Перейти до змісту

← На головну

Олександр Дабіжа

Український історик, публіцист, геральдист, дипломат та митець-аквареліст князівського походження (1860–1899), дослідник історії України козацько-гетьманської доби та роду Горленків, який згідно з власним заповітом був похований у Ялті.

Огляд (Overview)

Князь Олександр Васильович Дабіжа народився 13 вересня 1860 року в селі Іваниця Прилуцького повіту Полтавської губернії. Його матір Анастасія походила з давнього козацько-старшинського роду Горленків. Рід Дабіж вів своє походження від балканського шляхетного роду Котроманичів-Боснійських (відомого з XII століття), проте сам Олександр виразно усвідомлював та проголошував свою українську ідентичність.

Здобивши освіту в Імператорському Олександрівському ліцеї в Петербурзі, він перебував на дипломатичній службі МЗС (молодший секретар місії в Мадриді, секретар посольства в Каїрі). Попри коротке життя, пригнічене важкою хворобою (сухоти), Олександр Дабіжа зробив вагомий внесок у дослідження історії Лівобережної України, виступаючи з розвідками у часописі «Київська старовина», відшукуючи козацькі реліквії на Афоні та в Єрусалимі й малюючи краєвиди України. Хворіючи на туберкульоз, він висловив бажання спочити в Ялті, де й був похований після смерті 16 (29) червня 1899 року у віці 38 років.

Ключові деталі / Підтеми

  • Походження та родинне середовище: Матір Анастасія Горленко належить до знаменитого роду Горленків (із якого походили прилуцькі полковники та святитель Йоасаф Білгородський / Яким Горленко). Його батько також був палким шанувальником історії та створив у своєму маєтку на хуторі Романівщина поблизу Ічні домашній музей із тисячами томів бібліотеки, універсалами гетьманів Данила Апостола, Івана Скоропадського, Кирила Розумовського, етнографічною колекцією та зброєю Горленків.
  • Історичні та геральдичні праці: Автор дослідження «Розпис роду Горленків» (з присвятою матері), нарису про прилуцького полковника Лазаря Горленка (матеріали для якого відшукував у сховищах Москви), рукописної праці про полковника-«мазепинця» Дмитра Горленка, а також геральдичної розвідки «Мазепа-князь і його шляхетський та князівський герби» з власними кольоровими ілюстраціями.
  • Пошук українських реліквій за кордоном: Під час перебування на Афоні дослідив та описав Свято-Іллінський скит («духовне дітище запорожців», засноване Паїсієм Величковським). У Єрусалимі відшукав срібний карбований антимінс, пожертвуваний гетьманом Іваном Мазепою для Гробу Господнього (здійснивши його фотофіксацію з дозволу Єрусалимського патріарха).
  • Мистецька діяльність: Учень професора Премацці, митець-аквареліст, обраний «почетным вольным общником» Імператорської академії мистецтв; створював краєвиди та жанрові картини України.
  • Ялтинський заповіт: Втративши надію на одужання від туберкульозу під час лікування у Німеччині та Швейцарії, повернувся на батьківщину й заповів поховати себе в Ялті. Заповіт було виконано у червні 1899 року (могила не збереглася).

Джерела та посилання