Михайло Дорошенко¶

Михайло Дорошенко — козацький гетьман (призначений польськими комісарами 1625 р., наступник Петра Сагайдачного), останній представник «партії мирної політики» в козацтві. Відомий насамперед як керівник походу 1628 р. на Крим на допомогу хану Шагін-Гірею проти Кан-Теміра, у якому загинув.

Огляд (Overview)¶

За Куруківською угодою 1625 р. козацтво мусило обмежитися реєстровим військом не більше 6000 осіб, підлеглим польським гетьманам, із забороною морських походів на турецькі володіння та самовільних контактів з іноземними володарями. Гарантією виконання приписів польський уряд визнав встановлений ним контроль над вибором козацьких керманичів: польські комісари без участі козаків призначили «старшим війська Запорозького» Михайла Дорошенка.

Дорошенко репрезентував течію в козацтві, що прагнула йти слідами Сагайдачного — зберігати визнані урядом правові засади існування Війська Запорозького, не розриваючи стосунків із польським урядом, натомість вимагаючи від нього поступок для українського населення. Ця «легальна лінія» після смерті Сагайдачного опинилася під тиском масового протестного поривання козацтва, що й вилилося у повстання Жмайла та подальше обмеження реєстру.

За перші три роки гетьманування Дорошенко балансував між лояльністю до короля і вимогами козацтва: - 1626 р. — разом з усім Військом Запорозьким брав участь у поході регіментаря Стефана Хмелецького проти татар; буджацькі татари, що вдерлися на Київщину сорокатисячним військом, зазнали поразки під Білою Церквою. - 1627 р. — відмовив королевичу Владиславу у поході на Швецію, вмотивувавши це невиплатою жалування, поборами й утисками православної віри.

У 1628 р. на південних кордонах Запоріжжя виникла колізія, що дала Дорошенкові змогу виступити активно, лишаючись частково на легальному ґрунті. Приводом стали внутрішні справи Кримського ханства: після усунення Джанібек-Гірея (1623) султан возвів на ханський престол Мухамед-Гірея III, який, спираючись на брата Шагін-Гірея (калгу), відмовився виконувати приписи Порти. Порта, шукаючи йому заміну, звернула увагу на найсильнішого ногайського мурзу — Кан-Теміра, голову Буджацької орди, якому надала звання сілістрійського паші (безпосередній васал султана). Кан-Темір розбив Шагін-Гірея під Дунаєм і, переслідуючи його, обложив обох Гіреїв у Бахчисараї. Диван у Константинополі тим часом проголосив Мухамед-Гірея і Шагін-Гірея зрадниками й послав на ханство Джанібек-Гірея з турецьким флотом.

Обложені Гіреї звернулися по допомогу до козаків: Шагін-Гірей відрядив на Запоріжжя Болгар-мурзу. На Низу тоді перебував і сам гетьман Дорошенко (з тисячею реєстрових козаків для запобігання морським походам). Перемовини завершилися угодою: Шагін-Гірей зобов'язався сплатити козакам 100 тисяч червінців і здати фортецю Іслам-Кермен в обмін на своєчасну допомогу. Дорошенко негайно вирушив до Криму з 4000 козаків (реєстрові з долученими вільними запорожцями).

Безпосередньо за Перекопом козаки були оточені ногайцями, але сформували табір і, відбиваючись шість діб, просувалися до Бахчисараю. Під час переходу Дорошенко загинув із четвертою частиною війська. Ті, що залишилися живими, таки пробилися до Бахчисараю, під мурами якого розгромили Кан-Теміра, змусивши його тікати до Кафи під захист турецького гарнізону, і звільнили Гіреїв з облоги.

Проте поява турецького флоту з Джанібек-Гіреєм зруйнувала авторитет Мухамед-Гірея; той і Шагін утекли з Криму, а козаки повернулися на Запоріжжя, куди прибув і Шагін-Гірей. За угодою він здав Іслам-Кермен, козаки знесли укріплення й вивезли артилерію, тимчасово дозволивши ханові кочувати на запорізьких землях. Польський уряд не покарав козаків за самовільний похід і затвердив нового «старшого»: після загибелі Дорошенка табуло обрано Мойженицю (страчений за приховування військових сум), а згодом — Грицька Чорного (Григорія Савича), останнього з партії мирних політиків Сагайдачного.

1629 р. козаки взяли участь у поході проти татар, що вдерлися до Червоної Русі під проводом калги Девлет-Гірея (вересень 1629): козацько-польські війська під проводом Хмелецького здобули блискучу перемогу під Бурштином, розвіявши татарське військо; серед полонених опинився Іслам-Гірей, майбутній хан доби Хмельниччини.

Ключові деталі / Підтеми¶

Призначення польською владою (1625): на відміну від обраних козацтвом гетьманів, Дорошенко був поставлений «старшим війська Запорозького» безпосередньо польськими комісарами за Куруківською угодою — як гарантія лояльності Речі Посполитій.
«Лінія Сагайдачного»: орієнтація на легальне існування Війська Запорозького, визнане урядом, вимогу поступок шляхом витримки й переговорів, а не радикального повстання.
Конфлікт із Владиславом (1627): відмова королевичу в шведському поході через невиплату жалування та утиски православ'я — прояв того, що лояльність не виключала захисту українських інтересів.
Похід 1628 на Крим: єдиний великий самостійний воєнний виступ Дорошенка — союз із Шагін-Гіреєм проти Кан-Теміра за 100 тис. червінців і фортецю Іслам-Кермен; оточення під Перекопом, 6 діб боїв, загибель гетьмана з 1/4 війська, прорив і розгром Кан-Теміра біля Бахчисараю.
Смерть і наступництво: після загибелі Дорошенка під Бахчисараєм владу перебрали Мойжениця (страчений), а згодом Грицько Чорний — останній із «партії мирної політики» Сагайдачного.
Дипломатичний наслідок: козаки виправдовували перед королем похід тим, що втрутилися у татарські міжусобиці «виключно заради політичної вигоди Речі Посполитої», прагнучи послаблення ханства.

Джерела та посилання¶

«Попереду Дорошенко веде своє військо...»: 390 років походу на Крим — стаття Сергія Конашевича в газеті «Кримська світлиця» (2018, № 23-24), переказ публікації К. Мельника (1896) про похід Михайла Дорошенка на Крим 1628 р.
Ханська Україна — доба козацько-кримських союзів та протекторату Кримського ханства над українським козацтвом.
Козацький цвинтар біля Перекопу — матеріальне свідчення козацьких походів через Перекоп до Криму, у яких брав участь і Дорошенко.
Батальний живопис козацької доби — художнє осмислення козацьких походів на Крим, зокрема «Походу запорожців на Крим».
Мамай — ранній зв'язок козацтва з Кримом і постать, що стала символом козацтва.
Андрій Щекун — головний редактор газети «Кримська світлиця», де опубліковано джерело про Дорошенка.
Гарольд Лемб — автор «козацького циклу», що зображує запорожців на теренах Кримського ханства.
Бернард Претвич — захисник українського порубіжжя від татарських набігів, доба до формування реєстрового козацтва.