Перейти до змісту

← На головну

Культура води та фонтани Криму

Культура води та розбудова мережі фонтанів — традиційна складова побуту й архітектурної спадщини корінних народів Криму, насамперед кримських татар. В умовах посушливого клімату джерела та фонтани мали як життєво необхідне побутове призначення, так і сакрально-мистецьке значення, однак після анексії 1783 року політика Російської імперії, а згодом радянська влада та сучасна окупація призвели до масового занедбання, руйнування та демонтажу більшості кримських фонтанів.

Огляд (Overview)

Для кримського клімату вода завжди була не просто поетичним образом, а головною передумовою існування. Кримські татари створили справжній культ води: джерела дбайливо доглядалися, а по всьому півострову — від гірських ущелин до безводних степів Керченського півострова — зводилися фонтани для забезпечення питною водою людей і водопою худоби.

Після анексії Кримського ханства Російською імперією у 1783 році та роздачі земель новим власникам розпочався стрімкий занепад водогінної та фонтанної інфраструктури. Очевидці та дослідники XIX століття (зокрема Євген Марков) фіксували перетворення квітучих садів на пустелю, а більшості фонтанів — на руїни. У поєднанні з руйнуванням пам'яток та новітніми екологічними наслідками (будівництво Керченського мосту, загибель дельфінів) це стало втіленням пророчих рядків Максиміліана Волошина про витоплений «мусульманський рай» і зневоднені фонтани.

Ключові деталі / Підтеми

  • Культурне та побутове значення фонтанів:
  • У кримськотатарській архітектурі фонтани ділилися на палацово-меморіальні (як-от «Фонтан сліз» у Бахчисарайському палаці) та масові побутові споруди.
  • Релігійні обряди омивання та побутові потреби сформували шанобливе ставлення до кожного джерела й криниці.
  • Імперське занедбання у ХІХ столітті:
  • У праці «Нариси Криму» (1882) Євген Марков зазначав, що до 1783 року Крим був густо заселений садами, виноградниками та фонтанами.
  • Після перерозподілу земель російськими поміщиками 9/10 території степового Криму занедбано: з десяти хат мешканими залишалися дві, а з десяти фонтанів вісім були розбиті або пересохли, сади одичавіли.
  • Мережа фонтанів Керченського півострова:
  • Незважаючи на уявлення про наявність джерел лише в горах, на Керченському півострові існувала розгалужена мережа фонтанів.
  • У самій Керчі найбільший фонтан сягав 40 метрів завдовжки; існували фонтани в Єнікале, Булганаці, Мічуриному, Капканах, Марфівці, Фонтані, на мисі Опук. Усі вони припинили функціонування і були демонтовані до середини ХХ століття.
  • Останній середньовічний фонтан у с. Глазівка (Бакси):
  • Єдиний збережений фонтан середньовічної кримськотатарської архітектури (не пізніше XVIII ст.) на Керченському півострові розташований у селі Глазівка (історична назва Бакси, від кримськотатарського «джерело»).
  • Вперше поселення згадується 1774 року у праці інженер-підполковника Томилова (15 подвір'їв, 4 колодязі).
  • Попри багаті запаси мінеральних вод (з 1994 року розливалася вода «Бакси»), у сучасному стані фонтан занедбаний і руйнується, а місцеве населення потерпає від комунальних аварій (падіння водонапірної башти у лютому 2019 р.).
  • Екологічні та культурні наслідки сучасної окупації:
  • Слова Максиміліана Волошина з поеми «Дом поета» («Нет в море рыб. В фонтанах нет воды») описують сучасний стан півострова.
  • Будівництво окупаційного Керченського мосту викликало порушення міграції риб та масову загибель дельфінів у Керченській протоці, а недбальство до спадщини знищує останні середньовічні джерела.

Джерела та посилання