Перейти до змісту

← На головну

Салгирська дослідна станція садівництва

Салгирська дослідна станція садівництва (пізніше — Кримська обласна станція садівництва) — одна з найстаріших науково-дослідних установ Криму, відкрита 1 травня 1913 року в садибі «Салгирка» (Сімферополь). Установа відіграла вирішальну роль у дослідному вивченні генофонду плодових культур, розвитку біологічного захисту рослин, селекції та розбудові промислового садівництва Криму й півдня України.

Огляд (Overview)

Ідея створення першої державної садівничої дослідної станції у Криму обговорювалася з кінця 1880-х років за активної підтримки вчених-садівників Левка Симиренка, Василя Пашкевича та Миколи Кічунова. Заснована 1 травня 1913 року в садибі «Салгирка», станція пройшла шлях від помололого-садівничого осередку Таврійського університету до провідного науково-технічного центру України з селекції та розсадництва. У 2013 році, напередодні столітнього ювілею, станція була ліквідована як самостійна інституція.

Ключові деталі / Підтеми

  • Заснування та база у садибі «Салгирка» (1891–1917): У 1891 році на базі казенної садиби «Салгирка» було відкрито трирічну школу садівничих робітників. 1 травня 1913 року офіційно відкрилася Салгирська дослідна станція. Їй було передано Воронцовський палац під лабораторії (помології, фітопатології, ентомології) та лекційну залу, а також воронцовську кухню (у формі татарської мечеті) під хімічну лабораторію. Зразковий сад охоплював понад 3 га, а помологічна колекція налічувала більше 200 сортів світової селекції.
  • Перші наукові здобутки (1913–1917): Співробітники станції вперше провели дослідження аборигенного генофонду яблуні й груші та використання дикорослих форм як підщеп (видано праці «Салгирська Помологічна станція. Короткий нарис діяльності за 1913-1915 рр.», 1916). Під керівництвом директора-ентомолога було започатковано розробку біологічних методів боротьби зі шкідниками (вирощування корисних ентомофагів). У роки Першої світової війни станція вирощувала лікарські рослини (рицину, шафран, атропін, опій) для потреб фронту.
  • У складі Таврійського університету (1918–1922): Впродовж 1918–1922 років станція входила до складу агрономічного факультету Таврійського університету, що значно підвищило рівень наукових досліджень та дозволило заснувати ампелографічну (виноградну) колекцію.
  • Період 1923–1955 років та переїзд у Старий Крим: З 1923 року станцію очолив Венедикт Колесніков (учень Петра Шитта). У 1920–1930-х роках було створено масштабний гібридний фонд плодових культур, а співробітник П. Соляніков здійснив ґрунтовне обстеження кримських лісосадів (чаїрів). Наприкінці 1930 року через передачу «Салгирки» Кримському с-г інституту станція переїхала до Старого Криму. Упродовж 1931–1939 років Старокримська (Салгирська) обласна станція садівництва заснувала мережу опорних пунктів в Алушті, під Севастополем, у радгоспі «Весна», а також у Білогірському (Карасубазарському) радгоспі «Маріано» (з 1949 року — «Передгір'я»).
  • «Золота доба» в Україні (1956–1980-ті): У 1956 році уряд УРСР перебазував станцію у смт Гвардійське, а згодом — у селище Маленьке (Кечкене) Сімферопольського району з підпорядкуванням Ялтинського садово-виноградарського технікуму. Очолювана Григорієм Березовським станція виростила мільйони саджанців для відродження садівництва Криму та всієї України, впровадивши десятки нових сортів яблуні й груші власної селекції.
  • Занепад та ліквідація (2013): Через відсутність належної підтримки та від'єднання дослідного господарства наукова діяльність звузилася. У 2013 році напередодні 100-річчя станцію ліквідовано як самостійну установу і приєднано до Кримського агротехнологічного інституту (після 2014 року підпорядковано Нікітському ботанічному саду).

Джерела та посилання