Перейти до змісту

← На головну

Уч-Баш

Уч-Баш (перша назва у місцевій топоніміці — Чортове городище) — визначна багатошарова археологічна пам'ятка, велике укріплене поселення епохи пізньої бронзи та раннього заліза, а також місце великої воєнної трагедії Другої світової війни. Розташоване на плато над Інкерманською долиною на лівому березі річки Чорної у верхів'ї Севастопольської бухти (Південно-Західний Крим).

Огляд (Overview)

Уч-Баш є найбільшим та найтривалішим поселенням кизилкобинської культури і ключовою археологічною пам'яткою передскіфського та ранньоскіфського часу в Криму. Початкові археологічні збори провів у 1920-х роках Л. М. Соловйов, а перші систематичні розкопки здіснив у 1952–1953 роках С. Ф. Стржелецький. Новітні міждисциплінарні дослідження розпочалися у 2006 році під керівництвом кандидатки історичних наук Евеліни Кравченко (Інкерманська експедиція Інституту археології НАН України) за участі колективу природничників (С. Горбаненко, Л. Горобець, Р. Кройтор, С. Разумов, М. Сергеєва, Є. Яніш), підсумки яких опубліковано у монографії «От бронзы к железу: хозяйство жителей Инкерманской долины» (2016).

Водночас плато Уч-Баш має глибоке трагічне значення у новітній історії: у його штольнях у 1930-х роках було створено автономне підземне місто «Спецкомбінат № 1», підірване радянським командуванням у червні 1942 року разом із тисячами людей. У 2014 році, після початку російської окупації Криму, плато було зайняте військовими РФ для розгортання бази, що перешкодило створенню запланованого Україною археологічного скансену та меморіалу.

Ключові деталі / Підтеми

  • Заснування та етнічний склад: Поселення виникло наприкінці XII ст. до н. е. (період троянських воєн та фракійської таласократії). Засновниками були носії культур фракійського (східного) гальштату. Згодом у складі населення з'явилися степові племена білозерської культури з Нижнього Подніпров'я (горизонти Ia-УБ та II-УБ). Після погромів початку VII ст. до н. е. жителі спустилися в долину річки, де сформували поселення, які пізніше греки назвали таврами.
  • Найдавніший металургійний центр: Уч-Баш був одним із найперших та найпотужніших центрів виникнення залізоробного виробництва у Північному Причорномор'ї (із кінця IX ст. до н. е.). Становленню передував етап опанування ковальських технологій та сплавів кольорових металів (див. Металургія та металообробка фінальної бронзи), а саму залізоробну технологію запозичено у сформованому вигляді з Західного Кавказу.
  • Локальна ресурсна база: Постанню металургійного центру сприяли багаті поклади гематитових руд у вапняках Чортової балки (вміст заліза понад 50 % без шкідливих домішок фосфору) та наявність високоякісної бентонітової вогнетривкої глини.
  • Супутні поселення: Уч-Баш контролював брід через річку Чорну за допомогою виселку — Поселення Сахарна Головка на схилі однойменної гори на протилежному березі. Також припускається наявність учбашського виселку в Балаклаві.
  • Військові штурми та фортифікація: Близько середини VIII ст. до н. е. на тлі загрози від ранніх кочівників-кімерійців (новочеркаська група) на Уч-Баші поспіхом звели оборонні стіни з вежами. Штурм фортеці завершився її падінням та пожежею, що зафіксовано у стратиграфії знахідками наконечників стріл, розбитої зброї та порубаних кінських черепів.
  • Комплексна палеоекономіка:
  • Землеробство: тривале вирощування плівчастого ячменю, голозерної й двозернянкової пшениці, а також жита; використання крем'яних вкладнів серпів та дисково-лучкових свердел.
  • Тваринництво: домінування дрібної рогатої худоби (понад 55 % свійського стада), велика рогата худоба (20 %), свині й коні; полювання на оленя, козулю та дикого кабана.
  • Морський промисел: сезонний вилов кефалі (сингіля й гостроноса) ставними сітками у Севастопольській бухті.
  • Ремесла: функціонування розвиненої косторізної майстерні, виготовлення шаблонів для відливальників з інкерманського вапняку, гончарне виробництво.
  • Спецкомбінат № 1 та трагедія 1942 року: У штольнях під Уч-Башем у 1930-х рр. облаштували автономне підземне місто: шпиталь, завод боєприпасів, дитсадок, склади Чорноморського флоту. 28 червня 1942 року під час здачі Севастополя за наказом з Москви та розпорядженням адмірала Ф. С. Октябрського штольні були підірвані без евакуації людей. Заживо похованими під завалами («прокляті Шампани») опинилися від кількох сотень до кількох тисяч осіб.
  • Репресії проти дослідників: Радянська влада переслідувала вчених, які вивчали регіон. У 1950-х роках археолог Олександр Тахтай був репресований за звинуваченням у «зраді Батьківщині», а Л. Соловйова перевели до Сухумі. С. Стржелецький законсервував розкопки Уч-Баша, оскільки отримані матеріали свідчили про розвинене землеробство та ремесла місцевих жителів, що суперечило марксистсько-ленінським доктринам про «примітивних таврів».
  • Сучасний статус та окупація: Пам'ятка має статус об'єкта національного значення України (охоронний № 270011-Н, постанова КМУ № 928 від 03.09.2009). У 2014 році окупаційні війська РФ розгорнули на плато військову базу.

Джерела та посилання