Перейти до змісту

← На головну

Овочівництво та городництво в Криму

Розвиток, занепад та повоєнне відродження промислового овочівництва, картоплярства та баштанництва в Кримській області. Після глибокого занепаду внаслідок депортації корінних народів 1944 року та десятиріччя господарської стагнації у складі РРФСР, галузь зазнала докорінної перебудови та піднесення завдяки системній підтримці й інвестиціям УРСР після 1954 року.

Огляд (Overview)

У спекотному й посушливому Криму розвиток овочівництва та городництва історично визначався наявністю зрошення поблизу річок та передгірних водоймищ. До Другої світової війни овочеві та фруктові ринки півострова дивували багатством і розмаїттям садовини й городини, а вирощуванням цих культур опікувалися переважно кримські татари, болгари, греки та німці.

Депортація 1944 року спричинила катастрофічний занепад овочівництва: угіддя заросли бур'янами, а урожайність городини, картоплі й баштанних культур упала в 2–3 рази. Лише після передачі Кримської області до складу УРСР у 1954 році та реалізації масштабного українського плану розбудови парниково-тепличного господарства, зрошення й створення спеціалізованого тресту, овочівництво в Криму здійснювало справжню технологічну революцію, перетворившись на одну з провідних галузей економіки півострова.

Ключові деталі / Підтеми

  • Довоєнний стан і наслідки депортації 1944 року: У довоєнний період овочівництво успішно розвивалося у передгір'ї та річкових долинах зусиллями корінних народів і національних меншин. Депортація кримських татар 1944 року та червнева депортація народів Криму (болгар, греків, німців) призвели до запустіння зрошуваних земель. Урожайність овочів упала з 118,2 ц/га у 1940 році до 50,9–55 ц/га у 1950–1953 роках.
  • Криза картоплярства та баштанництва: Площа картопляних плантацій скоротилася з 10,7 тис. га (1940) до 5,5–5,9 тис. га у 1950–1953 рр. Урожайність картоплі у перше повоєнне десятиліття становила всього 29–30 ц/га (проти 69,4 ц/га у 1940 р.). Урожайність баштанних культур (кавунів та динь) у 1950 році впала до 16 ц/га проти 60 ц/га у 1940 р.
  • Довідка для Олексія Кириченка (січень 1954): У довідці «Про стан сільського господарства Кримської області», підготовленій у січні 1954 р. для Першого секретаря ЦК КПУ Олексія Кириченка, наводилися офіційні статистичні дані про безнадійний занепад овочівництва, садівництва та тваринництва за 10 років перебування Криму в складі РРФСР.
  • Ініціативи уряду УРСР (квітень 1954): 7 квітня 1954 року голова Ради міністрів УРСР Никифор Кальченко та Перший секретар ЦК КПУ Олексій Кириченко підготували лист до союзного керівництва (Г. Маленкова та М. Хрущова) «Про здійснення спеціальних заходів з відновлення та розвитку сільського господарства, міст та курортів Кримської області». Документ передбачав розширення посівів овочевих культур, створення теплично-парникових комбінатів та виділення 10 тис. га земель для розширення насаджень.
  • Урядова програма та теплична інфраструктура: Постановою Союзного уряду та ЦК КПРС Раду міністрів УРСР зобов'язали довести площі овочевих культур у Криму до 18,6 тис. га у 1958 році, а площу зрошуваних земель збільшити на 17,2 тис. га (до 58,2 тис. га у 1956 р.). Для вирощування розсади та ранніх овочів було розгорнуто масштабне будівництво теплиць і парників (до 218 тис. рам у колгоспах та 76 тис. рам у радгоспах у 1956 р.).
  • Кримський трест овоче-молочних радгоспів: Створення спеціалізованого тресту у системі Міністерства радгоспів дозволило докорінно покращити постачання кримських міст і курортів свіжою городиною, зеленню та молочними продуктами.
  • Революція в овочівництві 1960-х років: Завдяки реалізації українського плану в передгір'ї та на Південнобережжі було збудовано мережу потужних тепличних комбінатів. Вже з початку 1960-х років рефрижераторні фури цілорічно постачали кримську городину не лише на місцеві курорти, але й до Києва, Харкова та інших промислових центрів.

Джерела та посилання