Перейти до змісту

← На головну

Зв'язки України та Криму у ХХ столітті

Упродовж ХХ століття економічні, транспортні, військові та культурні зв'язки України й Криму були настільки тісними, що саме їх Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 року назвав підставою передачі Кримської області до складу УРСР. Цей комплексний зв'язок — від спільного військового командування 1920-х і розвитку авіації до єдиної залізничної мережі та спільних економічних округів — доводить невід'ємність півострова від України, а не від Північного Кавказу.

Огляд (Overview)

Правова підстава передачі 1954 року

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 року «Про передачу Кримської області до складу Української РСР» обґрунтовував рішення формулюванням: «учитывая общность экономики, территориальную близость и тесные хозяйственные и культурные связи между Крымской областью и Украинской ССР». Це формулювання зафіксувало, що Крим на момент передачі вже десятиліттями функціонував як частина українського господарського, транспортного, військового й культурного простору.

Військова площина: «Збройні Сили України та Криму»

У 1920-х роках існували «Збройні Сили України та Криму». Після ліквідації останнього осередку спротиву — врангелівського Криму — Південний фронт Червоної армії наказом № 2660/532 було перетворено на Управління Збройних Сил України та Криму. Таврійську губернію спочатку ввели до складу Харківського військового округу, а згодом з двох округів УРСР утворили єдиний Український військовий округ, який очолив Михайло Фрунзе; його посада офіційно йменувалася «Командуючий Збройними Силами України і Криму». Залишки Чорноморського флоту (так звані Морські сили Чорного та Азовського морів) також підпорядковувалися цьому командуванню. Навіть після утворення 18 листопада 1921 року Кримської АРСР у складі РРФСР військові частини Червоної Армії залишилися у підпорядкуванні округів: Українського, Харківського, Київського, Одеського.

Авіація: ТАПУК

У столиці УРСР Харкові 1923 року створили Товариство авіації та повітроплавання України і Криму (ТАПУК). Крим органічно вписувався в цю структуру. Головою Ради ТАПУКу був Г. І. Петровський, заступником — М. В. Фрунзе, згодом В. П. Затонський. Товариство налічувало (1925) 416 тис. членів, об'єднаних у 7115 гуртків; заснувало Центральний аероклуб і авіаційну школу в Харкові, школу планеристів у Києві, понад 1475 авіабібліотек, зібрало понад 1,5 млн карбованців на розвиток повітряного флоту. Ініціатором створення організації став Георгій Проскура, завдяки якому Харків став авіаційною столицею країни (з його аерогідродинамічної лабораторії 1930 року виник Харківський авіаційний інститут). Спільно з Головним управлінням повітряного флоту Червоної армії ТАПУК створив акціонерне товариство «Укрповітрошлях» — початок усієї цивільної авіації України. Студент КПІ Сергій Корольов був одним із 416 тисяч «тапуківців» і саме в Криму, у Коктебелі, злетів на планері власної конструкції. Згодом ТАПУК об'єднався з товариством «Доброхім» і трансформувався у всесоюзний «Авіахім» (згодом Осоавіахім, ДТСААФ, ТСОУ).

Військові округи

Одеський військовий округ із 11 жовтня 1939 року був відновлений у складі п'яти областей УРСР, а також Молдавської та Кримської АРСР. До його складу входили одинадцять стрілецьких дивізій, механізований корпус, п'ять артилерійських полків, три авіаційні дивізії (ще дві формувалися) — війська готувалися для удару по Румунії. 1945 року було створено Таврійський військовий округ у складі лише двох областей — Херсонської та Кримської, зі штабом у Сімферополі (проіснував недовго). Жодної стратегічно доцільної можливості припасувати Крим до Північнокавказького округу чи утворити окремий Кримський ВО ніхто всерйоз не розглядав.

Економічна інтеграція: раднаргоспи

За хрущовської реформи 1957 року ліквідовувалися галузеві міністерства та створювалися ради народного господарства. Херсонський раднаргосп спершу складали три області: Кримська, Миколаївська та Херсонська (центр — Херсон). З 1962 року, після приєднання Одеської області, утворився Чорноморський раднаргосп з центром в Одесі. Ідея окремого Кримського раднаргоспу нікому не спадала на думку — Крим у господарському, транспортному й військово-стратегічному плані є невід'ємною частиною України.

Порти

Донузлав проєктувався 1960-х років як цивільний порт; Новоозерне мало стати містом на 30 тисяч мешканців, до нього планували прокласти залізничну колію з Євпаторії. Сенс існування кримських портів — обслуговування потреб материкової України або транзиту через неї.

Залізниці

Перша залізнична колія в Україні загалом прокладена під Севастополем біля Інкермана 1843 року (відставний мічман Дмитро Волохов, вузькоколійка для вивезення каменю). 1873 року тут проклали ділянку Лозово-Севастопольської залізниці (Петро Губонін; перший потяг до Сімферополя — 1874, до Севастополя — 1875). Одночасно (1882–1902) будувалася Єкатерининська залізниця для Придніпров'я. 1934 року Південні залізниці розділили на Південну та Донецьку; 1936 року залізницю названо Сталінською, а 1961 року вона отримала назву Придніпровська (до неї увійшли практично всі кримські лінії). Окремої «Кримської залізниці» в історії ніколи не існувало. У березні 2014 року окупаційна влада перетворила місцеву дирекцію Придніпровської залізниці на так звану «Крымскую железную дорогу», але «Укрзалізниці» вдалося навесні того року вивезти на материк усю нову техніку. Керченська поромна переправа забезпечувала інтенсивний рух упродовж 1954–1987 років.

Висновок

Економічно, транспортно й військово Крим є невід'ємною частиною України, а не Північного Кавказу. Спроби викреслити шість десятиліть українського Криму суперечать усій сукупності історичних, господарських і військово-стратегічних зв'язків.

Ключові деталі / Підтеми

  • Указ 19.02.1954 та формулювання «спільність економіки… тісні господарські й культурні зв'язки»: юридичне закріплення фактичної інтеграції Криму з УРСР.
  • «Збройні Сили України та Криму» (1920-ті): наказ № 2660/532, посада «Командуючий Збройними Силами України і Криму» (Михайло Фрунзе); підпорядкування залишків Чорноморського флоту; війська Криму у складі Українського, Харківського, Київського, Одеського округів навіть після 1921 р.
  • ТАПУК та авіація: Товариство авіації й повітроплавання України і Криму (Харків, 1923; Г. Петровський, М. Фрунзе, В. Затонський); 416 тис. членів (1925); ініціатива Г. Проскури (Харків — авіастолиця); студент КПІ Сергій Корольов — тапуківець, зліт у Коктебелі; злиття з «Доброхім» → «Авіахім»; «Укрповітрошлях».
  • Одеський і Таврійський військові округи: Одеський ВО (з 11.10.1939 — 5 областей УРСР + Молдавська й Кримська АРСР; план удару по Румунії); Таврійський ВО (Херсонська + Кримська області, штаб Сімферополь).
  • Раднаргоспи 1957 року: Херсонський (Кримська, Миколаївська, Херсонська), з 1962 — Чорноморський (з Одесою); відсутність окремого Кримського раднаргоспу.
  • Транспортна єдність: порти (Донузлав — цивільний проєкт 1960-х); залізниці Інкерман 1843, Лозово-Севастопольська, Придніпровська (кол. Сталінська, з 1961); відсутність окремої «Кримської залізниці»; «Крымская железная дорога» 2014; Керченська переправа 1954–1987.

Джерела та посилання