Глинське князівство¶

Глинське князівство — прикордонна автономна держава XIV–XVI століть на теренах Полтавщини та суміжних земель, заснована нащадками ординського беклярбека Мамая у складі Великого князівства Литовсько-Руського. Князівство з центром у місті Глинськ мало демократичний устрій та народне самоврядування і стало одним із найважливіших прототипів української козацької державності.

Огляд (Overview)¶

Наприкінці XIV століття, на тлі міжусобиць у Золотій Орді та поразки беклярбека Мамая у Куликовській битві (1380), його син Мансур-Кият перейшов до сусідньої Литовсько-Руської держави. Від литовських князів він отримав розлогі землі на східних околицях, де заснував власний уділ із центром у місті Глинськ (також відбудував Полтаву та Глиницю). У 1392 році князівство офіційно ввійшло до складу Великого князівства Литовсько-Руського за володарювання князя Вітовта.

Син Мансур-Кията Олекса прийняв православне хрещення під ім'ям Олександр, ставши родоначальником княжого роду Глинських, які до середини XVI ст. підписувалися у документах родовим прізвищем Мамай. Його брат Скідер відкочував із частиною підданих до перекопських степів біля Криму; таким чином нащадки Олекси стали українцями-християнами, а нащадки Скідера — кримськими татарами й мусульманами. Глинське князівство зберігало внутрішню автономію та унікальний демократичний устрій до 1508 року, коли після невдалого виступу князів Глинських проти Литви було розформоване.

Ключові деталі / Підтеми¶

Заснування та територія: створене наприкінці XIV ст. Мансуром-Киятом; охоплювало Полтавщину (Глинськ, Полтава, Глиниця), а згодом розширилося на Харківщину, південь Чернігівщини й Сумщини, лівобережну Черкащину та Курсько-Бєлгородські землі.
Демократичний устрій та прототип козацтва: місцева громада обирала своїх голів і військових ватажків, населення не сплачувало податків, землі не вилучалися, а рішення про початок війни приймалося лише за згодою народу; князівство виступало прототипом козацької республіки.
Внесок у заснування козацтва: князь Богдан Федорович Глинський (воєвода черкаський 1488–1495) організував перші козацькі загони та здійснив 1493 року взяття фортеці Очаків, що прославило ім'я козаків і створило народний архетип Козака Мамая.
Етнічний склад та асиміляція: початково більшість населення складали тюрки-кипчаки й ординські татари поруч із сіверянами (севрюками); з початку XV століття слов'яни-севрюки поступово асимілювали тюрків.
Спільна геральдична традиція з Кримським ханством: гербом князів Глинських була Тарак-тамга на червоному тлі (в польських гербовниках — герб Киркор), що тотожна national гербу кримських татар і пов'язує Полтавщину з печерним містом Чуфут-Кале (Кирк-Ор).

Джерела та посилання¶

Полтавщина та Крим. Дві історії української державності — стаття Олександра Дзюби в газеті «Кримська світлиця» (2017, № 2); основне джерело про історію та устрій Глинського князівства.
Мамай — ординський беклярбек і темник, батько Мансура-Кията та предок князів Глинських.
Богдан Федорович Глинський — черкаський воєвода з роду Глинських, який очолив похід козаків на Очаків 1493 року.
Козак Мамай — народна картина й народний архетип воїна-захисника, найбільш поширений саме на землях Глинського князівства.
Тарак-тамга — династичний і державний герб Кримського ханства та роду Глинських.
Хаджі I Герай — засновник Кримського ханства, державотворчі процеси якого відбувалися паралельно з Глинським князівством.