Перейти до змісту

← На головну

Водосховища Криму

Водосховища Криму — мережа штучних водойм (природного стоку та наливних), створених для акумуляції річкового стоку й дніпровської води з метою забезпечення питних і господарчих потреб міст та зрошення сільськогосподарських угідь півострова. Станом на січень 2014 року у Криму функціонували 23 водосховища загальною місткістю майже 400 млн м³, з яких понад 80% за об'ємом водного накопичення було споруджено у складі УРСР та незалежної України.

Огляд (Overview)

Протягом майже двох століть після анексії Кримського ханства Російською імперією (з 1783–1788 рр.) державна влада не виділяла коштів на меліоративні роботи, впорядкування річкових русел чи регулювання стоків у Передгір'ї. Під час весняних і літніх повеней річки перетворювалися на руйнівні потоки, які нищили села, мости, сади й виноградники.

Ідея регулювання стоків шляхом будівництва водосховищ почала втілюватися лише наприкінці 1920-х років. У довоєнний період та перші повоєнні роки (до 1954 р.) у Криму було збудовано тільки 5 водосховищ (Альмінське, Аянське, Бахчисарайське, Тайганське та Ленінське/Юзмакське) загальною місткістю близько 40 млн м³.

Основний розвиток гідротехнічної інфраструктури відбувся після передачі Кримської області до складу України у 1954 році. Були споруджені найбільші водосховища природного стоку (Сімферопольське, Чорноріченське, Партизанське, Загірське, Білогірське, Щасливенське), а також розгалужена мережа наливних водосховищ у степовому Криму у зв'язку з введенням у дію Північно-Кримського каналу.

Ключові деталі / Підтеми

  • Довоєнні та ранні водосховища (1929–1938):
  • Альмінське водосховище: Найстаріше велике промислове водосховище на річці Альма, споруджене протягом 1929 (перша черга) та 1934 років (друга черга), місткістю 6,2 млн м³.
  • Аянське водосховище: Побудоване у 1933–1936 роках у Передгір'ї на річці Аян (місткість понад 4 млн м³) для забезпечення водою міста Сімферополь.
  • Бахчисарайське водосховище: Здане в експлуатацію у 1935 році у балці Егиз-Оба (живилося водою річки Кача, місткість майже 7 млн м³).
  • Тайганське водосховище: Споруджене у 1938 році біля Карасубазара (Білогірська) на річці Біюк-Карасу (місткість 13,8 млн м³) для зрошення садів та городів.
  • Водосховища природного стоку української доби (після 1954 року):
  • Сімферопольське водосховище: Збудоване у 1956 році на річці Салгир (місткість 36 млн м³). Забезпечило питною водою обласний центр та живить Салгирську зрошувальну систему (понад 20 тис. га).
  • Чорноріченське водосховище: Здане у 1956 році в Байдарській долині на річці Чорній (місткість 64,2 млн м³). Вирішило проблему питного водопостачання Севастополя та Чорноморського флоту.
  • Старокримське водосховище: Споруджене у 1957 році на річці Чурюк-Су (місткість 3,2 млн м³).
  • Щасливенське та Загірське водосховища: Облаштовані відповідно у 1964 (11,8 млн м³) та 1980 роках (27,85 млн м³) у верхів'ях річок Бельбек і Кача. Забезпечують водопостачання Ялти через тунель під Головним пасмом Кримських гір та живлять Качинську зрошувальну систему.
  • Партизанське водосховище: Споруджене у 1966 році на річці Альма (місткість 34,4 млн м³) для водозабезпечення Севастополя й Сімферополя.
  • Білогірське водосховище: Побудоване у 1972 році на річці Біюк-Карасу (місткість 23,3 млн м³) поруч із Тайганським водосховищем, забезпечивши воду для всього Білогірського району.
  • Ізобільненське та Кутузовське водосховища: Споруджені у південнобережній зоні на річках Улу-Узень (13,25 млн м³) та Демерджі (1986 р.) для забезпечення Алушти.
  • Наливні водосховища Північно-Кримського каналу:
  • Мережа з 8 наливних водойм загальною місткістю 146,35 млн м³ у степовій та східній частині півострова: Зеленоярське, Міжгірне, Самарлінське, Керченське (Станційне), Сокольське, Феодосійське, Фронтове, Юзмакське (Ленінське).
  • Після окупації Криму Росією у 2014 році та припинення подачі дніпровської води ці водосховища зазнали міління, пересихання та екологічної деградації.

Джерела та посилання