Перейти до змісту

← На головну

Максим Дубов'яз

Український журналіст, краєзнавець та публіцист, автор численних статей у газеті «Кримська світлиця», присвячених історії, культурі, геології, топоніміці та туристично-екскурсійній спадщині Криму.

Огляд (Overview)

Максим Дубов'яз — активний дописувач і публіцист газетного видання «Кримська світлиця». Його дослідження та краєзнавчі нариси висвітлюють широкий спектр кримської тематики: від давньої історії міст та селищ півострова (Старий Крим / Солхат, Алупка, Джанкой, Кайгадор, Канака), підводних і берегових пам'яткових об'єктів (кримські маяки, затоплені античні міста, Білі піски Беляуса, Арабатська фортеця), спелеологічної спадщини та топонімії гірських масивів (Карабі-яйла), мовознавчих розвідок (тюркська топоніміка, кримський діалектизм «джимбалос») до детального аналізу розвитку туристично-екскурсійної галузі, морського потенціалу Приазов'я (Азовське море, Арабатська стрілка) та ідеологічного викривлення після окупації 2014 року.

Ключові деталі / Підтеми

  • Краєзнавчі розвідки та історія населених пунктів: автор ґрунтовних публікацій про лісовий затишок та середньовічну столицю Старий Крим (Солхат), тисячолітню історію Алупки, столітній ювілей Джанкоя, середньовічний Кайгадор та природно-архітектурні особливості долини Канаки.
  • Вірменська спадщина та сакральна архітектура: у статті «Столиця лісової тиші» висвітлив історію Вірменії Приморської у гірських лісах навколо Солхату, діяльність вірменських каменярів і фінансистів та функціонування монастиря Сурб-Хач.
  • Природна, морська та геоморфологічна спадщина Криму: висвітлення історії та сучасно-політичного стану кримських маяків (Ай-Тодорський, Тарханкутський, Євпаторійський тощо), ландшафтів Беляуса, затоплених античних полісів («Кримської Атлантиди»), геологічного походження Азовського моря (як релікту Північного Льодовитого океану) та формування Арабатської стрілки й фортеці Арабат («Просто це теж Крим»).
  • Спелеологія, гірські масиви та тюркська топоніміка Криму: у статті «Печери пустельного плаю» дослідив карстові порожнини й печерні комплекси Карабі-яйли (Солдатська, Бузлук з вічним льодом, Студентська тощо), спелеологічний туризм, а також проаналізував семантику тюркської топонімії Криму (розрізнення підземних джерел «кара-су» й льодовикових вод «ак-су», кольорову гаму назв та родові найменування давніх кочових племен).
  • Аналіз туризму та рекреаційної сфери: у статті «Туризм у Криму: а чи є свято?» проаналізував еволюцію таврійського туризму від мандрівників ХІХ століття, діяльність Кримсько-Кавказького гірського клубу, радянських «екскурсбюро» як апарату пропаганди та занепад вільного туристичного бізнесу після 2014 року.
  • Мовно-етнографічні дослідження: вивчення місцевих кримських традицій і діалектизмів, зокрема звичаю збирання залишків урожаю («джимбалос»).
  • Історія пластового руху в Криму: у статті «Сильно! Красно! Обережно! Бистро!» дослідив розвиток українського скаутингу та НСОУ «Пласт» у Криму (1990–2014 рр., заснування станиці Севастополь, осередки у Бахчисараї та літні табори) та продовження традиції в екзилі.
  • Виноробна спадщина та топоніміка Сонячної долини: у статті «Окраса Сонячної долини» дослідив історію та винну культурну спадщину Сонячної долини (Къоз), аборигенні сорти винограду (Екім кара, Джеват кара, Кефессія), виникнення назв вин «Кримське рубінове», «Екім кара» («Чорний доктор»), діяльність лікаря Граперона та краєзнавця Олександра Вольфа, а також легенду про Чорного Доктора та Чорного Полковника.

Джерела та посилання