Етногенез кримських татар¶

Етногенез кримських татар — процес багатовікового формування кримськотатарського народу як автохтонного населення Кримського півострова, у якому протягом тисячоліть брали участь численні етноси (таври, скіфи, кипчаки, готи, хозари, італійці, сельджуки тощо). За статтею Халісе Зінедін, кримські татари не є нащадками лише золотоординців, а сформувалися значно раніше й на основі складного «плавильного котла» народів.

Огляд (Overview)¶

Кримськотатарська нація формувалася протягом тисячоліть на території Кримського півострова; разом із караїмами та кримчаками кримські татари вважаються автохтонами Криму. У їхньому етногенезі взяли участь таври, кіммерійці, скіфи, частково елліни з Мілета, сармати, болгари, готи, гуни, хозари, печеніги, кипчаки (половці), італійці, ординці, турки-сельджуки, адиги (черкеси). Протягом століть народи приходили в Крим і асимілювалися з місцевим населенням.

Окрему роль відіграли кипчаки — одне з численних тюркських племен, які, на відміну від інших, самі виступали ядром асиміляції (до них притягувалися залишки печенігів, болгар, аланів). З 1299 року півострів увійшов до складу улусу Джучі Великої Орди, і вже з XIII ст. на Кримі були присутні майже всі складові майбутньої нації. Етнонім «татари» з'явився в Криму лише з приходом ординців, проте це не означає, що кримські татари є їхніми нащадками. Процес етногенезу, за твердженням авторки, і досі не завершений.

Ключові деталі / Підтеми¶

Автохтонність: кримські татари — автохтони Криму нарівні з караїмами та кримчаками; таври (відомі з X ст. до н. е.) і споріднені з ними кіммерійці (X–VII ст. до н. е.) — один із головних корінних компонентів.
Скіфський компонент: скіфи (з VII ст. до н. е.) мали прабатьківщину на Алтаї — колисці тюркських народів; активна міжетнічна взаємодія.
Кипчаки як ядро: світловолосі й блакитноокі (згідно з писемними джерелами), кипчаки асимілювали інші племена, ставши культурним магнітом.
Релігійні впливи: готи принесли аріанське християнство, гуни — культ бога Тенгрі.
Сельджуки: переселенці з Малої Азії з'явилися в Криму ще до виникнення Османської держави.
Італійці: венеціанці та генуезці пустили коріння в Криму й згодом розчинилися у кримських татарах.
Улус Джучі (з 1299): входження півострова до складу Великої Орди; мирне співжиття завойовників і переможених.
Субетноси: сучасні кримські татари складаються з трьох основних груп — південнобережні (яли бойю), гірські й передгірські (тати), степові (ногъайи).
Міф про «нащадків ординців»: твердження, ніби кримські татари — нащадки золотоординців XIII ст., виникло після анексії Криму Росією 1783 р. і закріпилося в російській та радянській історіографії; авторка вважає це фальсифікацією, оскільки ординський період — лише один із етапів багатовікового процесу.

Суперечності та відкриті питання¶

Міф про походження: стаття прямо заперечує поширене уявлення про кримських татар як нащадків золотоординців і пов'язує його появу з російською імперською анексією 1783 р. та подальшою радянською історіографією. Це полемічне твердження авторки — у вікі воно подане як позиція джерела, не як єдина науково встановлена істина.
Незавершеність процесу: авторка стверджує, що етногенез кримських татар «ще не завершений» — теза, яка потребує уточнення в контексті сучасної етнології.

Джерела та посилання¶

Етногенез кримських татар — стаття Халісе Зінедін у газеті «Кримська світлиця» (2016, № 48), основне джерело.
Кримські татари на Херсонщині (історія поселення) — історія депортації 1944 р. та повернення народу; продовження теми кримськотатарського етносу.
Мамай — кримський емір Золотої Орди, чий рід Киятів належав до половецько-татарського світу; контекст для розуміння ординського періоду в історії Криму.
Депортація кримських татар (1944) — примусове виселення народу, що стало переломним моментом у його новітній історії.
Караїми — поряд із кримськими татарами та кримчаками караїми названі серед автохтонів Криму.
Болгари в Криму — один із етносів, що брав участь у формуванні населення Криму та згаданий серед компонентів етногенезу.
Кримська (Східна) війна 1853–1856 рр. на Херсонщині — відтік кримських татар після Східної війни вплинув на етнічний склад півострова.
Андрій Щекун — головний редактор газети «Кримська світлиця», у якій опубліковано джерело.
Ашик Умер — кримськотатарський поет-акин XVII ст., приклад кримськотатарської культурної традиції, що виросла з описаного етногенезу.
Умер Іпчі — кримськотатарський письменник і драматург, представник того ж етносу.
Ґенуезькі пам'ятки Криму — венеціанці та генуезці, що пустили коріння в Криму, як один із компонентів етногенезу кримських татар.
Кримськотатарський народний танець — самобутня фольклорна хореографія народу, що виросла з описаного етногенезу.
Шефіка Гаспринська — кримськотатарська просвітителька й лідерка жіночого руху, представниця того ж етносу, що сформувався в описаному процесі; стаття Халісе Зінедін опублікована в «Кримській світлиці».
Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (1921–1945) — стаття 1925 року про національний склад і владу в Кримській АРСР; татари (державна нація, 23 % населення) та їхня автохтонність.
Італійці в Криму — венеціанці та генуезці, що пустили коріння в Криму й згодом розчинилися у кримських татарах.
Кримчаки — кримчаки названі поряд із караїмами та кримськими татарами серед автохтонів Криму; тюркомовна єврейська етнічна група, що сформувалася в Криму.