Перейти до змісту

Бахмут

Бахмут — місто на східноукраїнських землях (Південна Слобожанщина / Донеччина), один із найважливіших історичних центрів солеваріння та видобутку солі в Україні.

Огляд (Overview)

Бахмут постав у XVII столітті завдяки поселенню українських казаків і чумаків («черкасів»), котрі розгорнули виварення солі з місцевих соляних озер і підземних ропистих джерел. Сіль стала першим стратегічним ресурсом регіону («білим золотом»). Бахмутський соляний промисел створив потужну економічну конкуренцію кримським соляним озерам та став каталізатором відкриття вугільних родовищ на Донбасі.

Ключові деталі / Підтеми

  • Заснування та перші солеварні: Українці переселялися на береги річки Бахмут та Сіверського Дінця з XVII століття. Поряд із містом Тор (сучасний Слов'янськ) Бахмут став головним осередком солеваріння.
  • Соляні війни (1697–1701): Володіння соляними родовищами викликало гострі збройні конфлікти. У 1697 році кримські татари здійснили набіг на Тор, зруйнувавши солеварні. У 1701 році відбулося протистояння між козаками Ізюмського полку (під проводом полковника Шидловського) та донськими козаками за контроль над бахмутськими солеварнями, у якому перемогли слобідські козаки.
  • Технологія виварювання солі: Ропу витягали кінським приводом із 60–90-метрових колодязів-шахт («вікон»), зливали в резервуар (творило), звідти через кадіб по ринвах подавали на дерев'яні вежі й розливали по великих сковородах (5–40 м²), під якими випалювали вогонь. Податок складав 6 карбованців за добу з сковороди.
  • Витоки вугільної промисловості: Для виварювання солі солевари масово вирубували довколишні ліси, що стимулювало розшук нових видів палива та відкриття покладів кам'яного вугілля на берегах Сіверського Дінця.
  • Економічні показники: У 1760-х роках Бахмут і Тор постачали 330 тисяч пудів (5250 тонн) солі щороку (тоді як Крим давав ~200 тисяч пудів). У ХІХ столітті 2/3 усієї української солі видобували на Донеччині. У 1880-х роках шахтний видобуток кам'яної солі (галіту) у Бахмутському краї виграв конкуренцію у кримської озерної солі.

Джерела та посилання