Перейти до змісту

← На головну

Тарас Шевченко

Тарас Григорович Шевченко (1814–1861) — український поет, прозаїк, художник, мислитель і національний пророк, автор «Кобзаря». Попри те, що сам він, імовірно, ніколи не бував у Криму, його постать і творчість міцно увійшли в культурне та громадське життя півострова — від XIX століття до сьогодення, що спростовує міфи про нібито «чужість» Криму українській ідентичності.

Огляд (Overview)

Шевченка добре знали в Криму і за життя, і після смерті. У ХІХ – на початку ХХ ст. вчителі кримських гімназій приватно ознайомлювали з його творами своїх вихованців, а цитати з його поезій навіть ставали епітафіями на надгробках діячів українського культурного життя на півострові. Кримська українська громада традиційно збиралася у храмах і громадських осередках (Сімферополь, Севастополь, Ялта, Євпаторія, Феодосія) на вшанування пам'яті Кобзаря в річниці його народження й смерті, організовуючи релігійні та культурні заходи — попри санкції цивільної й духовної влади.

У кримській пресі («Крымский вестник», «Ялтинский вестник», «Крымский курьер», «Тавричанин», «Крым») друкувалися присвячені Шевченку статті та поезії місцевих і «материкових» авторів, зокрема видатного письменника Олександра Кониського. Українці Феодосії та Ялти мали зносини з об'єднаним комітетом зі спорудження пам'ятника Шевченкові в Києві, складаючи на цю справу пожертви.

Ключові деталі / Підтеми

  • Зв'язок із Кримом без власного перебування: Шевченко став органічною частиною кримського українського культурного простору через читання, вшанування та публікації, хоча прямих свідчень про його перебування на півострові джерело не наводить.
  • Вірш кримчанина (1908): опублікований у феодосійській газеті «Рідний край» (Київ, № 9/20 (7), 7 березня 1908 р.) вірш «„Кобзар“ Т. Шевченка» за підписом Валентин Війченко (м. Феодосія) — свідчення живого сприйняття «Кобзаря» кримським читачем на початку ХХ ст.
  • Садовяну — перекладач Шевченка румунською: 1945 року класик румунської літератури Міхаїл Садовяну переклав твори Шевченка «Іван Підкова» та «Садок вишневий коло хати» румунською мовою, а 1957 року написав передмову до першого румунського видання «Кобзаря». Також присвятив гетьману Івану Підкові окрему історичну повість (стаття рубрики «Крим у творах іноземної літератури», «Кримська світлиця», 2019, № 21-22).
  • Заборона за часів Російської імперії: у останні роки імперії будь-яке публічне вшанування Шевченка було під забороною — не дозволялося називати його ім'ям навчальні заклади й вулиці, проводити заходи та збирати на них кошти.
  • Радянський період: випадки встановлення монументальних зображень Кобзаря в Криму були поодинокими (с. Слов'янське Роздольненського р-ну, кінотеатр імені Шевченка в Сімферополі); його ім'я надавалося окремим топонімічним і культурним об'єктам.
  • Доба незалежності України: пам'ятники Шевченкові з'явилися у великих містах півострова. Планувалося встановити їх у Джанкої та смт Новоозерне (Євпаторійський регіон), але цим планам завадила російська окупація Криму 2014 року.
  • Втрати через окупацію: пам'ятний камінь у Новоозерному станом на 2015 р. був демонтований; невідома доля погруддя Кобзареві на території штабу ВМС України у Севастополі, захопленого окупантами.
  • Пам'ятник у Сімферополі: один із відомих монументів Кобзареві на півострові.

Суперечності та відкриті питання

  • У джерелі наведено вірш «„Кобзар“ Т. Шевченка» за підписом «Валентин Війченко» (1908) як твір кримчанина, що вшановує Кобзаря; сам статус цього тексту (авторський вірш чи перепублікація) потребує додаткової перевірки за перводжерелом газети «Рідний край».
  • Питання про те, чи відвідував Шевченко Крим особисто, джерело прямо не вирішує; у статті наголошено на впливі постаті поета на кримське суспільство, а не на його біографічні пересування.

Джерела та посилання

  • Шевченко і Крим — стаття Сергія Конашевича в газеті «Кримська світлиця» (2018, № 10), основне джерело цієї сторінки.
  • Андрій Щекун — головний редактор газети «Кримська світлиця», де опубліковано статтю про зв'язок Шевченка з Кримом.
  • Джанкой — місто в Криму, де за незалежності планувалося встановити пам'ятник Шевченкові (перешкодила окупація).
  • Кримська православна єпархія — храми єпархії були місцями традиційного вшанування пам'яті Кобзаря українцями Криму.
  • Шкільна освіта в Криму — контекст викладання творів Шевченка та русифікації шкільної освіти на півострові.
  • Микола Гоголь — обидва є ключовими постатями української літератури, згаданими в матеріалах «Кримської світлиці» (Гоголь — у статті «Гоголь як наше все», 2017, № 35).