Перейти до змісту

← На головну

Шкільна освіта в Криму

Аналіз стану шкільної освіти на Кримському півострові у повоєнний період засвідчує глибоку кризу та занедбаність освітянської інфраструктури під управлінням РРФСР (1944–1954), а також масштабну програму її відродження й будівництва після передачі Кримської області до складу УРСР у 1954 році. Якщо перше повоєнне десятиліття характеризувалося гострим браком шкільних приміщень, низькою кваліфікацією педагогів та примусовою русифікацією, то з середини 1950-х років за рахунок українського бюджету було розгорнуто масове будівництво шкіл, дитячих садків та закладів позашкільної освіти.

Огляд (Overview)

На відміну від цивілізованих країн, де після воєнних дій першочергова увага приділялася відновленню медицини та шкільництва, у тоталітарному радянському суспільстві першого повоєнного десятиліття гуманітарна сфера фінансувалася за залишковим принципом. Під управлінням РРФСР кримське шкільництво так і не змогло досягти довоєнного рівня. За урядовими рішеннями ресурси спрямовувалися виключно на відродження Чорноморського флоту та військової бази в Севастополі, а школи розташовували в непристосованих садибах депортованих народів.

Ситуація докорінно змінилася після включення Криму до складу УРСР у 1954 році. Прийняття Постанови Ради Міністрів УРСР і ЦК КПУ № 1261 від 26 серпня 1954 року заклало основу для системного державного фінансування шкільного будівництва. Попри успадковану від РРФСР відсутність застарілої технічної документації та початковий саботаж місцевих будівельних організацій, український уряд забезпечив виділення десятків мільйонів карбованців, залучив республіканські й союзні міністерства та створив у Криму потужну матеріально-технічну базу освіти й позашкільного виховання.

Ключові деталі / Підтеми

  • Недосягнення довоєнного рівня та скорочення мережі (1944–1954): Станом на 1954 рік кількість шкіл у Криму була суттєво меншою порівняно з довоєнним 1940 роком. Якщо у 1940 році в Кримській АРСР функціонувало 1284 школи, то через десять років після війни їхня кількість скоротилася до 1056 (з них 623 початкових, 334 семирічних та 99 середніх). Загальна кількість учнів складала 136 157 осіб, що майже на 60 тисяч менше, ніж у 1940 році. Окрім цього, близько 400 дітей залишалися поза загальною освітою.
  • Дво- та тризмінне навчання: Через катастрофічний брак навчальних площ та повільне будівництво нових споруд за часів РРФСР навчання проводилося переважно у дві зміни (близько 80 тисяч дітей у першу зміну та понад 56 тисяч — у другу). У місті Джанкої у трьох школах 130 учнів були змушені навчатися навіть у третю зміну.
  • Низька кваліфікація вчителів та керівництва: У кримських школах відчувався гострий дефіцит дипломованих фахівців. Майже половина з 5369 працюючих педагогів мала лише середню освіту. Серед керівної ланки ситуація була ще гіршою: із 623 завідувачів початкових шкіл лише один мав вищу освіту, 7 — незакінчену вищу, а 27 учителів не мали навіть середньої освіти. З 29 завідувачів відділів народної освіти лише 3 особи мали середню педагогічну освіту.
  • Низька успішність та примусова русифікація: Кримська область демонструвала найнижчий рівень успішності учнів — 84,3% (при середньому показнику по Україні в 89,2%). Особливо критичною ситуація була в районах, заселених українськими переселенцями (Первомайський, Роздольненський, Чорноморський тощо), де дітей примусово змушували навчатися російською мовою.
  • Українська програма шкільного будівництва (Постанова № 1261): Постанова Ради Міністрів УРСР і ЦК КПУ від 26 серпня 1954 року вперше поставила завдання масштабного розвитку соціальної сфери Криму. Постановою на 1955 рік передбачалося спорудження 50 об'єктів (24,5 млн крб), з яких по Міністерству освіти — 26 об'єктів на 10,6 млн крб.
  • Подолання кризи проектної документації: Перевірка Держплану УРСР у травні 1955 р. (довідка № 97) виявила, що підготовлена ще РРФСР технічна документація виявилася застарілою або відсутньою. У 1955 році з республіканського бюджету було профінансовано виготовлення нової документації для 9 шкіл (Сімферополь, Джанкой, Керч, Кореїз, Судак, Старий Крим, Красний Перекоп, Ялта) та 3 дитячих садочків (Керч, Євпаторія, Феодосія).
  • Залучення міністерств та масштаби капіталовкладень: До будівництва залучили союзні й республіканські міністерства (хімічної промисловості, продовольчих товарів, радгоспів). За звітом міністра освіти Г. Пінчука заступнику голови Радміну М. Гречусі (червень 1955 р.), на 1956–1957 роки для Кримської області було затверджено 45 млн крб капіталовкладень. Завдяки цьому збудували десятки середніх шкіл (зокрема відбудовану в 1956 р. школу ім. Шмідта у Керчі) та сотні дитячих садків.
  • Розвиток позашкільної освіти: У Сімферополі було збудовано нові приміщення для обласної станції юних техніків, станції юних натуралістів та екскурсійно-туристичної станції (пізніше об'єднаних у «дитячу академію наук»).

Джерела та посилання