Петро Врангель¶
Петро Врангель (1878–1928) — російський воєначальник, генерал-лейтенант, один із лідерів Білого руху, «правитель півдня Росії» у 1920 році. У грудні 1919 року очолив Добровольчу армію після відставки генерала Володимира Май-Маєвського. Вів перемовини з Директорією УНР щодо спільних дій проти більшовиків.
Огляд (Overview)¶
У грудні 1919 року Антон Денікін усунув генерала Володимира Май-Маєвського від командування Добровольчою армією через її моральний занепад та військові невдачі і призначив на цю посаду Петра Врангеля. З того часу і до самого відступу білих у Крим Врангель керував Добровольчою армією, а в 1920 році очолив білогвардійські сили в Криму, ставши «правителем півдня Росії».
У цей період він намагався залучити українські сили до боротьби з більшовиками, для чого погодився на переговори з Директорією УНР. Восени 1920 року Врангель видав указ про зрівняння української мови з російською у навчальних закладах, дозволив створення українських культурних товариств та підписав угоду з козацькими державними утвореннями.
Незважаючи на вимушені українізаційні заяви, українська сторона ставилася до обіцянок Врангеля із сумнівом. У листопаді 1920 року Врангель зазнав поразки від більшовиків у Криму та евакуював залишки своєї армії. Помер в еміграції в Брюсселі у 1928 році.
Ключові деталі / Підтеми¶
- Командування Добровольчою армією (з грудня 1919): змінив на цій посаді генерала Володимира Май-Маєвського.
- Титул «правитель півдня Росії»: самопроголошений після поразки Денікіна в 1920 році; базувався в Криму.
- Офіційні переговори з УНР (1920): У травні 1920 р. брав місію генерала Михайла Омеляновича-Павленка, а восени у Севастополі дав аудієнцію українській делегації (Михайло Литвиненко, Левко Чикаленко, полковник Павло Крат), заявивши про намір шукати союзу без наперед визначеного майбутнього устрою держави.
- Українізаційні заходи та склад армії: Восени 1920 р. указом зрівняв українську мову з російською в школах та дозволив товариства «Кримська освіта» й «Українська хата». За оцінкою історика Андрія Іванця, наприкінці літа — початку осені 1920 р. в армії Врангеля було 70–80% українського елемента та діяло українське підпілля.
- Угода з козацькими утвореннями (4 серпня 1920): Підписав у Севастополі угоду з урядами Дону, Кубані, Тереку та Астрахані (від Кубані підписав Василь Іванис).
- Внутрішньополітичні конфлікти: Усунув і відправив у заслання генерала Якова Слащова, який був ініціатором зв'язку з УНР.
- Сучасне вшанування в Криму: 18 вересня 2016 року в Керчі окупаційною владою РФ та священниками УПЦ МП біля Андріївського храму було відкрито перший у Росії пам'ятник Врангелю, що викликало гострі дискусії в кримськоукраїнському та російському середовищах.
Джерела та посилання¶
- Чи можуть кримські українці вшановувати Врангеля? — стаття Сергія Конашевича про комеморацію Врангеля у Керчі та українську політику 1920 року.
- Подорож на Крим Левка Чикаленка — цитати зі щоденника Євгена Чикаленка з оцінкою Врангеля («Кримська світлиця», 2020, № 2).
- Подорож на Крим 1920 року (Скорочено) — спогади Левка Чикаленка про прийом у Врангеля в Севастополі («Кримська світлиця», 2020, № 3-9).
- Хто він насправді? — згадки про призначення Врангеля командувачем Добровольчої армії у грудні 1919 р.
- Уряд Півдня Росії та Україна (1920) — концептуальна стаття про політику врангелівського уряду щодо України.
- Переговори Директорії УНР з Врангелем (1920) — контекст перемовин.
- Яків Слащов — командувач Кримського корпусу, усунений Врангелем.
- Василь Кирій — референт Врангеля з українських справ.
- Петро Струве — міністр закордонних справ в уряді Врангеля.
- Левко Чикаленко — учасник делегації УНР на переговорах.