Перейти до змісту

← На головну

Кримський космос — роль Криму в радянській космічній програмі

Крим відіграв унікальну роль у радянській космічній програмі: від прийому перших знімків зворотного боку Місяця в Сімеїзькій обсерваторії (1959) до управління місяцеходами з бази в селищі Шкільне; у Криму також випробовували прототипи планетоходів.

Огляд (Overview)

Територія Криму використовувалася радянською космічною програмою в трьох ключових функціях: астрономічне спостереження та прийом сигналів (Сімеїзька обсерваторія, Євпаторійський центр далекого космічного зв'язку), випробування планетоходів (кримський полігон з диким ландшафтом), та управління місяцеходами (база в с. Шкільне — космічний центр, зафіксований доповіддю ЦРУ 1969 року як «11 миль на північний захід від Сімферополя»).

Ключові деталі / Підтеми

Сімеїзька обсерваторія та перші знімки зворотного боку Місяця (1959)

Перші знімки зворотного боку Місяця, передані в 1959 році з космосу автоматичною станцією, були прийняті саме на антену обсерваторії в Сімеїзі. Це стало одним із найраніших досягнень радянської місячної програми, у якому Крим відіграв безпосередню роль. Докладніше — Кримська астрофізична обсерваторія (Сімеїз, Научний).

Євпаторійський центр далекого космічного зв'язку

Центр у Євпаторії працював з усією радянською міжпланетною програмою, забезпечуючи зв'язок з автоматичними міжпланетними станціями та пілотованими кораблями.

База управління місяцеходами в селищі Шкільне

Селище Шкільне (21 км на північний захід від Сімферополя, Сімферопольський район) стало базою, з якої керували радянськими місяцеходами. У секретній доповіді ЦРУ 1969 року цей центр згадувався як «космічний центр у 11 милях на північний захід від Сімферополя».

Для управління місяцеходами відбирали офіцерів Космічних військ (тоді організаційно в складі Ракетних військ стратегічного призначення). Водії планетоходів не мали досвіду водіння транспорту — їх навчали з нуля керувати апаратом на іншому небесному тілі з урахуванням затримки сигналу.

Екіпажі Лунохода

Були сформовані два змінні екіпажі «Лунохода»: - Командири: Микола Єременко, Ігор Федоров - Водії: Габдухай Латипов, В'ячеслав Довгань - Штурмани: Костянтин Давидовський, Вікентій Самаль - Бортінженери: Леонід Мосендзов, Альберт Кожевников - Оператори антени: Валерій Сапранов, Микола Козлітін - Резервний водій: Василь Чубукін

2012 року кратери на Місяці названо іменами членів екіпажу: Вася, Костя, Валера, Леонід, Слава, Гена, Ігор, Вітя, Альберт, Коля, Ніколя.

Випробування прототипу місяцехода в Криму

Прототип місяцехода випробовували в Криму. Розробник Юрій Зарецький (псевдонім Марков) згадував полігон із «диким ландшафтом»: воронки, рови, траншеї, кам'яні брили, стіни гравію, піщані схили. Машина витримала всі випробування — долала майже вертикальні схили й вибиралася з імпровізованих кратерів.

Історія Луноходів

  • Луноход-1: запуск 19.02.1969 — аварія ракети; 1970 — перший успішний запуск, відпрацював на Місяці до вичерпання ресурсу.
  • Луна-15 (липень 1969): одночасно з «Аполлоном-11» — невдала спроба доставити зразки ґрунту.
  • Луноход-2 (1973): подолав 42 км на місячній поверхні.
  • Луноход-3 (1977): політ скасовано, апарат зберігається в музеї КБ ім. Лавочкіна.

Постанова № 715-296 про політ на Марс (1960)

23 червня 1960 року уряд СРСР затвердив Постанову № 715-296 про пілотований політ на Марс: старт 8 червня 1971 року, повернення 10 липня 1974 року. Ця постанова була ухвалена майже за рік до промови Кеннеді 25 травня 1961 року про висадку на Місяць.

Ключові особи

  • Сергій Корольов — головний конструктор, не вважав Місяць стратегічною метою, мав план освоєння Сонячної системи (1962).
  • Володимир Челомей — опонент Корольова, випускник київського політеху, автор альтернативного проекту місячної ракети.
  • Михайло Янгель — головний конструктор КБ «Південне» (Дніпро), запропонував ракету Р-56.
  • Валентин Глушко — геній ракетних двигунів, одесит.
  • Георгій Бабакін — головний конструктор безпілотних міжпланетних апаратів.
  • Валерій Биковський, Микола Рукавішніков — екіпаж «Зонда-7» (1968), політ скасовано.
  • Олександр Левенко — провідний співробітник КБ «Південне», цитований у статті.

Ракета Н-1

Розроблялася для запуску Важкого Міжпланетного Корабля (Марс). Чотири вибухи в польоті. 42 камери згоряння рідинного ракетного двигуна працювали одночасно. Після першого вибуху американці надіслали співчуття.

Джерела та посилання