← На головну

Микита Хрущов

Микита Сергійович Хрущов (1894–1971) — радянський партійний і державний діяч, Перший секретар ЦК КПРС (1953–1964), голова Ради Міністрів СРСР (1958–1964). Особисто ініціював процес, що завершився перепідпорядкуванням Кримської області Україні в 1954 році.

Огляд (Overview)

Восени 1953 року, невдовзі після вересневого пленуму ЦК КПРС, присвяченого катастрофічному стану радянського сільського господарства, Хрущов здійснив втаємничену інспекційну поїздку степовим Кримом, особисто побачивши занедбані господарства та натовпи зневірених переселенців. Ця поїздка, задокументована спогадами його зятя Олексія Аджубея, стала, за версією дослідника Петра Вольвача, ключовим імпульсом до рішення про передачу Кримської області з РРФСР до УРСР у квітні 1954 року — рішення, яке кремлівське керівництво офіційно оформило як «братерський подарунок» до 300-ліття Переяславської ради. Надалі Хрущов брав особисту участь у ключових етапах відбудови переданого Криму: був адресатом урядових звернень щодо відновлення сільського господарства, відкрив першу чергу Північно-Кримського каналу (1963) та ініціював економічну реформу раднаргоспів (1957), яка залишила Крим у складі української господарської системи.

Ключові деталі / Підтеми

• Вересневий пленум ЦК КПРС 1953 р. та інспекційна поїздка: Після складного для нього вересневого пленуму, присвяченого занепаду сільського господарства СРСР, Хрущов вирішив особисто ознайомитися з життям переселенців у степовому Криму. Поїздку супроводжував головний редактор газети «Известия» Олексій Аджубей, чиї спогади («Как Хрущёв Крым Украине отдал», Новое время, 1992, № 6) є основним джерелом про цю подію — тогочасна кримська преса про неї мовчала.
• Ухвалення рішення про передачу Криму (1954): Після поїздки Хрущов разом із головою Ради Міністрів СРСР Георгієм Маленковим нібито просили тодішнього першого секретаря ЦК КПУ Олексія Кириченка та голову Ради Міністрів УРСР Никифора Кальченка взяти Кримську область під опіку України. 7 квітня 1954 року Кальченко та Кириченко надіслали на ім'я Маленкова та Хрущова офіційний лист «Про здійснення спеціальних заходів з відновлення та розвитку сільського господарства, міст та курортів Кримської області».
• Крилатий вислів про українців: Хрущову приписують вислів, зафіксований тогочасними журналістами, про те, що відродити кримські сади та виноградники здатні лише українці, які на цьому знаються й люблять цю справу — вислів, що визначив пріоритети відбудови переданого Україні Криму.
• Кадрове оновлення Кримського обкому (кінець 1953 р.): Занепокоєний станом сільського господарства Кримської області, Хрущов ініціював позачерговий пленум обкому, на якому Дмитро Полянський переклав відповідальність за занепад галузі на першого секретаря обкому Павла Титова, що призвело до заміни останнього на посаді у січні 1954 року.
• Відкриття Північно-Кримського каналу (1963): 17 жовтня 1963 року Хрущов особисто прибув на відкриття першої черги Північно-Кримського каналу та перерізав стрічку після підриву останнього земляного пересипу на Перекопі.
• Легенда ресторану «Чонгар» у Джанкої: місцевий переказ пов'язує ресторан «Чонгар» біля однойменного переходу з висловом Хрущова про те, що врятувати Крим зможе тільки Україна, нібито проголошеним там за вечерею після важкого візиту в область.
• Гірські дороги та тролейбусна траса: Оскільки Хрущов часто відпочивав у Криму, невдовзі після смерті Сталіна гірську дорожню мережу капітально реконструювали. На урочистому відкритті гірської тролейбусної лінії Сімферополь–Алушта 6 листопада 1959 року зустрічні тролейбуси прикрашали портретами Володимира Леніна та Хрущова.
• Реформа раднаргоспів (1957): Ініціював децентралізацію управління промисловістю через створення регіональних рад народного господарства; Кримська область увійшла до Херсонського, а згодом (з 1962 р.) до Чорноморського раднаргоспу — окремого кримського раднаргоспу так і не створили, оскільки господарство півострова розглядалося як невіддільна частина України.

Суперечності та відкриті питання

• Поширений міф стверджує, що Хрущов «подарував» Крим Україні через особисту прихильність до неї. Джерело «Стан сільського господарства Криму напередодні передачі Україні (1953)» та спогади Аджубея спростовують цю версію: рішення визріло як колективне через об'єктивний господарський занепад області, а не з особистих мотивів Хрущова.

Джерела та посилання

• «На тобі, небоже, що мені негоже...» — спогади Олексія Аджубея про інспекційну поїздку Хрущова степовим Кримом восени 1953 року.
• Найвідсталіша галузь у повоєнному Криму — текст листа Кальченка й Кириченка до Маленкова та Хрущова від 7 квітня 1954 року.
• Чий берег, того й вода — опис відкриття Північно-Кримського каналу 17 жовтня 1963 року за участю Хрущова.
• Джанкой столітній — місцева легенда про вислів Хрущова в ресторані «Чонгар».
• Дорога до моря — реконструкція гірських доріг та відкриття тролейбусної траси з портретом Хрущова.
• Процвітання в єдності… України та Криму — реформа раднаргоспів 1957 року.
• Амбітні наміри та плани (відродження кримського садівництва) — крилатий вислів Хрущова про українців та відродження кримського садівництва.
• Кадрове оновлення партапарату та господарства Криму (1953–1955) — пленум обкому кінця 1953 року та зміщення Титова.
• Стан сільського господарства Криму напередодні передачі Україні (1953) — контекст рішення про передачу Криму та спростування міфу про «подарунок».
• Північно-Кримський канал — будівництво та відкриття каналу.
• Кримська тролейбусна траса — відкриття гірської тролейбусної лінії 1959 року.
• Павло Титов — перший секретар Кримського обкому, зміщений після пленуму 1953 року.
• Дмитро Полянський — наступник Титова на посаді першого секретаря обкому.
• Олексій Кириченко — перший секретар ЦК КПУ, адресат квітневого листа 1954 року.
• Джанкой — місто, з яким пов'язана легенда про Хрущова.