, аналогічною Широківській із п. 2. к. 2, про що мова буде нижче.

Вид 3. Посудини із відігнутим вінцем, рів- ною високою шийкою, яка перегином перехо- дить у сферичний тулуб на середині або у ниж- ній половині висоти посудини (рис. 2.3: 21— 26). Дно модельоване омфалом або сплощене. Діаметр вінця менше найбільшого діаметра ту- луба у нижній половині посудини, який дорів- нює або менший за висоту посудини. Відома орнаментація — наліпний пружковий орнамент під шийкою, від якого опущені вниз відрост- ки — по одному або по два (рис. 2.3: 21). Іноді відростки пружка опущені від ребра, утворе- ного поєднанням шийки і тулуба (рис. 2.3: 22). Один екземпляр орнаментований овальними наліпами, витягнутими вертикально, під ший- кою посудини (рис. 2.3: 26). Поверхня не має глянцевого лискування, але ретельно загладже- на, випал нерівномірний. Тип представлено в похованнях 26, 24, 3 кургану 2, 70, 29, 35.

Вид є також похідним від виду 1 і його варіанту. Скоріше за все представлений місце- вими репліками посудин гальштатського кола, іноді досить примітивно виконаних. Найближча аналогія, щоправда, надзвичайно якісно ви- готовлена, походить із ранніх комплексів Уч- Баша (Кравченко, 2011, рис. 135: 6). Ця кубко- подібна посудина так само має жовте, але дуже якісне лискування і наліпну орнаментацію у вигляді круглих наліпів під шийкою, що чергу- ються із вертикальними наліпними відрізками пружка, опущеними від шийки до придонної частини. Ця посудина належить до комплексу горизонту Іа-УБ (Кравченко, 2011, с. 51), який характеризується наявністю білозерських оз- нак. У Криму вид відомий також в матеріалі поселення Бай-Кіят (Колотухин, 2003, рис. 54: 8) і Скалисте 2 (Колотухин, 2003, рис. 55: 16). У білозерських могильниках схожі фор- ми представлені у Василівському (Ванчугов, Субботин, 1989, рис. 4: 15), Алкалія (Ванчугов, 2001, рис. 1: 17), Казаклія (Агульников, 2003, рис. 6: 4, 8; 13: 2), Степовому (Отрощенко, 1975, рис. 5: 1), Чернянці (Кубышев, Черняков, 1986, рис. 6: 9) і далі на схід біля с. Сивашівка (Отрощенко, Шевченко, 1987, рис. 2: 9, 11).

Вид 4. Посудини із слабко відігнутим він- цем, високою широкою шийкою, що плавно переходить до сферичного тулуба у нижній половині висоти посудини (рис. 2.3: 27—34). Дно модельоване омфалом або сплощене. Посудини переважно товстостінні, тісто важке, цупке, випал хороший. Діаметр вінця менший за найбільший діаметр тулуба, який зазвичай дорівнює висоті посудини. Дві посудини ма- ють петелеподібну ручку, що піднімається над закраїною, прикріплену до закраїни і до тулу- ба у місці його найбільшого діаметру (рис. 2.3: 33, 34). Орнаментація — оперізуючі плече ка- нелюри: чотири паралельні або один (рис. 2.3: 28—30). Випал хороший, лискування матове, орнаментовані канелюрами посудини лиско- вані по темному ангобу. Тип представлено в похованнях 63, 64, 116, 34, 41, 68, 33, 104.

Подібні посудини відомі і в матеріалі Нижнього Подунав’я (Alincai, 2013, S. 248, fig. 23), і в інвертарі білозерських могильників як то Первомаївка (Евдокимов, 1987, рис. 2: 3), Чернянка (Кубышев, Черняков, 1986, рис. 6: 8) і Казаклія (Агульников. 2003, рис. 17: 5), але найширше він представлений у Кримських пам’ятках у Новокленовському могильнику (Колотухин, 2003, рис. 320), матеріалі посе- лення Бай-Кіят разом із наступним видом 5 (Колотухин, 2003, рис. 54). У матеріалі по- селень Дружне 2, Тау-Кипчак, Фонтани, Петровська балка (Колотухин, 2003, рис. 60: 1, 5, 9) вид представлено разом із наступним видом 5. У матеріалі поселення Уч-Баш анало- гічні посудини представлені самостійно і на ве- ликому хронологічному проміжку, доживаючи до ранньоскіфського часу (Кравченко, 2011, рис. 175: вид ІІ/7, ІІІ/6, рис. 176: ІV/6). Такі ж форми представлено в кримських могиль- никах Донське і Суучхан (Колотухин, 2003, рис. 61).

Вид 5. Посудини із слабко відігнутим він- цем, високою широкою шийкою, що переги- ном переходить у сферичний тулуб на середині висоти посудини (рис. 2.3: 35—40). Дно мо- дельоване омфалом або сплощене. Посудини тонкостінні, випал хороший, черепок міцний, лискування переважно матове, рідко по темно- му ангобу. Діаметр вінців незначно менший або дорівнює найбільшому діаметру тулуба у ниж- ній третині посудини, який є меншим за висоту посудини. Відома орнаментація — діагональні короткі канельовані лінії, опущені на плече від перегину під шийкою посудини (рис. 2.3: 37), на одній посудини видні косі розчіси на плечі під перегином (рис. 2.3: 38). Орнаментація однієї посудини цього типу виконана надзви- чайно ретельно (рис. 2.3: 40). Це комбінація із зиґзаґу, утвореного лінією зубчатого штампу під шийкою посудини по окружності плеча. У центрі утворених цією лінією трикутніків в шаховому порядку розміщено круглі заглиб- лення, утворені паличкою-орнаментиром. Тип представлено в похованнях 42, 82, 58, 81, 119, 2 кургану 1.

Подібні за формою посудини із раструбо- подібним горлом найбільше відомі за матеріа- лом Казаклійського могильника (Агульников, 2003, рис. 3: 2, 13: 2, 14: 5) і в культурі Бабадаг, де є похідними від парадних глечиків (Alincai, 2013, S. 249, fig. 24).

Крім цих за матеріалами звіту закриті лисковані посудини були представлені у суп- ровідному інвентарі поховань 31, 43, 66, 94 і 120. Зараз вони в колекції відсутні, тому особ- ливості їх морфології і формовки встановити не видається можливим. У звіті вказано, що посудини з поховань 31 і 94 були орнаменто- вані наліпами, які утворювали трикутники або зиґзаґ під шийкою посудин, а посудина з по- ховання 66 була орнаментована вдавленнями трубочкою, що смугою із 5 кілець розташову- вались під перегином переходу шийки в тулуб посудини. Посудина із поховання 9 сильно фрагментована, тому особливості її морфології також не встановлюються. Швидше за все саме на цю посудину посилаються В. В. Отрощенко і Н. П. Шевченко в своїй статті, передатовую- чи і атрибутуючи поховання у могильнику біля с. Новофіліпповка (Аккермень ІІ, 3/1) на біло- зерське (Отрощенко, Шевченко, 1987, с. 132; порівн: Вязьмітіна та ін., 1960, с. 69). Подібний кубок із орнаментом кільцевим штампом ві- домий в матеріалі могильника Гордіївка (Березанська, Клочко, 2011, с. 111, рис. 75: 1).

Серед закритих лискованих посудин виді- ляється два підрозділи — підвид 1а і вид 5, які представлені дуже якісними керамічними ви- робами. Ці посудини переважно тонкостінні, мають прекрасне глянцеве лискування, доб- ре випалені, денце їх модельоване переважно омфалом, хоч може бути і сплощеним. Крім того посудини декоровані професійно нане- сеним орнаментом. Усі ці показники характе- ризують більше кераміку білозерської куль- тури Північно-Західного Причорномор’я, ніж Нижнього Подніпров’я, на тлі іншої кераміки навіть видів закритих нелискованих посудин ці два види виглядають як імпорт .

Увесь посуд розподіляється за кількома основними функціональними категоріями — горщикоподібні (клас нелискований посуд, рис. 2.1), чашоподібні (клас лискований посуд, відкриті посудини, рис. 2.2), корчагоподіб- ні (клас лискований посуд, закриті посудини, види 1—3, рис. 2.3: 1—26), кубко- / кухле- подібні (клас лискований посуд, закриті посу- дини, види 4, 5, рис. 2.3: 27—40).

Загалом закриті лисковані посудини з Широківського некрополя розділяються на дві великі групи за одним із показників — шири- ною горла відносно найбільшої ширини тулу- ба. Перша (корчагоподібні) характеризується звуженим горлом, що за функціональною озна- кою наближає їх до тарних посудин для збері- гання рідких продуктів. Друга (кубко- / кухле- подібні) має широке горло, яке майже дорів- нює найбільшій ширині посудини, тому разом із таким показником, як невеликий об’єм, при- чому, однаковий для деяких видів (наприклад, вид 5) ці посудини функціонально близькі до столових порційних для вживання рідкого про- дукту. Враховуючи, що в деяких похованнях присутні і перші, і другі, вони представляють собою частину так званого посудного набору. У цьому, скоріше за все і криється відповідь на питання чому цей посуд раптом з’являється в білозерських комплексах (дет. див.: Ванчугов, 1982) і чого саме цих посудин так багато у по- ховальному інвентарі. Адже в комплексах по- передніх культур нічого подібного в похован- ня не ставили. Кераміка там представлена або кухонними горщиками, або в деяких випадках кухлями для пиття.

У наступних за білозерською культурою поховальних комплексах лискована кераміка, причому, місцевих типів, незалежно від етніч- ної належності похованого і відсутності або на- явності спадковості з попередніми і наступними культурами, є обов’язковою частиною інвента- рю в переважній більшості поховань. І тільки із появою античних центрів цей лискований посуд в похованнях заміняється амфорною та- рою. Відповідно, варто припустити, що напій, який містився у амфорах, лискованих корчагах або їх білозерських відповідниках мав схожі характеристики. Оскільки спеціальні аналізи такого посуду відсутні, така думка є суто гіпо- тетичною, але наявність тарного для рідини і столового для пиття посуду у похованні може непрямо вказувати на перші спроби зброжу- вання якихось продуктів рослинного поход- ження, наприклад фруктів, для отримання вин- ного напою. Така традиція у вигляді навичок могла потрапити в Північне Причорномор’я із Подунав’я і у вигляді посуду отримала свій ар- хеологічний прояв в матеріальній культурі.

Рис. 2.4. Мапа пам’яток північнопричорноморського регіону, які містять аналогії до інвентарю, поховального об- ряду та інших характеристик Широківського могильника: 1 — Широке; 2 — Уч-Баш; 3 — Степове; 4 — Брилівка; 5 — Субботів; 6 — Бузівка; 7 — Чернянка; 8 — Скалисте; 9 — Бай-Кіят; 10 — Дівізія; 11 — Бурлєнешть; 12 — Верхня Хортиця; 13 — Нижньо-Гниловське (Ростов-на Дону); 14 — Кобяково (Ростов-на-Дону); 15 — Чикалівка; 16 — Василівка; 17 — Казаклія; 18 — Сари-Булат; 19 — Фонтани; 20 — Тау-Кипчак. 21 — Радовану; 22 — Дружне 2; 23 — Алкалія; 24 — Кочковате; 25 — Калчева; 26 — Хаджилар; 27 — Бабадаг; 28 — Первомаївка; 29 — Карлеутське; 30 — Сивашівка; 31 — Новокленівка; 32 — Петровська Балка; 33 — Донське; 34 — Кизил- Коба і Суучхан; 35 — Новопилипівка; 36 — Гордіївка; 37 — Суворово; 38 — Лук’янівка; 39 — Новопетрівка; 40 — Дикий Сад; 41 — Хінова; 42 — Струмок; 43 — Гостра Могила; 44 — Атманай; 45 — Сахарна; 46 — Самтавро; 47 — Тлі; 48 — Брілі; 49 — Орловка (Картал)

Підтверджується це і присутністю кількох різних типів посудин спільно в похованнях.

У двох похованнях корчаги присутні разом із кубками: в похованні 63 в інвентарі була одна корчага і один кубок, а в парному похованні 58 окрім чаші стояла корчажка і два кубки. У по- хованні 6 також було зустрінуто двоє посу- дин — горщик і чаша, але цей посудний набір до лискованих корчаг і кубків не має відношен- ня і скоріше за все традиційно тяжіє до саба- тинівського кола.

Певна різниця в використанні кубків і кор- чаг та чаш і горщиків простежена у Брилівці, де парадні лисковані корчаги і кубки, прикра- шені традиційним орнаментом, типовим і для Широкого, знаходилися у багатих підкурган- них похованнях, а в грунтових могилах перева- жали горщики і чаші (Евдокимов, 1999, с. 103), а в Чернянському могильнику вони супровод- жували південно-східні краї могильних рядів, що дозволило автору розкопок припустити їх відносно пізнє використання в поховальному інвентарі відносно горщиків і чаш (Кубышев, Черняков, 1986, с. 151).

Сировина і знаряддя¶

Широківський могильник характеризуєть- ся повною відсутністю в інвентарі будь-яких предметів озброєння і за одним виключен- ням господарських знарядь. Цим винятком є бронзова голка із поховання 63 ґрунтового некрополя (рис. 1.74), яку автор розкопок по- милково прийняв за шпильку, швидше за все з-за накопичених на вушці окислів. Голку було знайдено в районі грудної клітини небіжчика. Найбільше бронзових голок у інвентарі похо- вань зустрінуто в Гордіївському могильнику, де їх дослідники нарахували сім (Березанська, Клочко, 2011, с. 52). Є вони також в матеріа- лах богуславсько-білозерської, білозерської і зрубної культур (Ромашко, 2013, с. 97), Суботівського городища (Гершкович, 2016, с. 117). Традицію покладення голки до похо- вання дослідники Гордіївського модильника виводять із Центральної Європи періоду урно- вих полів поховань (Березанська, Клочко, 2011, с. 53). Проте голки відомі і в хронологічно раніших поховальних пам’ятках покровської культури (Шарафутдинова, 1995, с. 99). Цікаво, що в Північно-Західному Причорномор’ї в могильниках білозерської культури, так само як і в білозерських могильниках Нижнього Подніпров’я інші знахідки бронзових голок невідомі.

Проте є категорія знахідок, які можуть претендувати на зв’язок із виробництвом — це сировина для виготовлення певних предметів костюму, перш за все намиста і підвісок, які в великій кількості зустрінуті у інвентарі мо- гильника. Найбільше знайдено фрагментів і ці- лих мушлів різних молюсків, з яких в матеріалі могильника присутні намистини. Такі знахідки зустрінуті в трьох похованнях ґрунтового не- крополя: в п. 24 (рис. 1.36) вони були присутні в похованні без конкретизації місця знахідки, в п. 95 (рис. 1.106) чотири цілих і фрагменти мушлів лежали біля черепа, в п. 119 (рис. 1.130) фрагменти лежали під лівою гомілкою. У по- хованні 96 (рис. 1.107) також ґрунтового мо- гильника в лівій кисті руки було затиснуто фрагмент геширової необробленої пластини, намисто з яких також в великій кількості при- сутнє в похованнях могильника.

Фрагменти мушлів прісноводної перло- виці містили значне накопичення перламутру на внутрішній поверхні, з якого виготовлені намистини, знайдені в кількох похованнях некрополя — в могилі 19 ґрунтового некро- поля (рис. 1.31), що містила парне поховання, в районі ребер дитини лежала ціла мушля, а біля кисті руки дорослого — три намистини з мушлі, у похованні 45 (рис. 1.56) за спиною небіжчика лежала ціла мушля, у похованні 72 (рис. 1.83) сім намистин із мушлі зібрано ра- зом із намистинами з інших матеріалів в районі ребер небіжчика, в похованні 78 (рис. 1.89) намистину з мушлі також знайдено в районі ребер небіжчика, у похованні 101 (рис. 1.112) уламок намистини з мушлі було знайдено ра- зом із намистом з інших матеріалів в районі шийних хребців небіжчика. Варто зазначити, що в похованнях, де знайдені вироби із муш- лі, не зустрінуто мушель і їх фрагментів як си- ровини. Поміщення мушель і їх фрагментів до поховань може мати і певне ритуальне наван- таження, і позначати їх власника, як людину, що мала відношення до добування і обробки цього матеріалу. Те саме можна сказати і про геширову пластину, знайдену в похованні 96 (рис. 1.107) у руці небіжчика, оскільки геши- рове намисто є найпоширенішим в похованнях Широківського могильника.

Іще одна знахідка може бути якимось чи- ном пов’язана із виробництвом, щоправда че- рез відсутність додаткової інформації переві- рити це неможливо — це камінь зеленуватого кольору кристалічної породи (за інформацією зі звіту, бо в колекції матеріал відсутній), що лежав перед обличчям похованого в могилі 56 ґрунтового могильника (рис. 1.67).

Вбрання¶

До речей, належних до вбрання похованих у Широківському могильнику, відносяться намис- тини, пронизки і інші деталі намиста, скроневі кільця, сережки, шпильки і застібки. Найбільше серед них різних намистин: геширових, скляних, сердолікових, перламутрових, бурштинових, бронзових, кістяних і глиняних, а також прони- зок, знайдених поруч із намистом або окремо — золотих, бронзових і кістяних. До цієї ж категорії відносяться мушлі молюсків із отвором для підві- шування. Із усіх цих намистин, підвісок і прони- зок складалися низки намист, які могли бути із якогось одного матеріалу або збірні. Знахідки низок в основному із шийних відділів або біля верхніх ребер чи черепів і біля кисті руки.

Шийні прикраси¶

П. 2 к. 1 містило намисто із восьми намис- тин із зеленого скла, сердолікової і бурштино- вої і двох кістяних пронизок (рис. 1.6).

П. 3 к. 1 — бронзова пронизка і геширова намистина (рис. 1.7).

К. 2 п. 2 — сім намистин із синього скла, одна бурштинова і дві золоті пронизки (рис. 1.10).

П. 4 — бронзовий бубінець і шість геши- рових намистин (рис. 1.17).

П. 13 — 6 геширових, одна скляна, одна бронзова намистини і дві бронзові пронизки (рис. 1.26).

П. 22 — геширова намистина (рис. 1.34).

П. 24 — мушля з отвором (рис. 1.36).

П. 27 — геширова намистина (рис. 1.39).

П. 30 — геширова намистина (рис. 1.42).

П. 34 — дві кістяні пронизки (рис. 1.45).

П. 35 — дві намистини із синього скла (рис. 1.46).

П. 43 — 10 намистин із зеленого скла і чо- тири геширові (рис. 1.54).

П. 50 — геширова намистина (рис. 1.61).

П. 53 — кістяна намистина (рис. 1.64).

П. 63 — 4 намистини із синього скла і одну з кістки (ще дві синіх скляних намистини і одну геширову знайшли осторонь кістяка, біля тазу і в кротовині) (рис. 1.74).

П. 65 — дві бронзові пронизки (рис. 1.76).

П. 71 — кістяна пронизка (рис. 1.82).

П. 72 — сім намистин із мушлі, однієї бронзової намистини і двох бронзових про- низок, однієї керамічної намистини підтри- кутної форми і однієї намистини із пісковика (рис. 1.83).

П. 78 — перламутрова намистина, виріза- на із мушлі (рис. 1.89).

П. 81 — вісім зелених скляних і одну ге- широву намистини (рис. 1.92).

П. 101 — кістяна підвіска, уламок намис- тини із мушлі і мініатюрна геширова намисти- на, ще три циліндроподібні геширові намисти- ни знайдено біля ребер і тазу (рис. 1.112).

П. 103 — дві кістяні підвіски, дві геши- рові — одна циліндрична і одна квадратна, на- мистини і геширова підвіска (рис. 1.114).

Наручні прикраси¶

Парне поховання 17 — три перламутрові намистини вирізані із мушлі (рис. 1.29).

П. 42 — геширова намистина (рис. 1.53).

П. 82 — кістяна пронизка (рис. 1.93).

Інші випадки знахідок намиста, скоріше за все, пов’язані із діяльністю землерийок, що підтверджується і одиночними знахідками на- мистин в інших місцях поховання:

П. 3 к. 2 — дві намистини в різних кінцях могили — сердолікова біля п’яточних кісток і бронзова біля північної стінки (рис. 1.11).

П. 3 — скляна намистина лежала біля стег- на похованого (рис. 1.16).

П. 38 — намистина з зеленого скла лежала в районі ліктів (рис. 1.49).

П. 46 — намистина із зеленого скла лежа- ла в районі тазу (рис. 1.57).

П. 58 — мушля із отвором для підвішуван- ня осторонь кістяка (рис. 1.69).

П. 85 геширова намистина лежала в районі ребер (рис. 1.96).

П. 88 — двоє перламутрових намистин із мушлі знайдено під кістяком (рис. 1.99).

П. 118 двоє бронзових пронизок знайдено біля тазу (рис. 1.129).

Намистини в наборах частіше за все зустрі- чаються із різних матеріалів. Більше за все в похо- ваннях скляних і геширових намистин, зустріча- ються також сердолікові, янтарні, перламутрові, кам’яні, глиняні, кістяні і бронзові. Крім того, в намистах трапляються пронизки — бронзові і золоті. Дрібні скляні або так звані пастові намис- тини зелені і сині, досить поширені в Північному Причорномор’ї з часу фінальної бронзи. Це на- мисто місцевого виробництва, технологія його виготовлення була досить проста, чому присвя- чено окреме дослідження (Островерхов, 1982, 1987). Окрім білозерських могильників, таких як Гордіївка (Березанська, Клочко, 2011, с. 59), Кочковате, Будуржель (Ванчугов, 1987, рис. 5: 11; 1990, с.99), Василівка (Ванчугов, Субботин, 1989, с. 59), Степове (Отрощенко, 1975, с. 200; 1986, рис. 38: 6), Первомаївка (Евдокимов, 1987), Брилівка (Евдокимов, 1999, с. 99), Чернянка (Кубышев, Черняков, 1986, с. 151), Казаклія (Агульников, 2003, с. 160), Алкалія (Ванчугов, 2001, с. 79), де добре представлено різне скляне намисто, намистина із синього скла відома у по- хованні Суворово 4/1 (Махортих, 2005, с. 106). Присутні пастові намистини також і в похован- нях покровської культури (Шарафутдинова, 1995, с. 99).

Геширове намисто зустрічається у по- хованнях Широкого як без домішки інших намистин, так і в наборах. Загалом геширові намистини поділяються на кілька типів за фор- мою — циліндричне, біконічне, сферичне, а також декілька поодиноких екземплярів під- прямокутної форми, у вигляді підвіски і т.д., всі вони можуть поєднуватись у одній низці намиста. Підвіска із геширу знайдена у тому ж похованні Суворово 4/1, що і скляна буси- на (Махортих, 2005, с. 106), проте належність всього могильника кімерійцям є доволі дис- кусійною, оскільки могили із стійкими рисами чорногорівського типу поховань є впускними в раніші кургани із основними білозерськими похованнями (Отрощенко, 2001, с. 182—183, порівн.: Черняков, 1977, с. 29—36, Махортых, 2005, с. 53, 95). Геширові намистини відомі і в покровських похованнях (Шарафутдинова, 1995, с. 99). Ані в кримських пам’ятках пізньої бронзи, ані в білозерських пам’ятках Північно- Західного Причорномор’я гешир не пред- ставлений, що підтверджує зв’язки населен- ня, що лишило Широківський могильник, із Кавказом, як місцем добутку цього матеріалу. Це підтверджується і знахідкою небробленої геширової пластинки в руці одного із похова- них. Геширове, або, як зазначено в публікації, гагатове намисто знайдене в похованні курга ну 10 біля с. Сивашівка в Західному Надазов’ї, також віднесеному до білозерської культури (Отрощенко, Шевченко, 1987, с. 137), а також в нижньодніпровських білозерських похован нях в могильниках Первомаївка (Евдокимов, 1987), Брилівка (Евдокимов, 1999, с. 99, 103) і Чернянка (Кубышев, Черняков, 1986, с. 151).

Знахідки намистин із сердоліка в ма- теріалах синхронних пам’яток Північного Причорномор’я в літературі не наведені, хоча в покровських могильниках намисто із твер- дих порід каменю зустрічається — з халцедону чи нефриту, відомі там і намистини із вапняку (Шарафутдинова, 1995, с. 99), що пов’язано із близькістю до Кавказу, де такі намистини є. Зв’язками з Кавказом, можливо, пояснюється і присутність кількох намистин із сердоліка в низках з Широкого.

Широківський могильник не багатий на знахідки бурштину, проте кілька намистин там все ж є. У колекції збереглась невелика сфе- рична намистина світлочервоного кольору. Найкраще і в кількісному, і в типологічному показниках бурштинове намисто представле- но у Гордіївському могильнику (Березанська, Клочко, 2011, с. 60—61), є воно в Казаклії (Агульников, 2003, с. 161), одна намисти- на походить із поховання у Лук’яновському кургані (Отрощенко, 1975, с. 200, Літопис…, 1927, с. 8, 9, рис. 6), дві — зі Степового мо- гильника (Отрощенко, 1975, с. 201) намисто з бурштину походить також із передскіфського поховання біля Новопетрівки (Махортих, 2005, с. 106).

Перламутрові намистини, вирізані із мушлів, також представляють одну з найчи- сельніших груп намиста. Низки представ- лені і суто такими намистинами і в наборах. Враховуючи, що матеріал, тобто мушлі пер- ловиць, зустрінуто в поховальному супроводі цього ж могильника, можливо, це місцеве ви- робництво. У Степовому могильнику шість намистин із мушлі Unio поєднувалися у низ- ці із кам’яною підвіскою (Отрощенко, 1975, с. 201), в матеріалі кургану біля с. Сивашівка перламутрові намистини, вирізані з мушлі, поєднувались у низці із гешировим намистом (Отрощенко, Шевченко, 1987, с. 137). Є таке намисто у Казаклії (Агульников, 2003, с. 161), Чорнянці (Кубышев, Черняков, 1986, с. 152) і Брилівці (Евдокимов, 1999, с. 103). В Криму такі намистини відомі в матеріалі могильника фінальної бронзи Донське (Колотухин, 2003, с. 26), є згадки про знахідки подібних намис- тин в звітах про розкопки поселення Уч-Баш 1950-х рр., проте в колекції вони розшарува- лись під час зберігання (Стржелецкий, 1952, 1953).

В одному із наборів (п. 72, рис. 1.83) є глиняна намистина. Керамічні і глиняні на- мистини відомі на білозерських пам’ятках Дніпропетровщини, а також у раніших зрубних пам’ятках (Ромашко, 2013, с. 94—95).

Кілька бронзових литих намистин похо- дять із Широкого. На синхронних пам’ятках такі знахідки відсутні, проте на білозерському поселенні Чикалівка у Степовому Подніпров’ї знайдено ливарну форму для відливки сферич- них бронзових намистин (Ромашко, 2013, с. 96, 106).

Широківський могильник демонструє кілька підвісок, намистин і пронизок із кістки. Ці прикраси краще представлені у поховаль- них і поселенських пам’ятках Понтійського регіону від Дону до Дунаю. Намистини із кіс- тки відомі в матеріалі покровських могиль- ників (Шарафутдинова, 1995, с. 99). У мо- гильнику Степове в наборі намиста є кругла кістяна намистина (Отрощенко, 1975, с. 201). Целіндрична кістяна намистина із орнамен- том походить із Суботівського городища (Гершкович, 2016, с. 131), подібні неорнаменто- вані вироби відомі в культурі Бабадаг (Juganaru, 2005: 49, 19). Кістяні пронизки знайдено в по- хованнях Чорнянського могильника (Кубышев, Черняков, 1986, с. 151). У матеріалі кримського могильника Донське поруч із вже згаданою тут перламутровою знайдена кістяна циліндрична намистина (Колотухин, 2003, с. 26).

Кістяні пронизки-намистини з поховань 34 (разом із циліндричною кістяною намистиною) 71 і 82 (рис. 1.45, 1.82, 1.93) за формою відпові- дають типу Хінова-Мехедінць і його аналогіям, приведеним до аналогічної знахідки в похован- ні білозерської культури в підкурганному похо- ванні 5/1 біля Первомаївки: Брілі у Закавказзі, Хінова-Мехедінць на Балканах, Струмок в Причорномор’ї (Евдокимов, 1987, с. 123, 124, Гобеджишвили, 1959, Davidescu, 1981, Тощев, 1984). Щоправда, Г. Л. Евдокімов наводить тільки одну із широківських намистин у якості аналогії до первомаївської геширової, проте повна аналогія румунської золотої намистини з кладу Інсула-Банулуй до Широківської кіс- тяної з п. 34 (рис. 1.45) повністю підтвердила належність усіх цих речей до одного хроноло- гічного зрізу, на який припадає і побутуван- ня північнопонтійських фібул, знайдених і в Широкому, і в Первомаївці. Типологічно схожі намистини, виготовлені з бурштину, знайдені в кургані 38 Гордіївського могильника, де в супровідному інвентарі вже згадувалася лис- кована корчагоподібна посудина, орнаметова- на кільцевими наколами (Березанська, Клочко, 2011, с. 112, рис. 78: 2, с. 169, фото 9). Схожа за формою пронизка-намистина є в матеріалі Брилівського могильника, щоправда, без уточ- нення матеріалу (гагат?) (Евдокимов, 1999, с. 102, 103, рис. 3: 18).

Поруч із намистинами у наборах зустрінуті також і спиральні пронизки — золоті і брон- зові. Золоті пронизки походять із одного ком- плексу — поховання 2 кургану 2 (рис. 1.10), де знайдені разом із скляним і бурштиновим намистом. Бронзові пронизки зустрінуті у по- хованнях поруч із гешировим, скляним, пер- ламутровим, литим бронзовим намистом і окремо. Золоті спиральні пронизки відомі в похованнях Гордіївського могильника, де їх більше ніж в інших білозерських комплексах (Березанська, Клочко, 2011, с. 59), і в похован- ні біля Новопетрівка в Побужжі (Махортих, 2005, с. 105). Спиральні бронзові пронизки відомі в культурі Козія-Сахарна і ідентифіку- ються там із деталями одягу, в якому засто- совувалася бахрома (Кашуба, 2000, с. 328). З кримського могильника Донське доби фіналь- ної бронзи відомі спиральні бронзові пронизки (Колотухин, 2003, с. 26). Також вони походять з поселень правобережного лісостепу біло- зерського часу Леськи 3б і Самовиця-Острів 1 (Ромашко, 2013, с. 105; Куштан, 2003, с. 155; 2007), відомі в інвентарі кургану 10 біля с. Си- вашівка у західному Надазов’ї (Отрощенко, Шевченко, 1987, с. 137), у Чорнянському мо- гильнику (Кубышев, Черняков, 1986, с. 151). У кизил-кобинській культурі і пізньобронзових пам’ятках Криму бронзові пронизки зустріча- ються в могильниках Дружне 1 і 2, Копак-Таш (Колотухин, 1996, рис. 48: 18, 19; 49: 43, 45; 56: 29). На Кавказі вони широко представлені в пам’ятках кобанської культури, дослідники якої припускають їх використання для голо- вного убору або прикраси (Козенкова, 2002). Кілька випадків, коли бронзові спиральні про- низки були знайдені у похованнях без намис- тин чи інших складових низок намиста, доз- воляє пропускати їх використання як у складі намиста (пізніші знахідки в кизил-кобинських могильниках містять намисто нанизане на бронзову спираль (Лесков, Кравченко, 2007), так і інакше, що не виключає його застосуван- ня і в косах, і в одязі.

Крім того до шийних прикрас і наборів від- носяться підвіски із раковин, яких зустрінуто в Широкому чотири (п. 17, 24, 45, 58, рис. 1.29, 1.36, 1.56, 1.69). Вони широко представлені на кримських пам’ятках — перш за все на посе- леннях. На кримському поселенні доби фіналь- ної бронзи Бай-Кият в долівці споруди в ямці, перекритій кам’яною плиткою, було знайдено більше 130 мушлів морського гребінця, які там були складені, як пише автор, акуратними стосиками (Колотухин, 2003, с. 45). Підвіски із cardium і морського гребінця в великій кіль- кості є у матеріалі Уч-Баша (Кравченко та ін., 2016, с. 247), є вони на поселенні Кизил- Коба (Колотухин, 1996, рис. 27: 22). Також підвіски з морських черепашок були знайдені в похованні 1 кургану 10 біля с. Сивашівка (Отрощенко, Шевченко, 1987, с. 134, рис. 2: 2—5), в Первомаївці (Евдокимов, 1987, с. 112, 113, рис. 1: 5; 5: 6), Брилівці (Евдокимов, 1999, с. 103, рис. 3: 27, 28).

Скроневі підвіски¶

Усього 53 екземпляри у 27 похованнях, не рахуючи віднесені нами до сережок — найпо- ширеніша прикраса могильника. Це досить од- нотипні кільця-підвіски, за умовами знахідок переважно парні, розташовані на обох скронях іноді по двоє (п. 2 к. 2, п. 3, 6, 7, 9, 13, 17, 26, 30, 40, 50, 55, 58, 63, 65, 93, 96, 101—103, 106, 110, 115, 116, 118—120, рис. 1.10, 1.16, 1.19, 1.20, 1.22, 1.26, 1.29, 1.38, 1.42, 1.51, 1.61, 1.66, 1.69, 1.74, 1.76, 1.104, 1.107, 1.112—1.114, 1.117, 1.121, 1.126, 1.127, 1.129—1.131). В основному це кільця із скрученого круглого або сплоще- ного бронзового дроту із кінцями, які або захо- дять один за інший, або сходяться. Їх діаметр до 3 см, рідко є більшим. У похованнях скро- неві кільця переважно парна прикраса, чимало їх знайдено in situ на скроні або вушних кістках і під черепом. Другий тип — це також кільця, скручені із дроту, але підквадратного в пере- тині, третій представлено одним екземпляром. Це скроневе кільце звернуте із тонкої бронзової пластини, прикрашене пуансонним орнамен- том по всій довжині (п. 93, рис. 1.104: 1b).

Скроневі кільця — досить поширена при- краса. І. Н. Шарафутдінова чомусь віднесла їх до категорії браслетів (1987, с. 83), посила- ючись при цьому на матеріал саме Широкого, хоча в нас навіть припущень таких при оз- найомленні із матеріалом не виникає. Цей вид прикрас, виконаних в золоті, широко представлений в Гордіївському могильнику (Березанська, Клочко, 2011), але там вони від- носяться до типів, характерних для культур пізньої бронзи — тшинецької і білогрудівсь- кої. В Широкому представлені вже пізніші типи таких прикрас, де кінці дроту підігнані один до одного, але не зімкнуто, або ледь за- ходять один за інший, але не утворюють спі- раль. В. А. Ромашко виділяє такі підвіски в тип (1) і доєднується до визначення його як біло- зерського типу таких прикрас (Ромашко, 2013, с. 105—106). Походять такі вироби з біло- зерських поховань у Степовому (Отрощенко, 1975, с. 201, рис. 6: 4), Первомаївці (Евдокімов, 1987, рис. 1: 4), Чернянці (Кубышев, Черняков, 1986, с. 151), Гострій Могилі (Ольговский, Полин, 1977, с. 37—39), Суворово (Черняков,

1977, с. 29—36), Казаклії (Агульников, 2003, с. 160), Сивашівки і Атманая (Отрощенко, 1987, с. 134—138). Дуже багато цих прикрас відомо в синхронних кримських пам’ятках — у Новокленовському грунтовому могильнику (Колотухин, 2003, рис. 32), поселеннях Бай- Кіят і Сари-Булат (там само, рис. 63, 64: 15— 20), могильнику кам’яних скринь Суучхан (там само, рис. 65: 33—36). В матеріалі пізніших пам’яток скроневі підвіски білозерського типу також добре представлені — в чорногорівських похованнях понтійського степу — Соколове, Танкове, Траповка, Кременівка, Приморський (Махортих, 2005, с. 69). У Золотій Балці і Піщанці були знайдені кільця, згорнуті із плас- тини (Махортих, 2005, с. 69). В кизил-кобинсь- ких могильниках таврського періоду також є такі прикраси, проте В. А. Колотухін слідом за І. Н. Шарафутдіновою їх називає браслетами і не виділяє в окремий тип із масивних наруч- них браслетів (Колотухин, 1996, с. 47). Як вид- но із публікації, скроневими кільцями можуть бути деякі прикраси із могильників Дружне 2 і Капак-Таш (Колотухин, 1996, рис. 49—56), є скроневе кільце, скручене із бронзового дроту у інвентарі могильника кизил-кобинської куль- тури Уркуста ІІ (Лесков, Кравченко, 2007) і це, вірогідно, найпізніші зразки цього типу при- крас.

Крім звичайних дротових скроневих кілець в Широкому є ще одне пластинчате із пуансон- ним орнаментом (рис. 1.104: 1б). Такі кільця не характерні для білозерської культури і зустрі- чаються тут, ймовірно, як імпорт з південно- східних культур, де їх розглядають як резуль- тат контакту нижньодонських і прикавказьких степовиків із населенням західнокобанської культури (Потапов, 2010). Проте на виробах із степових пам’яток відсутній пуансонний ор- намент, який загалом характерний для захід- нокобанських виробів і цілком можливо, що ця річ потрапила в Нижнє Подніпров’я не через адаптивні впливи степових культур, а напря- му з Кавказу, скажімо, через Крим. Подібне скроневе кільце з пуансонним орнаментом є в матеріалі Кочковатого (Ванчугов, Дзиговский, Суботин, 1992), де датується разом із комп- лексом кінцем ХІ — початком Х ст. до н. е. (Агульников, 2005, с. 83).

Сережки у Широківському могильнику зустрічаються переважно разом із скроневими кільцями, відрізняючись від них малим діамет- ром і наявністю одного загостреного кінця. Це також парна прикраса. Усього їх напевно мож- на нарахувати вісім в шести похованнях (п. 3 к. 2, п. 21, 26, 30, 75, 117, рис. 1.11, 1.33, 1.38, 1.42, 1.86, 1.128). В публікаціях цей вид при- крас дослідники переважно не виділяють, вка- зуючи в описі прикрас-кілець, що деякі з них мали один пригострений кінець (Агульніков, 2003, с. 160).

Шпильки і застібки¶

Цих деталей костюму в могильнику відо- мо кілька типів. Це, перш за все, кілька брон- зових шпильок зі скрученою головкою (п. 3 к. 2, п. 106, рис. 1.11, 1.117), одна бронзова двукольчата фібула (п. 2 к. 2, рис. 1.10), кілька кістяних шпильок, названих автором розкопок проколками (п. 58, рис. 1.69), ґудзик-застібка (п. 81, рис. 1.92) і кістяний предмет, що нага- дує накінечник ременя (п. 87, рис. 1.98).

Бронзові шпильки є доволі поширени- ми в культурах пізньої бронзи Північного Причорномор’я і загалом в культурах доби Південно-Західної і Центральної Європи (Шарафутдинова, 1987, с. 72). Дослідники, кон- статуючи їх широке побутування в сабатинівсь- ких, ноїчних, білогрудівських, білозерських, чорноліських, кизил-кобинських, кобанських та ін. комплексах, вказують на невластивість цього типу для волго-уральського регіону, підтверджуючи його європейське поширення (Шарафутдинова, 1987, с. 72, Дергачев, 1975, с. 62, Тереножкин, 1961, с. 169, Лесков, 1965, с. 106, Крупнов, 1960, рис. 196, Черных, 1976, с. 126—127). У синхронних пам’ятках такі шпильки є в Степовому 5/2 (Отрощенко, 1975, с. 201), Чорнянці (Кубышев, Черняков, 1986, с. 152), в Новокльоновському могильнику (Колотухин, 2003, рис. 32: 8), в матеріалі посе- лень Самовиця-Острів 1 і Леськи 3б (Ромашко, 2013, с. 105, Куштан, 2003, с. 155; Куштан, Дєткін, 2000, с.71) та ін.

Фібула — смичкова двоспиральна із пара- лельними спинкою і голкою (рис. 1.10: 3), від- носиться до типу VBF II.1.A за класифікацією М. Т. Кашуби (Kasuba, 2008, S. 206; Кашуба, 2013, с. 244). До цього ж типу відносяться фі- були із Лук’янівського кургану (Kasuba, 2008, S. 195, Abb. 2.7), Первомаївки (Kasuba, 2008, S. 196, Abb. 4.2), Казаклії (Agulnicov, 1996, p. 96, fig. 8: 7; Kasuba, 2008, S. 198, Abb. 6.2), Алкалії (Ванчугов, 2001, с. 83, рис. 1: 13; Kasuba, 2008, S. 199, Abb. 7.10), Струмка (Тощев, 1984, с. 26, рис. 2: 4; Kasuba, 2008, S. 200, Abb. 8.8) і Сахарни (Kasuba, 2008, S. 201, Abb. 9.14,20; Кашуба, 2013, с. 245, рис. 6: 14, 20). Усі вони датуються в межах ХІ ст. до н. е., що надає жорсткий репер для хронології Широківського могильника.

Двоє кістяних шпильок було знайдено у по- хованні 58 (рис. 1.69: 1, 2) біля потиличної час- тини черепа. Скоріше за все, шпильки тримали зачіску похованої, в чому і полягало їх функ- ціональне призначення. Одиничними знахідка- ми є кістяний ґудзик сегментоподібної форми із двома отворами для кріплення (рис. 1.92: 1) і кістяний накінечник, ймовірно, ременя (рис. 98: 2). Подібний виріб, також кістяний наконеч- ник, було знайдено в Гордіївському могиль- нику (Березанська, Клочко, 2011, рис. 7: 4) і в Орловці (Картал). Усі ці речі у Широківському могильнику мають сліди тривалого використан- ня, можуть свідчити, що небіжчики були похо- вані в своєму одязі, який вони носили.

Об’єкти-супровід із вотивною функцією¶

Ще одною категорією інвентарю, належ- ного до вбрання, є амулети. До них відносять- ся зуб вівці зі слідами обробки з поховання 46 (рис. 1.57), камінці із отворами для підвішу- вання, так званий курячий бог, із поховань 13 і 45 (рис. 1.26, 1.56). Умови знахідок таких ка- мінців — в районі кистей рук.

Крім тих, що могли вдягати на людину, в мо- гилах були знайдені об’єкти, які пов’язувалися в обряді із певною дією, можливо процесом пе- реміщення в інший світ або переродження. До таких відносяться астрагали, шматочок вохри і кістки птахів.

Астрагали були знайдені в чотирьох похо- ваннях (п. 63, 82, 98, 110, рис. 1.74, 1.93, 1.109, 1.121), щоправда, на жодному з них не має слідів використання, але умови їх потраплян- ня в могилу не дозволяють говорити про них, як про частину напутньої їжі. У похованні 98 між кістками рук і ніг було знайдено 20 овечих астрагалів (рис. 1.109). Загалом, значення цієї кістки як медіатора у ритуальних і культових діях загальновідоме, тому присутність їх в по- хованні також може свідчити про їх функцію провідників або транспортувальників в інший світ.

В одному похованні (п. 10, рис. 1.23) було знайдено мінерал, визначений автором розко- пок як вохра (не зберігся). В кількох могильни- ках білозерської культури зафіксовано звичай фарбування небіжчиків — кісток ніг біля колін, багато таких поховань також в нижньодніп- ровських могильниках Первомаївка і Степовий (Евдокимов, 1987, с. 120, Отрощенко, 1975).

Кістки птаха зафіксовано в кількох похо- ваннях — в районі стегнових кісток першого кістяка в похованні 58 (рис. 1.69), а в похован- ні 108 (рис. 1.119) поруч із щелепою і ребрами вівці перед обличчям небіжчика лежала лопат- ка птаха. Можливо, до могили було покладе- но крило із лопаткою, а інші кістки в силу їх хрупкості не збереглися, як це зазвичай буває (Горобець, 2016). Принаймні ми гіпотетично схильні ці об’єкти в могилі також визнача- ти як медіатори між світом живих і світом по- мерлих.

Звісно, що це все лише залишки від на- борів супровідного інвернтарю похованих в Широківському могильнику. Автором розко- пок було зафіксовано 14 випадків положення кісток в зрушеному стані, не в анатомічному порядку або сліди проникнення в могилу в дав- нину не з метою підзахоронення (п. 1 к. 1, п. 4 к. 2, п. 9, 10, 22, 26, 29, 32, 37, 52, 60, 97, 99, 100). Можливо, що таких поховань в могиль- нику набагато більше, оскільки в низці могил взагалі не знайдено інвентарю, або він дрібний і не in situ. Загалом все це може свідчити про багатство поховань для того часу, що, власне, підтверджує низка не пограбованих поховань із золотими прикрасами і багатими низками намиста.

Поховальний обряд¶

Широківський могильник представляє со- бою доволі монолітний з огляду поховального звичаю комплекс, якщо розглядати північну і південну частини могильника окремо. Північна, так звана ґрунтова частина представляє ряди поховань орієнтовані широтно, що складають- ся із ґрунтових ям, овальних або підквадратних, де головою на південь або в південній півкулі покладено небіжчика зібгано на правому або лівому боці. Право чи лівостороннє покладен- ня залежало від статі похованого — на лівому боці покладено жінок, а на правому чоловіків . У переважній більшості випадків це підтверд- жується і прикрасами, передовсім скроневими підвісками, супроводжуючими в похованнях жіночі і дівчачі черепи . Часто фіксується тен- денція до розширення могили до дна, тобто верхній діаметр ям був швидше за все менший за нижній. Над могилами не зафіксовано нія- ких слідів надмогильних споруд, проте могили розташовані одна відносно одної в упорядкова- ному просторі і ні за яких обставин не наклада- ються, що саме по собі вказує на те, що якийсь пам’ятний знак там все ж був. Перекриття над могильною ямою за знахідками залишків і заси- пу було, ймовірно, в усіх похованнях. У безкур- ганних, скоріше за все, це була дерев’яна плаха- кришка, якою закривався отвір над могильною ямою. У підкурганних похованнях, скоріше за все, також перекриття робилося плахою, тільки набагато більшою по площі. Викликає питання традиційне використання дерева в могильній конструкції у степовій місцевості, простежене не тільки в Широкому, а і в інших могильниках

Рис. 2.5. Фрагмент мапи України Гійома де Боплана із узбережжям умовної Джарилгацької затоки і Нижнім Подніпров’ям, 1648 р. (Delinea tio Generalis Comporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis)

Нижнього Подніпров’я. Проте на мапі України Гійома де Боплана 1648 р. десь приблизно в цій місцевості позначені ліси (рис. 2.5), і, власне, на північ ближче до Дніпра Геродот поміщав Гілею.

Поховання можуть бути одинарними або парними, є випадки підзахоронення. В остан- ніх рештки першого похованого зсувалися до східної стінки і небіжчика підзахоронювали по центру могили. Із напутнього небіжчикам в могили клали їжу і ставили посудину із на- поєм. У ранніх комплексах це в основному тарні посудини — горщики і чаші, згодом вони заміняються і доповнюються тарними корча- гами, в одному наборі може бути присутнім і персональний кубок. Решта речей — це пред- мети костюма і прикраси. Предмети костюма демонструють самі лише різноманітні застіб- ки: від фібул і шпильок до гудзиків і ремінних пряжок, що відповідним чином характеризує і одяг похованих. Усі речі мають сліди вико- ристання, що дозволяє припускати, що ховали небіжчиків у їх одязі.

Із напутньої їжі в могилах лишилися кіс- тки вівці або кози і корови. В одному випадку відома туша коня без голови над перекриттям могили (п. 8, рис. 1.21), але цей випадок на- стільки вибивається із загального правила, що ми дозволимо собі припустити, що потраплян- ня коня в цю могилу відбулося випадково і на- багато пізніше, тому із похованням і ритуалом ніяк не пов’язане.

Південна частина некрополя, де похован- ня супроводжуютсья курганними насипами, має низку особливостей. Переважна більшість поховань цієї групи має незначні відхилення в орієнтації від чітко південної до південно- західної чи південно-східної. Поховання під ґрунтовими насипами утворюють також, як і в ґрунтовому могильнику, невеличкий лан- цюжок із 4—5 поховань, орієнтованих також не жорстко широтно, а з відхиленням із пів- денного заходу на південний схід. Із насипів, що перекривали поховання в цих ланцюжках, власне, і сформовано обидва кургани. Курганні кола, наведені у звіті про розкопки (Лесков, 1973/4, чертеж 1, план кургана 1; чертеж 9, план кургана 2; Kashuba, 2008, S. 195, Abb. 3:1; Агульников, 2018, рис. 3:2), скоріше за все, поз- начені умовно, оскільки кургани, сформовані насипами білозерських поховань, мали бути видовженої форми. Тільки один — курган 1, мав впускне скіфське поховання в центрі, над яким міг бути споруджений круглий курган- ний насип. Це підтверджує і невідповідність засвідченим у звіті обмірам діаметрів курганів (див. рис. 1.2, 1.3) їх графічному циркульно- му зображенню на польових кресленнях, за якими насипи значно більші. До ланцюжка із поховань 1—4, скоріше за все, належить і по- ховання 29 за планом цієї ділянки некрополя. Крім того, на кресленні кургану 1 на місці роз- ташування цього поховання вказані знахідки людських кісток (рис. 1.3), можливо, витягнуті на поверхню гризунами, про що не йдеться у звіті. Ланцюг поховань кургану 2 (рис. 1.8) та кож був, ймовірно довшим і складався із похо- вань 1—3, 118 (рис. 1.2). Центральні похован- ня в рядах підкурганних здійснене переважно у великих підпрямокутних могильних ямах-ка- мерах, розміри яких значно більші за звичайні поховання могильника. У дні цих могил часто фіксуються чотири заглиблення по кутах по- ховальної камери. Наявність на одній із ям в могилі 85 (рис. 1.96) прямо на ямі супровідної посудини ставить під сумнів їх значення як від стовпів, що підтримують дерев’яне перекрит- тя. Можливо, це і були стовпчики, але їх фун- кція могла бути іншою. Варто відзначити, що одне з цих поховань — п. 2 к. 1 супроводжу- валося золотими речами, а низка інших були вщент пограбовані. Окрім двох зафіксованих курганів, насип міг бути і над ланцюжком по- ховань 84—86, тим більше, що там центральне поховання 85, про яке вже йшлося, також пред- ставлене великою підпрямокутною камерою із ямками від якихось конструкцій по кутах. Також ще один ланцюг поховань складається зі 120, 117, 119, 116, хоча, відповідних ознак, як у попередніх ланцюжках, ці поховання не мають. Від першого кургану до північного заходу поширюється ряд поховань, ймовір- но, пов’язаний із цим насипом (37, 36, 32, 34, 35, 38, 40, 44, 45, 46, 80, 61, 51, 52, 83, 77, 50, 78). Наразі неможливо сказати, що утворилось раніше — підкурганний ланцюжок, чи ланцю- жок, що відходить від насипу, оскільки стра- тиграфічні спостереження при розкопках цьо- го кургану не проводилися. Проте варто ці два явища — формування видовжених курганів із кількох поховань і розростання від них ряду ґрунтових могил, зв’язати у елемент поховаль- ної традиції. Також на північ від кургану 1 за- фіксовано ланцюжок із ще трьох поховань 43, 33 і 30. Вони ймовірно не співвідносяться із насипами над білозерськими похованнями кургану 1, можливо, представляють собою ще один окремий ланцюжок.

Поховання під курганними насипами добре досліджені в інших могильниках біло- зерської культури — в Чернянці, Суворовому, Гордіївці та інших (Кубишев, Черняков, 1986, Черняков, 1977, Березанська, Клочко, 2011). Їх дослідники не дискутують з приводу соціаль- ної належності цих поховань і дотримуються думки, що курганні насипи над білозерськими могилами з’являються із появою племінної елі- ти і розвиненою соціальною стратифікацією у суспільстві. Крім курганного насипу такі похо- вання відрізняються наявністю предметів із до- рогоцінних металів, складних прикрас, належ- них до «модних» елітних речей, поширених на одному хронологічному зрізі від Кавказу до Балкан, більшими розмірами поховальної камери, при чому, могила в цих випадках дій- сно представляє собою поховальну камеру, од- нією із особливостей якої є наявність ямок від стовпчиків, розташованих переважно по кутах камери. Проте стовпчики можуть бути і безпо- середньо по сторонах від похованого. Стовпові ямки загалом характерні і для інших степових культур Причорномор’я — зрубної бережнівсь- ко-маївської, передскіфської і скіфської по- ховальних традицій (Отрощенко, 2001, с. 267, мал.21; Махортих, 2005, с. 237, рис. 140: 1, 241, рис. 144: 10), при чому, якщо у скіфів вони є частиною поховальної споруди, підтримуючи перекриття камери, то в раніших похованнях, скоріше за все є залишками або імітацією похо- вального катафалка. Саме тому на дні цих ямок іноді знаходили предмети напутнього інвента- рю, під час поховання, ймовірно, прикріплені до частин або імітації катафалка або поставлені на нього. Власне, ми приєднуємося до саме та- кого трактування так званих стовпових ямок по кутах поховальної камери і в широківських похованнях, вважаючи їх належними еліті того суспільства, що лишило цей могильник.

Загалом поховальна традиція в Широкому доволі типова для білозерської культури

Нижнього Подніпров’я і цілком співвідносить- ся із синхронними пам’ятками інших регіонів цієї культури. Не зупиняючись на цьому пи- танні, яке, врешті, не викликає заперечень, вар- то оглянути подібні елементи обряду в інших регіонах, не пов’язаних з білозерськими ста- рожитностями. І тут найближчим і найподіб- нішим виявляється обряд ранньокобанських могильників Північного Кавказу, найхарактер- нішими рисами якого В.І.Козенкова визначає такі. Інгумаційні поховання, переважно індиві- дуальні, зрідка — парні або з багаторазовим використанням однієї камери, зібгані на лівому або правому боці за статевою ознакою, долоні перед обличчям, розташування могил рядами, напутня їжа — характерні риси поховальної традиції кобанської культури, до яких також віднесено наявність кромлехів, нестійку орієн- тацію похованих і деревне вугілля в могилах (Козенкова, 1977, с. 9; 1989, с. 16). Окрім остан- ніх, решта особливостей поховального обряду кобанської культури загалом відповідає біло- зерському обряду Нижнього Подніпров’я, який при тім кардинально відмінний від степових культур Приазов’я, як то зрубна, полтавкінська або БМЗК (Отрощенко, 2001, с. 178—193). Не має такої схожості і з сабатинівською культу- рою чи ноїчними похованнями, хоч тут просте- жується спадковіть у супровідній кераміці, про що писалося вище. Хронологічна позиція біло- зерської і ранньокобанської культур загалом синхронна, тому нашу увагу привернув цей факт невипадкової схожості обрядів. Не вдаю- чись у питання походження кобанських старо- житностей (Крупнов, 1957, Козенкова, 1989), подібність поховального звичаю білозерської культури може свідчити про спорідненість на- селення, що їх лишило.

Хронологічна позиція¶

У хронологічному відношенні Широків- ський могильник визначається кількома добре датованими речами в інвентарі. Це смичко- ва двоспіральна фібула (рис. 1.10: 3) із пара- лельними спинкою і голкою типу VBF II.1.A за М. Т. Кашубою, що датується в межах ХІ ст. до н. е. (Каshuba, 2008, S. 196). Крім того в матеріалі є ще кілька кістяних прони- зок (рис. 1.45: 2b, 1.82: 1, 1.93: 1), що за фор- мою відповідають типу Хінова-Мехедінть (Евдокимов, 1987). Аналогії цим пронизкам ві- домі у матеріалі Брілі, Струмка, Первомаївки, Гордіївки, Брилівки (Евдокимов, 1987, с. 123, 124, Гобеджишвили, 1959, Тощев, 1984, Березанська, Клочко, 2011, с. 112, рис. 78: 2, с. 169, фото 9, Евдокимов, 1999, с. 102, 103, рис. 3: 18). Ці пронизки є частиною шийної прикраси і можуть бути виготовлені із різних матеріалів — золота, бронзи, бурштину або кістки. Датування цих прикрас по матеріалам Кавказу і Балкан — ХІ ст. до н. е. (Davidescu, 1981). Загалом ХІ ст. до н. е. відповідають і решта інвентарю Широківського могильника. Кінцем ХІ — початком Х ст. датується скро- нева підвіска-кільце із пуансонним орнамен- том за комплексом із Кочковатого (Ванчугов, Дзиговский, Суботин, 1992, Агульников, 2005, с. 83). Природничі методи для датування мо- гильника не застосовувалися. Є ще одне питан- ня, пов’язане із функціонуванням ряду похо- вань, але воно більше пов’язано із соціальною структурою похованих, тим більше. що вузьких хронологічних реперів поховання не містять.

Соціальна структура¶

Щодо соціальної структури, так само, як і для решти могильників білозерської культури, підкурганні поховання є багатшими за інвента- рем і підтверджують тезу про соціальну дифе- ренціацію білозерців. Але з цього приводу вар- то зауважити інше, адже, як і в безкурганних похованнях, під курганними насипами могили шикуються у рядок. Отже, що представляє со- бою такий рядок, хто там був похований? Версії відповіді зараз можуть розглядатися тільки на рівні припущень, але найвірогідніше, що це члени однієї родини . У який бік розростався ряд, чи це відбувалося в обидва боки, лишаєть- ся не зрозумілим, оскільки в курганах не про- стежена до кінця стратиграфія. Проте відомо, що між двома похованнями, перекритими на- сипами, могли впускати третє, яке і формува- ло, врешті, насип над усіма трьома і більше похованнями. Якогось порядку поховань жі- нок і чоловіків, так само, як і дітей, також не простежується, ймовірно, що могили розташо- вували просто підряд. Подібний принцип вла- штування могильника ми розглядали для пізні- шого періоду — могильника кизил-кобинської культури Уркуста І в Криму кінця V—IV ст. до н. е. Дрібна хронологія речей у похованнях дозволила нам встановити розростання ряду поховань від центральної кам’яної скрині, яка виділялась також більшими розмірами, наяв- ністю менгіру та іншим (Лесков, 1956—57/12д, Лесков, Кравченко, 2007).

У рядах ґрунтового могильника особливої варіативності розмірів поховальної конструкції не спостерігається. Загалом розміри співвідно- сяться із іншим показником — ступенем зіб- ганості кістяка, хоч також не завжди. Вбачати в цьому суспільну рису не є раціональним, скоріше за все це залежало від якихось родових традицій тих чи інших сімей, які здійснювали поховання. Оскільки під час розкопок дослід- никами не було простежено демембрації, зараз дуже важко напевно говорити про навмисне відділення під час поховального ритуалу кін- цівок чи голови небіжчика, як це відомо для бі- лозерських могильників Буджака (Агульников, 2010). Проте варто відзначити, що в мінімум двох могилах було знайдено окремий череп і керамічну посудину (п. 52, 76), дві могили представлено кенотафами (п. 54, 61), ймовір- не поховання кістяка без черепа (п. 62, 97?), в одній широтно орієнтованій ямі була присут- ня тільки керамічна посудина (п. 92), є похо- вання із зміщеним черепом (п. 99), присутнє поховання черепа без інвентарю (п. 100), при підзахороненні кістки попереднього небіжчика зсувалися до стінки (п. 102). У всіх випадках як основний атрибут демембрації виступає череп, що може свідчити про обряди декапітації і ке- фалотапії (Смирнов 1997, с. 163—164).

Висновки¶

Отже, що є основними характеристика- ми населення, якому належав могильник біля с.Широке? За обрядом він відповідає похо- вальним пам’яткам білозерської культури, що датується на основі аналогій до низки речей ХІ — початком Х ст. до н. е. Так звані кухонні посудини — горщики із поховань могильника, тобто найбільш консервативна категорія архе- ологічного матеріалу, вказують на місцеву ос- нову формування білозерців від Подніпров’я і Криму до Дністра і Дунаю. Ще одна архаїчна категорія посуду — чаші, показує окрім цього ареалу ще й впливи із східного регіону Подоння. Ці ж межі окреслює поширення прикрас і пред- метів костюму, типових для Широківського могильника. Але все ж є група речей, які своїм походженням зв’язані із конкретним регіо- ном — це предмети із геширу і пластинчате скроневе кільце із пуансонним орнаментом. За відомими на той час родовищами сировину гешир широківці отримували, ймовірно, з кав- казького регіону, і, можливо, вже в Подніпров’ї виготовляли прикраси. Подібна картина скла- дається із вивченням бронзових виробів із могильника (див. розділ 3). Враховуючи, що західнокобанська культура характеризується таким же ритуалом в синхронних могильниках, що і нижньодніпровський варіант білозерської, контакти і певну спільність у походженні цих груп не можна заперечувати.

Загалом, наші висновки стосовно схожості поховального обряду і типовості окремих об’єктів інвентарю підтверджуються і виснов- ками антропологів. Г. П. Зіневич і С. І. Круц щодо серії черепів із Широкого констатують антропологічну однорідність і подібність мор- фотипу до деяких серій Кавказу (Самтавро), Середньої Азії (Кара-Тепе) і ноїчних (Побот) із переважанням комплексу ознак древньо- го середземноморського типу (Зіневич, Круц, 1968, с. 89). Ці ж могильники (окрім ноїчних) демонструють і схожий поховальний обряд.

Що ж стосується такої категорії інвентарю, як корчаги і кубки, то їх поява у Широківському могильнику, як і в північнопонтійських пам’ят- ках загалом, відбувалася відразу без місцевого розвитку. Вони в Широкому представлені так званими імпортами — якісно виготовленими ба- гато орнаментованими посудинами, і місцевими репліками — спробами місцевих гончарів відтво- рити «модну» форму. Цілком можливо, що вони потрапили в Причорномор’я з заходу не самі по собі, а з якимось напоєм, і з цією ж метою були поміщені в поховання поруч із напутньою їжею.

Металеві вироби: хімічна характеристика і технологія¶

Одним із найважливіших питань в проблематиці доби фінальної бронзи було й лишається вивчення металургії бронзи і металооброб- ки пам’яток Нижнього Подніпров’я. Адже саме пам’ятки українсько- го півдня поставили питання багатовекторного вивчення перехідного етапу від бронзи до заліза в усій Центрально-Східній Європі. Металеві вироби Широківського могильника представлені повноцінною колек- цією із 58 предметів, із яких піддано аналізу 48. Це повторний аналіз виробів із металу з Широкого. Перше дослідження було проведене у 1970-х рр. Є. М. Чернихом (Черных, 1976). Знову проаналізувати широківський метал довелося у зв’язку з неможливістю частково ідентифікувати раніше спектрально досліджені вироби. Ще одна з причин повторного аналізу — це можливість прямого співставлення аналітичних даних складу давнього металу, що отримані на одному приладі за однією методикою .

Тож були проаналізовані ще й нові предмети, котрі не ввійшли в публікацію Є. М. Черниха, що розширило базу даних для вивчен- ня білозерського металу. Загалом проаналізовано 48 із 58 металевих предметів, серед яких переважну більшість складають прикраси — скроневі кільця й сережки, фібула й шпилька, а також голка.

Склад виробів досліджувався на очищеній від окислів поверхні виробів. У двох випадках аналізувався окислений метал (ан. 1746, 1782). Відтворюваність кобальту та бісмуту даного спектрометра, як вже зазначалося, не дає можливості залучити ці два елементи до аналізу. Можна лише конс- татувати присутність у металі слідів кобальту.

Результати аналізів представлені в табли- ці, де вони згруповані за виділеними компози- ціями (табл. 3.1).

На гістограмах розподілу концентрацій до- мішок у міді спостерігається двовершинність у деяких із них (олова, срібла та арсену), що дозволяє виділити декілька хіміко-металургій- них груп (рис. 3.1). Це підтверджується і коре- ляційними графіками пар елементів (рис. 3.2). На графіку олово-свинець досить чітко помітні три металургійні групи.

У найчисленнішій із них — першій, котра складається із 32 предметів, олово міститься у цілих відсотках (3,18—11,594 %) при вмісті свинцю від 0,052 до 1,905 %. Лише в цій групі в трьох зразках маємо такі високі показники свинцю (ан. 1747, 1760, 1776).

До другої групи ввійшли 8 предметів із концентраціями олова в сплаві від 0,352 до 0,918 %. Свинець у сплаві міститься у деся- тих, рідше — сотих частках відсотка (0,073— 0,322 %).

Третю групу склали п’ять аналізів із низь- ким вмістом олова (від 0,077 до 0,181 %) та свинцю — від 0,053 до 0,194 %.

У чотирьох предметів свинець у складі ме- талу відсутній (1743, 1752, 1759, 1768).

Щодо першої групи не виникає сумнівів використання олов’яної лігатури, проте в другій групі такі невисокі концентрації олова пояснити можна чи присутністю його в мід- ній руді, а чи переплавкою олов’яних виробів. Олово в третій групі, ймовірно, перейшло в ме- тал із мідної руди.

Отже, доля металургійної групи олов’я- нистих бронз складає переважну більшість — 32 предмети. При цьому в усіх аналізах при- сутній арсен від 0,293 до 2,843 %. Тобто це олов’янисто-арсенові бронзи.

З арсенових бронз виготовлені 15 пред- метів, у металі яких арсен присутній від цілих до десятих відсотка (1,797—0,445 %). Зазначимо, що при цьому в усіх аналізах спостерігається наявність олова від 0,028 до 0,918 %.

Таблиця 3.1. Результати аналізів виробів із могильника Широке

№ анализу	Предмет	Поховання	Sn	Pb	Zn	Bi	Ag	Sb	As	Fe	Ni	S	P	Рис.:позиція
1747	Фолка	63	3,258	1,005		0,603	0,04	0,151	0,445		>0,029		0,219	1.74:6
1760	Кільце	103	8,016	1,154			0,445	1,425	0,622		0,413	0,1		1.114:6
1776	Кільце	119	11,594	1,905			0,14	0,291	0,293		0,127	0,096	0,099	1.130: 2b
1736	Кільце	к. 2,π. 2	8,506	0,19			0,07	0,56	0,39		>0,116	0,048	0,092	1.10:5
1738	Кільце	26	14,985	0,371	0,053		0,173	0,367	0,38		>0,056	0,047		1.38:2
1746 *	Кільце	58	8,672	0,456			0,098	1,239	0,341		>0,235	0,049	0,356	1.69:3a
1734	Фібула	к. 2,π. 2	8,403	0,144			0,301	0,719	0,673		0,123	0,05		1.10:3
1782*	Кільце	к.2,π. 2	3,604	0,085			0,022	0,118	0,977		сліди	0,03		1.10:5
1737	Кільце	26	2,178	0,54	2,293		0,748	1,514	0,74		0,142	0,043		1.38:2
1741	Кільце	13	1,699	0,106		0,017	0,16	0,279	0,981		>0,08	0,034		1.26:1a
1758	Кільце	102	1,107	0,131			0,695	0,483	0,821		>0,07	0,052	0,146	1.113:2
1745	Кільце	58	1,096	0,084			0,071	0,142	0,921	0,018	>0,034			1.69:3
1762	Кільце	110	1,004	0,109			0,082	0,509	0,634		сліди	0,037		1.121: 2d
1766	Кільце	118	1,091	0,08	0,024		0,056	0,059	0,643		сліди	0,055	1,338	1.129:1c

Примітки: *— аналізи окисленого металу; **— номер поховання не встановлений через помилку в шифрі.

	1775	Кільце	119	9,402	0,727			0,177	0,663	0,634		0,280	0,045	0,563	1.130:2a
1757	1757	Кільце	102	3,183	0,214			0,136	0,091	1,047		сліди	0,053		1.113:1
1778	1778	Кільце	96	11,398	0,085			0,197	0,312	1,054		сліди	0,043		1.107:1c
	1739	Сережка	7	4,035	0,1	0,021		0,143	0,326	1,076		>0,037	0,058		1.20:1
	1748	Сережка	63	3,936	0,16			0,119	0,193	1,124			0,036		1.74:1a
	1751	Сережка	63	1,222	0,036		0,018	0,125	0,079	1,194		>0,049	0,055		1.74: 1d
	1772	Кільце	120	4,885	0,135			0,146	0,453	1,21		>0,090	0,034		1.131:1
	1752	Сережка	75	2,471			0,056	0,108	0,198	1,317		>0,058	0,088		1.86:2
	1742	Кільце	13	1,295	0,243			0,408	1,033	1,457		0,244	0,049	0,332	1.26: 1b
	1735	Кільце	к. 2,π. 2	4,122	0,072			0,088	0,107	1,612		0,025	0,03	0,174	1.10:5
	1750	Кільце	63	1,41	0,133		0,089	0,124	0,158	1,763		>0,098	0,098		1.74:1c
	1770	Кільце	118	6,164	0,084		0,039	0,132	0,279	1,819		сліди	0,02	1,135	1.129: 1b
	1753	Кільце	63	7,488	0,225		0,024	0,099	0,032	2,385		сліди	0,052		1.74: 1b
	1777	Кільце	96	9,712	0,131			0,123	0,218	2,582		>0,03	0,014	0,288	1.107: 1b
1767	1767	Кільце	118	6,478	0,213			0,079	0,072	2,688		сліди	0,038	1,788	1.129: 1a
	1779	Кільце	96	10,728	0,278			0,125	0,248	2,735		сліди	0,022	0,38	1.107: 1a
	1740	Сережка	17	5,764	0,264			0,134	0,685	2,816	0,388		0,062	0,299	1.29:1
	1774	Кільце	116	3,617	0,052		0,085	0,19	0,125	2,843		сліди	0,024	0,812	1.127:2
	1768	Кільце	118	0,273	Сліди			0,044		2,539		>0,082	0,056		1.129: 1d
	1743	Кільце	40	0,028			0,035	0,114	0,113	1,797		>0,058	0,057		1.51:2
1	773 **	Кільце		0,146	0,143			0,31	0,407	1,381		>0,089	0,018
	1771	Кільце	115	0,665	0,104			0,395	0,669	1,141		>0,043	0,093	0,59	1.126:1
	1759	Кільце	101	0,222				0,254	0,687	0,991		>0,102			1.112:61.74:1
	1749	Кільце	63	0,061	0,326			0,213	0,426	0,98		>0,038	0,138	0,195
	1744	Сережка	50	0,535	0,322			0,467	0,835	0,975		>0,109	0,083	1,019	1.61:2
	1763	Кільце	110	0,122	0,139			0,08	0,074	0,887		>0,047	0,051	0,093	1.121: 2b
	1764	Кільце	110	0,514	0,139			0,684	1,091	0,833		0,139	0,021		1.121:2c1.104: 1b
1756	1756	Кільце	93	0,181	0,194			0,184	1,336	0,728		0,11	0,041
1765	1765	Шпилька	107	0,352	0,093		0,011	0,406	0,779	0,697		>0,093	0,051		1.118:2
1769	1769	Пронизка	118	0,077	0,053	0,02	0,02	0,128	0,086	0,667		>0,097	0,059	1,711	1.129:2
1761	1761	Кільце	110	0,557	0,154			0,371	0,772	0,586		0,203	0,022		1.121:2a
1754	1754	Кільце	93	0,918	0,186			0,331	0,56	0,508		0,18	0,054		1.104:11.104: 1a
1755	1755	Кільце	93	0,384	0,073			0,413	0,55	0,445		>0,05	0,056

Відзначається стабільна наявність такої домішки як сурма майже в усіх досліджених пробах. Інколи вміст сурми (ан. 1737, 1742, 1756, 1746, 1760, 1764) досягає цілих відсотків (1,033—1,514 %). Імовірно, її мінерали входи- ли до складу вихідних руд. Стосовно цинку, то у чотирьох випадках (ан. 1769, 1739, 1766, 1738) він виявлений у сотих частках відсотка і лише в одному (ан. 1737) — концентрація сягає 2,293 %. широківський метал вирізняється зни- женим вмістом нікелю у переважній більшості зразків, що є показовою характеристикою руд одного чи близьких родовищ.

Отже, серед широківських бронз виділя- ються наступні металеві композиції: подвійні сплави на основі міді — арсенові бронзи та складні олов’яно-арсенові, сурм’яно-арсенові, олов’яно-свинцево-арсенові, олов’яно-сурм’- яно-арсенові та олов’яно-свинцево-сурм’яно- арсенові сплави.

Загалом, широківський метал легований оловом і, можливо, в трьох випадках свинцем. Щодо арсену, сурми та цинку, то можна при- пускати, що він міг входити до складу комп- лексних руд з високим природним рівнем цих домішок.

Установити джерела широківського мета- лу без ізотопного аналізу свинцю та міді наразі неможливо. Коли ж вдатися до порівняння за металевими композиціями, то подібні зустріча- ються від Наддніпров’я на захід до Центральної Європи і на схід, на Кавказі та в Північній Євразії (Гошко, 2017, у друці; Григорьев, 2018, с. 98, табл. 1).

Перший дослідник білозерських бронз Є. М. Черних вважав, що провідна роль у скла- данні білозерської металообробки належить центрам проуральської чи волго-уральської орієнтації, мотивуючи свій висновок низькими концентраціями в металі кобальту та підвище- ними — бісмуту (Черных, 1976, с. 50).

Отримані нами результати розподілу мета- лу Широківського могильника на металургійні групи здебільшого співвідносяться із результа- тами аналізів Є. М. Черниха. Але варті уваги й інші джерела, кавказькі. На теренах Кавказу в часи середньої й пізньої бронзи побутують леговані оловом арсенові бронзи з високими показниками свинцю та сурми. Ті ж металеві композиції, котрі бачимо серед матеріалів Широківського некрополя, мають аналогії в кобанській культурі — Тлійському могильни- ку, і на ранній його стадії, і на пізній. Так само, там олов’янисті бронзи розділяються на сплави зі свинцем, арсеном і сурмою. При цьому рідко зустрічаються такі олов’янисті бронзи, котрі не мають підвищеного вмісту сурми та арсе- ну. С. М. Кореневський зауважив, що знач- ний вміст сурми в арсенових й олов’янистих бронзах — це місцева особливість металургії Великого Кавказу (Кореневский, 1981, с. 153).

Так само, як і в металі з Широкого, за доби пізньої бронзи на Кавказі з’являється метал із зниженим вмістом олова (від 0,1 до 0,8%), назва- ний С. М. Кореневським умовно олов’янистою бронзою (Кореневский, 1981, с. 148). Подібний метал виявлений також у могильниках Гінчі й Гатин-Кале, що на Північно-Східному Кавказі, до настання там класичного етапу доби пізньо- го бронзового віку (Кореневский, 1986, с. 7— 14).

Отже, на мій погляд, не можна виключати можливості надходження металу до населення, котре залишило Широківський могильник, із Кавказьких теренів.

Технологічному аналізу піддано одинадцять виробів, серед яких вісім скроневих кілець із поховань 63 (рис. 3.3: 2—3); 93 (рис. 3.3: 4); 96 (рис. 3.3: 6—7); 102 (рис. 3.3:8); 118 (рис. 3.3: 9—10); сережка з поховання 93 (рис. 3.3: 5); шпилька з пох. 107 (рис. 3.3: 11) та голка пох. 63 (рис. 3.3: 1).

Голка (ан. 290/1747) була знайдена пола- маною й з моменту знахідки, була інтерпре- тована як шпилька. Лише після очищення від

Рис. 3.3. Вироби, що пройшли металографічний аналіз: 1 — поховання 63, ан. 290/1747; 2 — пох. 63, ан. 295/1750; 3 — пох. 93, ан. 299/1755; 4 — пох. 93, ан. 296/1756; 5 — пох. 93, ан. 303/1754; 6 — пох. 96, ан. 297/1779; 7 — пох. 96, ан. 298/1777; 8 — пох. 102, ан. 300/1757; 9 — пох. 118, ан. 301/1770; 10 — пох. 118, ан. 302/1767; 11 — пох. 107, ан. 289/1765. Похилою розділені номери металографічного / рентгенофлуоресцентного аналізів

окислів і прискіпливого вивчення під біноку- лярним мікроскопом з’ясувалося, що це ула- мок голки. Стрижень виготовлений із круглого в перерізі дроту (рис. 3.3: 1). Вушко сформова- не в оригінальний спосіб, відмічений на голках сабатинівської культури. Ближче до одного з кінців стрижень розплескувався, кінець заги- нався у петлю, короткий кінець якої вкладався на розплескане місце. Потім цей кінець обгор- тався розплесканим металом і проковувався (рис. 3.4: 1—2).

Мікроструктура вивчалася на стриж- ні поблизу вушка голки (ан. 290). Метал — олов’янисто-свинцева бронза з підвищеним вмістом арсену (Sn — 3,258 %, Pb — 1,005 %, As — 0,445 %). Мікроструктура дрібнозернис- та з великою кількістю двійників у зернах та поодинокими лініями зсуву. Величина зерен 0,015—0,025 мм. Мікротвердість 107,9 кг/мм2 (рис. 3.5: 1).

Голка виготовлена із заготовки-стрижня, викуваного на жолобчастому ковадлі. З огляду на високий відсоток свинцю, кування заготов- ки відбувалося в холодному стані з проміжни- ми відпалюваннями. Оформлення вушка від- бувалося із нагріванням до температур 400— 450 °С. Ступінь деформації складав 70—80 %.

Шпилька з голівкою, сформованою із розплесканого й закрученого в петлю стриж- ня (ан. 289/1765) (рис. 3,4: 11). Виготовлена з арсенової бронзи з підвищеним вмістом олова (Sn — 0,352 %, As — 0,697 %). Технологічне дослідження проведене на поздовжньому пе- рерізі голівки (а) та на вістрі стрижня (б). На голівці спостерігається сильно деформована волокниста структура на тлі якої проступають дрібні (0,015 мм2) зерна на початковій стадії рекристалізації. Мікротвердість 83,44 кг/мм2 (рис. 3.5: 2).

На вістрі мікроструктура має інший вигляд, а саме — текстура деформації, яка проявляєть- ся у пошаровому розташуванню мікрострук- тури з дрібними рекристалізованими зернами розміром 0,015—0,025 мм2 на тлі залишкової первинної вилитої структури та крупніших рекристалізованих зерен величиною 0,025— 0,035 мм2 зі значною кількістю двійників і невеликою кількістю ліній зсуву. Це вдало- ся відстежити при повторних поліруваннях і травліннях шліфа. Мікротвердість 110,4 кг/мм2 (рис. 3.5: 3).

Рис. 3.4. Макрофотографії: 1 — уламок вушка голки з пох. 63; 2 — схема оформлення вушка голки з пох. 63; 3 — тріщина на стрижні шпильки з пох. 107

Посередині стрижня проходить чи то ледь помітний шов, чи то тріщина (рис. 3.4: 3). Але точно встановити не було можливості, бо мікроструктура досліджувалася на предметі без вирізання зразків для шліфів. Отже, для формування голівки стрижень підданий нагрі- ванню — 500 °С (ледь помітні зерна з двійни- ками), розплесканий та закручений в петель- ку. Ступінь деформації сягав близько 40 %. Кування стрижня поблизу вістря проходило при трохи вищій температурі (400—500 °С) з сильнішим обтискуванням металу. Присутність ліній зсуву вказує на зниження температури при завершенні кування.

Рис. 3.5. Мікроструктури: 1 — ан. 290; 2 — ан. 289а; 3 — ан. 289б; 4 — ан. 295; 5 — ан. 299; 6 — ан. 297

Скроневі підвіски та сережки складають найбільшу групу предметів із металу з похо- вань Широківського могильника.

Скроневе кільце велике (рис. 3.3: 2) з поховання 63 (ан. 295/1750). Виготовлене з олов’янисто-арсенової бронзи (Sn — 1,41 %,

As — 1,763 %). Металографічним досліджен- ням виявлена текстура деформації з пошарово розташованими мікроструктурами: деформо- ваної дендритної та рекристалізованої дріб- нозернистої (0,015—0,025 мм) із незначною кількістю двійників. На тлі дендритної ліквації видні зерна з невеликою кількістю двійників. Мікротвердість 117,4 кг/мм2 (рис. 3.5: 4).

Дріт для кільця виготовлений з вилитої заготовки. Кування відбувалося із відпалюван- нями (Pb — 0,133 %) при температурі близько 500 °С. Ступінь обтискування металу становив 20—40 %.

Скроневе кільце, сплощене з боків (рис. 3.3: 3), із поховання 93 (ан. 299/1755). Виготовлене з міді, що містить 0,384 % олова, арсену — 0,445 % та сурми — 0,55 %. Мікроструктура поліедрична дрібнозерниста з великою кількіс- тю двійників у зернах на тлі сильно деформова- ної залишкової литої структури. Величина зерен 0,015—0,025 мм. Мікротвердість 89,75 кг/мм2 (рис. 3.5: 5).

Дріт викутий на жолобчастому ковадлі з високим ступенем обтискування з відпалю- ваннями при невисокій температурі близько $5 0 0 ^ { \circ } \mathrm { C }$

Скроневе кільце велике, помітно сплоще- не (рис. 3.3: 6) з поховання 96 (ан. 297/1779). Виготовлене з олов’янисто-арсенової бронзи (Sn — 10,728 %, As — 2,735 %). Зразок сильно окислений по межах зерен. Мікроструктура рек- ристалізована, з незначною кількістю двійни- ків у зернах. Величина зерен 0,035—0,045 мм. Мікротвердість 176 кг/мм2( рис. 3.5: 6).

Дріт для кільця підданий куванню із від- палюваннями (Pb — 0,278 %) при температурі 600 °С зі ступенем деформації 60—80 %.

Скроневе кільце велике (рис. 3.3: 7) з по- ховання 96 (ан. 298/1777). Виготовлене з оло- в’янисто-арсенової бронзи (Sn — 9,712 %, As — 2,582 %). Мікроструктура рекристалі- зована з великою кількістю двійників у зер- нах. Величина зерен 0,045—0,065 мм. Мікро- твердість 115,2 кг/мм2 (рис. 3.6: 1).

Кільце зроблене з дроту, виготовленого гарячим куванням із високим ступенем обтис- кування. Відсутність дендритної ліквації, кіль- кість двійників у зернах, свідчить про те, що він становив близько 80%. Температура куван- ня сягала $7 0 0 ^ { \circ } \mathrm { C }$

Фрагмент великого скроневого кільця (рис. 3.3: 8) із поховання 102 (ан. 300/1757). Дріт трохи сплощений. Метал — олов’яно-ар- сенова бронза з підвищеним вмістом свинцю (Sn — 3,183 %, As — 1,047 %, Pb — 0,214 %). Шліф виготовлений на звуженому кінці. Мік- роструктура — рекристалізована поліедрична з двійниками на тлі залишкових дендритів, помітно витягнутих вздовж плину мета- лу. Величина зерен 0,025—0,035 мм. Мікро- твердість 100,4 кг/мм2 (рис. 3.6: 2).

Дріт для кільця кувався на жолобчастому ковадлі з проміжними відпалюваннями за тем- ператур 500—600 °С із ступенем обтискування вищим за 40 %.

Скроневе кільце середнього діаметру із по- ховання 118 (ан. 301/1770). Один кінець потон- шений, інший — тупий. Дріт трохи сплощений (рис. 3.3: 9). Виготовлене з олов’янисто-арсе- нової бронзи (Sn — 6,164 %, As — 1,819 %). Шліф виготовлений на тупому кінці дроту. Спостерігається наявність сильно деформованої куванням первинної вилитої структури (рис. 3.6, 3), на тлі якої, що видно при збільшенні, розта- шовані рекристалізовані зерна з двійниками (рис. 3.6: 4). По центру дроту розташовані най- крупніші зерна (0,025 мм), вздовж країв — дріб- ні (0,010 мм). Мікротвердість 129,3 кг/мм2.

Дріт кувався на жолобчастому ковадлі при температурі близько $5 0 0 ^ { \circ } \mathrm { C }$ із ступенем обтис- ку металу 60—80 %.

Скроневе кільце велике (рис. 3.3: 10) з по- ховання 118 (ан. 302/1767). Дріт помітно спло- щений з обох боків, кінці сходяться, один з них трохи потоншений. Метал — олов’янисто-ар- сенова бронза (Sn — 6,478 %, As — 2,688 %). Шліф виготовлений на звуженому кінці. Спостерігається активне окислення на межах зерен. Лінії зсуву та двійники рекристалізації відсутні. Видна незначна текстура деформа- ції. Величина зерен 0,035 мм. Мікротвердість 105 кг/мм2 (рис. 3.6: 5).

Рис. 3.6. Мікроструктури: 1 — ан. 298; 2 — ан. 300; 3 — ан. 301; 4 — ан. 301; 5 — ан. 302; 6 — ан. 296

Кування дроту відбувалося з проміжними відпалюваннями (Pb — 0,213 %). Відсутність евтектоїда та двійників рекристалізації при значному вмісті олова свідчить про високотем- пературне відпалювання (гомогенізацію) заго- товки чи, скоріше, готового виробу (700 °С). Не суперечить такому висновку й форма зерен (округлі межі). Залишки текстури деформа- ції на структурі після відпалювання вказують на те, що ступінь деформації був високим — близько 80—100 %.

Рис. 3.7. Мікроструктури: 1 — ан. 296; 2 — ан. 303

Скроневе кільце із пласкої стрічки, при- крашеної пуансонним орнаментом (рис. 3.3: 4) із поховання 93 (ан. 296/1756). Виготовлене з сурм’яно-арсенового сплаву з незначною до- мішкою олова (Sb — 1,336 %; As — 0,728 %, Sn — 0,181 %). На тлі залишкової литої й де- формованої куванням структури розташовані частково рекристалізовані зерна — ступінь початкової рекристалізації (рис. 3.6: 6). В міс- цях нанесення орнаменту, кількість ліній зсуву збільшується і, відповідно, підвищується твер- дість — 176,5 кг/мм2 (рис. 3.7: 1). В інших міс- цях мікротвердість менша — 118,7 кг/мм2.

Плаский пруток для кільця виготовлений вільним куванням із нагріванням металу до 500 °С. Ступінь обтискування складав близько 40 %. Орнамент нанесено пуансоном на ковад- лі із заглибленням.

Сережка з плаского, нерівного в перерізі дроту (рис. 3.3: 5) з поховання 93 (ан. 303/1754). Виготовлене з арсенової бронзи з підвищеним вмістом олова (Sn — 0,918 %, As — 0,508 %). Вздовж дроту видні два ковальських шви. Мікроструктура складається із дрібних поліедрів (0,015 мм) із двійниками рекрис- талізації на тлі незначної текстури деформації. Мікротвердість 152 кг/мм2 (рис. 3.7: 2).

Дріт виготовлений вільним куванням. З огляду на форму дроту, в цьому разі навряд чи використане зварювання трьох заготовок. Найімовірніше, це була скручена в трубочку пластина й прокована при температурі близько 500 °С із високим ступенем обтискування.

Для продукування металевих виробів застосовувалися схеми металообробки, що включали отримання відливання заготовок із наступним формоутворювальним куванням або на жолобчастому ковадлі з фігурною на- кладкою й тоді вони в перерізі мають круглу форму, або ж було застосоване вільне кування. В такому разі їх переріз нерівний. На відливан- ня заготовок вказує залишкова лита структура, котра збереглася на шести виробах (ан. 289, 295, 296, 299—301).

На фігурному ковадлі кувався дріт для кілець із поховань 63 (ан. 295, 299), 96 (ан. 297, 298), 102 (ан. 300) та 118 (ан. 301, 302). У кільце заготовки згиналися на циліндричній оправці. Проте, не виключається використання оправки конусної форми. Скроневі підвіски з Широкого не мають однакового діаметру. Доволі логіч- ним видається припущення, що викуваний дріт навивали на конусну оправку як пружину і, по- тому, розрубували на окремі кільця. Отримані кільця в такому разі будуть різного діаметру.

Переважна більшість скроневих підвісок помітно сплощені з обох боків. Вочевидь, після формування готові кільця стискали на пласко- му ковадлі з кришкою.

Враховуючи значний вміст свинцю у ме- талі, кування відбувалося із проміжними від- палюваннями при низьких температурах 400— $5 0 0 ^ { \circ } \mathrm { C } .$ , рідше $6 0 0 { \mathrm { - } } 7 0 0 ^ { \circ } { \mathrm { C } } .$ . При цьому майс- три надавали перевагу низькотемпературному нагріванню заготовок — $4 0 0 { \mathrm { - } } 5 0 0 \ { \mathrm { ^ { \circ } C } }$ . Лише три предмети нагрівалися до високих темпера- $\mathrm { T y p } - 6 0 0 { - } 7 0 0 \ { \circ } \mathrm { C }$

Обтискування металу становило переваж- но 60—80 % (8 випадків), у чотирьох випадках 20—40 %, і лише в одному — 80—100 %.

Отже, у широківському металі переважає олов’янисто-арсенова бронза. У нас немає свідчень існування на поселеннях білозерської культури металургійних печей для виплавлення металу з руди, тому, припускаємо надходжен- ня готового металу, найімовірніше, з Кавказу.

Домінуючими схемами металообробки були отримання литих заготовок із наступним коваль- ським формуванням при низьких температурах 400—500, рідше при температурах $6 0 0 { \mathrm { - } } 7 0 0 ^ { \circ } { \mathrm { C } } .$ Цілком можливо, ковалі знали про високу летю- чість парів арсену, через це й віддавали перевагу нагріванням металу до невисоких температур.

Висновки¶

Широківський могильник є одним із найбільших некрополів, відомих в білозерській культурі. Пам’ятка розташована невдалік від узбережжя Джарилгацької затоки Чорного моря північніше Скадовська (Херонська обл.) біля с. Широке, від якого отримала на- зву. Могильник було відкрито у 1960 р. Північно-Кримською експе- дицією під керівництвом П. М. Шульца, а згодом у 1961—1963 рр. розкопано А. М. Лесковим. Це типова для Нижнього Подніпров’я білозерська пам’ятка, хронологічно визначена пізнім періодом цієї культури — ХІ — початком Х ст. до н. е. Іншими словами, цей ком- плекс безпосередньо визначається перехідним від бронзової до за- лізної доби часом, що робить його аналіз винятково важливим для всього Північнопричорноморського регіону в цей період. Відносно велика кількість поховань могильника — 130 могил, дозволяє виз- начити превалюючі риси поховального обряду білозерців Нижнього Подніпров’я. Це ґрунтові поховання без видимих ознак надмогильної споруди в овальних або підпрямокутних ямах, орієнтованих меридіа- нально, розташованих рядами, орієнтованими широтно. Ями іноді демонструють звуження до верху, що підтверджується і на інших мо- гильниках регіону. Перекриття могили представляло собою дерев’яну плаху, яка клалася на вхідний отвір над могильною ямою. Небіжчиків клали зібгано головою на південь на правий або лівий бік відповідно до статі — на правому лежать чоловіки, на лівому — жінки.

Різноманітні прикраси і деталі костюму показують, що серед останніх представлені застібки — шпильки, фібули, ґудзики, по- ясна пряжка тощо, що дозволяє припускати складний крій одягу, який потребував застібок або наявність верхнього плаща або плат- тя (типу кафтану, жупану), яке скріплювалося не швом, а застібкою, швидше за все, в передній частині. Те, що населення було знайо- ме із шиттям, підтверджується і знахідкою голки в одному з похо- вань.

Прикраси в основному представлені намистом з підвісками і скроневими кільцями, які чіплялися на якусь деталь жіночого голо- вного убору, іноді трапляються сережки, відмінні від кілець діамет- ром і одним загостеним кінцем, переважно, знайдені безпосередньо на вушних кістках.

Інвентар поховань — це переважно напут- ня їжа, що складалася із баранячого чи яловичо- го м’яса, покладеного поруч із керамічним по- судом, в якому, ймовірно, був якийсь напій. Ця сервіровка знаходилася в головах у похованих. В поодиноких випадках кістки та / або посудина знаходилися перед обличчям похованого або за спиною. Крім напутньої їжі в поховання іноді клали птахів або їх частини не в значенні їжі, астрагали і вохру. На краю Широківського мо- гильника було зафіксовано слабенький шар із фрагментами кераміки білозерського часу і кіс- тками тварин у заповненні, який можна інтер- претувати не як наявність поселення, як думав автор розкопок, а як залишки тризни, зафіксова- ної на низці інших білозерських могильників.

Окремо варто зазначити появу в могиль- нику підкурганних поховань із низкою нових кунструктивних особливостей, як то ямки від якоїсь поховальної конструкції, можливо, по- возки-катафалка, по кутах могили, більша пло- ща могили, що в першу чергу свідчить про ста- тусніть небіжчиків із цих поховань. Це підтвер- джується і багатшим інвентарем із цих могил, серед якого трапляються і речі із дорогоцінних металів. Власне, це тільки підтверджує висно- вок інших дослідників білозерської культури про виділення в її середовищі прошарку знаті або племінної еліти.

Наступне питання, яке випливає із вище сказаного, — чим займалися білозерці, поховані в Широкому, і власне, за рахунок чого відбувся стрімкий розвиток суспільних відносин аж до виділення племінної еліти? Аналізуючи імпор- ти із Широкого, ми звернули увагу, що неве- лика їх частина вказує на зв’язки із кавказьким регіоном. Це передовсім, велика кількість при- крас із геширу і необроблена геширова пласти- на в руці одного із небіжчиків, а також пластин- часте бронзове скроневе кільце із пуансонним орнаментом. При невеликій кількості таких ре- чей, виявилося, що до родовищ Центрального Кавказу тяжіє і метал із сплавів групи речей із Широківського могильника, а також подібни- ми до кобанського є поховальний обряд і на- віть антропологічна характеристика похованих у Широкому. Останні два пункти аж ніяк не свідчать про міграцію населення, проте вказу- ють на одноманітність всього масиву культур Причорномор’я від Кавказу до Дунаю в пізньо- білозерський час і звертають нашу увагу на давню тезу В. Дергачова про недоступність за цього часу родовищ металу на Балканах як на- слідок формування кола культур Ґава. Цілком можливо, що в ХІ ст. до н. е. дефіцит бронзи населення Північного Причорномор’я компен- совувало за рахунок кавказьких родовищ, при чому процес спілкування між регіонами прохо- див не через Приазовські степи, а через Крим. І саме цим пояснюється виникнення нижньод- ніпровського досить пізнього варіанту біло- зерської культури із такими великими могиль- никами, як Широке, Брилівка та ін. В контексті цих подій сформувався і кримський варіант білозерської культури, дуже близький нижньо- дніпровському, проте із кобанськими рисами (наприклад, наявність кам’яних скринь). До цієї ж групи пам’яток відносяться і частина, атрибутована так званою пізньою бронзою Криму — на узбережжі Північно-Західного Криму, в центральних і південно-західних передгір’ях. Підтверджується така послідов- ність культурних горизонтів і синхронізацією із горизонтами Уч-Баша в Південно-Західному Криму, де білозерські риси з’являються лише в другому горизонті (Іa-УБ, кінець XI—X ст. до н. е.), а в наступному адаптуються у місцевому середовищі (ІІ-УБ, X ст. до н. е.).

Післямова¶

У цій монографії ми навмисне не розробляли і не розкривали питан- ня місця Широківського могильника серед інших пам’яток білозерської культури. Перш за все тому, що це не ставилося на меті, оскільки перше і основне, що ми збиралися досягнути, — це зробити повноцінну публі- кацію пам’ятки.

Що ж стосується загальноісторичних процесів, які можна реконструю- вати за матеріалами Широкого, то це планується зробити у фіналі вивчення цієї і ще низки інших пам’яток півночі Понту. Наш задум про синхроніза- цію кримських пам’яток із материковими в результаті аналізу Широкого дав позитивні і навіть дещо несподівані результати. Перше, що є надзвичайно знаковим — це синхронізація нижньодніпровських матеріалів із матеріала- ми пам’яток Північно-Західного Криму, на північному узбережжі якого зна- ходиться низка надзвичайно цікавих пізньобронзових пам’яток, названих кримськими археологами так званою пізньою бронзою Криму. Дивлячись на мапу пам’яток із аналогіями широківському матеріалу, стає зрозумілим, що ця група, а також пам’ятки на південь від Перекопа на північному березі Кримського півострова, скоріше за все являють собою єдине ціле із ниж- ньодніпровською групою пам’яток. І дуже цікавим для нас є той факт, що пам’ятки кримських передгір’їв також містять тотожні речі і типи.

Що ж стосується віддаленіших регіонів, то досить показово проявили- ся зв’язки із Центральним Кавказом, де пам’ятки, з якими пов’язані певні типи із Широкого, лягли компактною групою на південь від Цхенвальської ущелини. Крім цього, також показовою є прив’язка майже всіх пам’яток за деяким виключенням до водних шляхів — лиманів, бухт і судохід- них річок. Винятком є низка пам’яток, до якої входить і Широківський могильник, а також Гостра могила, Брилівка, Чернянка і Лук’янівка, які суцільною ідеально прямою смугою, що свідчить про сталий орієнтир у напрямку руху, простягалися з південного заходу від берега Джарилгача на північний схід до сучасної Нової Каховки, фактично маркуючи собою шлях уздовж Олешківських пісків до Дніпра. Можна сперечатися про при- належність могильників, якими марковано лінію, певним поселенням, але фактом лишається те, що вже в історичний час по цих же місцях прохо- див чумацький шлях у Крим по сіль. Тому питання появи цих пам’яток можна розглядати і як початок формування торгового шляху від Криму до Дніпра. Проте, усі ці тези, викладені нами у післямові, є суто гіпотезами і згодом при ретельнішому аналізі матеріалу будуть перевірятися.

А. М. Лесков, Э. А. Кравченко, Т. Ю. Гошко¶

Резюме¶

Могильник белозерской культуры у с. Широкое¶

Широковский могильник является одним из крупнейших некро- полей, известных в белозерской культуре. Некрополь расположен не- далеко от побережья Джарылгачского залива Черного моря севернее Скадовска (Херсонская обл.) у с. Широкое, от которого получил на- звание. Могильник был открыт в 1960 г. Северо-Крымской экспеди- цией под руководством П. М. Шульца, а затем в 1961—1963 гг. раско- пан А. М. Лесковым. Это типичный для Нижнего Поднепровья бело- зерский памятник, хронологически определенный поздним периодом этой культуры — ХІ — началом Х в. до н. э. Другими словами, этот комплекс непосредственно определяется переходным от бронзового к железному веку периодом, что делает его анализ исключительно важным для всего северопричерноморского региона. Относительно большое количество погребений могильника — 130 могил, позволяет определить превалирующие черты погребального обряда белозерс- кой культуры Нижнего Поднепровья. Это грунтовые захоронения без видимых признаков надгробных сооружений в овальных или подпря- моугольных ямах, ориентированных меридианально, расположенных рядами, ориентированными широтно. Ямы иногда демонстрируют сужение вверх, что подтверждается и на других могильниках региона. Перекрытие могилы представляло собой деревянную плаху, которая ложилась на входное отверстие над могильной ямой. Покойников кла- ли скорченными головой на юг на правый или левый бок в соответс- твии с полом — на правом лежат мужчины, на левом — женщины.

представлены разнообразные застежки — заколки, фибулы, пугови- цы, поясная пряжка и т. д., что позволяет предполагать сложный крой одежды, требующий застежек или наличие верхнего плаща или пла- тья (типа кафтана, жупана), которое скреплялось не швом, а застеж- кой, скорее всего, в передней части. То, что население было знакомо с шитьем, подтверждается и находкой иглы в одном из захоронений.

Украшения в основном представлены ожерельем с подвесками и височными кольцами, которые цеплялись на какую-то деталь женс- кого головного убора, иногда встречаются серьги, отличные от колец диаметром и одним заостренным концом, преимущественно, найден- ные непосредственно на ушных костях.

Инвентарь погребений — это преиму- щественно напутственная пища, состоящая из бараньего или говяжьего мяса, положенного рядом с керамической посудой, в которой, ве- роятно, был какой-то напиток. Эта сервировка находилась в головах у погребенных. В редких случаях кости и / или сосуд находились перед лицом погребенного или за спиной. Кроме на- путственной пищи в захоронения иногда клали птиц или их части не в смысле еды, астрагалы и охру. На краю Широковского могильника был зафиксирован слабый слой с фрагментами керамики белозерского времени и костями жи- вотных, который можно интерпретировать не как наличие поселения, как думал автор раско- пок, а как остатки тризны, зафиксированной на ряде других белозерских могильников.

Отдельно стоит отметить появление в мо- гильнике подкурганных захоронений с рядом новых кунструктивних особенностей, как ямки от некой погребальной конструкции, возможно, повозки-катафалка, по углам могилы, большая площадь могилы, что в первую очередь свиде- тельствует о высоком статусе покойников из этих захоронений. Это подтверждается и бога- тым инвентарем из этих могил, среди которых попадаются и вещи из драгоценных металлов. Собственно, это только подтверждает вывод других исследователей белозерской культуры о выделении в ее среде прослойки знати или племенной элиты.

Следующий вопрос, который вытекает из выше сказанного, — чем занимались белозер- цы, похороненные в Широком, и собственно, за счет чего произошло стремительное развитие общественных отношений вплоть до выделе- ния племенной элиты? Анализируя импорт из Широкого, мы обратили внимание, что неболь- шая их часть указывает на связи с кавказским регионом. Это прежде всего, большое количес- тво украшений из гешира и необработанная ге- шировая пластина в руке одного из погребен- ных, а также пластинчатое бронзовое височное кольцо с пуансонным орнаментом. При не- большом количестве таких вещей, оказалось, что к месторождениям Центрального Кавказа тяготеет и металл из сплавов группы вещей из Широковского могильника, а также подобны- ми кобанской культуре является погребальный обряд и даже антропологическая характерис- тика похороненных в Широком. Последние два пункта отнюдь не свидетельствуют о миграции населения, однако указывают на однообра- зие всего массива культур Причерноморья от Кавказа до Дуная в позднебелозерское время и обращают наше внимание на давний тезис В. Дергачева о недоступности в это время мес- торождений руды на Балканах как следствие формирования круга культур Гава. Вполне возможно, что в XI в. до н. э. дефицит бронзы население Северного Причерноморья компен- сировало за счет кавказских месторождений, причем процесс общения между регионами проходил не через Приазовские степи, а через Крым. И именно этим объясняется возникнове- ние нижнеднепровского достаточно позднего варианта белозерской культуры с такими боль- шими могильниками, как Широкое, Брылевка и др. В контексте этих событий сформировал- ся и крымский вариант белозерской культуры, очень близкий нижнеднепровскому однако с кобанскими чертами (например, наличие ка- менных ящиков). К этой же группе памятников относится и часть, атрибутированная так на- зываемой поздней бронзой Крыма — на побе- режье Северо-Западного Крыма, в центральных и юго-западных предгорьях. Подтверждается такая последовательность культурных гори- зонтов и синхронизацией с горизонтами Уч- Баша в Юго-Западном Крыму, где белозерские черты появляются лишь во втором горизонте (Іа-УБ, конец ХІ—Х вв. до н. э.), а в следую- щем адаптируются в местной среде (II-УБ, Х в. до н. э.).

В этой монографии мы умышленно не раскрывали вопросы места Широковского мо- гильника среди других памятников белозерс- кой культуры. Прежде всего потому, что это не ставилось целью, поскольку первое и основное, что мы собирались достичь, — это подготовить полноценную публикацию некрополя.

Что же касается общеисторических про- цессов, которые можно реконструировать по материалам Широкого, то это планируется сделать в финале изучения этого и еще ряда других памятников севера Понта. Наш замы- сел о синхронизации крымских памятников с материковыми в результате анализа Широкого дал положительные и даже несколько неожи- данные результаты. Первое, что чрезвычайно знаково — это синхронизация нижнеднепров- ских материалов с материалами памятников Северо-Западного Крыма, на северном побе- режье которого находится ряд интересней- ших позднебронзових памятников, названных крымскими археологами так называемой поз- дней бронзой Крыма. Смотря на карту памят- ников с аналогиями широковскому материалу, становится понятным, что эта группа, а также памятники южнее Перекопа на северном бере- гу Крымского полуострова, скорее всего пред- ставляют собой единое целое с нижнеднепров- ский группой памятников. И очень интерес- ным для нас является тот факт, что памятники крымских предгорий также содержат тождест- венные вещи и типы.

Что же касается более отдаленных регио- нов, то весьма показательно проявились связи с Центральным Кавказом, где местонахожде- ния, с которыми связаны определенные типы с Широкого, сосредоточились компактной группой южнее Цхенвальского ущелья. Кроме этого, также показательна привязка многих па- мятников с некоторыми исключениями к вод- ным путям — лиманам, бухтам и судоходным рекам. Исключением является ряд памятников, в который входит и Широковский могильник, а также Острая могила, Брылевка, Чернянка и Лукьяновка, которые расположились сплошной идеально прямой полосой, свидетельствующей об устойчивом ориентире в направлении дви- жения, например, звезде или созвездии, протя- нулись с юго-запада от берега Джарылгача на северо-восток до современной Новой Каховки, фактически маркируя собой путь вдоль Олешковских песков к Днепру. Можно спорить о принадлежности могильников, которыми мар- кирована линия, определенным поселениям, но фактом остается то, что уже в историческое вре- мя по этим же местам проходил чумацкий путь в Крым за солью (Моравский шлях по карте Гийома де Боплана). Поэтому вопрос появления этих памятников можно рассматривать и как начало формирования торгового пути от Крыма до Днепра. Однако, все эти тезисы, изложенные нами впослесловии, являются сугубо гипотеза- ми и впоследствии при более тщательном ана- лизе материала будут проверяться.

O. Leskov, E. Kravchenko, T. Goshko¶

The Cemetery of Bilozerska Culture near the Village of Shyroke¶

The cemetery of Shiroke is one of the largest necropolises known in the Bilozerskа culture. The site is located not far from the coast of the Dzharylgach Bay of the Black Sea to the north of Skadovsk (Kherson region) near the village of Shyroke, from which got the name. The cemetery was discovered in 1960 by the North Crimean expedition headed by P. M. Schultz, and later in 1961—1963 it was excavated by O. M. Leskov. This is typical of the Lower Dnieper site of Bilozerska culture, chronologically determined by the late period of this culture — XI — the beginning of the X century BC. In other words, this complex is directly determined by the transition from the Bronze to the Iron Age, which makes its analysis extremely important for the whole North Black Sea region. Relatively large number of burial places of the burial ground — 130 graves, allows determining the prevailing features of the burial ceremony of the Bilozerska culture of Lower Dnieper. This is a burial without visible signs of a tombstone in oval or sub-rectangular pits, oriented to South, arranged in rows oriented East-West. The pits sometimes show a narrowing to the top, which is typical to other cemeteries in the region. The overturning of the grave represented a wooden block that was poured onto the entrance hole above the grave hole. The dead have been put together by their heads to the south on the right or left side according to the seх: there are men on the right and women — on the left.

A variety of jewelry and details of the costume show that among them there are various fasteners — pins, fibulas, buttons, belt buckles, etc., which allows to assume of a difficult cut of clothes. That cutting needed fasteners or the presence of an overdress (such as kaftan, zhupan), which was fastened not by a suture but a fastener, most likely, in the front part. The fact that the population was acquainted with sewing is also confirmed by the finding of a needle in one of the graves.

Jewelry are mainly represented by a necklace with pendants and temporal rings that putted on to a part of a woman’s headgear, sometimes there are earrings, different from rings, mainly found directly on the ears.

The burial inventory is a predominantly funeral meal consisting of lamb or beef placed next to ceramic tableware, which probably was some kind of beverage. This serving was in the head of the buried ones. In rare cases, the bones and / or the vessel were in front of the buried person or behind the back. Except the food, sometimes there are the birds or their parts not in the sense of food, astragalus and ocher in the burial place. On the edge of the Shyroke burial ground, a thin layer with fragments of ceramics and animal bones was find, which can be interpreted not as the presence of a settlement, as the author of the excavation thought, but as the remnants of the trizna, excavated on a number of other Bilozerska burial grounds.

Separately, it should be noted the appearance in the burial ground of burial mound with a number of new features, such as the pits of some kind of burial construction, perhaps the hearse, at the corners of the grave, a large area of the grave, which firstly indicates that the dead of these burials are from high stratum. This is confirmed by the richer inventory of these graves, among which there are cases of precious metals. Actually, this only confirms the conclusion of other researchers of the Bilozerska culture about appearance in these tribes of a layer of nobility or tribal elite.

The next question, which follows from the above, is what the people buried in Shyroke dialed in, , and in fact, due to which there was a rapid development of social relations up to the parting the tribal elite? Analyzing imports from Shyroke cemetery, we noticed that a small part of them indicates connections with the Caucasus region. First of all, a large number of jewelry made from hexir and a native hexir plate in the hand of one of the dead, as well as a bronze temporal ring with a punched decoration. With a small number of such things, it turned out that the deposits of the Central Caucasus also connected with metals from the alloys of the group of things from Shyroke cemetery, as well as burial customs and even anthropological characteristics buried in the Shyroke cemetery are very close to Kobanska culture of Grate Caucuses. The last two points are no means indicated the migration of the population, but the monotony of all cultures in the Black Sea from the Caucasus to the Danube in the final of the Bronze Age and draw our attention to the thesis of V. Derhachov about the inaccessibility of metal deposits in the Balkans this time as a consequence of the formation of Hava cultures. It is possible that in the 11th century B.C. the deficit of the bronze of the Northern Black Sea Coast its population was offset by the Caucasian deposits, with the process of communication between the regions not passed through the Azov steppes, but through Crimea. And this explains the emergence of the Lower Dnieper rather late variant of the Bilozerska culture with such large burial grounds as Shyroke, Brylivka, and others. In the context of these events, a Crimean version of the Bilozerska culture was formed, very close to the Lower Dnieper variant, but with the features of the Kobanska culture of Caucases (for example, the presence of stone chests). The same group of sites include the part attributed to the so-called the Late Bronze Age of the Crimea — on the coast of the North-West Crimea, in the central and southwestern foothills. This sequence of cultural horizons is confirmed and synchronized with the Uch-Bash horizons in the South-West Crimea, where traits of the Bilozerska culture appear only in the second horizon (Ia-UB, the end of the $1 1 ^ { \mathrm { t h } } { - } 1 0 ^ { \mathrm { t h } }$ centuries BC), and in the next have adapting in the local culture (II-UB, 10th century BC).

In this monograph, we deliberately did not reveal the issue of the place of Shyroke cemetery among other sits of the Bilozerska culture. First of all, because it was not intended, because the first and main thing that we were going to achieve is to make a full publication of the site.

As for the general historical processes that can be reconstructed on the materials of the Shyroke cemetery, it is planned to study this and a number of other sites to the north of Pontus in the finale of research. Our plan to synchronize Crimean sites with the mainland as a result of Shyroke cemetery analysis gave positive and even somewhat unexpected results. The first thing that is extremely significant is the synchronization of the Lower Dnieper materials with materials from the sites of the North-West Crimea, on the northern coast of which there is a series of extremely interesting late-bronze sites called by Crimean archaeologists as the Late Bronze of Crimea. Looking at the map of sites with analogies of Shyroke material, it becomes clear that this group, as well as sights south of Perekop on the northern shore of the Crimean peninsula, most likely represent a united group with the Lower Dnipro sites. And very interesting for us is the fact that the sits of the Crimean foothills also contain identical things and types.

As far as the more distant regions are concerned, that the connections with the Central Caucasus were very revealing, where the sites with which certain types of Shyroke belonged to a compact group south of the Tch’enval gorge. In addition, it is also indicative that almost all the sits with some exceptions located near the waterways — estuaries, bays and navigable rivers. An exception is a number of sits, which includes the Shirokivsky burial ground, as well as the Gostra Mogyla, Brylivka, Chernianka and Lukyanivka, which are a solid, perfectly straight line, indicating a stable landmark in the direction of the movement, for example, the stars, stretching from the southwest from the shore of Dzharylgach to the north-east to the modern Nova Kakhovka, actually marking a path along the Oleshkivski sands to the Dnieper. One can discusses about the belonging of the cemetery, which is marked with a line, to a certain settlement, but the fact is that in the historical time in these places passed the path of Chumak in the Crimea for salt (Morafsky Szlac by Guillaume de Boplan map). Therefore, the issue of the appearance of these sits can be considered as the beginning of the formation of a trade route from Crimea to the Dnieper. However, all of these theses in the additional remark are purely hypotheses and will subsequently be reviewed in more detailed analysis of the material.

ОпИС колекції розкопок могильника білозерської культури біля с. Широке, 1961—1963 рр. (Лесков, 1961—1963)	ОпИС колекції розкопок могильника білозерської культури біля с. Широке, 1961—1963 рр. (Лесков, 1961—1963)	ОпИС колекції розкопок могильника білозерської культури біля с. Широке, 1961—1963 рр. (Лесков, 1961—1963)	ОпИС колекції розкопок могильника білозерської культури біля с. Широке, 1961—1963 рр. (Лесков, 1961—1963)	ОпИС колекції розкопок могильника білозерської культури біля с. Широке, 1961—1963 рр. (Лесков, 1961—1963)
(Наукові фонди, кол. № 1545, скрині 1—13, Археологічний музей IА НАНУ (АМ)) № Ha		Матеріал,	Розміри, см (d — діаметр, h —	Скриня №, інв. №, шифри спектральний / технологіч-
рисун- кy 3, II	Опис предмета Курган 1, поховання 1 (рис. 1.5)	кількість Глина	висота, 1 — довжи- на, b — ширина) d він. 7,8, h 10	ний аналізи (С/ТА) 1, N 158,Ш-61, к.1, п. 5
[Корчага буролискована зі звуженою невисокою шийкою і сферичним тулу- бом, дно округле	[Корчага буролискована зі звуженою невисокою шийкою і сферичним тулу- бом, дно округле	[Корчага буролискована зі звуженою невисокою шийкою і сферичним тулу- бом, дно округле	[Корчага буролискована зі звуженою невисокою шийкою і сферичним тулу- бом, дно округле	[Корчага буролискована зі звуженою невисокою шийкою і сферичним тулу- бом, дно округле
	Курган 1, поховання 2 (рис. 1.6) Кубок з високою циліндричною шийкою, що переходить незначним уступом у[Глина сферичний тулуб. Дно модельоовано омфалом. Зовнішня і внутрішня поверхні		d він. 8,2, d дна 2,8,h11	1N2,Ш-61,к.1,п. 3
	лощені по бурому ангобу. Під ребром зубчастим штампом нанесено орнамент у вигляді зиґзаґа, у верхній частині утворених ним трикутників нанесені вдав-
2 полірована 2	лення трубочкою Намистина-пронизка циліндрична із трубчатої кістки. Поверхня ретельно від-	Кістка	1 0,8, d 0,4	1, N 1,Ш-61,к. 1,п. 2
Намистина біконічна сердолікова	Намистини з пастового скла круглої форми сині	Скло Камінь	b 0,1/0,2, d 0,5 \|b 0,7, d 0,8	1, N?,Ш-61к. 1, п. 2 1,N?,ШI-61,к.1, п. 2
ширеним тулубом, звуженим до плаского дна. Придонна частина з незначним	Курган 1, поховання 3 (рис. 1.7) Горщик нелискований зі злегка звуженою шийкою, відігнутим вінцем, роз-	Глина	d він. 12, h 13, d дна 6,5	1, N4,Ш-61,к.1,п. 3
випал нерівномірний 2 Намистина геширова циліндрична	перегином. Поверхня вкрита розчосами, яскраво вираженими на вінці і шийці,
2	Пронизка металічна, згорнута із пластини	Гешир Бронза	d 0,6, b 0,7 \| 0,8, d 0,4	1, N3,Ш-61,к. 1,п. 3 1, № ?,Ш-61, к. 1,п. 3
Курган 2, поховання 2 (рис. 1.10) 3 Фібула фрагментована двокольчата, згорнута із круглого в перетині	Курган 2, поховання 2 (рис. 1.10) 3 Фібула фрагментована двокольчата, згорнута із круглого в перетині	Курган 2, поховання 2 (рис. 1.10) 3 Фібула фрагментована двокольчата, згорнута із круглого в перетині	Курган 2, поховання 2 (рис. 1.10) 3 Фібула фрагментована двокольчата, згорнута із круглого в перетині	Курган 2, поховання 2 (рис. 1.10) 3 Фібула фрагментована двокольчата, згорнута із круглого в перетині
4	(0,2/0,3 см) металічного стрижня	Бронза Пастове	Реставрована 5 × 3; 5,5 × 2; 1 × 0,5	1,ШI-61-63,к.2,п. 2, C/TA:1734
	Намистини скляні, круглі, сплощені, блакитного кольору	скло, 6	d 0,4, b 0,2	1, N 5, CKЭ-61, к. 2, п. 2
4 5	Намистина бурштинова, кругла	Бурштин	d 0,5, b 0,5 4,4 × 2,5; 3,7 × 1,3;	1, № 5, CKЭ-61, к. 2, п. 2
стрижня	Скроневі кільця, згорнуті з круглого з перетині (0,3/0,1 см) металічного	Бронза, 4 фр.	3,9×2; 2 × 3,8	1, № 2; CKЭ-61, к. 2, п. 2, C/TA: 1782, 1736, 1735

№ Ha рисун- ку	Опис предмета	Матеріал, кількість	Розміри, см (d — діаметр, h — висота, l — довжи- на, b — ширина)	Скриня №, інв. №, шифри спектральний/ технологіч- ний аналізи (С/ТА)

	Поховання 4 (рис. 1.17)
2 2	Намистини геширові циліндричні Фр-ти намистин геширових	Гешир, 2 Гешир	\|0,7×1	2, № 18,I-61, п. 4 2, N 18, I-61,п. 4
3	Кубок буролощений, шийка звужена, вінце відігнуте, тулуб округлий, дно сп- лощене. Під шийкою зубчастим штампом по всьому колу нанесено орнамент з	Глина	d він. 7,4, h 9	2, № 17, ШI-61, тр. 4, п. 4
	двох паралельних ліній. Між поясами відбитків штампа нанесено пояс палич- кових діагональних вдавлень-насічок Поховання 5 (рис. 1.18)
	Корчага кубкоподібна буролощена з невисокою звуженою майже прямою шийкою, що переходить в біконічний тулуб слабким ребром. Дно модельова- но омфалом. Не орнаментована	Глина	d він. 7,3, h 11	2 N 19, Ш-61тp.4, п. 5
1	Поховання 6 (рис. 1.19) Кубок-чаша нелощений, шийка невисока звужена. Вінце відігнуте, тулуб шаро-	Глина	d він. 14,2, h 11
	подібний, сплюснений, дно сплощене. Не орнаментований. Тісто з добавкою трави 3а—с [Скроневі кільця, згорнуті із круглого в перетині дроту	Бронза, 3	d 3,8, 3,6, 3,2	2, № 20, Ш-61, тр. 4, п. 6
	Поховання 7 (рис. 1.20)			2Ⅲ-61π. 6
1	Скроневе кільце (сережка?), згорнуте з круглого в перетині (0,2 см) металево- го стрижня	Бронза	d 3	\|2, N 23(21), CKЭ-61, тр. 4, п. 7, C/ТА: 1739
	Поховання 9 (рис. 1.22)


2 2	[Фр. кришки (?) великого діаметру із загладженою поверхнею Фр. тулуба ліпної посудини з загладженою поверхнею, вкритого прокресле-	Глина Глина	\|6 × 4,5× 1 4 × 3 × 0,7	2,№ 23, II-61, п. 9 2, № 24, II-61, п. 9
2	ним орнаментом у вигляді діагональних ліній, що утворюють ромби
	Фр. тулуба ліпної посудини з загладженою поверхнею, вкритий орнаментом у вигляді пальцевих / паличкових вдавлень	Глина	2,5 × 2,2 × 0,5	2, N25 II-61 п. 9
	Поховання 11 (рис. 1.24) Черпак ліпний зі слабко профільованою шийкою, що переходить в тулуб у	Глина
	вигляді усіченого конуса. Дно модельовано омфалом. Ручка вертикальна з		d він. 11,5, d дна 3,5,h7,5	2, № 26, Ш-61 тр. 4, π.11.
	приліпами на закраїні і найбільшому розширенні тулуба Поховання 13 (рис. 1.26)
1a	Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металевого стрижня	Бронза	d 3,7	3,N 31,Ш61,тр.4, π. 13
1b	Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,3 см) металевого стрижня	Бронза	d 3,4	3, N 31, I-61, тр. 4,
				п. 13, C/TA: 1742
2	Підвіска з каменя овальної форми з отвором біля краю	Мергель	2,8 × 2,4 ×0,7	3, № 29, ШI-61, тр. 2, п. 13

Поховання 17 (рис. 1.29)	Поховання 17 (рис. 1.29)	Поховання 17 (рис. 1.29)	Поховання 17 (рис. 1.29)	Поховання 17 (рис. 1.29)	Поховання 17 (рис. 1.29)
1	[Сережка, згорнута з тонкого круглого в перетині (0,1 см) металічного дроту	[Сережка, згорнута з тонкого круглого в перетині (0,1 см) металічного дроту	Бронза	\|d 1,4	3, N 38, Ш-61, тр. 4, п. 17, C/TА: 1740
3	Намистини дископодібні з перламутру	Намистини дископодібні з перламутру	Мушля мо- люска	товщ. 0,2 і 0,15, d 0,7 i 0,5	3, № 30, Ш-61, т. 4, п. 17
1	Поховання 18 (рис. 1.30) Фрагмент горщика злегка підлощеного, тулуб округлий, вінце злегка відігну- те, шийка звужена, на переході в тулуб нанесено слабковиражений пружок,	Поховання 18 (рис. 1.30) Фрагмент горщика злегка підлощеного, тулуб округлий, вінце злегка відігну- те, шийка звужена, на переході в тулуб нанесено слабковиражений пружок,	Глина	d Bін. 12, h 13,5, d дна 7,3	3ШI-?,п. 18
	можливо, є результатом кріплення вінця до тулубу. Дно пласке на слабкому піддоні Фр. придонної стінки подлощеної посудини. Стінка кріпиться до дна з харак-	можливо, є результатом кріплення вінця до тулубу. Дно пласке на слабкому піддоні Фр. придонної стінки подлощеної посудини. Стінка кріпиться до дна з харак-	Глина	d дна 8, товщ. 0,6	3, № ?, Ш-61, т. 4, п. 18
1	терним перегином до округлого тулуба Поховання 19 (рис. 1.31) Корчага буролощена, тонкостінна. Шийка звужена, вінце відігнуте, тулуб ок-	терним перегином до округлого тулуба Поховання 19 (рис. 1.31) Корчага буролощена, тонкостінна. Шийка звужена, вінце відігнуте, тулуб ок-	Глина	d він. 9,5, һ 14,5	3, № 39, Ш-61, тр. 4,
	руглий, конічно звужується до дна, модельованого омфалом. На переході від шийки до тулуба під слабко наміченими ребром нанесені три оперізуючі кане- люри. Від них опущені діагональні канелюри (по три), що утворюють трикут- ники - всього 5 по тулубу посудини. Поховання 21 (рис. 1.33)	руглий, конічно звужується до дна, модельованого омфалом. На переході від шийки до тулуба під слабко наміченими ребром нанесені три оперізуючі кане- люри. Від них опущені діагональні канелюри (по три), що утворюють трикут- ники - всього 5 по тулубу посудини. Поховання 21 (рис. 1.33)			π. 19
1	Чаша фрагментована, загладжена по зовнішній поверхні, вінце різко відігнуте,[Глина дно сплощене	Чаша фрагментована, загладжена по зовнішній поверхні, вінце різко відігнуте,[Глина дно сплощене		d він. 12, d дна 6,5 [3, № 34, Ш-61, п. 21
2a 2b	Кільце (сережка?), згорнуте з овального (0,2/0,1 см) в перетині металічного стрижня Бронза Кільце (сережка), згорнуте з овального (0,3/0,2 см) в перетині металічного стрижня Бронза	Кільце (сережка?), згорнуте з овального (0,2/0,1 см) в перетині металічного стрижня Бронза Кільце (сережка), згорнуте з овального (0,3/0,2 см) в перетині металічного стрижня Бронза		1,1×1,4 d 2	2, № 33, Ш-61, тр. 1, п. 1
	Поховання 22 (рис. 1.34)	Поховання 22 (рис. 1.34)			2, № 33 (?), ШI-61, тр. 1, п. 1
1	Намистина геширова фрагментована	Намистина геширова фрагментована	Гешир	2	3, № 35, ШI-61, п. 22
1	Поховання 23 (рис. 1.35) Корчага-кубок сіролискована із короткою звуженою шийкою, незначно відіг-	Поховання 23 (рис. 1.35) Корчага-кубок сіролискована із короткою звуженою шийкою, незначно відіг-	Глина	\|d BіH. 9, h 11	AM 2981/8569, CKЭ-61,
	нутим вінцем, округлим тулубом і сплощеним денцем. Орнаментована двома рядами (по чотири в ряді) круглих і овальних наліпів нижче шийки на плечі і на найбільшому діаметрі тулуба. У кожній лінії наліпи розташовані симетрич- но один до одного, але в шаховому порядку відносно наліпів в іншій лінії	нутим вінцем, округлим тулубом і сплощеним денцем. Орнаментована двома рядами (по чотири в ряді) круглих і овальних наліпів нижче шийки на плечі і на найбільшому діаметрі тулуба. У кожній лінії наліпи розташовані симетрич- но один до одного, але в шаховому порядку відносно наліпів в іншій лінії			Широкое, тр. 1, п. 3
2	Поховання 24 (рис. 1.36) Підвіска з морського гребінця	Поховання 24 (рис. 1.36) Підвіска з морського гребінця	Мушля мо- люска	3,2× 3,3	4, № 37, ШI-61, п. 24
3	Корчага, підлощена по зовнішній поверхні по жовтому ангобу з високою ший- кою, уступом переходить в сферичний сплюснений тулуб. Від уступу вниз опущені наліпи у вигляді відрізків підтрикутного в перетині пружка по трьом	Корчага, підлощена по зовнішній поверхні по жовтому ангобу з високою ший- кою, уступом переходить в сферичний сплюснений тулуб. Від уступу вниз опущені наліпи у вигляді відрізків підтрикутного в перетині пружка по трьом	-Глина	d він. 8,8, d дна 4	[4, № 38, ШI-61, тр. 2, π. 24
№ Ha рисун- Ky	Опис предмета	Опис предмета	Матеріал,	Розміри, см (d — діаметр, h – висота, l — довжи- на, b — ширина)	Скриня №, інв. №, шифри спектральний / технологіч- ний аналізи (С/ТА)
		кількість
1	Поховання 25 (рис. 1.37) Корчага-кубок буролискована з трохи відігнутим вінцем, високим цилінд-	Глина	d він. 10,5, h 16,5	AM 574/2919, CKЭ-61,
	ричним горлом, що перегином переходить в округлий тулуб. Дно округле без сплощення. По тулубу від плеча вниз нанесені діагональні канелюри таким чином, що при обертанні посудини за годинниковою стрілкою створюється ефект спіралі або коловороту			Щирокое, тр. II, п. 2, № 13
	Поховання 26 (рис. 1.38) Корчага буролощена з високою шийкою, ребром переходить в сферичний тулуб, дно модельовано слабким омфалом, зовнішня поверхня вкрита лиску-	Глина	h 13,5	d він. 10, d дна 3,5, [4, № 40, Ш-62, тр. 3, π. 26
2	ванням по бурому Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металічного	Бронза	4,2× 3,5	2, № 39, тр. 3, погр. 1
2	стрижня [Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині(0,3 см) металевого стрижня	Бронза	d 3,8	(?), C/TA: 1739 2, № 44, II-62, п. 3
1	Поховання 29 (рис. 1.41) Корчага кубкоподібна з високою шийкою, невеликим уступом переходить в кулястий сплюснений тулуб, дно модельовано омфалом. Зовнішня поверхня лощена по бурому ангобу	Глина	d він. 9, d дна 3,8, h 13,5	[4, № 36, Ш-62, pacк. 8, тр. 5, п. 29
1	Поховання 30 (рис. 1.42) Кубок-чаша зі слабко відігнутим вінцем, плавно переходить в сферичний ту-	Глина	d він. 12, h 9,5
2	луб, дно округле. Зовнішня поверхня вкрита сірим лощенням			4, № 37, ШI-62, п. 30
3a	Намистина геширова кругла Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металічного	Гешир Бронза	d 0,6, b 0,4 d 3,8	4, № 43, ШI-62, п. 30 2, № 39, ШI-61, тр. 3,
	стрижня			П. 1, C/ТА: 1738
3b	[Сережка, згорнута з круглого в перетині (0,1 см) металічного дроту Поховання 33 (рис. 1.44)	Бронза	d 1,5	2, № 45 (?), ШI-62, п. 3
1	Черпак з високим горлом, перегином переходить у сферичний тулуб, дно ок- ругле. Ручка петлеподібна. Зовнішня поверхня була лощена	Глина	d він. 7,5, h 8	4, № 39, II-62, п. 33
1	Поховання 34 (рис. 1.45) Кубок буролощений з високою шийкою, незначним перегином переходить в	Глина	d він. 8,5, d дна 3,	[5, № 40, ШI-62, п. 34
	сферичний тулуб. Дно модельовано незначним омфалом. На переході шийки в тулуб — врізна лінія (?)		h 9,8
2a	Пронизка в вигляді сплощеного бруска	Кістка	1,2× 1,2 × 0,4	5, № ?, II-62, п. 34
2b	Пронизка трубчата, по окружності нанесені 5 жолобків	Кістка	b 1,2, d 0,5—0,3	5, № 48, ШI-62, п. 34

Поховання 35 (рис. 1.46)	Поховання 35 (рис. 1.46)	Поховання 35 (рис. 1.46)	Поховання 35 (рис. 1.46)	Поховання 35 (рис. 1.46)	Поховання 35 (рис. 1.46)
1 щене. Посудина деформована	Корчага підлощена по світлому ангобу із зовнішньої поверхні, з високою шийкою, що переходить перегином в сплюснений тулуб. Від перегину вниз в шаховому порядку нанесені орнаментальні шишкоподібні наліпи. Дно спло-	Корчага підлощена по світлому ангобу із зовнішньої поверхні, з високою шийкою, що переходить перегином в сплюснений тулуб. Від перегину вниз в шаховому порядку нанесені орнаментальні шишкоподібні наліпи. Дно спло-	Глина	d він. 9, d дна 3,5	6, № 120, ШI-62, п. 49
2	Намистина скляна блакитна Поховання 36 (рис. 1.47)	Намистина скляна блакитна Поховання 36 (рис. 1.47)	Пастове скло\|d 0,6, b 0,2		5, № 49, ШI-62, п. 35
1	Придонна частина нелощеної горшкоподібної посудини. Округла придонна стінка кріпиться до дна слабким перегином. Дно модельовано слабко вираженим піддоном	Придонна частина нелощеної горшкоподібної посудини. Округла придонна стінка кріпиться до дна слабким перегином. Дно модельовано слабко вираженим піддоном	Глина	Товщ. 0,5	d дна 10, һ mах 7, 5, № 43, Ш-62, п. 36
2	Поховання 38 (рис. 1.49) Кубок-чаша з залишками лощіння по світлому ангобу. Тісто під ангобом з великою домішкою піску. Шийка коротка звужена, вінце відігнуте, плече ок-	Поховання 38 (рис. 1.49) Кубок-чаша з залишками лощіння по світлому ангобу. Тісто під ангобом з великою домішкою піску. Шийка коротка звужена, вінце відігнуте, плече ок-		Глина, фр-ти\|d він. 12,3, һ 9, d дна 7	5, № 46, ШI-62, п. 38
	ругле, тулуб конічно звужується до плоского дна. На переході шийки в плече модельовано добре виражений уступ. Посудина ретельно профільована, добре обпалена. Не орнаментована Поховання 39 (рис. 1.50)	ругле, тулуб конічно звужується до плоского дна. На переході шийки в плече модельовано добре виражений уступ. Посудина ретельно профільована, добре обпалена. Не орнаментована Поховання 39 (рис. 1.50)
1	Корчага кубкоподібна з високим горлом, що перегином переходить у сферич- ний тулуб. Дно модельовано омфалом. Зовнішня поверхня слабо підлощена. Нижче перегину нанесено декор у вигляді 3-х (2 збереглись) горизонтально	Корчага кубкоподібна з високим горлом, що перегином переходить у сферич- ний тулуб. Дно модельовано омфалом. Зовнішня поверхня слабо підлощена. Нижче перегину нанесено декор у вигляді 3-х (2 збереглись) горизонтально	Глина	h 10,3	d він. 7,5, d дна 4, 5, № 51, Ш-62, п. 39
	витягнутих шишкоподібних наліпів Фр. стінки лощеної посудини Поховання 40 (рис. 1.51)	витягнутих шишкоподібних наліпів Фр. стінки лощеної посудини Поховання 40 (рис. 1.51)	Глина	3,3× 3,3× 0,5	[5, № 51, ШI-62, п. 39
1	Кубок фрагментований підлощений по зовнішній поверхні по бурому ангобу. На переході шийки в тулуб — слабо виражене ребро. На ребрі — орнамент у	Кубок фрагментований підлощений по зовнішній поверхні по бурому ангобу. На переході шийки в тулуб — слабо виражене ребро. На ребрі — орнамент у	Глина		d він. 12, d дна 6,5 \|5, № 47, Ш-62, п. 40
2	вигляді шишкоподібних наліпів. Дно сплощене Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,2 см) металевого стрижня	вигляді шишкоподібних наліпів. Дно сплощене Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,2 см) металевого стрижня	Бронза	d 3,5	5, № 54, ШI-62, п. 40,
	Поховання 41 (рис. 1.52)	Поховання 41 (рис. 1.52)			C/TA: 1743
1	Корчага буролискована, шийка висока, звужена, вінце злегка відігнуте, тулуб округлий, дно трохи сплющене. На переході шийки в тулуб — слабке ребро. Не орнаментована	Корчага буролискована, шийка висока, звужена, вінце злегка відігнуте, тулуб округлий, дно трохи сплющене. На переході шийки в тулуб — слабке ребро. Не орнаментована	Глина	d він. 9,5, h 12,2, d дна 5,6	5 № 48, ШI62, п. 41
1 2	Поховання 42 (рис. 1.53) Намистина геширова біконічна Кубок буролискований, шийка висока звужена, вінце відігнуте, закраїна рівно зрізана, тулуб округлий, конічно звужується до сплощеного дна. Дно злегка	Поховання 42 (рис. 1.53) Намистина геширова біконічна Кубок буролискований, шийка висока звужена, вінце відігнуте, закраїна рівно зрізана, тулуб округлий, конічно звужується до сплощеного дна. Дно злегка	Гешир Глина	d 0,5, b 1 d він. 10, h 13, d дна 4,6	6, № 57, II-62, п. 42 6, № 49, ШI-62, п. 42
№ Ha риsун- Ky	Опис предмета	Опис предмета	Матеріал,	Розміри, см (d — діаметр, һ — висота, 1 — довжи- на, b — ширина)	Скриня №, інв. №, шифрі спектральний / технологіч ний аналізи (С/ТА)
		кількість

Поховання 43 (рис. 1.54)	Поховання 43 (рис. 1.54)	Поховання 43 (рис. 1.54)	Поховання 43 (рис. 1.54)	Поховання 43 (рис. 1.54)
1a	Намистина геширова брускоподібна	Гешир	1,2 × 0,6× 0,4	6, № 58, ШI-62, п. 43
1b	Намистина геширова брускоподібна	Гешир	1,4×1,1× 1	6, № 58, ШI-62, п. 43
1c	Намистина геширова кругла	Гешир	d1, b 0,8	6, № 58, ШI-62, п. 43
1d	Намистина геширова біконічна	Гешир	d 0,9, b 1,3	6, № 58, ШI-62, п. 43
1e	Намистини скляні круглі сплощені блакитного кольору	Пастове скло, 10	d 0,5, b 0,3	6, № 58, ШI-62, п. 43
	Поховання 45 (рис. 1.56)	Сланець	5,5 × 3,5 × 0,7	6, № 61, ШI-62, п. 45
1 3	Підвіска з каменя (гальки) сегментоподібної форми з отвором біля краю Горщик ліпний слабопрофільований з загладженою зовнішньою поверхнею, дно пласке. Тісто щільне, важке	Глина	d він. 10, d дна 7, h 11,5	[6, № 54, ШI-62, п. 45
2	Поховання 46 (рис. 1.57) Черпак дворучний буролощений, шийка коротка, вінце злегка відігнуте, тулуб сплюснений, дно модельовано піддоном, плоске. Перехід тулуба в дно з виги-	Глина	d він. 10,3, h 7,8,	[6, № 56, ШI-62, п. 46
3	ном. Ручки овальні в перетині, трохи підняті над закраїною Зуб тварини з отвором. Верх зуба рівно зрізаний, кінчик кореня було видале-	Кістка	d дна 5 l 3,4, d 1/0,4	6, № 63, ШI-62, п. 46
1	но. По центру кореневої частини зроблено наскрізний видовжений отвір Поховання 47 (рис. 1.58) Кубок буролощений викривлений, шийка звужена, вінце незначно відігнуте,
	плече округле, тулуб сплюснуто до сплощеного дна. На місці кріплення ший- ки до тулуба — незначне пружкоподібне ущільнення	Глина	d він. 12,8, һ 10,5	[6, № 58, ШI-62, п. 47
	Поховання 50 (рис. 1.61)
1 2	Намистина геширова кругла сплощена Сережка (?), згорнута з пласкої в перетині (0,3 см) металічної пластини	Гешир Бронза	d 0,8, b 0,5 d 1,7	7 № 67,II-62п.50 7, № 66, Ш-62, п. 50,
3	Корчага з підлощеною світлим ангобом зовнішньою поверхнею, високою	Глина		C/TA: 1744
	шийкою, що слабким перегином переходить в сферичний округлий тулуб. Дно модельовано омфалом		d він. 5,5, д дна 2	7, № 59, ШI-62, п. 50
	Поховання 51 (рис. 1.62)
1	Горщик підлощений, шийка трохи звужена, вінце пряме, тулуб округлий, дно	Глина	d він. 13, h 12,6,	7, № 62, ШI-62, п. 51
	пласке на піддоні. Піддон уплощено гострим уступом, придонна стінка на пе- реході в піддон має вигин. Вінце специфічно деформовано		d дна 8

Фр. дна ліпної керамічної посудини в шорсткою загладженою поверхнею на піддоні	Глина	12×10× 1,5	d 12,5, товщ. 1,4, 7, № 69, Ш-62, п. 51
Поховання 53 (рис. 1.64) Пронизка циліндрична	Кістка	b 1,5, d1,2 × 1	7, № 70, Ш-62, п. 53
Поховання 58 (рис. 1.69) Проколка стрижнеподібної форми кругла в середній частині з одним загостре-	Кістка	l 11,5, d 0,3/0,8	7, № 68, ШI-62, п. 58
ним і одним сплощеним розширеним кінцями Проколка кістяна. Верхній кінець обламаний, нижній загострений, стрижень	Кістка	l 5,5, d 0,6/0,1	7, № 67, ШI-62, п. 58
нерівний, зігнутий тупим кутом між робочим кінцем і ручкою Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,3 см) металевого стрижня.	Бронза	d 4,7	7, № 72, ШI-62, п. 58,
	Бронза	d 2,5	C/TA: 1745 7, № 72, ШI-62, п. 58,
Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,1 см) металевого стрижня			C/TA: 1746
Підвіска з морського гребінця Корчага лощена по світлому ангобу, шийка висока, звужена, вінця відігнуті,	Мушля мо- люска Глина	3,5 × 3,8 d він. 9,8, h 15	7, № 73, ШI-62, п. 58 7, № 58, ШI-62, п. 58
тулуб округлий, дно модельовано омфалом. На переході шийки в тулуб слабкий перегин. На плечі нанесено орнамент з трьох груп наліпів на відносно однаковій відстані одна від одної по колу. У кожній групі по три виступаючих наліпи, що утворюють трикутник тупим кутом вниз
Кубок-чаша буроліскована (сіроглиняна?), шийка коротка, звужена, вінця добре відігнуті, тулуб округлий, сплюснутий, на переході шийки в тулуб чітко видно ребро, під яким нанесено орнамент у вигляді трьох композицій з трьох виступаючих наліпів, що утворюють трикутник вершиною вниз. Дно модель-	Глина	d він. 12,4, һ 9,4	7, № 107, ШI-62, п. 85
овано омфалом Кубкоподібна корчага підлощена по зовнішній поверхні, з високою шийкою, ледве помітним уступом переходить в сферичний тулуб. Від уступу вниз нане-	Глина	d він. 9, d дна 4	7, № 71 (?), ШI-62, п. 58
сені косі ледве помітні канелюри. Дно сплощене Поховання 59 (рис. 1.70) Кубок буролощений з коротким відігнутим вінцем, округлим плечем, коніч- ним тулубом. Дно модельовано омфалом. На переході шийки в тулуб — не-	Глина	d він. 11,8, һ 10	8, № 72, ШI-62, п. 59
значний перегин, підкреслений поглибленою прочерченою лінією. Під переги- ном було нанесено 5 виступаючих наліпів на 6—8 см один від іншого.
Поховання 63 (рис. 1.74)
Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металевого	Бронза	3,6× 2,3
стрижня			8, № 84, ШI-62, п. 63,
Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,1/0,2 см) металевого стриж-[Бронза HR		d 3	C/TA: 1748 8, № 84, ШI-62, п. 63,

№ Ha рисун- Ky	Опис предмета	Опис предмета	Матеріал, кількість	Розміри, см (d — діаметр, h — висота, 1 — довжи- на, b — ширина)	Скриня №, інв. №, шифри спектральний / технологіч- ний аналізи (С/ТА)

Фрагмент скроневого кільця, згорнутого з круглого в перетині (0,3/0,1 см) ме- [Бронза	Фрагмент скроневого кільця, згорнутого з круглого в перетині (0,3/0,1 см) ме- [Бронза	Поховання 63, продовження (рис. 1.74)	\|4 × 1,5		8, № 84, ШI-62, п. 63,
lab	талевого стрижня				C/TA: 1753 8, № 84, ШI-62, п. 63,
1ac	Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металевого стрижня		Бронза, 4 фр.[d 4,2		C/TA: 1750/295 8, № 84, ШI-62, п. 63,
lad 2	Фрагмент (загострений кінець) скроневого кільця, згорнутого з овального в перетині (0,3/0,1 см) металевого стрижня Фр-т геширової підвіски		Бронза Гешир	2,3× 0,5 1 × 0,7 × 0,4	C/TA: 1751 8, № 81, ШI-62, п. 63
3	Корчага кубкоподібна, лискована по світлому ангобу, тонкостінна. Висока звужена шийка, вінця відігнуті слабо, не зігнуті, округлий тулуб, дно сплоще-	Глина	d дна 5	d він. 8,9, h 12,4,	8, № 74, ШI-62, п. 63
4	не, злегка втиснуте. На переході шийки в тулуб модельовано слабке ребро. Не орнаментована Намистини скляні круглі сплюснуті блакитного і жовтого кольору		Пастове	d 0,6, b 0,3	8, № 81, II-62, п. 63
5	Астрагал		скло, 5 Кістка	3,3 × 2 × 1,5	8, № 83, ШI-62, п. 63
6	Голка фрагментована		Бронза, 3 фр.[	.[1,7; 2; 1,8	8, № 82, ШI-62, п. 63, C/TA: 1747/290
1	Корчага кубкоподібна буролискована з високою звуженою шийкою, злегка	Поховання 64 (рис. 1.75)	Глина	d Bін. 8, h 10,3	8, № 89, ШI-62, п. 64
	відігнутим вінцем, нерівним округлим тулубом. Дно модельовано омфалом. На переході шийки в тулуб нанесено чотири горизонтальних вдавлених бороздки, що імітують канелюри
1	Верхня частина буролощеної корчаги з середньовисокою шийкою і округлим	Поховання 65 (рис. 1.76)	Глина	\|d він. 10,5	8 № 90, II-62, п. 65
	тулубом. Стінка тонка, тісто легке	Поховання 66 (рис. 1.77)
	Горщик ліпний біконічний з грубого тіста, слабопрофільований, деформова- ний, дно пласке. Зовнішня поверхня незначно загладжена	Глина	7,5,h 9	d він. 8,2, d дна	8, № 79, II-62, п. 66
		Поховання 67 (рис. 1.78)
	Вінце горщикоподібної посудини, поверхня без слідів лощіння, випал зовніш- ньої поверхні — до червоного, злам — двошаровий: червоний (зовнішній), чорний (внутрішній). Вінце звужене, не відігнуте, розширюється до округлого	Глина		d він. ∼10, h max 5,5, товщ. 0,7	8, № ?, II-62, п. 67

Поховання 68 (рис. 1.79)	Поховання 68 (рис. 1.79)	Поховання 68 (рис. 1.79)	Поховання 68 (рис. 1.79)	Поховання 68 (рис. 1.79)	Поховання 68 (рис. 1.79)
Кубок буролощений з високим горлом, що плавно переходить в сферичний тулуб, дно модельовано омфалом	Глина	d він. 7,4, d дна 3,h8	8, № 92,Ⅲ-62, п. 68
Корчага кубкоподібна буролощена, шийка висока, звужена, вінце відігнуте, тулуб округлий. Шийка переходить в тулуб слабким перегином. Дно сплоще- не, злегка втиснуте в середину. Імовірно, була вкрита світлим ангобом	Поховання 70 (рис. 1.81)	Глина	\|d Bін. 9,5, h 14,3, d дна 6	9, № 93, Ш-62, п. 70
Пронизка трубчата, по окружності нанесені два жолобка	Поховання 71 (рис. 1.82) Поховання 72 (рис. 1.83)	Кістка	bb	9, № 92II-62, π.71
	Намисто із перламутрових мушель і металевих пронизок. Намистини з рако- вин дископодібні, пронизки — спіралеподібні і кругла	Мушля молюска, бpонза	Намистини з мушель: b 0,1, d 0,7/0,8; d спіpa- леві пронизки 0,2; бронзова намисти-	9, N 94, II-62, п. 72
Підвіска з каменя підтрикутної форми з отвором по середині отвору. Поверхня загладжена	Виріб з глини у вигляді сплощеного усіченого конуса (намистина). По центру виконано вертикальний отвір. Основа конуса має виїмчасте заглиблення біля	Ракушник Глина	на: b 0,2, d 0,5/0,6; низки 2,5 2 × 1,5 × 0,7 h 1,5, d 1 × 1,3/0,5 × 0,7	9, № 93, ШI-62, п. 72 9, № 99, ШI-62, п. 72
Кубок-чаша буролощений, шийка звужена, вінця відігнуті, тулуб округлий, конічно звужується до плаского дна. Не орнаментований	Поховання 73 (рис. 1.84)	Глина	d він. 12,5, h 10, d дна 6,5	9, № 96, Ш-62, п. 73
Горщик злегка підлощений, з профільованою звуженою шийкою, слабко відіг- [Глина	Поховання 75 (рис. 1.86)		d він. 11,3, h 12,5,	[9, № 97, ШI-62, п. 75
стінок. Не орнаментований Сережка, згорнута з круглого в перетині (0,1 см) стрижня, один кінець був	нутим вінцем, округлим плечем і тулубом, що звужується до плоского дна на піддоні. Піддон з виступаючими краями від примазаних до нього придонних		d дна 8
загострений	Поховання 76 (рис. 1.87)	Бронза	d1,8	9, № 97, ШI-62, п. 75, C/TA: 1752
Корчага кубкоподібна із залишками лощіння по слабкому ангобу. Шийка зву- жена висока, вінце відігнуте, тулуб округлий сплюснутий, дно модельоровано омфалом. На переході шийки в тулуб намічено слабке ребро. Від ребра нанесе- но комбінований орнамент у вигляді канелюр і наліпів. Плавна звивиста лінія з трьох паралельних канелюр оперізує всю верхню частину тулуба. По центру ут-		Глина	\|d він. 9, h 12	9, № 99, ШI-62, п. 76
№ Hа рисун- KY	Опис предмета	Матеріал, кількість	Розміри, см (d — діаметр, h — висота, 1 — довжи- на, b — ширина)	Скриня №, інв. №, шифри спектральний / технологіч- ний аналізи (С/ТА)


	Поховання 78 (рис. 1.89)	Мушля мо-	d 0,7, b 0,2	9, № 99, ШI-62, п. 78
	Намистина з перламутру Кухоль буролискований, вінце слабко відігнуте, шийка невисока, плавно пере-	люска Глина	d він. 8,5, h 5,7	АM 570/2915, Широке-
	ходить у широкий сферичний тулуб, дно округле. Ручка піднімається перпен- дикулярно закраїні і під прямим кутом переходить у підтикутної форми смуж- ку, що другим приліпом кріпиться до найбільшого діаметру тулуба кухля. Не			62, п. 78

	орнаментований Поховання 81 (рис. 1.92)
	1 Пронизка ґудзикоподібна у вигляді усіченого диска, ретельно відшліфована. В\|Кістка центральній частині просвердлено двоє паралельних радіальних отворів		\|4 × 1,5 × 1	10, N 123,ШI-62, п. 81
2	Кубок буролощений (сіроглиняний?) з високою звуженою шийкою, злегка відігнутим вінцем, округлим кулястим тулубом. Шийка переходить в тулуб слабо вираженим ребром, дно модельовано омфалом. Не орнаментований. На поверхні — сліди вертикальних розчосів по шийці і горизонтальних по тулову	Глина	d він. 10, һ 11,5	10, № 102, ШI-62, п. 81
3a 3b	Намистина геширова, циліндрична Намистини з блакитного скла, округлої сплюснутої форми	Гешир Пастове скло, 6	d 0,8, b 0,8 d 0,6, b 0,2/0,3	10, № ?, ШI-62, п. 81 10, № 124, WI-62, п. 81
1 Пронизка трубчаста, по окружності нанесено два жолобки	Поховання 82 (рис. 1.93)	Кістка	b 1,5, d1,3× 1	10, № 106, Ш-62, п. 82
2 Астрагал 3	Кубок буролискований по ангобу, шийка звужена, вінце пряме, тулуб округ-	Кістка Глина	3 × 1,8 × 1,4 d він. 8,5, h 12	10, № 103, ШI-62, п. 82 10, № 105, ШI-62, п. 82
	лий, приплюснутий до дна, дно модельовано омфалом. На переході шийки до тулуба простежується слабке ребро. Не орнаментований Поховання 85 (рис. 1.96)
1 2	Намистина геширова біконічна Корчага сіролощена із ледь відігнутим вінцем, високою шийкою, що ледь по-	Гешир Глина	d 0,7, b 1,4 d тулуба 16,6, һ 17	10, № 105, ШI-62, п. 85 АМ 559/2890, Широке-
	мітним приліпом переходить у округлий сплюснутий тулуб. Дно округле, не орнаментована			62,π. 85
1	Поховання 86 (рис. 1.97)
	Кубок-чаша з високою шийкою, що плавно переходить у сферичний тулуб, дно сплощене. Зовнішня поверхня покрита темним лощінням	Глина	d дна 2,5, һ 10,5	10, № 128a, ШI-62, п. 86.

№ Ha рисун- кy	Опис предмета	Матеріал, кількість	Розміри, см (d — діаметр, h — висота, 1 — довжи- на, b — ширина)	Скриня №, інв. №, шифри спектральний / технологіч- ний аналізи (С/ТА)

	Поховання 95 (рис. 1.106) [Мушлі морських черепашок	Мушлі мо- люсків, 4		1,6 × 1,7, 1,4 × 1,5, \|11, № 115, Ⅲ-62, п. 95
	1,2 3 Корчага підлощена по світлому ангобу зовнішньої поверхні з високою ший-	цілих, 5 фр. Глина	1 ×1,11×1,1 d він. 10, d дна 6	11, № 114, ШI-62, п. 95
	кою, що слабким перегином переходить у сферичний приплюснутий тулуб. Від перегину вниз відходять п’ять орнаментальних композицій у вигляді лінії 3 трьох шишкоподібних наліпів. Дно сплощене
	Поховання 96 (рис. 1.107) Фрагменти скроневих кілець, згорнутих з підпрямокутного в перетині		Бронза, 4 фр.[4,4 × 1,5; 4 × 1,8;	11, № 117, ШI-62, п. 96,
	1a,б (0,3/0,2 см) металевого стрижня	Бронза	3 × 1; 1 ×0,03 d 4,6	C/TA: 1778, 1779/297
1c 2	Фр. скроневого кільця, згорнутого з овального в перетині (0,3/0,2 см) метале- вого стрижня Пластина геширова	Гешир	2,8 × 1,5 × 0,3	11, № 117, ШI-62, п. 96, C/TA: 1777/298
	Поховання 97 (рис. 1.108) Фр. кубка з шорсткою незагладженою поверхнею. Шийка звужена, невисока,	Глина, 3 фр.	d він. 8, һ до при-	11, № 116, Ш-62, п. 96 11, №118, Ш-61, п. 97
	вінця відігнуті, тулуб округлий. На плечі — слабке ребро. Обробка не якісна, тісто і випал слабкі		донної стінки, товщ. стінки 0,5, 4,5 × 3,5 × 0,5
2	Поховання 98 (рис. 1.109) Кубкоподібна корчага буролощена, з високою звуженою шийкою, злегка відігнутим вінцем, округлим тулубом і сплощеним дном. Шийка переходить в тулуб чітко вираженим ребром. Тулуб від ребра до придонної частини прикра-	Глина	\|d він. 9,1, h 14, d дна 5,2	12, № 129, ШI-62, п. 98
буро-коричневому ангобу.	шено косими діагональними канелюрами по всій площі посудини. Лощіння по
1—4 Намистини геширові (2 циліндричні, біконічна)	Поховання 101 (рис. 1.112)	Гешир, 3	\|d 0,7/0,6,	12, № 122, ШI-62, п. 101
6	Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металевого	Бронза	b 1/1,2/0,6 d 4,4	12, № 120, Ш-62, п. 101,
стрижня				C/TA: 1759
	Поховання 102 (рис. 1.113)
1a \|стреним кінцем	Скроневе кільце, згорнуте із круглого в перетині (0,2 см) дроту із одним заго-	Бронза	\|d 4,38	AM 568/2906, Шир-62, π.102

№ Ha рисун- KY	Опис предмета	Матеріал, кількість	Розміри, см (d — діаметр, h — висота, l — довжи- на, b — ширина)	Скриня №, інв. №, шифри спектральний / технологіч- ний аналізи (С/ТА)
Поховання 107, продовження (рис. 1.118)	Поховання 107, продовження (рис. 1.118)	Поховання 107, продовження (рис. 1.118)	Поховання 107, продовження (рис. 1.118)	Поховання 107, продовження (рис. 1.118)
2 [Шпилька з круглого в перетині (0,3 см) металевого стрижня з розклепаною, Бронза \|8,2 згорнутою в 2 витки голівкою і загостреним кінцем	2 [Шпилька з круглого в перетині (0,3 см) металевого стрижня з розклепаною, Бронза \|8,2 згорнутою в 2 витки голівкою і загостреним кінцем	2 [Шпилька з круглого в перетині (0,3 см) металевого стрижня з розклепаною, Бронза \|8,2 згорнутою в 2 витки голівкою і загостреним кінцем	2 [Шпилька з круглого в перетині (0,3 см) металевого стрижня з розклепаною, Бронза \|8,2 згорнутою в 2 витки голівкою і загостреним кінцем	2 [Шпилька з круглого в перетині (0,3 см) металевого стрижня з розклепаною, Бронза \|8,2 згорнутою в 2 витки голівкою і загостреним кінцем
1	Поховання 109 (рис. 1.120) Корчага кубкоподібна буролощена, шийка невисока, звужена, вінця відігнуті, тулуб округлий, дно сплощене. На переході шийки в тулуб модельовано слаб-	Глина	d він. 8,6, h 11,3	1765/289 13, № 145, II-62, п. 109
ментального поля. Лінія орнаменту не закінчена	ке ребро. Від ребра на плечі нанесено орнамент з врізних ліній, що утворюють трикутники вершиною вниз. Лінії прокреслені без попередньої розбивки орна-
1	Поховання 110 (рис. 1.121) Кубок-чаша з високою шийкою, що слабким перегином переходить в сферич- ний тулуб, дно округле. Зовнішня поверхня була вкрита лощінням по слабко-	Глина	d він. 12, h 10	13, № 144, ШI-62, п. 110
2a	му чорному ангобу. На шийці — два отвори від ремонту Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,4 см) металевого стрижня	Бронза	d 4,3	13, № 138, Ⅲ-62, п. 110, C/TA: 1761
2b	Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,3 см) металевого стрижня	Бронза	d 4,5	13, № 138,Ш-62, π. 110, C/TA: 1763
2c	Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,2 см) металевого стрижня	Бронза	d 4,2	13, № 138, Ш-62, п.110, C/TA: 1764
2d стрижня	Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,1/0,2 см) металевого	Бронза	d 3,4	13N 138,Ш-62,π.110, C/TA: 1762
1	Поховання 114 (рис. 1.125)
[Фр. дна великої посудини на піддоні		Глина	8,5×5×1	13, № 146, ШI-62, п. 114
1,2	Поховання 115 (рис. 1.126) [Фрагменти скроневих кілець, згорнутих з круглого (0,1 см) в перетині стриж-	Бронза, 6 фр.	.3бережена l 2,5, 2,	13, № 143, W-63, п.115,
HR			2, 1, 0,3, 0,3	C/TA:1771
5 Астрагал		Кістка	3× 1,6× 1,7	13, № 172, ШI-63, п. 115
	Поховання 116 (рис. 1.127) Корчага буролощена, шийка висока, звужена, вінце злегка відігнуте, тулуб	Глина	d він. 8,4, h 11,
1	округлий, конічно звужується до сплощеного дна. На переході шийки в тулуб		d дна 5,8	13, №181,I-63,п.116
2	нанесені чотири паралельних оперізуючих канелюра Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,3 см) металевого стрижня	Бронза	d 4 C/TA: 1774	13, № 152, Ш-63, п. 116,

Поховання 117 (рис. 1.128)	Поховання 117 (рис. 1.128)	Поховання 117 (рис. 1.128)	Поховання 117 (рис. 1.128)	Поховання 117 (рис. 1.128)
1	Горщик ліпний зі звуженою шийкою, округлим тулубом і пласким дном. Стінка товста, поверхня злегка загладжена	Глина	d він. 9, d дна 7, h 9,5	13, № 170, ШI-63, п. 117
2	Сережка, згорнута з круглого в перетині (0,2 см) металевого стрижня	Бронза	d 1,8	13, № 141, Ш-63, п. 117, c. № 2
Поховання 118 (рис. 1.129)	Поховання 118 (рис. 1.129)	Поховання 118 (рис. 1.129)	Поховання 118 (рис. 1.129)	Поховання 118 (рис. 1.129)
1a	[Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металевого стрижня	Бронза	d 3,8	13, N 146, I-63, п.118, B. K. 1, C/TA: 1767/302
1b	[Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металевого стрижня	Бронза	d 4,2	13, № 146, Ш-63, п. 118, B. K. 2, C/TA: 1770/301
1c	Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,2/0,2 см) металевого стриж-[Бронза HR		d≈3,8	13, № 146, Ш-63, п. 118, B.K.3,C/TA: 1766
1d	[Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металевого стрижня	Бронза	d 4,3	13, № 146, II-63, п. 118, B.K.4,C/TA: 1768
2	Пронизка, згорнута з металевої пластини	Бронза	0,5 × 0,4 × 0,7	13, № 145, Ш-63, п. 118, C/TA: 1769
2	Пронизка, згорнута з металевої пластини Поховання 119 (рис. 1.130)	Бронза	0,4 × 0,5 × 0,4	13, № 145, ШI-63, п. 118
1 Кубок буролискований, шийка висока звужена, вінце майже пряме, тулуб ок- Глина	1 Кубок буролискований, шийка висока звужена, вінце майже пряме, тулуб ок- Глина	1 Кубок буролискований, шийка висока звужена, вінце майже пряме, тулуб ок- Глина	1 Кубок буролискований, шийка висока звужена, вінце майже пряме, тулуб ок- Глина	1 Кубок буролискований, шийка висока звужена, вінце майже пряме, тулуб ок- Глина
2a	руглий, дно сплощене. На переході від шийки до тулуба намічене ребро. Не орнаментований Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металевого		\|d BіH. 9, h 12, d дна 6	13,№ 5II-63,π. 119
2b	стрижня. Один кінець обламано Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металевого	Бронза	d 4	13, № 148, ШI-63, п. 119, B. K. N 2, C/TA: 1776
3	стрижня Фрагменти перламутрової мушлі	Бронза	d 4,2	13, № 148, ШI-63, п. 119, B.K. №1,C/TA:1775
		Мушля мо- люска, 5 фр.	2,2,1,5,1,5,0,8	13, № 149, ШI-63, п. 119
Поховання 120 (рис. 1.131) [Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,4 см) металевого стрижня	Поховання 120 (рис. 1.131) [Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,4 см) металевого стрижня	Поховання 120 (рис. 1.131) [Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,4 см) металевого стрижня	Поховання 120 (рис. 1.131) [Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,4 см) металевого стрижня	Поховання 120 (рис. 1.131) [Скроневе кільце, згорнуте з круглого в перетині (0,4 см) металевого стрижня
		Бронза	d 3,7	13, №151, Ш-63, п. 120, C/TA: 1772
Матеріал із помилками в шифрах Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металевого	Матеріал із помилками в шифрах Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металевого	Матеріал із помилками в шифрах Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металевого	Матеріал із помилками в шифрах Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металевого	Матеріал із помилками в шифрах Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металевого
	стрижня	Бронза	d 4	13, № 130, Ш-62, п. 127, C/TA:1773
	[Скроневе кільце, згорнуте з овального в перетині (0,2/0,3 см) металічного стрижня	Бронза	d 3,8	2, № 39, ШI-61, тр. 3, п. 1, C/TА: 1738
	Сережка, згорнута з круглого в перетині (0,1 см) металічного дроту	Бронза	d 1,5	2, № 45(?), ШI-62, п. 3
	Намистина геширова кубічна	Гешир	1,2 × 1,2 × 0,9	13,6/H
№ Ha рисун- кy	Опис предмета	Матеріал, кількість	Розміри, см (d — діаметр, h — висота, l — довжи- на, b — ширина)	Скриня №, інв. №, шифри спектральний / технологіч- ний аналізи (С/ТА)


	Тризна Фр. вінця посудини. На шийці широкий масивний наліпний пружок, декорова-[Глина		5,5× 3,6 × 0,6	13, № 10, Ш-61, пм по- селення 13 N ?, ШI-61 шypφ 1, шт. 1, поселення
	ний косою насічкою Фр. стінки великої посудини з наліпним підтрикутним пружком на шийці. На	Глина	2,3 × 2,5 × 1,4
	зовнішній поверхні — залишки лискування по світлому ангобу Фр. дна чорнолощеної посудини. Дно пласке, модельоване уступом. Придонна[Глина		2,8×3× 1
	стінка різко розширяється Фр. вінця великої лощеної посудини з короткою шийкою, що розширюється до тулова, потовщеною закраїною. Посудину було ангобовано по зовнішній і	Глина, 2 фр.	7 × 6 × 0,8
	внутрішній поверхні. Під закраїною нанесено наліпний пружковий орнамент. Підтрикутний пружок був декорований косою насічкою. Під пружком висвер- длений наскрізний отвір, мабуть, для ремонту Фр. стінки великої товстостінної посудини з наліпним підтрикутним пружком.	Глина	5 × 3,5 × 1,5	13, N 1, ШI-62, тр. 1,
	Поверхня загладжена, у тісті домішка піску Фр. вінця посудини	Глина	2 × 1,8 ×0,8	шт. 2, поселення 13, N ?, Ш-61, шypφ 1, шт. 2 поселення 13, № ?, Ш-61, шypф 1, шт. 3 поселення 13, N ?, Ш-61, шypφ 1,
Фр. вінця посудини		Глина	3,5× 3,5 × 0,8
	Фр. вінця буролощеної корчаги. На зовнішній поверхні збереглося хороше	Глина
	лощіння по ангобу Фр. стінки підлощеної великої посудини з наліпним підтрикутним пружком	Глина	2,5× 2× 0,5 шт. 3 поселення 5,3× 4 × 1
	біля основи шийки. Зовнішня і внутрішня поверхні ангобовані Фр. верхньої частини великої підлощеної посудини. Закраїна ущільнена і злег-	Глина	13, № ?, Ш-61, шypф 1, шт. 3 поселення 10× 8,5 × 1
	ка відвернута, шийка рівна, розширюється до округлого тулуба. Під шийкою нанесено наліпний підтрикутний пружок. Зовнішня і внутрішня поверхні були подлощені			13 № 8, ШI-61, шypφ 1, шт. 3 поселення 13, № 7, Ш-61, шyрф 1,
	Фр. дна чернолискованої посудини. Дно модельоване з придонною стінкою, сплощено	Глина	d дна <8, һ 2, b 1,2
	Фр. вінця великої нелощеної посудини з наліпним підтрикутним пружком на шийці	Глина	5 × 6,5× 1,5	шт. 3 поселення 13, № 1, ШI-62, тр. 1, шт. 2 поселення 13, N 13, II-62, тр. 1,
	Фр. вінця нелискованої посудини	Глина	3 × 2× 0,8
	Фр. вінця нелискованої банкоподібної посудини. Закраїна ущільнена	Глина	6×6 × 1	шт. 2 поселення 13, № 2, ШI-62, тр. 1, шт. 2 поселення

Вінце великої товстостінної підлощеної посудини. Закраїна рівно зрізана, модельована потовщенням з наліпленим прямо під закраїною підтрикутним	Глина	4,5 × 5 × 1,2	13, N 3, II-62, тр. 2, шт. 2, поселення
пружком. Вінця відігнуті, переходять в звужену шийку Стінка сіролощеної корчаги. Плече переходить в тулуб слабким перегином	Глина	5,5,5 × 0,8	13,№ 5,ШI-62, тр. 1,
Фр. ручки посудини підквадратної в перетині	Глина	3 × 1,6 × 1,5	шт. 2 поселення 13, № 4, ШI-62, тр. 1,
Фр. вінця банкоподібної посудини. Зовнішня поверхня загладжена, внутріш-	Глина	7 ×6 × 1	шт. 2 поселення 13, № 16, ШI-62, тр. 1,
ня — підлощена. Закраїна злегка відігнута. Під закраїною нанесено орнамент у вигляді лінії нігтьових косих насічок Фр. вінця великої чорноглиняної посудини. Зовнішня і внутрішня поверхні			шт. 3 поселення
злегка підлощені, під відігнуте вінце нанесено наліпний підтрикутний пружок Фр. вінця буролощеної корчаги. Під закраїною — слід від відбитого наліпного	Глина [Глина	4,5 × 4 × 1	1 3, № 6, ШI-62, тр. 1, шт. 3 поселення 13, № 16, ШI-62, тр. 1,
пружка		3 × 4,5 × 0,8	шт. 3, поселення
Фр. вінця чорнолискованої корчаги. Вінце відігнуте, шийка коротка, різко пе- реходить в розширений тулуб	Глина	4,5 × 6 × 0,5	13, № 16, ШI-62, тр. 1, шт. 3, поселення

Бібліографія¶

Агульников, С. М. 2003. Погребальный обряд Казаклийского могильника бело- зерской культуры. Взаимодействие культур и хронология Северо-Понтийского реги- она. Кишинев: АН Республики Молдова, с. 139-163.

Агульников, С. М. 2004. Компоненты культуры Ноуа в белозерской погребаль- ной обрядности. Старожитності Степового Причорномор’я і Криму, ХІ, с. 3-13.

Агульников, С. 2005. Хронология и периодизация белозерских памятников Пруто-Днестровского междуречья. Revista Arheologica, SN, 1 (1), с. 77-91.

Агульников, С. М. 2010. Некоторые особенности погребального обряда Белозерской культуры Северо-Западного Причерноморья, Индоевропейская исто- рия в свете новых исследований (Сборник трудов конференции памяти профессора В. А. Сафронова). Москва: МГОУ, с. 181-192.

Агульников, С. М. 2018. О топографии и планировке могильников белозерской культуры Причерноморья. Труды ИИМК РАН, 47: Древние некрополи — погребаьно- поминальная обрядность, погребальная архитектура и планировка некрополей, с. 79-86.

Березанська, С. С., Клочко, В. І. 2011. Гордіївський могильник, Гордіївський могильник. Вінниця: б. в., с. 7 — 86.

Березанская, С. С., Отрощенко, В. В., Чередниченко, Н. Н., Шарафутдинова, И. Н. 1986. Культуры эпохи бронзы на территории Украины. Киев: Наукова думка.

Болтрик, Ю. В., Ніколова, А. В., Отрощенко, В. В. 2003. До 70-річчя Олександра Михайловича Лєскова. Археологія, 3, с. 157-159.

Ванчугов, В. П. 1982. О появлении корчаг в памятниках эпохи поздней бронзы Северо-Западного Причерноморья. Археологические памятники Северо-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 44-52.

Ванчугов, В. П. 1983 Балтская группа памятников эпохи поздней бронзы, Материалы по археологии Северного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 88-101.

Ванчугов, В. П., 1997. Погребальный обряд белозерской культуры Северо- Западного Причерноморья (опыт социальной реконструкции). Археология и этноло- гия Восточной Европы: материалы и исследования. Одесса: Гермес, с. 154-167.

Ванчугов, В. П. 2001. Белозерские погребения курганного могильника Алкалия, Карпатика, 13: Давня історія України і суміжних регіонів, с. 78-83.

Ванчугов, В. П., Дзиговский, А. Н., Субботин, Л. В., 1992. Курганы приморской части Днестровско-Дунайского междуречья. Киев: Наукова думка.

Ванчугов, В. П., Субботин, Л. В., 1989, Васильевский курганный могильник бе- лозерской культуры на левобережье Нижнего Подунавья, Археологические памятни- ки степей Поднестровья и Подунавья. Киев: Наукова думка, с. 54-65.

Вязьмітіна, М. І., Іллінська, В. А., Покровська, Є. Ф., Тереножкін, О. І., Ковпаненко, Г. Т., 1960, Кургани біля с. Новопилипівки і радгоспу «Аккермень». Археологічні пам’ятки Української РСР, 8, с. 22-135.

Гаврилюк, Н. А. 1980. Керамика степной Скифии. Дисс… канд. ист. наук. ІА АН УРСР, Київ.

Гершкович, Я. П. 2016. Суботовское городище. Киев: ИА НАНУ.

Гобеджишвили, Г. Р. 1959. Погребения эпохи бронзы в Брили, Археология Грузии. Тбилиси: Мецниереба.

Горобец, Л. В. 2016. Остатки птиц с поселения Уч- Баш. В: Кравченко, Э. А. (ред.). От бронзы к железу: хозяйство жителей Инкерманской долины. Киев: ИА НАНУ, с. 227-232.

Гошко, Т. Ю. 2017. Кольорова металообробка Хотова. Наукові студії: Міграції та інновації: у пошуках первинності ідей, речей і людей. Львів: Апріорі, 2017, у друці.

Григорьев, С. А. 2018. Динамика изменения типов используемой руды и лигатур, Геоархеология и археоло- гическая минералогия-2018: Материалы V Всероссийской молодежной научной школы. Миасс: Институт минера- логии УрО РАН, с. 95-103.

Граб, В. І., Супруненко, О. Б. 1991. Археолог Олександр Тахтай. Полтава: б. в.

Демченко, Л. В., Клочко, В. И., Маничев, В. И. 2000. Геохимические исследования остатков бронзолитейного производства с Суботовского городища XII—IX вв. до н. э. Археометрія та охорона культурної спадщини, 4, с. 29-47.

Дергачев, В. А. 1975. Бронзовые предметы ХІІІ— VIII вв. до н. э. из Днестровско-Прутского междуречья. Кишинев: б. и.

Евдокимов, Г. Л. 1987. Курганный могильнник белозерского времени у с. Первомаевка. Древнейшие скотоводы степей юга Украины. Киев: Наукова думка, с. 107-126.

Евдокимов, Г. Л. 1999. Некоторые итоги изучения материалов Брилевского могильника, Проблемы скифо- сарматской археологии Северного Причерноморья (к 100-летию Бориса Николаевича Гракова). ІІІ Граковские чтения. Запорожье: ИА НАНУ, с. 99-103.

Зиневич, Г. П., Круц, С. І. 1968. Антропологічна ха- рактеристика давнього населення території України (за матеріалами експедицій 1961—1963 рр.). Київ: Наукова думка.

К 80-летию… 2013. К 80-летию Александра Михай- ловича Лескова. Весник древней истории, 3, с. 202-204.

Кашуба, М. Т. 2000. Раннее железо в лесостепи между Днестром и Сиретом (культура Козия-Сахарна). Stratum plus, 3, с. 241-488.

Кашуба, М. Т. 2013. «Ускользающее» железо, или Переход к раннему железному веку в Восточном Прикарпатье. Российский археологический ежегодник, 3, с. 233-257.

Клочко, В. (ред.). 2011. Гордіївський могильник. Вінниця: б. в.

Козенкова, В. И. 1977. Кобанская культура. Восточной вариант. Свод археологических источников, В 2-5. Москва: Наука.

Козенкова, В. И., 1989. Кобанская культура. Западный вариант. Свод археологических источников, В 2-5. Москва: Наука.

Козенкова, В. И. 2002. У истоков горского ментали- тета. Могильник эпохи поздней бронзы — раннего железа у

аула Сержень-Юрт, Чечня. Материалы по изучению исто- рико-культурного наследия Северного Кавказа, ІІІ. Москва.

Кореневский, С. Н. 1981. Химический состав брон- зовых изделий из Тлийского могильника. Советская ар- хеология, № 3, с. 148-162.

Кореневский, С. Н. 1986. О металле эпохи сред- ней бронзы в горной зоне Северо-Восточного Кавказа. Советская археология, 3, с. 5-15.

Колотухин, В. А. 1996. Горный Крым в эпоху поздней бронзы — начале железного века. Киев: КФ ИА НАНУ.

Колотухин, В. А. 2003. Поздний бронзовый век Крыма. Киев: Стилос.

Кравченко, Е. А. 2004. Матеріали доби пізньої брон- зи з поселення Уч-Баш. Археологія, 4, с. 52-66.

Кравченко, Е. А. 2009. Матеріали ранньогальштат- ського часу поселення Уч-Баш. Археологія, 1, с. 26-40.

Кравченко, Е. А. 2011. Кизил-кобинська культура у Західному Криму. Київ; Луцьк: ІА НАНУ.

Кравченко, Э. А. (ред.), Горбаненко, С. А, Горобец, Л. В., Кройтор, Р. В., Разумов, С. Н., Сергеева, М. С., Яниш, Е. Ю. 2016. От бронзы к железу: хозяйство жи- телей Инкерманской долины. Киев: ИА НАНУ.

Крупнов, Е. И. 1957. О происхождении и датировке кобанской культуры. Советская археология, 1, с. 56-82.

Крупнов, Е.И. 1960. Древняя история Северного Кавказа. Москва: АН СССР.

Круц, С. И. 1984. Палеоантропологические иссле- дования Степного Приднепровья (эпоха бронзы). Киев: Наукова думка.

Кубышев, А. И., Черняков, И. Т. 1986. Грунтовой могильник белозерской культуры у села Чернянка (Херсонская обл.). Советская археология, 3, с. 139-158.

Куштан, Д. П. 2003. Поселення доби пізньої бронзи біля с. Леськи на Черкащині. Археологічні відкриття в Україні 2001—2002 рр., с. 154-157.

Куштан, Д. П., Дєткін, А. В. 2000, Матеріали пізньої бронзи з острова Самовиця. Археологічні дослідження в Україні 1994—1996рр., с. 69-71.

Лесков, А. М. 1956—1957. Отчет Таврской группы Крымской первобытной экспедиции ИА АН УССР за 1956— 1957 гг. НА ІА НАНУ, ф. 64, 1956—1957/12д, ф. о. 4090.

Лесков, А. М. 1961—1963. Отчет о раскопках грун- тового могильника эпохи поздней бронзы у с. Широкое Херсонской обл. в 1961—1963 гг. НА ІА НАНУ, ф. 64, 1961—1963/4.

Лесков, А. М. 1965. Горный Крым в І тысячелетии до нашей эры. Киев: Наукова думка.

Лесков, А. М. 1971. Предскифский период в степях Северного Причерноморья. Материалы и исследования по археологии СССР, 177: Проблемы скифской археоло- гии, с. 75-91.

Лесков, А. М. 1975. Заключительный этап бронзо- вого века на юге Украины. Автореферат дисс… докт. ист. наук. ИА АН СССР, Москва.

Лесков, О. М., Кравченко, Е. А. 2007, Гряда А могильника кизил-кобинської культури Уркуста І у Південно-Західному Криму. Археологія, 4, с. 11-22.

Літопис музею. 1927. Літопис музею. Червоні роки 1917—1927. Херсон, 8.

Махортих, С. В. 2005. Киммерийцы Северного Причерноморья. Киев: Шлях.

Островерхов, А. С. 1982. Стекло и фаянс как источ- ник для изучения прогресса археологических культур Северного Причерноморья в эпоху бронзы и раннего же- леза, Культурный прогресс в эпоху бронзы и раннего же- леза. Ереван: АН Арм. ССР, с. 97-99.

Ольговский, С. Я., Полин, С. В. 1977. Курганная группа «Острая могила», Курганы Южной Херсонщины. Киев: Наукова думка, с. 34-44.

Отрощенко, В. В. 1975. Новый курганный могиль- ник белозерского времени, Скифский мир. Киев: Наукова думка, с. 193-206.

Отрощенко, В. В. 1981. Срубная культура степного Поднепровья (по материалам погребальных памятни- ков). Дисс. … канд. ист. наук. ИА НАНУ, Киев.

Отрощенко, В. В. 2001. Проблеми періодизації куль- тур середньої та пізньої бронзи Півдня Східної Європи (культурно-стратиграфічні зіставлення). Київ: ІА НАНУ.

Отрощенко, В. В., Шевченко, Н. П. 1987. О вос- точной границе и восточных связях племен белозерской культуры, Межплеменные связи эпохи бронзы на терри- тории Украины. Киев: Наукова думка, с. 131-144.

Полін, С. В., Ерліх, В. Р. 2013. До ювілею Олек- сандра Михайловича Лєскова. Археологія, 2, с. 146-148.

Попандопуло, З. Х. 1999. Верхнехортицкий могиль- ник белозерского времени. Проблемы скифо-сарматс- кой археологии Северного Причерноморья (к 100-летию Бориса Николаевича Гракова). ІІІ Граковские чтения. Запорожье: ИА НАНУ, с. 209-211.

Потапов, В. В. 2010. Пластинчатые височные кольца и подвески на Нижнем Дону и в Предкавказье (финальный этап эпохи бронзы). Российская археология, 1, с. 155-162.

Смирнов, Ю. А. 1997. Морфология преднамеренного погребения. Москва.

Стржелецкий, С. Ф. 1952. Отчет о раскопках раннетаврского поселения Уч-Баш X—VIII вв. до н. э., Севастополь. НА НЗХТ, д. 680/І—ІІІ.

Стржелецкий, С. Ф. 1953. Отчет о раскопках ран- нетаврского поселения Уч-Баш, Севастополь. НА НЗХТ, д. 690/I.

Ромашко, В. А. 2013. Заключительный этап поздне- го бронзового века Левобережной Украины (по материа- лам богуславско-белозерской культуры). Киев: КНТ.

Телиженко, С. А. 2004. Исследование многослой- ного памятника Зелена Горница-4, Матеріали та дослід- ження з археології Східної України, 3, с. 188-228.

Тереножкин, А. И. 1961. Предскифский период на Днепровском Правобережье. Киев: АН УССР.

Тощев, Г. Н. 1984. Памятники белозерского перио- да у с. Струмок Одесской области, Ранний железный век Северо-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 24-32.

Черных, Е. Н. 1976. Древняя металлообработка на Юго-Западе СССР. Москва: Наука.

Черняков, И. Т. 1977. Киммерийские курганы близ устья Дуная, Скифы и сарматы. Киев: Наукова думка, с. 29-36.

Шарафутдинова, И. Н. 1987. Бронзовые украше- ния сабатиновской культуры (к вопросу о контактах). Межплеменные связи эпохи бронзы на территории Украины. Киев: Наукова думка, с. 69-85.

Шарафутдинова, Э. С. 1980. Памятники предскиф- ского времени на Нижнем Дону (кобяковская культу- ра). Свод археологических источников, В І-11. Москва: Наука.

Шарафутдинова, Э. С. 1995. Начальный этап эпо- хи поздней бронзы в Нижнем Подонье и на Северском Донце, Донские древности, 4, с. 93-116.

Янко-Хомбах, В. В., Смынтына, Е. В., Кадурин, С. В., Ларченков, Е. П., Мотненко, И. В., Какаранза, С. В., Киосак, Д. В. 2011, Колебания уровня Черного моря и адаптационная стратегия древнего человека за последние 30 тысяч лет. Геология и полезные ископаемые Мирового океана, 2, с. 61-94.

Agulnikov, S. 1996. Necropola culturii belozerka de la Cazaclia. Bibliotheca Thracologica, XIV.

Ailincai, S.-C. 2013. Inceputurile epocii fierului in Dobrogea. Studii şi cercetări de istorie veche şi arheologie, 64 (3—4), p. 223-292.

Davidescu, M. 1981. Un tezaur de podoabe tracice descoperit la Hinova-Mehedinto. Thrako-Dacia, 2, p. 12-25.

Juganaru, G. 2005. Cultura Babadag. I: Ex Ponto. Constanta.

Kašuba, M. 2008, Die ältesten Fibeln im Nordpontus. Eurasia Antiqua, 14, S. 193-231.

Lericolais, G., Guichard, F., Morigi, C., Popescu, I., Bulois, C., Gillet, H., Ryan, W. B. F. 2011. Assessment of Black Sea water — level fluctuations sincethe Last Glacial Maximum. Special Paper of the Geological Society of America, January, p. 1-18.

Sava, E. 2002, Bestattungen der Noua-Kultur. Ein Beitrag zur Erforschung dpatbronzezeitlicher Bestattungsriten zwischen Dnestr und Westkarpaten (mit Katalogbeitragen von N. Boroffka, L. Dascalu, Ch. Dumitroaia, E. V. Jarovoy, T. Soroceanu). Portable Antiquities Scheme, 19.

Sava, E., Agulnikov, S. 2003. Contribuţii noi la definirea ritului funerar de tip Sabatinovka. In: Взаимодействие культур и хронология Северо-Понтийского региона. Кишинев: АН Республики Молдова, с. 113-138.

Список скорочень¶

АН УРСР — Академія наук Української РСР

АН СССР — Академия наук СССР

ІА НАНУ — Інститут археології Національної Академії наук України

ИА НАНУ — Институт археологии Национальной Академии наук Украины

ИА АН УССР — Институт археологии Академии наук УССР

ИИМК РАН — Институт истории материальной культуры Российской Академии наук

КЗ ЛОР — Комунальний заклад Львівської обласної ради

КФ ІА НАНУ — Кримський філіал Інституту археології Національної Академії наук України

НА ІА НАНУ — Науковий архів Інституту археології Національної Академії наук України

НА НЗХТ — Науковий архів Національного заповідника «Херсонес Таврійський»

Відомості про авторів¶

Гошко Тетяна Юріївна — археолог, кандидат історичних наук, старший на- уковий співробітник. Працювала в Інституті археології НАН України, зараз працює в Київському університеті ім. Бориса Грінченка. Брала участь у дослідженнях Сіверсько- Донецької та Запорізької експедицій. Започаткувала в науково-природничій лабора- торії ІА НАНУ проведення рентгенофлуоресцентного аналізу археологічного металу. Результатом стала низка вдалих наукових проектів, підсумки яких були опубліковані у наукових працях. Автор і співавтор понад 50 наукових праць, у тому числі трьох мо- нографій, серед яких: Гошко, Т. Ю., 2011. Металообробка у населення Правобережної Лісостепової України за доби пізньої бронзи. Київ; Гошко, Т. Ю., 2011. Металеві виро- би з Гордіївки. В: Березанська, С. С., Клочко, В. І. (ред.) та ін. Гордіївський могильник. Вінниця, с. 151—236; Гошко, Т. Ю., Агапов, С. О., Отрощенко, В. В., 2018. Металеві казани з Великого Степу за доби пізньої бронзи. Київ.

Особистий доробок — 3,9 %.

Кравченко Евеліна Антонівна — археолог, історик, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник. Працює в Інституті археології НАН України (Київ), керівник Інкерманської археологічної експедиції, до 2014 р. проводила до- слідження у Криму. Після анексії Криму працює над колекціями розкопок новобудів- них експедицій у Херсонській області, матеріалами із розкопок у Криму, розпоча- ла дослідження пам’яток Київського Правобережжя ранньої залізної доби. Автор співавтор понад 50 наукових праць, у тому числі чотирьох монографій, серед яких: Зубарь, В. М. (ред.), Буйских, А. В., Кравченко, Э. А., Русяева, М. А. 2005. Херсонес Тавриченский во второй четверти VI — середине I вв. до н. э. Киев: Академпериодика; Кравченко, Е. 2011. Кизил-кобинська культура у Західному Криму. Київ, Луцьк: ІА НАНУ; Кравченко, Э. А. (ред.), Горбаненко, С. А., Горобец, Л. В., Кройтор, Р. В., Разумов, С. Н., Сергеева, М. С., Яниш, Е. Ю. 2016. От бронзы к железу: хозяйство жителей Инкерманской долины. Киев: ИА НАНУ; Кравченко, Е. А. (ред.). 2017. Хотівське городище (новітні дослідження). Київ: ІА НАНУ.

Особистий доробок — 56,5 %.

Лесков Олександр Михайлович (1933—2018) — археолог, доктор іс- торичних наук, професор, керівник багатьох археологічних експедицій в Криму, Нижньому Подніпров’ї і на Кавказі. Викладав у Каліфорнійському, Техаському і Пенсільванському університетах. Працював у Інституті археології АН УРСР (Київ), Музеї атеїзму і релігії (Ленінград), Державному Музеї мистецтва народів сходу (Москва), Музеї антропології і археології Пенсільванського університету (Філадельфія). Автор і співавтор понад ста наукових праць, у тому числі 20 моно- графій і альбомів, серед яких: Лесков, А. М. 1965. Горный Крым в І тысячелетии до нашей эры. Киев: Наукова думка; Лесков, А. М. 1981. Курганы: находки, проблемы. Ленинград: Наука; Лесков, А. М. (ред.). 1985. Сокровища курганов Адыгеи. Каталог выставки. Материалы Кавказской археологической экспедиции ГМИНВ 1981— 1983 гг. Москва: Советский художник; Лесков, А. М., Беглова, А. Е., Ксенофонтова, И. В., Эрлих, В. Р. 2005. Меоты Закубанья в середине VI — начале III века до н. э. Некрополи у аула Уляп. Погребальные комплексы. Москва: Наука.

Особистий доробок — 39,6 %.

Leskov, O. M., Kravchenko, E. A., Hoshko, T. Yu. The Cemetery of Bilozerska Culture near the Village of Shiroke. — Lviv; Vynnyky: Historical museum of Lviv regionl council; Maidan, 2019. — 206 с.

The book of papers deals with one of the well-known sites of final of Bronze Age of Lower Dnieper — the cemetery near the village of Shiroke. In spite of finishing the excavations of cemetery more than half of century ago there is a first publication of this site. The book contains complete description of cemetery and its archaeological complexes, analysis of burial customs and rituals, the separate paragraph deals with analysis of metal of Shyroke cemetery. The authors make a conclusions about possible ways of getting number of things, technologies or raw the the Lower Dnieper lands. The book includes the supplement with detail description of things from excavation of Shyroke cemetery.

For archaeologists, historians, ethnographers, everybody who interested of history of Ukrainian South.

Наукове видання

КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей»

ГС «Західноукраїнська спілка музеїв»

Лесков Олександр Михайлович Кравченко Евеліна Антонівна Гошко Тетяна Юріївна

Могильник білозерської культури біля с. Широке¶

Надруковано в авторській редакції Рисунки авторські Комп’ютерна верстка С. А. Горбаненка Оформлення обкладинки Е. А. Кравченко, С. А. Горбаненко

Підписано до друку 23.09.2019. Формат 84 × 108/16. Папір офс. № 1. Гарнітура Таймс. Друк офс. Ум.-друк. арк. 21,6. Обл.-вид. арк. 19,3. Наклад 50 прим. Зам. Тираж віддруковано ТОВ «Майдан», 61002, Харків, вул. Чернишевська, 59. Тел.: (057) 700-37-30 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 1002 від 31.07.2002 р.